Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Порука, як спосіб забезпечення виконання зобов’язання

Порука відноситься до зобов’язально-правових способів забезпечення виконання зобов’язань.

Згідно із ч. 1 ст. 553 ЦК, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Тобто сторонами цього договору є поручитель та кредитор за основним зобов’язанням, а отже, порука – це договір між поручителем та кредитором, згідно з яким поручитель добровільно бере на себе обов’язок виконати зобов’язання боржника перед кредитором за основним зобов’язанням у разі неспроможності такого виконання безпосередньо боржником.

Ознаки поруки:

1. виступає в якості додаткового (акцесорного) зобов’язання, мета якого забезпечити виконання основного. Правовідносини поруки складаються з двох шарів зобов'язальних відносин: перший шар – основне зобов'язання між кредитором і головним боржником і, в якості придатку до цього основного зобов'язання, другий шар – зобов'язання з договору поруки (між кредитором і поручителем);

2. оформляється в виді письмово договору;

У теорії цивільного права питання про те, між ким повинен бути укладений договір, щоб його можна було вважати договором поруки, вирішується неоднозначно.

В договірній практиці зустрічаються такі варіанти його оформлення:

- між поручителем і кредитором без участі головного боржника;

- включення умови про поруку як складової частини основного договору, що підписується трьома сторонами: кредитором, боржником і поручителем;

- укладення окремого договору поруки між кредитором, боржником і поручителем, що існує поряд з основним.

Найбільш поширенішим є перший варіант

3. в якості поручителя може виступати, як юридична так і фізична особа;

4. поручителем по одному зобов’язанню може бути як одна так і декілька осіб (ч. 3 ст.553 ЦК);

5. виконання зобов'язання може забезпечуватися частково або в повному обсязі (ч. 2 ст.553 ЦК);

6. як правило боржник і поручитель відповідають перед кредитом як солідарні боржники. Отже, кредитор має право заявляти свої вимоги як до боржника за основним зобов'язанням, так і до поручителя. Проте законодавець дає змогу сторонам у договорі поруки встановлювати субсидіарну відповідальністьпоручителя перед кредитором (ч. 1 ст. 554 ЦК). У разі наявності субсидіарної відповідальності за договором поруки кредитор повинен спочатку пред'явити відповідну вимогу до основного боржника, а якщо останній відмовиться задовольнити цю вимогу або в розумний строк не дасть на неї відповіді, то лише тоді кредитор може пред'явити вимогу до поручителя. І при солідарній, і при субсидіарній відповідальності поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК);