|
Читайте также: |
1. Буяльский Б.А. Курс на мастерство. – К., 1974. – С. 37-39.
2. Василенко Ю. С. О голосе педагога // Сов. Педагогика. – 1972. - № 7.- С. 86-92.
3. Габдреева Г.Ш. Самоуправление психическим состоянием. – Казань, 1981. – С. 21-24.
4. Головин Б.Н. Основы культуры речи. – М., 1988. – С.41-122, 164-226.
5. Кан-Калик В.А. Учителю с педагогическом общении. – М., 1987. – С. 46-61, 101-105.
6. Карнеги Д. Как вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично. – М., 1989. – С. 367-383, 403-436.
7. Ладыженская Т.А. Живое слово. Устная речь как средство и предмет обучения. – М., 1986. – С. 6-52, 96-108.
8. Леви В. Искусство быть другим. – М., 1986. – С. 83-93.
9. Мова тіла вчителя на уроці // Шкільний світ. – 1998. - № 22. – С. 2-3.
10. Ни кольская С.Т. Техника речи. – М., 1978. – С. 9-14.
11. Педагогічна майстерність: Підручник / За ред. І.А. Зязюна. – К., 1997. – С. 27-44.
12. Педагогічність майстерність: Тексти. – Полтава, 2001. – С. 51-82.
13. Пиз А. Язык телодвижений: Как читать мысли людей по их жестам. – Н. Новгород, 1992. – 262 с.
14. Синиця І.О. Педагогічний такт і майстерність учителя. – К., 1981. – С. 18-115.
15. Словник термінології з педагогічної майстерності. – Полтава, 1995. – 64 с.
16. Станиславский К.С. Работа актера над собой // Собр. соч.: В 8 т. – М., 1954. – Т.2. – С. 332-347.
17. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину // Вибр. твори: В 5 т. – К., 1976. – Т. 2. – С. 206-208, 296-306, 399-402, 414-416.
18. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання // Твори: В 6 т. – К., 1952. – Т. 4. – С. 43-45, 47.
19. Чихачев В.П. Культура и техника речи учителя // Учителю о педагогической технике. – М., 1987. – С. 73-84.
20. Юсупов И.М. Психологи взаимопонимания. – Казань, 1991. – С.15-25, 81-84.
РОЗДІЛ Х. СИСТЕМА НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ
Основні положення системи навчання та виховання дітей з обмеженими можливостями
У нашій країні діє диференційована система спеціальних установ для дітей з порушеннями у розвитку. Відповідно до характеру дефекту і ступеня його вираженості дана категорія населення виховуються в спеціальних установах системи освіти, охорони здоров’я, або соціального захисту.
Важливими принципами побудови системи спеціальної освіти є її державний характер; єдність, загальність і обов’язковість навчання. Закон „Про освіту” розповсюджується і на осіб з порушеннями у розвитку.
Для дітей з обмеженими можливостями створені умови для отримання освіти: спеціальні освітні програми і методи навчання, індивідуальні технічні засоби навчання, а також педагогічна, медична, соціальна та інша допомога, без якої неможливо (утруднено) засвоєння загальноосвітніх і професійних освітніх програм.
Для дітей, навчання яких відповідно до державних освітніх стандартів неможливе через особливості їх фізичних і (або) психічних недоліків, встановлюються спеціальні державні освітні стандарти.
Спеціальна освіта забезпечує дітям з обмеженими можливостями отримання освіти в адекватному їх здоров’ю середовищі навчання, відповідно до їх здібностей і можливостей, з метою адаптації до суспільного життя та інтеграції, зокрема для набуття навичок самообслуговування, підготовки до трудової діяльності і сімейного життя.
Діти з обмеженими можливостями мають право на:
1) безкоштовне обстеження психолого-медико-педагогічною комісією або медико-соціальною експертною комісією;
2) безкоштовну медико-психолого-педагогічну корекцію фізичних і (або) психічних недоліків з моменту їх виявлення незалежно від ступеня їх вираженості, відповідно до виявлених;
3) безкоштовну дошкільну освіту, початкову загальну і основну загальну освіту – повинна бути організована для дітей з 6-8 років. Терміни засвоєння основних загальноосвітніх програм початкової загальної і основної загальної освіти визначаються типовими положеннями про освітні установи відповідних типів та видів і не можуть бути меншими, ніж дев’ять років;
4) отримання безкоштовної освіти в спеціальній освітній установі, установі інтегрованого навчання, спеціальній освітній установі загального призначення;
5) безкоштовну освіту в освітній установі незалежно від його організаційно-правової форми у відповідності з державними освітніми стандартами (зокрема спеціальними) незалежно від форми отримання освіти, що гарантується державним зобов’язанням;
6) забезпечення, відповідно до соціальних або медичних свідчень, транспортних засобів для доставки до найближчої відповідної освітньої установи. Порядок забезпечення транспортними засобами встановлюється урядом держави;
7) працевлаштування після закінчення навчання відповідно до одержаних освітою і (або) професійною підготовкою в порядку, який встановлений законами та іншими нормативними правовими актами.
На повному державному забезпеченні в державних спеціальних освітніх установах-інтернатах і державних освітніх установах повинні знаходитися наступні категорії осіб з обмеженими можливостями здоров’я:
q що не чують та слабочуючі;
q незрячі та слабозорі;
q з важкими порушеннями мовлення;
q з порушеннями функцій опорно-рухового апарату;
q розумово відсталі;
q з вираженими (глибокими) порушеннями емоційно-вольової сфери та поведінки;
q ті, що мають труднощі у навчанні, які обумовлені затримкою психічного розвитку;
q із складними порушеннями.
Прийом до освітніх установ осіб з обмеженими можливостями здійснюється в порядку, який встановлений Законом України „Про освіту”, і на підставі висновку психолого-медико-педагогічної комісії або медико-соціальної експертної комісії. Для осіб з обмеженими можливостями здоров’я конкурс при прийомі до загальноосвітніх установ і (або) освітніх установ початкової професійної освіти не проводиться.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 147 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |