Читайте также:
|
Тема:. Внесок українських учених у розвиток внутрішньої медицини.
1. Актуальність теми:
В ХІХ - ХХ ст. все більше лікарів з України ставало відомими у світовій медицині, насамперед у галузі бактеріології та епідеміології, що тоді бурхливо розвивалася. Перше місце тут займає Ілля Ілліч Мечников (1845-1916), лауреат Нобелівської премії. Він заснував Одеську бактеріологічну станцію, був членом української громади в Одесі. Відкрив явище фагоцитозу (1882), розробив фагоцитарну теорію імунітету (1883) та заклав основи імунології. Опрацював теорію порівняльної патології запалення (1892), вніс вагомий вклад в проблеми геронтології та геріатрії. Удостоєний Нобелівської премії разом з П.Ерліхом (1908) за працю «Імунітет при заразних хворобах».
Учень Мечникова Володимир Ааронович Хавкін – відомий в Європі та Азії мікробіолог і епідеміолог. Створив і випробував на собі першу в світі убиту протихолерну вакцину. За створення протихолерної вакцини та практичне її застосування його удостоєно премії Паризької академії. Створив і знову випробував на собі убиту протичумну вакцину.
Учнем І.Мечникова був також Олександр Михайлович Безредка – доктор медицини, мікробіолог. Досліджував проблеми імунітету та анафілаксії, разом з І.Мечниковим розробив теорію місцевого імунітету та метод вакцинації проти черевного тифу, впровадив термін «анафілактичний шок», розробив метод десенсибілізації, що використовується в усьому світі.
В Одесі народився відомий мікробіолог і епідеміолог Микола Федорович Гамалія, академік і почесний член кількох академій. Вивчав сказ, холеру, чуму, відкрив холероподібний вібріон птахів, вияснив роль корабельних щурів у поширенні чуми. Створив протихолерну вакцину, опрацював теорію утворення антитіл, відкрив бактеріолізини.
Видатним патологом, морфологом і мікробіологом був Володимир Костянтинович Високович. Професор, завідувач кафедри Київського університету. Вивчив долю мікроорганізмів, введених в кровоносне русло та розробив вчення про ретикулоендотеліальну систему, її роль в захисті організму від інфекцій. Вперше описав внутрішньоклітинне розмноження мікроорганізмів, створив теорію сприйнятливості до інфекційних хвороб.
Володимир Валеріанович Підвисоцький, видатний патолог і бактеріолог. Проводив дослідження в галузі мікробіології, імунітету, патології інфекцій, ендокринології, вияснив закономірності регенерації залозистих органів. Написав підручник «Основи загальної та експериментальної патології», який перекладено французькою, німецькою, японською та іншими мовами. Ще в 1896 р. висловив припущення, що надниркові залози відіграють головну роль у захисті організму від токсичних продуктів обміну.
Данило Кирилович Заболотний (1866-1929) – видатний мікробіолог і епідеміолог, академік, Президент Всеукраїнської академії наук. Ще студентом провів на собі дослід пероральної імунізації від холери. Організував першу в Росії кафедру бактеріології (1898) та в Одеському університеті першу в світі самостійну кафедру епідеміології (1920), заснував в Києві Інститут мікробіології та епідеміології (1928), що тепер носить його ім’я.
.
Учень В. Ліндемана Олексій Антонінович Кронтовський. Дослідження в галузі експериментальної онкології, патофізіології, радіобіології, епідеміології, регенерації тканин, спадковості, конституції. Опрацював методи культивування тканин поза організмом, уперше застосував методи мікрохімічного аналізу обміну речовин у тканинних культурах. Запропонував метод вивчення обміну речовин у злоякісних пухлинах шляхом створення в організмі тварин «ізольованої пухлини» (1928). Вивчив біохімічні особливості ракової клітини, досліджував проблеми ендокринології. Він перший виростив збудника висипного тифу в культурах тканин, що надалі було використано при виготовленні ефективної вакцини. Член Міжнародного товариства патологів, один із редакторів міжнародного журналу в Єні.
Українські лікарі зробили внесок у розвиток світової клінічної медицини. Степан Хомич Хотовицький (1796-1885) – видатний акушер і педіатр. Вперше у світовій літературі висловив думку про своєрідність дитячого організму, про його суттєві відмінності від дорослого в будові, функціях і хворобах. Чітко обґрунтував необхідність особливого підходу до хвороб дитячого віку, розробив класифікацію симптомів захворювань, сформулював принципи лікування дітей.
«Святим лікарем» називали видатного терапевта і гуманіста Теофіла Гавриловича Яновського (1860-1928). Очолював кафедри терапії в Київському університеті та медичному інституті (1905-1928). Досліджував туберкульоз, гострі інфекційні захворювання, хвороби нирок, легень, працював в галузі клінічної бактеріології та курортології. Відзначався унікальною здатністю розпізнавати і лікувати хвороби. За життя хворого встановив діагноз інфаркту легені (1902), вперше в світі описав діагностичне значення бронхіальних зліпків, розробив диференціальну діагностику плевритів і крупозної пневмонії. Вперше описав «кон’юнктивальний симптом» при висипному тифі, видав унікальну у світовій літературі працю «Клінічне значення запаху». Був славним лікарем-гуманістом, становить приклад високої етики і моральності для сучасних лікарів.
Лікарі України зробили вагомий внесок у розвиток світової хірургії. Ілля Васильович Буяльський (1789-1866) – блискучий анатом і чудовий хірург, засновник пластичної анатомії, вчений європейського рівня. Серед близько ста його праць найбільш відомий унікальний атлас «Анатоміко-хірургічні таблиці», в якому показані операції перев’язування великих артерій. Застосував метод заморожування трупів, створив унікальну анатомічну м’язову фігуру «Лежаче тіло», опублікував «Анатомічні записки для тих, хто навчається живопису і скульптури». Опублікував російською і французькою мовами «Фотографічні рисунки витравлених артерій і вен нирок людських», вдосконалив низку хірургічних інструментів, запропонував ряд операцій, одним з перших застосував крохмальну пов’язку (1837) і наркоз (1847).
Юрій Карлович Шимановський. Автор фундаментальних праць «Оперативна хірургія» (1864) та «Операції на поверхні людського тіла» (1865), вперше в світовій хірургічній практиці описав вільне перещеплення шкіри. Обстоював зберігальний принцип хірургічних операцій, виступав за широке викорстання шкірної пластики. Вдосконалив операцію кістково-пластичної ампутації стегна, запропонував операцію трансплантації ліктьового відростка на поверхню розпилу плечової кістки при ампутаціях, а також спосіб витягання шкіри ампутаційної кукси. Розробив спосіб закриття зовнішньої кишкової нориці, удосконалив гіпсову пов’язку, винайшов і модифікував близько 80 медичних інструментів, приладів та пристроїв. Колекція інструментів, які він винайшов, здобула високу оцінку на Всесвітній виставці в Парижі (1867).
Іван Павлович Лазаревич. Дослідив в експериментах залежність рухової функції матки від рефлекторних імпульсів з центральної нервової системи, вперше виявив зв’язок між функціональним станом матки і діяльністю серця у плоду. Запропонував профілактику еклампсії, для діагностики органів малого таза запропонував діафаноскопію (1868). Відзначився як винахідник різноманітних акушерських та гінекологічних інструментів, запропонував прямі акушерські щипці (шипці Лазаревича). Праці його перекладалися іноземними мовами, ім’я його стало широко відомим в європейських країнах.
.
Навчальні цілі:
Знати:
- українських вчених, які працювали і працюють у галузі медицини
- досягнення українських вчених
- користь їхніх досягненнь у медицину
Вміти
- характеризувати роботи учених;
- виховування відповідальності за свої професійні дії;
- оцінювати роботи учених.
Питання
1. Хто із учених був видатним мікробіологом та епідеміологом?
2. Хто працював в галузі експериментальної онкології, патофізіології, радіобіології,
епідеміології, регенерації тканин, спадковості, конституції?
3. Хто отримав Нобелівську премію за працю «Імунітет при заразних хворобах»?
4. Кого називали «Святим лікарем»?
5. Назвати учених які зробили внесок у розвиток світової хірургії.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 85 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |