Читайте также:
|
Поняття "корекції" стосовно розумово відсталої дитини означає застосування таких засобів педагогічного і медичного впливу, які сприяють згладжуванню її спотвореного психічного розвитку. В цьому понятті об'єднуються дві органічно пов'язані сторони: одна полягає у ліквідації або максимально можливому послабленні типових для розумово відсталих дітей дефектів, друга - у всебічному розвитку здорових, не пошкоджених патологічними процесами задатків, у вихованні позитивних якостей і властивостей особистості дитини. Опираючись на це положення, ми полегшуємо для себе завдання виправлення дефектних сторін розвитку дитини, ми підвищуємо тим самим можливості компенсації її дефекту. Обидві зазначені сторони поняття "корекції" тісно переплітаються при здійсненні тих конкретних завдань, із яких складається корекційна робота.
Правильне розуміння корекційних завдань полягає в тому, що вони мають розглядатись як невід'ємна складова освітньо-виховної роботи школи. Олігофренопедагогіка висуває перед спеціальною школою принципи єдності корекційної роботи з освітньо-виховною. Коригувати дефекти розумово відсталої дитини повинна освіта, коригувати має і виховання, вся система педагогічної роботи має бути побудована з урахуванням корекційних завдань... Таким чином, корекційна робота не може розглядатись як додаток до безпосередніх завдань навчання, як дещо другорядне до освітньо-виховної роботи...
Вчитель спеціальної школи для розумово відсталих дітей
Провідною, центральною фігурою в школі для розумово відсталих дітей має бути педагог. Саме від нього залежить якість корекційної роботи.
Вчитель спеціальної школи має вивчити медичні науки, мати загальнопедагогічну підготовку, глибокі знання олігофренопедагогіки. Особливу увагу слід приділити історії олігофренопедагогіки. Знайомство з першоджерелами та їх критичний аналіз дозволять не тільки зрозуміти історичний шлях, який пройшла у своєму розвитку олігофренопедагогіка, а й краще осмислити завдання, поставлені перед цією галуззю педагогічної роботи на сучасному етапі її розвитку...
На основі знання спеціальної педагогіки і відповідних загальноосвітніх дисциплін педагог спеціальної школи повинен оволодіти також окремими (предметними) методиками в зв'язку із завданням їх застосування у роботі з розумово відсталими дітьми.
Уся діяльність спеціальної дошкільної установи базується на дотриманні основоположних принципів і підходів до питань вивчення виховання і навчання дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку.
Спеціалізовані дитячі садки компенсую чого типу вирішують комплексні соціально значущі завдання, націлені на створення умов для інтеграції дитини із ЗПР в суспільство, формування у нього адекватних способів входження у соціум і забезпечення дитини об'ємом уявлень, знань, умінь і навиків, необхідних для подальшого виховання і навчання.
Основною метою дошкільного коректувального виховання є створення умов для розвитку емоційного, соціального і інтелектуального
потенціалу дитини, формування його позитивних особових якостей компенсація первинних порушень і корекція вторинних відхилень в розвитку.
У спеціалізованій дошкільній установі вирішуються наступні блоки завдань: діагностичні, виховні, такі, що коректувальний-розвивають оздоровлювальні і освітні.
У діагностичному блоці завдань ведучої є організація комплексного медико-психолого-педагогического вивчення дитини в цілях уточнення діагнозу і для розробки індивідуально-орієнтованої програми розвитку дитини. При цьому вивчення проводиться як в ході діагностичного обстеження, так і при динамічному спостереженні за розвитком дошкільника здійснюваному в ході корекційно-виховного процесу.
Блок виховних завдань направлений на вирішення питань соціалізації підвищення самостійності і автономії дитини і його сім'ї, становлення етичних орієнтирів в діяльності і поведінці дошкільника, а також виховання у нього позитивних особових якостей.
Наступним блоком завдань є коректувальний. Зміст і організація корекційної роботи направлена, по-перше, на розвиток компенсаторних механізмів становлення психіки і діяльності проблемної дитини, а по-друге, на подолання і попередження у вихованців дитячого саду вторинних відхилень в розвитку їх пізнавальної сфери, поведінки і особових орієнтирів. Коректувальна робота здійснюється не тільки на спеціальних — групових і індивідуальних — заняттях. Уся система організації життєдіяльності дітей в дошкільній установі повинна бути направлена на вирішення завдань цього блоку. Організація роботи фахівців в цьому блоці припускає також навчання батьків окремим психолого-педагогічним прийомам, що підвищують ефективність взаємодії з дитиною стимулюючим його активність в повсякденному житті, зміцнюючим його віру в власні можливості. Дана робота здійснюється всіма фахівцями дошкільної установи в тісному взаємозв'язку, на основі розподіленої, по узгодженню, професійній діяльності.
Блок оздоровчих завдань визначає умови, необхідні для захисту збереження і зміцнення здоров'я кожного вихованця дошкільного установи. У нім визначаються завдання формування у дітей уявлень про здоровому способі життя і конкретних чинах зміцнення свого здоров'я. У рамках даного блоку плануються всі можливі виховні і освітні заходи, направлені на навчання дітей прийомам і навикам, значущим для їх життєдіяльності і здоров'я як найважливішого умови життєвого благополуччя. У цьому ж блоці здійснюється також весь комплекс лікувально-профілактичних заходів, необхідних для дітей із ЗПР.
Блок освітніх завдань направлений на навчання дітей способам засвоєння суспільного досвіду, розвиток їх пізнавальної активності, формування всіх видів дитячої діяльності, характерних для кожного вікового періоду. Важливим завданням освітнього блоку є підготовка дітей до шкільному навчанню, яка повинна вестися з урахуванням індивідуальних особливостей і можливостей кожної дитини.
Усі завдання цих блоків вирішуються на заняттях у фахівців дошкільного установи.
Вихователь спеціалізованої дошкільної установи проводить наступні
види групових і підгрупових занять:
* уроки здоров'я;
* ліплення;
* аплікація;
* малювання;
* конструювання;
* ручна праця;
* фізичне виховання;
* трудове виховання;
* навчання грі;
* соціальний розвиток і ознайомлення з навколишнім світом.
Вчитель-дефектолог проводить наступні заняття:
* соціальний розвиток;
* пізнавальний розвиток;
* ознайомлення з навколишнім світом;
* навчання грі;
* математика;
* розвиток мови;
* розвиток тонкої ручної моторики;
— підготовка до навчання грамоті.
Вчитель-дефектолог щодня проводить підгрупові і індивідуальні заняття з дітьми своєї групи по вказаних вище видах діяльності. При цьому кожна дитина повинна відвідати не менше трьох індивідуальних занять в тиждень у вчителя-дефектолога.
Завдання навчання в ході всіх вище перелічених видів занять істотно змінюються в різних вікових групах. Так, наприклад, навчання грі на першому році перебування дитини в діагностичній групі (вік від 3 до 4 років) проводиться в цілях формування у нього наочно-ігрових дій; для дитини у віці від 4 до 5 років ці заняття направлені на формування сюжетної гри; від 5 до 6 років йде формування сюжетно-ролевої гри, а в підготовчій групі (з дітьми від 6 до 7 років) в процесі занять по навчанню грі у дітей формуються уява і основи творчого мислення. При цьому гра трансформується у види, що театралізуються діяльності.
Окремі заняття (з тих, що перераховані) вводяться в процес виховання
не відразу, а по ходу дорослішання дитини, з урахуванням психологічних
новоутворень віку і психічних процесів, що складаються в рамках провідної діяльності і службовців передумовами для формування нового типу провідній діяльності. Природно, що для старшого дошкільника цим новим типом є учбова діяльність.
Всі вищеперелічені види занять тісно пов'язані з такими напрямами
діяльності дітей в дошкільній установі, як:
1) спілкування і комунікативна взаємодія
2) фізичне виховання
3) розвиток тонкої ручної моторики і просторово-зорової координації
4) сенсорний розвиток
5) музичне виховання
6) наочна діяльність і гра
7) пізнавальний розвиток
8) соціальне виховання
9) розвиток продуктивної діяльності
10) підготовка до шкільного навчання.
Коректувально-педагогічна робота в рамках вказаних напрямів тісним образом пов'язана з основними лініями розвитку дітей-дошкільників, що мають ЗПР.
У дитячому віці її зміст направлений на розвиток у дитини емоційно-позитивних реакцій, на формування передумов до ситуативно-діловому спілкуванню з дорослим, розвиток диференційованого сприйняття того, що оточує, нормалізацію нервово-м'язового тонусу і формування уміння перерозподіляти пальчики рук залежно від форми, об'єму і величини предметів, розвиток дій з предметами, загальних рухів і розвиток передумов розуміння мови дорослого. У цей же період з дітьми проводиться дихальна гімнастика, направлена на тренування ритмічності рухів і дихання, на збільшення об'єму, сили і тривалості видиху. Для активізації функціонування органів артикуляції проводиться диференційований масаж лицьових і жувальних м'язів. Передумови активної мови розвиваються в процесі викликання складів лепету (спільно і по наслідуванню), через розвиток наслідування різним інтонаціям голосу дорослого.
В ході годування нормалізується положення губ і мови при питті з чашки і їжі з ложки, дитину учать самостійно пити, притримуючи руками чашку, і тримати в руці ложку або скориночку хліба. Поступово формуються навики самообслуговування.
У ранньому віці зміст корекційно-педагогічної роботи збагачується. Коло спілкування дитини розширюється, розширюються і засоби цього спілкування. Заняття з дитиною на даному етапі носять інтеграційний характер. Вони нетривалі за часом (не більше 15—20 хвилин) і носять ігрову спрямованість. Сенсорне виховання спрямоване на стимуляцію орієнтовній діяльності і розвиток мотивації на цілеспрямоване маніпулювання з предметами. При цьому спочатку формується навик ідентифікації предмету — без аналізу його ознак і властивостей — з групи однорідних предметів, диференціюється уміння співвідносити предмет і його зображення на картинці. Знайомство з ознаками предметів здійснюється в три етапи. Спочатку формується уміння встановлювати схожість предметів заданій якості або ознаці («Дай такий же»), потім дітей учать знаходити предмет по званому дорослим ознаці — спочатку одному, потім двом («Принеси великий червоний м'яч»). І лише потім дитині пропонують назвати предмет з його основними характеристиками («Що ти приніс? Який він (предмет)?»). Практичне орієнтування у властивостях предмету закріплюється в ході виконання завдань: дитина заповнює вкладишами задані форми підбирає одноколірні стрічки, складає з частин грибок, 3-складову пірамідку, заповнює «дошки Сегена», «коробки форм».
Розвиток просторових орієнтувань починається з орієнтування дитини в частинах власного тіла. Діти виділяють основні частини тіла (голова, тулуб, руки, ноги), показують їх у себе, на ляльці, на площинних зображення тварин. Дитині необхідно бачити себе дзеркалі. А дорослому треба допомогти дитині закріпити свої спостереження в мові.
Дитина четвертого року життя повинна навчитися виділяти групу предметів диференціювати поняття «один» і «багато», групувати предмети заданій ознаці: «Тут всі великі, а тут всі маленькі». Навіть маленька дитина із ЗПР здатна визначити, яка з пісеньок весела, а яка — сумна. Виконання простих ритмічних комплексів розвиває музичне сприйняття дітей і збагачує їх сенсорну культуру.
Ранній вік — початок розвитку продуктивної діяльності дитини. Він знайомиться з олівцями і фарбами. Вчиться малювати крапки, доріжки клубочки, лінії. Важливо допомогти побачити тому, що маленькому малює в карлючках впізнаний предмет (клубок, доріжку), наділити його ім'ям і сенсом.
Зміст соціального виховання будується на зв'язках дитини з близькими йому людьми. Дитина повинна навчитися дізнаватися себе і своїх рідних на фотографіях, розуміти емоційно значущі жести і міміку, передавати своє емоційний стан через усмішку, гримасу, інші мімічні рухи.
Саме у даному віці починається взаємодія дитини з однолітками тому дуже важливо навчити дітей зважати на інтереси один одного, грати поряд один з одним, користуватися однією іграшкою на двох, радіти один за одного. Виховання і навчання дитини дошкільного віку продовжує розвиватися по відмічених вище напрямах. Але до них додаються нові.
Удосконалюється сприйняття дітей, розвивається наочно-дієве мислення і починає формуватися наочно-образне мислення. Розширюються уявлення дітей про навколишню дійсність. Дитина повинна знати своє ім'я, прізвище, називати вулицю, місто, в якому вона живе.
Формуються поняття слів: сім'я, вік, батьки. Найближче оточення розширюється до меж дитячого саду, вулиці, розташованих на ній будівель магазинів. Починають формуватися уявлення про часи року, про їх ознаках і про сезонні зміни в природі. У життя дітей інтенсивно входить тваринний і рослинний світ.
Соціальне виховання дає дітям із ЗПР первинні уявлення про зв'язках людей один з одним — люди дружать, розмовляють по телефону, пишуть один одному листа, шлють телеграми.
У старшій групі спеціалізованого дитячого садка вводяться заняття по розділу «Здоров'я». Дітей знайомлять з режимом дня, навчають елементарним навикам догляду за своїм тілом, у тому числі і прийомам самомасажу для профілактики простудних захворювань. Проводять ті, що гартують і оздоровчі процедури.
У цей період відбувається розширення розуміння сенсу зверненою до дитини мови; він активно оволодіває фонетичною, лексичною і граматичною сторонами мови.
І головне — вік 5—6 років стає ерою розвитку сюжетно-ролевої гри
дитини. Саме у грі дитина засвоює соціальні норми і відносини. Під керівництвом дорослого він оволодіває оперативною стороною ігрових дій а в їх надрах закладаються мотиви пізнавальної діяльності дитини розвиток якої доводиться на старший дошкільний — молодший шкільний вік.
У підготовчій групі дитячого саду відбувається подальше розширення уявлень дитини про той, що оточує, послідовне вдосконалення його знань і навиків. Особлива увага приділяється підготовці дітей із ЗПР до школи.
На заняттях з рідної мови у дошкільників розвивається фонемний слух, закріплюються уміння розуміти прочитаний текст, говорити правильним літературною мовою. У межах їх можливостей дітей учать використовувати інтонацію як засіб виразу питання, прохання, наказу. Вони навчаються правильному узгодженню числівників з іменником (один стілець, два стільця), прикметників з іменником (жовтий лимон, жовта груша).
Особлива увага приділяється розумінню значення приводів і їх вживанню в мови (на столі, під стільцем, біля ніг, по підлозі, навколо майданчика). Завдання на розвиток орієнтування на площині паперу, різних видів графомоторної діяльності готують руку дитини до систематичної роботи і є передумовами до становлення у нього цілеспрямованого самоконтролю і самоорганізації.
На заняттях по ознайомленню з навколишнім світом формуються уявлення про явища, живої і неживої природи. У дітей розвивається спостережливість і уміння бачити закономірності в природі. Розповідається про значення тепла світла і води для розвитку і зростання рослин. Формуються загальні уявлення про характерні особливості тварин, діти знайомляться з дикими і домашніми тваринами, закріплюють свої уявлення про них в різних видах продуктивній діяльності — ліпленні, малюванні, аплікації.
Розвиток елементарних математичних уявлень у дітей із ЗПР охоплює наступні області: кількість і рахунок, величина, геометричні фігури, орієнтування в просторі, орієнтування в часі. Уточнюються поняття: один, багато, більше, менше, стільки ж, однаково, більше на менше на, порівну. Діти знайомляться з кількістю, числом і цифрами в межах 10, прилічують і відлічують поодинці, виконують прості арифметичні дії. До кінця навчання діти повинні навчитися порівнювати предмети по величині і розташовувати їх в убуваючому і зростаючому порядку; розрізняти круг, овал, трикутник, чотирикутник (квадрат), порівнювати і групувати геометричні фігури формою, величині і кольору, знаходити ці ознаки в предметах навколишнього світу, порівнювати їх способом накладення. Діти із ЗПР можуть навчитися визначати місцеположення різних предметів в просторі (по відношенню до себе) і на площині (на листі папери), визначати час по годиннику, називати послідовність днів тижня і місяців в році.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 183 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |