Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Розрахункове обґрунтування розміщення галузей і виробництв у регіоні

Економічне обґрунтування виробляється на основі різних розрахунків.

1. Виробничо-збутове зонування. Одним з інструментів розміщення продуктивних сил є виділення виробничо-збутових зон - різновид галузевого економічного районування.

Основний метод промислового і сільськогосподарського виробничо-збутового зонування – визначення економічних кордонів рівних виробничо-транспортних витрат по однойменній або взаємозамінній продукції з подальшим коректуванням балансами виробництва і вжитку. Зонування перевезень встановлює найвигідніші зони поширення продукції окремих джерел. Пункти рівновеликої вартості продукції різних джерел утворюють їх грузорозділи, а лінії, що сполучають ці пункти, - кордони оптимальних зон поширення продукції. При цьому в конкретних розрахунках окрім витрат виробництва береться до уваги різна вартість перевезення продукції по видах транспорту, ділянках доріг і напрямах (вантажним і порожнім).

Раціональний радіус перевезення продукції Р розраховується за даними приведених витрат на виробництво її одиниці в даних пунктах (районах) П1 і П2 з врахуванням відстані між ними Д і транспортних витрат 1 ткм при перевезенні продукції в напрямі від першого пункту (району) до другого Т1 і від другого до першого Т2:

(1)

Найбільш просто подібні розрахунки проводяться по продукції добувної промисловості, сільського господарства і один-продуктовим видам продукції оброблювальної промисловості (наприклад, цемент). Результати такого зонування наочно зображаються на картосхемах.

2. Розрахунок ефективності витрат. Ефективність виробництва заздрості від оптимального розміщення підприємств. Окрім виробничих процесів і чинників (продуктивність праці, якість устаткування і ін.). на неї впливають також транспортні витрати, рівень розвитку інфраструктури, щільність населення, географічне розміщення. Ефективність виробництва визначається двома складовими: ефектом виробництва і витратами на його досягнення. Ефект тяжіє до максимально можливому, а витрати до мінімально можливих. Загальна формула ефективності має вигляд:

(2)

де Е - ефективність, Е_ф - ефект, З - витрати.

Розрізняють ефективність загальну (абсолютну) і порівняльну. Загальна ефективність народногосподарських заходів визначається шляхом відношення отриманого приросту національного доходу до витрачених капіталовкладень. Порівняльна ефективність розраховується при виборі найбільш вигідного варіанту розміщення об'єкту з всіх тих, що є. Витрати складаються з капіталовкладень Д і поточних витрат З (собівартість продукції). Проте при річному розрахунку складати витрати і капіталовкладення не можна, оскільки капіталовкладення окупаються не за один рік. Для того, щоб привести витрати до річної розмірності, використовується коефіцієнт ефективності капіталовкладень Е. Він є зворотною величиною терміну окупності Т, тобто Е=1/Т.

Таким чином, Е означає ту частину капітальних вкладень, яка окупається протягом року. Крім того, існує нормативні терміни окупності Т_Н. У плановій економіці їх розраховувала держава на підставі рівня суспільної продуктивності праці. У ринковій економіці Т_Н не регламентується, але існує такий середній рівень окупності капіталовкладень, перевищення якого робить витрати неефективними. Відповідно існує і нормативний показник ефективності Е_Н. Для різних галузей економіки він неоднаковий. Таким чином, можна вивести загальну формулу витрат:

З_п = С+k·Е_н, (3)

7. Регіонально-економічна діагностика

Регіонально-економічна діагностика - процес вивчення територіальної економічної системи, її структури дина­міки, внутрігосподарських і міжгосподарських зв'язків ви­значення стану функціонування її окремих аспектів і системи загалом.

Об'єктами територіального економічного аналізу є промисло­ве (виробниче) підприємство, район міста, населений пункт адмі­ністративний район, адміністративна область, країна загалом. Територіальний економічний діагноз – це:

- процес дослідження об'єкта;

- стан досліджуваного об'єкта;

- висновки про стан об’єкта

- рекомендації щодо заходів, спрямованих на поліпшення стану об’єкта.

Економічна діагностика потребує відповідних фахівців засо­бів, логічної послідовності тощо. її загальний алгоритм форму­ють:

- постановка цілі та вибір об'єкта;

- побудова системи інди­каторів (критеріїв, показників);

- розроблення якісних і кількісних шкал;збір і оброблення інформації;

- виявлення і класифікація регіональних економічних, соціальних патологій та симптомів;

- обґрунтування причин і систематизація чинників економічних / соціальних патології;

- узагальнення соціально-економічного стану і рекомендації щодо його оздоровлення.

Якість територіально-економічного діагнозу значною мірою залежить від добору і використання системи індикаторів, які зорієн­товані на певні цілі.

Цілі системи індикаторів:

- пошук і систематизацію патології розвитку територі­ально-економічної системи;

- виявлення "вузьких місць";

- з'ясування механізму формування виробничих зв'язків;

- встановлення належності об'єкта до певного класу тощо.

Важливе значення у розробленні високоякісного територіально-економічного діагнозу має вибір системи проведення діагно­стичного дослідження. Залежно від особливостей аналітико-дослідницькнх процедур вирізняють такі види діагнозу в регіональній економічній діагностиці: тестовий; функціональний; моде­лювання об'єкта; експертна оцінка; ретроспективний.

Регіональний економічний аналіз та оцінку стану системи про­водять безконтактним (функціональний і ретроспективний аналіз) і контактним методами (експертна оцінка, тестове опитування, моделювання об'єкта).

Результати територіально-економічної діагностики залежно від цілей, отриманих результатів зводять у єдину схему та викори­стовують за призначенням. Напрямами практичного використан­ня результатів регіональної економічної діагностики можуть бути:

- виявлення закономірностей територіальної концентрації та використання продуктивних сил для комплексного розвитку те­риторії, формування агломерацій, промислових вузлів, технополісів, технопарків, урбанізованих зон, вільних економічних зон;

- обґрунтування комплексного економічного й соціального роз­витку;

- поєднання інтересів країни та регіону;

- наближення матеріало-, енерго-, водомістких галузей до джерел палива, енергії, води та забезпечення дотримання прин­ципів комплексного, раціонального розміщення виробництва; збалансованості та пропорційності;

- збереження рівноваги між ви­робничою діяльністю людини та природою.

Територіально-економічна діагностика – дуже складний про­цес, який вимагає від виконавців глибокого пізнання дії економіч­них законів, закономірностей розвитку економічних і соціаль­них процесів, уміння підбирати відповідні методи аналізу, систе­му критеріїв та показників, узагальнювати економічні та соці­альні явища.

Контрольні питання

1.У чому полягає єство наукових методів дослідження? Що визначає вибір методів при конкретних регіональних дослідженнях?

2.Які показники необхідно використовувати при обгрунтуванні ефектив­ності розміщення виробництва?

3.Як в регіональних дослідженнях використовуються принципи діалектики і системного підходу? Розкрийте сферу застосування системного методу в регіональному плануванні.

4.Які завдання вирішують економічні методи, економіко-математичне моделювання, методи прогнозування, специфічні методи?

5.Що таке виробничо-збутове зонування і як його використовують в процесі обгрунтування розміщення продуктивних сил?

6.Розкрийте сутність та значення балансового методу в регіональних дослідженнях.

7.Розкрийте зміст та сферу застосування нормативного мето­ду.

8.Яке практичне значення має економіко-географічне районування?

9.Що розуміють під елементарною і складною територіально – виробничою системою?

10.Назвіть принципи системно-діагностичного аналізу регіонального розвитку.

11.Як здійснюється аналіз природних і економічних умов і ресурсів регіону?

12.На підставі яких показників здійснюється оцінка населення і трудових ресурсів регіону?

13.Назвіть систему показників для аналізу і планування спеціаліза­ції і комплексного розвитку регіону.

14.Як визначається ефективність розвитку і розміщення галузей тер­иторії, оцінка загальної ефективності?

15.На основі яких показників дається обгрунтування пріоритетності фор­мування галузей і виробництв, масштабів і структури територіального ком­плексу?

16.Визначьте роль економіко-математичного моделювання в обгрунтуванні формування галузей і виробництв території?

17.Як здійснюється кількісна оцінка територіального рівня ін­тенсифікації виробництва?

18.Які особливості екологічної експертизи в управлінні регіональним розвитком?

19.Охарактеризуйте методи аналізу територіальної структури економіки.