Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Розподіл рефлексів по рецепторному ознакою.

Культура менеджменту формується з культури пра­цівників менеджменту, культури процесу менеджменту, культури умов праці, культури документації, які є взає­мопов'язаними і взаємозалежними.

Виділяють 4 складові елементи КМ (малюнок 2.1 - проілюстровано взаємозв’язок між елементами культури менеджменту та чинниками впливу на неї):

1. К працівників менеджменту – це загальний рівень культури, наявність ділових якостей, знання науки менеджменту.

2. К процесу менеджменту означає, що в організації упорядковані інформаційні потоки, використовуються технічні засоби, раціонально організована управлінська праця.

3. К умов праці – це рівень зручності приміщень, робочих місць, якість обладнання, дотримання санітарно-гігієнічних норм і т.д.

4. К документації – оформлення документів, їх рух та зберігання, зручність користування, надійність та довговічність.

Визначальним елементом культури менеджменту є культура його працівників. її зумовлюють рівень загаль­ної культури, ділові якості, необхідні для виконання ро­боти відповідно до посади працівника, глибокі та всебічні знання науки менеджменту, вміння використовувати їх (мистецтво управління), стиль роботи працівника.

Кожний менеджер, працюючи і спілкуючись у процесі діяльності зі співробітниками, керується правилами по­ведінки, які відображають суть взаємовідносин між лю­дьми в суспільстві. Однак особливості діяльності праців­ників менеджменту визначають і специфічні вимоги до їх культури. Вони передбачають уважне, зацікавлене став­лення до потреб і запитів інших працівників колекти­ву, повагу до людини, ефективне володіння різноманіт­ними комунікативними засобами, в тому числі й держав­ною мовою.

На культурі менеджменту позначається рівень куль­тури організації процесу менеджменту, тобто викорис­тання сучасних прогресивних процесів менеджменту. Збирання і оброблення інформації повинні відбуватися відповідно до спеціальної послідовності операцій і про­цедур, переважно з використанням технічних засобів управління. Не менш важливим є і те, щоб кожний пра­цівник менеджменту чітко знав свою мету, зміст, орга­нізацію, складові своєї роботи, порядок і методи її ви­конання.

Суттєвим компонентом культури процесу менеджмен­ту є раціональна організація управлінської праці. Вона передбачає обґрунтований поділ, кооперацію й регламен­тацію праці в менеджменті, нормування складу, чисель­ності працівників, правильну розстановку й використан­ня кадрів, застосування прогресивних методів і засобів праці. Основою раціональної організації управлінської пра­ці повинно бути чітке визначення обсягу і складу робіт з управління. Усе це забезпечує значно кращі економічні показники. Водночас потрібно подбати про забезпечення управлінців необхідними технічними засобами (їх склад, можливості, сфери й напрями використання), оскільки комплексна автоматизація й механізація процесу мене­джменту безпосередньо впливає на рівень його культури. Уважного ставлення потребують такі елементи культури менеджменту, як уміння приймати відвідувачів, вести те­лефонні розмови, наради, засідання, збори та ін.

Культура умов праці теж належить до елементів куль­тури менеджменту, оскільки зручне приміщення і робоче місце працівника, які відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, поліпшують продуктивність праці.

Рівень культури менеджменту залежить і від культури документації (оформлення, руху й зберігання докумен­тів, зручності користування, надійності й довговічності). Це сприяє економії засобів, оскільки використання інфор­мації, яка міститься в документах, пов'язане з великим обсягом робіт і операцій.

Загальна культура менеджменту поліпшує його орга­нізацію, спрощує і здешевлює його процес, забезпечує зла­годженість і чіткість роботи працівників, підвищує тру­дову дисципліну в організації.

Культура менеджменту є визначальним чинником фор­мування загальної культури організації, безпосередньо впливає на результати її діяльності. Символьні елементи культури визначає і запроваджує в організації її менеджмент. Система цінностей, якими керуються працівники менеджменту, формується, з одного боку, в руслі самозародження основних загальних цінностей організації іншого — впливає на їх склад і суть.

Культура менеджменту за особливостями відрізняє ся від інших видів і форм культури. Це проілюструють вимоги до неї та показників оцінки її стану.

Рівень культури менеджменту оцінюють, орієнтуючі на загальносистемні показники, найважливішими з яких є:

— цілеспрямованість (здатність системи досягати ціле

— цілісність (наявність і використання системою властивостей, відсутніх у компонентів системи);

— зв'язність (наявність оптимальних технологічних, інформаційних, виробничих та інших зв'язків);

— відкритість (взаємодія з іншими системами і сприйняття зовнішньої інформації);

— динамізм (швидкість змін системи під впливом буд: яких факторів);

— прагнення до розвитку (ускладнення змісту системі зв'язків, продукції, зростання обсягів виробництва та ін.),

Однак на практиці оцінити культуру менеджменту з цими показниками проблематично через недостатню розвинутість кількісних методів їх вимірювання. Рівень куль тури менеджменту можна оцінити показниками для окремих елементів системи. До них належать показники, які характеризують дотримання системою та її частинами мо­ральних, юридичних, економічних, організаційних, тех­нічних, естетичних норм.

Моральні норми регулюють поведінку людини у сфері моралі, відносини в суспільстві, в тому числі відносини управління.

Юридичні норми, якими керується менеджмент, міс­тяться в державно-правових і організаційно-правових нор­мативних актах. Державні органи встановлюють межі управління на кожному рівні, місце організації в системі суспільного виробництва, права й повноваження осіб у різ­них формах діяльності з управління.

Організаційно-правові нормативні акти розроблюються безпосередньо в організаціях і містять регламенти поведін­ки менеджменту всередині і поза їх межами.

Економічні норми встановлюють значення економічних показників, які повинні бути досягнуті в процесі господарсь­кої діяльності. До них належать фінансово-кредитні й вартіс­но-калькуляційні норми, норми рентабельності й взаємовід­носин із бюджетом, норми економічного стимулювання.

Організаційні норми стосуються структури організа­ції, складу і порядку діяльності окремих підрозділів і осіб, а також їх взаємовідносин і взаємодії, правил внутріш­нього розпорядку, послідовності й періодичності виконання різноманітних операцій та різних видів діяльності у менеджменті. У процесі розроблення та використання ор­ганізаційних норм повинні чітко встановлюватися та фіксуватися обов'язки працівників, обсяг, напрями, пері­одичність і місця формування інформації, процеси її пе­рероблення та використання.

Технічні норми регулюють пропорції між живою та уречевленою працею. У системі менеджменту застосовують обґрунтовані науковими рекомендаціями норми оснащення підрозділів організації, які виконують управлінські функ­ції, відповідними технічними засобами.

Естетичні вимоги та норми поширюються на технічні засоби, пристрої і на зовнішнє середовище працівників мене­джменту. Цими проблемами переймається технічна естетика. Дотримання вимог культури менеджменту в процесі різноманітної діяльності органів та апарату менеджменту дає змогу підвищити рівень організації управлінської пра­ці, спростити різні управлінські операції і сам процес ме­неджменту, поліпшити умови праці управлінських кад­рів, забезпечити узгоджену роботу персоналу, підвищити загальну ефективність організації.

Розподіл рефлексів по рецепторному ознакою.

1. Екстероцептивні, що утворюються при дії умовного подразника зовнішнього світу на око, вухо, органи нюху, смаку і рецептори шкіри

2. Проприоцептивні — при подразненні рецепторів рухового апарату, з якими пов’язані вестибулярні — при подразненні вестибулярного апарату.

3. Інтероцептивні — при подразненні рецепторів внутрішніх органів, що відносяться до нижчої нервової діяльності. Вони зазвичай викликають вегетативні рефлекси

За ефекторного ознакою умовні рефлекси діляться на наступні:

1. Автоматичні рефлекси, утворені при поєднанні умовних подразників з безпосереднім впливом різних хімічних подразників на нейрони великих півкуль і підкіркових центрів через кров.

2. Секреторні рефлекси (слиновидільні рефлекси, відділення шлункового і підшлункового соків). Фізіологічне значення цих рефлексів полягає в підготовці органів травного каналу до травлення до надходження в нього їжі, що сприяє процес) травлення.

3. Моторні рефлекси скелетних м’язів. При виробленні умовних харчових рефлексів крім секреторного компонента харчової реакції реєструвався і її руховий компонент — жування, ковтання їжі.

4. Серцеві та судинні рефлекси. В. М. Бехтерєв розробив спосіб вивчення умовних серцево-судинних рефлексів у людини. Серцеві умовні рефлекси вперше утворив А. Ф. Чалий (1914). Вони формуються як компонент секреторних і рухових умовних рефлексів, але, як правило, виявляються раніше умовної секреторної і рухової реакції (У. Гентт, 1953). Можна виробити умовний рефлекс на уповільнення серцебиття при натисканні на очне яблуко. І. С, Цитович, (1917) виробив умовні сосудодвігательниє рефлекси. Для їх вивчення застосовується плетизмографія і електрокардіографія. У дітей утворені умовні моторно-кардіальні рефлекси зміни роботи серця при русі (В. І. Бельтюков, 1958). Утворені умовні рефлекси на стійке підвищення кров’яного тиску (гіпертонію) (У. Гентт, 1960; С. А. Акопян, 1961.

5. Умовно-рефлекторні зміни дихання та обміну речовин у людей і тварин були вивчені співробітниками В. М. Бехтерева, Е. І. Синельникова і К. М. Бикова, які справили великі дослідження умовно-рефлекторних змін легеневої вентиляції і газообміну при м’язовій роботі та інших умовах.

6. Умовно-рефлекторні зміни імунітету. С. І. метальників (1924) виробив умовний рефлекс на освіту в крові антитіл при збігу умовного подразника з введенням в організм чужорідного білка або убитої бактеріальної культури. А. О. Долін і В. Н. Крилов утворили умовний рефлекс на аглютинацію (1951).І. В. Завадський виробив умовний рефлекс на лейкоцитоз у здорових людей (1925).

4. Рефлекси - це відповідні реакції організму на зовнішні і внутрішні подразники. Рефлекси бувають безумовні і умовні.

Безумовні рефлекси - вроджені, постійні, спадково передаються реакції, властиві представникам даного виду організмів. До безумовних відносять зіничний, колінний, ахилові та інші рефлекси. Деякі безумовні рефлекси здійснюються тільки в певному віці, наприклад в період розмноження, і при нормальному розвитку нервової системи. До таких рефлексів відносять смоктальні і рухові, які є вже у 18-тижневого плоду.

Безумовні рефлекси є основою вироблення умовних рефлексів у тварин і людини. У дітей з дорослішанням вони переходять в синтетичні комплекси рефлексів, що збільшують пристосовність організму до умов зовнішнього середовища.

Умовні рефлекси - пристосувальні реакції організму, які є тимчасовими і суворо індивідуальними. Вони виникають у одного або декількох представників виду, які були піддані навчанню (дресируванню) або впливу середовища. Вироблення умовних рефлексів відбувається поступово, за наявності певних умов середовища, наприклад повторюваності умовного подразника. Якщо умови вироблення рефлексів постійні з покоління в покоління, то умовні рефлекси можуть стати безумовними і успадковуватися в ряду поколінь. Прикладом такого рефлексу може служити розкривання дзьоба сліпими і неоперених пташенятами у відповідь на струс гнізда птахом, прилетающей їх годувати.

Проведені І. П. Павловим численні досліди показали, що основу вироблення умовних рефлексів складають імпульси, що надходять по аферентні волокнах з Екстер-або інтерорецептори. Для утворення їх необхідні наступні умови:

а) дія індиферентного (в майбутньому умовного) подразника повинно бути раніше дії безумовного подразника (для оборонного рухового рефлексу мінімальна різниця в часі дорівнює 0,1 с). При іншій послідовності рефлекс не виробляється або буває дуже слабким і швидко згасає;

б) дія умовного подразника протягом якогось часу повинно поєднуватися з дією безумовного подразника, тобто умовний подразник підкріплюється безумовним. Таке поєднання дії подразників слід повторювати неодноразово.

Крім того, обов'язковою умовою вироблення умовного рефлексу є нормальна функція кори великих півкуль, відсутність хворобливих процесів в організмі і сторонніх подразників. Інакше, крім вироблюваного підкріплюваного рефлексу, буде виникати ще й орієнтовний рефлекс, або рефлекс внутрішніх органів (кишечника, сечового міхура та ін.)

Механізм утворення умовного рефлексу. Чинний умовний подразник завжди викликає слабкий осередок збудження у відповідній зоні мозкової кори. Приєднався безумовний подразник створює у відповідних підкіркових ядрах і ділянці кори великих півкуль другий, більш сильний осередок збудження, який відволікає на себе імпульси першого (умовного), більш слабкого подразника. В результаті між вогнищами збудження кори великих півкуль виникає тимчасова зв'язок, при кожному повторенні (тобто підкріпленні) цей зв'язок стає більш міцною. Умовний подразник перетворюється в сигнал умовного рефлексу.

5. Метод умовних рефлексів — метод дослідження ВНД. І. П. Павлов звернув увагу на те, що діяльність вищих відділів головного мозку не тільки пов'язана з прямим впливом подразників, які мають біологічне значення для організму, а й залежить від умов, які супроводять ці подразнення. Наприклад, у собаки слиновиділення починається не лише тоді, коли їжа потрапляє в рот, а й при вигляді, запахові їжі, як тільки вона побачить людину, яка завжди їй приносить їжу. І. П. Павлов пояснив це явище, розробивши метод умовних рефлексів. За методом умовних рефлексів він проводив досліди на собаках з фістулою(стомою) вивідного протоку привушної слинної залози. Тварині пропонували два подразника: їжа — подразник, який має біологічне значення і викликає слиновиділення; другий — індиферентний для процесу живлення (світло, звук). Ці подразники поєднували в часі так, щоб дія світла (звуку) на кілька секунд випереджала приймання їжі. Після ряду повторень слина починала виділятися при спалах лампочки і відсутності їжі. Світло (індиферентний подразник) назвали умовним, оскільки він є умовою, за якої проходило приймання їжі. Подразник, який має біологічне значення (їжа) назвали безумовним, а фізіологічну реакцію слиновиділення, яка відбувається внаслідок дії умовного подразника — умовним рефлексом.

Щоб з'ясувати механізм утворення умовних рефлексів, використовують часткове виділення певних частин кори великого мозку та реєстрацію електричної активності різних мозкових структур під час дії безумовного і умовного подразників.

І. П. Павлов вважав, що при одночасній дії на два різні аналізатори в різних чутливих ділянках півкуль великого мозку виникає збудження, а з часом, між ними утворюється зв'язок. Наприклад, при спалахуванні лампочки і підкріпленні цього подразника їжею виникає збудження в кірковій частині зорового аналізатора, що знаходиться в потиличній ділянці кори і збудження харчового центра кори півкуль великого мозку — тобто в обох кіркових центрах (зоровому і харчовому), між якими утворюється нервовий зв'язок, який при багаторазовому поєднанні в часі цих подразників стає міцним.

При умовних рефлексах, як і при безумовних, має місце зворотна афференція, тобто сигнал про те, що відбулась умовнорефлекторна реакція. Вона дає можливість ЦНС оцінити поведінкові акти. Без такої оцінки неможливе тонке пристосування поведінки до постійно змінних умов середовища.

Дослідження тварин, в яких видаляли ділянки кори, показало, що в цих тварин можна виробити умовні рефлекси. Отже, умовні рефлекси формуються внаслідок взаємодії кори великого мозку і підкіркових центрів. Структура рефлекторної дуги умовного рефлексу має складний характер. Так, в утворенні складних поведінкових реакцій кора має провідне значення, а при формуванні вегетативних умовних рефлексів кора і підкіркові структури відіграють однакову роль. Доведено, що руйнування сітчастого утвору затримує утворення умовних рефлексів, а подразнення його електричним струмом прискорює їх утворення. Які існують сигнали умовного рефлексу? Умовним подразником може стати будь-які зміни в навколішньому середовища або внутрішнього стану організму,якщо вони:

самі не викликають безумовного рефлексу тобто байдужі.

їхня сила достатня,щоб викликати безумовний орієнтувальний рефлекс.

Наприклад звуки,світло,кольори,запахи,смакові речовини,дотик,тиск,тепло,холод,положення тіла в просторі - усі ці та інші 'індиферентні'подразники при їхньому поєднанні з безумовним подразником та за умови достатньої сили стають сигналами,що викликають той чи інший безумовний рефлекс.