Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Структура і форми спеціальної освіти

Читайте также:
  1. A) структура рабочего стола
  2. Cущность, виды, источники формирования доходов. Дифференциация доходов населения.
  3. I. Правосознание: понятие, структура, функции и виды.
  4. I. Предпосылки формирования философии НВ.
  5. I. Сопровождение перехода на новый образовательный уровень (обучение в школе) Уровень сформированности познавательной деятельности и отдельных её компонентов
  6. II. Компетенции, формируемые в результате освоения учебной дисциплины
  7. II. Механизм формирования общественного мнения.
  8. II. Профориентационное направление работы: обеспечение формирования и развития профессионального и жизненного самоопределения Изучение образовательных запросов
  9. II. Система культуры и её структура.
  10. II. СТРУКТУРА отчетА по Практике по профилю специальности

 

Система спеціальної освіти в Україні має як вертикальну, так і горизонтальну структуру. Вертикальна структура ґрунтується на вікових особливостях учнів та рівнях загальноосвітніх програм. Горизонтальна структура враховує психофізичний розвиток дитини, особливості його пізнавальної діяльності і характер порушення. Для груп, які відносяться до „проблемних” дітей в країні функціонують:

q спеціальні (корекційні) освітні установи для дітей з порушеннями у розвитку;

q спеціальні навчально-виховні установи для дітей та підлітків з девіантною поведінкою;

q школи-інтернати і дитячі будинки для дітей-сиріт та дітей, що залишилися без батьківського піклування.

В країні функціонують 391 школа-інтернат відповідно до восьми категорій дітей з особливостями психофізичного розвитку (понад 61 тис. дітей) та успішно діють понад 30 навчально-реабілітаційних закладів як державного так і громадського підпорядкування.

Вертикальна структура складається з 5 рівнів:

q період раннього дитинства (від 0 до 3 років);

q дошкільний період (від 3 до 7 років);

q період обов’язкового навчання (від 7 до 16 років):

q період середньої освіти та професійної підготовки – від 15 до 18 років і аж до 21 року для сліпих, глухих, з порушенням опорно-рухового апарату;

q період навчання дорослих-інвалідів.

В період раннього дитячого віку (від народження до 3 -х років) діти навчаються і виховуються в домашніх умовах, в дитячих яслах, діти-сироти – в будинках дитини. Корекційна робота з дітьми, які мають порушення у розвитку, проводиться в центрах реабілітації або абілітації.

Для дітей дошкільного віку існують наступні установи:

q спеціальні дитячі садки (з денним перебуванням і цілодобові);

q корекційні дитячі будинки;

q спеціальні групи в масових дитячих садках;

q спеціалізовані реабілітаційні центри;

q дошкільні групи в спеціальних школах (для дітей з порушенням слуху, зору, опорно-рухового апарату, інтелекту).

Спеціальні (корекційні) школи для дітей з порушеннями у розвитку реалізують програми початкової загальної, основної загальної, середньої (повної) загальної освіти. Спеціальні (корекційні) школи, які належать Міністерству освіти, є частиною системи освіти та забезпечують можливість отримання освіти в межах спеціальних державних освітніх стандартів, а також одночасно вирішують спеціальні завдання корекційного характеру, забезпечуючи виховання, навчання, лікування, соціальну адаптацію та інтеграцію дітей в суспільство.

Форми освіти можуть бути наступними:

q спеціальна (корекційна) школа;

q спеціальна (корекційна) школа-інтернат;

q реабілітаційні центри;

q корекційний клас при масовій загальноосвітній установі;

q індивідуально в масовій загальноосвітній установі;

q навчання вдома;

q екстернат;

q навчання в умовах стаціонарної лікувальної установи;

q школи-профілакторії.

Отримання загальної середньої та професійної освіти особами з відхиленнями у розвитку можливе в наступних установах:

q спеціальних середніх школах:

q спеціальних виробничих майстернях;

q центрах соціально-трудової реабілітації;

q спеціальних професійних училищах.

Для дорослих існують наступні установи:

q вечірні школи;

q спеціальні технікуми;

q спеціальні групи в технікумах і вузах;

q реабілітаційні центри;

q навчальні і виробничі майстерні від суспільств сліпих та глухих інвалідів.

Горизонтальна структура спеціальної освіти в Україні представлена наступними видами спеціальних (корекційних) установ для дітей з порушеннями у розвитку:

q для глухих (класи для розумово відсталих дітей);

q для слабочуючих (класи для розумово відсталих дітей);

q для сліпих (класи для розумово відсталих дітей);

q для слабозорих (класи для розумово відсталих дітей);

q з важким порушенням мовлення;

q з порушенням опорно-рухового апарату (класи для розумово відсталих дітей);

q із затримкою психічного розвитку;

q для розумово відсталих (спеціальні класи для глибоко розумово відсталих дітей), класи для дітей з комбінованими (складними) дефектами.

Для надання допомоги дітям, які мають різні порушення мовлення і навчаються в освітніх установах загального призначення, організовується логопедична служба. Виходячи із кількості дітей, які потребують логопедичної допомоги, вона може здійснюватися за допомогою:

q введення в штат освітньої установи загального призначення посади вчителя-логопеда;

q створення в структурі органу управління освітою логопедичного кабінету;

q створення логопедичного центру – установи з правами юридичної особи.

Для дітей і підлітків з девіантною поведінкою в Україні існують 3 види спеціальних навчально-виховних установ:

q спеціальна освітня школа;

q спеціальне професійно-технічне училище;

q спеціальна (корекційна) загальноосвітня школа і спеціальне (корекційне) професійно-технічне училище для дітей та підлітків з відхиленнями у розвитку (затримкою психічного розвитку і легкими формами розумової відсталості), які скоїли небезпечні діяння.

Спеціальні навчально-виховні установи можуть бути відкритого або закритого типу. Установи відкритого типу виконують функції профілактичної установи і створюються для дітей та підлітків із стійкою протиправною поведінкою, які піддалися будь-яким формам психологічного насильства, які відмовляються відвідувати загальноосвітні установи, які зазнають труднощі у спілкуванні з батьками. У цих установах створюються умови, які забезпечують розвиток особистості вихованця, яка потребує особливої турботи та захисту.

Установи закритого типу створюються для неповнолітніх, які скоїли небезпечні діяння для суспільства. Ця категорія осіб потребує особливих умов виховання і навчання та потребує спеціального педагогічного підходу. В установах закритого типу створюється режимна служба, яка забезпечує спеціальні умови для знаходження вихованців (охорону території і матеріальних цінностей, створення безпечних умов, цілодобове спостереження та контроль, огляд речей та ін.).

До числа установ закритого типу відноситься спеціальна (корекціна) установа для дітей з девіантною поведінкою. Зміст навчання та виховання в ній спрямований на створення умов для психологічної, медичної і педагогічної корекції відхилень у розвитку дітей та підлітків, формування їх особистості та соціальну реабілітацію.

 

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 213 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав