Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Введение. На кожне підприємство як відкриту систему внутрішнє і зовнішнє середовище здійснює різноманітний вплив

Читайте также:
  1. I Введение
  2. I. ВВЕДЕНИЕ
  3. I. ВВЕДЕНИЕ
  4. I. Введение
  5. I. ВВЕДЕНИЕ
  6. I. ВВЕДЕНИЕ
  7. I. ВВЕДЕНИЕ
  8. I. ВВЕДЕНИЕ
  9. I. Введение
  10. I. Введение

На кожне підприємство як відкриту систему внутрішнє і зовнішнє середовище здійснює різноманітний вплив. Для того, щоб утримати цілісність та здатність функціонувати, система управління підприємства відповідає на нього певною протидією у визначений час. Зміст процесу управління характеризують наступною спрямованістю управлінського впливу: визначення норм і критеріїв ефективності та обмежень. Основні елементи управління підприємством: стратегія; структура; системи; склад персоналу; стиль; сума навичок; спільні цінності. Елементи управління поділяють на: жорсткі (стратегії; структура; системи) та м’які (склад персоналу; стиль; сума навичок; сумісні цінності). Існують результативний та дієвий підхід до управління підприємством. Дослідження процесів управління виробництвом складається з етапів: постановка задачі й визначення мети дослідження; обстеження форм і методів управління виробництвом з оцінкою й порівняльним аналізом; визначення „вузьких” місць в управлінському процесі; визначення позитивних і негативних факторів впливу на управління в організації; пошук критеріїв оцінки ефективності управління; розробка рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності; експериментальна перевірка.

Сучасні принципи управління поділяють: на загальні (принцип поєднання демократизму й доцільного економічного централізму; досягнення високої економічної ефективності в будь-якій діяльності; принцип стимулювання; єдиноначальності; принцип науковості; принцип правильної розстановки кадрів і підготовки; інтегрованості; принцип відповідності та ін.) та спеціальні (найважливішим з них є принцип забезпечення прибутковості бізнесу в поєднанні з максимальним добробутом працівників підприємства; принцип пріоритету споживача, висока якість і доступні ціни і т. інше).

Перший елемент організаційної діяльності – спеціалізація робіт. Для уникнення проблем, пов’язаних зі спеціалізацією, існують альтернативні підходи: ротація робіт; укрупнення технологічних операцій; урізноманітнення процесу роботи; зміна характеристики роботи та методів робочих груп.

Другий елемент організаційної діяльності – структуризація, тобто групування робіт за певною логікою (функціональний поділ та поділ за продукцією, за споживачами, за розміщенням).

Третій елемент організаційної діяльності – звітність (для відображення субординації та управлінської норми, вертикальної та горизонтальної організації).

Четвертий елемент організаційної діяльності – повноваження (делегування, децентралізація та централізація).

П’ятий елемент організаційної діяльності – координація.

Центральний елемент організаційного механізму – структура управління, яка поєднує технічну, економічну, виробничу та соціальну сторону діяльності підприємства, регламентує внутрішні виробничі зв’язки і за допомогою якої досягається стійка система службових взаємовідносин між структурами й працівниками апарату управління. Структура управління – це упорядкована сукупність взаємозв’язаних елементів, що визначає поділ праці та службових обов’язків між структурними підрозділами і працівниками апарату управління з підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень.

Структуру управління поділяють: по горизонталі – на окремі ланки; по вертикалі – на ступені управління. Звідси структура управління – це кількість і склад ланок та ступенів управління. Основою вертикальних управлінських відносин є відносини субординації; основою горизонтальних є професійні відносини, коли кожний структурний підрозділ (працівник) має професійні зв’язки з іншими підрозділами, але отримує розпорядження тільки зверху.

Залежно від поєднання відповідних функцій з елементами субординації на підприємстві формують відповідні види організаційних структур: лінійна, лінійно-штабна, функціональна, матрична, дивізіональна та інші.

В залежності від конкретних змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі (ситуації) підприємство проводить організаційні зміни, тобто реструктуризацію системи управління: реорганізацію та реінжиніринг.

Реорганізація передбачає визначений алгоритм дій:

- підготовка (створення реорганізаційної групи та розробка плану дій);

- збір інформації та визначення проблем;

- вироблення й доведення до виконавців розв’язуваних проблем;

- організаційно-технічне проектування.

- соціальне проектування;

- перетворення.

Реінжиніринг – фундаментальне переосмислення й радикальна перебудова бізнесу. Виступає як один з головних інструментів антикризового управління. В реінжинірингу виділяють: реінжиніринг розвитку і кризовий.

Виділяють різні підходи до реструктуризації бізнес-процесів: удосконалення (послідовне поліпшення діяльності фірми); перебудова (позбуваються ефективних процесів із заміною на нововведення, яке вписується в існуючу організацію і технологію); саме реінжиніринг (радикальні перетворення в існуючих технології і організації з переходом на якісно новий рівень бізнесу).

Реінжиніринг передбачає визначений алгоритм дій:

- постановка мети та завдань;

- створення моделі існуючої фірми та бізнес-процесів;

- перепроектування бізнес-проектів;

- розробка системи організаційної взаємодії персоналу;

- підготовка підтримуючої інформаційної системи;

- впровадження оновлених процесів.

Реінжиніринг вимагає виділення спеціального бюджету для його проведення.

Введение

В настоящее время авиационные заводы составляют жесткую конкуренцию друг другу. Учитывая применение технологии, трудоемкость, сложность проектирования, а главное дорогостоящее оборудование и материалы – производитель обязан бороться за технологичность.

Также предприятия оборонной промышленности приходится осваивать гражданские направления применения авиационной техники. Так мы можем заметить применение авиационных технологии в добыче и транспортировке газа, нефти, получении электроэнергии и других отраслях.

Главной особенностью производства авиационного оборудования является обеспечение надежности. Это достигается благодаря применению высокопрочных материалов, дорогого высокотехнологичного оборудования и высокой квалификации рабочих. Все это требует от руководителей умелого в экономическом плане управления, чтобы не снижалось качество производимой продукции и его количества, так как производство брака влечет за собой не только дорогостоящий ремонт, но и потерю рынков сбыта.

В целях повышения технологичности технологам приходится улучшать технологический процесс изготовления продукции:

1. Применять новые материалы, не уступающие по прочности и другим свойствам, но имеющим более низкую стоимость.

2. Сокращать время операций и переходов.

3. Уменьшать количество расходуемых ресурсов.

4. Применение отходов повторно, после очистки или восстановления.

5. Повышать квалификацию персонала, а следовательно производительность труда.

6. Внедрять новое более производительное оборудование.

7. Внедрять различные приспособления уменьшающие трудоемкость.


2. Определение годового приведенного выпуска изделий, расчет потребного количества рабочих мест.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 23 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав