Читайте также:
|
Залежно від походження (конституційного, соматогенного, психогенного та церебрального) тимчасова затримка психічного розвитку формує різні варіанти відхилень у пізнавальній та емоційно-вольовій діяльності дітей. У результаті вивчення психічних процесів та можливостей навчання дітей із ЗПР були виявлені специфічні особливості у їх пізнавальній, емоційно-вольовій сфері, поведінці та особистості вцілому.
Для дітей із ЗПР різної етіології характерні загальні ознаки: низька працездатність у результаті підвищеної виснаженості ЦНС, незрілість емоцій і волі, обмежений запас загальних відомостей та уявлень, збіднений словарний запас, неповна сформованість ігрової діяльності; несформованість навичок інтелектуальної та навчальної діяльності.
Все це говорить про те, що затриманий психічний розвиток виявляється як у сповільненому темпі дозрівання емоційно-вольової сфери, так і в інтелектуальній недостатності.
Для дітей цієї групи характерна значна неоднорідність порушених ланок психічної діяльності і тих, які підлягають зберіганню, а також яскраво виражена нерівномірність формування сприйняття, уваги, пам’яті.
У дітей із затримкою психічного розвитку спостерігається низький (у порівнянні з однолітками, які розвиваються нормально) рівень розвитку сприйняття. Це виявляється у необхідності більш тривалого періоду часу для прийому та переробки сенсорної інформації; у недостатності, обмеженості, фрагментарності знань цих дітей про навколишній світ; в утрудненнях при впізнаванні предметів, які знаходяться в незвичному положенні, контурних і схематичних зображень. Ці діти не завжди впізнають і часто змішують схожі за зображенням букви та їх окремі елементи; часто помилково сприймають поєднання букв та ін.
На думку ряду психологів, таке відставання у розвитку зорового сприйняття є однією з причин труднощів, які ці діти випробовують у навчанні.
У дітей цієї групи недостатньо сформовані і просторові уявлення: орієнтування в напрямах простору здійснюється на рівні практичних дій; часто виникають труднощі при просторовому аналізі та синтезі ситуації. Так, дитині дуже важко в оцінці форм предметів, які сприймаються нею за допомогою дотику та зору, вона також випробовує утруднення при відтворенні ритму, який сприймається на слух, а також графічно або моторно.
Розвиток та формування просторових уявлень даного виду у дітей із затримкою психічного розвитку також має свої особливості. Наприклад, при складанні складних геометричних фігур та візерунків діти із ЗПР часто не можуть здійснити повноцінний аналіз форми, встановити симетричність, тотожність частин фігур, які конструйовані, розташувати конструкцію на площині, з’єднати її в єдине ціле. У той же час, на відміну від розумово відсталих, діти даної категорії правильно виконують відносно прості візерунки.
У якості більш характерних для дітей із ЗПР особливостей уваги Л.І. Перслені та інші дослідники наголошують її нестійкість, неуважність, низьку концентрацію, труднощі перемикання. Недоліки уваги обумовлюються слабким розвитком інтелектуальної активності дітей, недосконалістю навичок та умінь самоконтролю, недостатнім розвитком відчуття відповідальності та інтересу до навчання. У дітей із ЗПР наголошується нерівномірність та сповільненість у розвитку стійкості уваги, а також широкий діапазон індивідуальних та вікових відмінностей цієї якості.
Характерною особливістю дітей із ЗПР є виражене порушення у більшості з них функції активної уваги. Розсіяність уваги, яка посилюється по мірі виконання завдання, свідчить про підвищену психічну виснаженість дитини.
Для багатьох дітей із ЗПР характерний обмежений обсяг уваги, його фрагментарність. Дитина сприймає лише окремі частини інформації, які їй надаються. Ці порушення уваги сприяють затримці процесу формування понять.
Нестійкість уваги та зниження працездатності у дітей даної категорії мають індивідуальні форми прояву. Так, у одних дітей максимальна напруга уваги та найвища працездатність виявляються на початку виконання завдання і неухильно знижуються по мірі продовження роботи; у інших дітей найбільше зосередження уваги наступає після деякого періоду діяльності, тобто цим дітям необхідний додатковий період часу для включення в діяльність; у третьої групи дітей наголошуються періодичні коливання уваги та нерівномірна працездатність впродовж всього виконання завдання.
Ще однією характерною ознакою затримки психічного розвитку є відхилення у розвитку пам’яті. У дітей із ЗПР спостерігаються недоліки пам’яті, причому це торкається всіх видів запам’ятовування: мимовільного і довільного, короткочасного і довготривалого. Ця особливість розповсюджується на запам’ятовування як наочного, так і словесного матеріалу, що позначається на рівні успішності. Наголошуються зниження продуктивності запам’ятовування та його нестійкість; велике збереження мимовільної пам’яті у порівнянні з довільною; помітне переважання наочної пам’яті над словесною; низький рівень самоконтролю у процесі заучування і відтворення; недостатня пізнавальна активність і цілеспрямованість при запам’ятовуванні та відтворенні; слабке вміння використовувати раціональні прийоми запам’ятовування; недостатній обсяг і точність запам’ятовування; низький рівень опосередкованого запам’ятовування; переважання механічного запам’ятовування над словесно-логічним; порушення короткочасної пам’яті; швидке забування матеріалу і низька швидкість запам’ятовування (Т.В. Єгорова, Н.Г. Поддубна).
Виражене відставання та своєрідність виявляються і в розвитку пізнавальної діяльності цих дітей, починаючи з ранніх форм мислення – наочно-дієвого і наочно-образного. У молодшому шкільному віці в найменшій мірі порушеним виявляється наочно-дієве мислення, спостерігається недостатність наочно-образного. Діти із ЗПР можуть успішно класифікувати предмети за такими наочними ознаками, як колір та форми, проте насилу виділяють у якості загальних ознак матеріал та величину предметів, вагаються у перемиканні з одного принципу класифікації на іншій. При проведенні операції класифікації основна трудність для дітей пов’язана з тим, що вони не можуть у думках сумістити дві та більше ознак предметів або явищ. Але така діяльність може бути досить успішною при нагоді практичної діяльності з об’єктами класифікації.
У дітей цієї категорії недостатньо сформовані основні розумові операції – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. При аналізі предмету або явища діти називають лише поверхневі, неістотні якості з недостатньою повнотою та точністю. У результаті, діти із ЗПР виділяють в зображенні майже вдвічі менше ознак, ніж їхні однолітки, що нормально розвиваються.
До початку шкільного навчання у дітей із затримкою психічного розвитку, як правило, основні розумові операції не сформовані на словесно-логічному рівні. Завдання на класифікацію вони виконують на рівні мовленнєвого наочно-образного мислення, а не конкретно-понятійного, як це повинне бути в даному віці. Проте завдання, які словесно сформульовані, що відносяться до ситуацій, заснованих на житейському досвіді дітей, розв’язуються ними на вищому рівні, ніж прості завдання, в основі яких лежить наочний матеріал, з яким діти раніше не стикалися. Цим дітям найбільш доступні завдання на аналогії, при виконанні яких можна спертися на зразок, на свій житейський досвід. Але при вирішенні таких завдань діти допускають велику кількість помилок внаслідок недостатньо чітко сформованих зразків та неадекватного їх відтворення.
Для дітей із ЗПР характерна і інертність мислення, яка виявляється у різних формах. Так, при навчанні у дітей формуються малорухливі, відсталі асоціації, які не піддаються перебудові. При переході з однієї системи знань та навичок до інших учні схильні застосовувати старі способи, які вже відпрацьовані, не видозмінюючи їх, що у результаті призводить до труднощів перемикання з одного способу дії на іншій. Особливо яскраво інертність виявляється при роботі з проблемними завданнями, які вимагають самостійного пошуку способу рішення.
Ще однією особливістю мислення дітей із затримкою психічного розвитку є зниження пізнавальної активності. При навчанні недостатність пізнавальної активності виявляється і у тому, що ці учні не прагнуть ефективно використовувати час, який відведений на виконання завдання, виказують мало думок, які припускають, до початку рішення завдання. При запам’ятовуванні зниження пізнавальної активності виявляється в недостатній ефективності використання часу, який призначений для первинного орієнтування у завданні, в необхідності постійної спонуки ззовні до пригадування, у невмінні використовувати прийоми, які полегшують запам’ятовування, у різко зниженому рівні самоконтролю.
Низька пізнавальна активність особливо виявляється по відношенню до об’єктів та явищ, які знаходяться поза колом, який визначається дорослими. Про це свідчать поверховість і неповнота знань про предмети та явища навколишнього світу, які набуваються дітьми переважно з джерел масової інформації, книг, шляхом спілкування із дорослими.
Діяльність дітей із затримкою психічного розвитку характеризується загальною неорганізованістю, імпульсом, недостатньою цілеспрямованістю, слабкістю мовленнєвої регуляції; низькою активністю у всіх видах діяльності (В.Г. Петрова, І.В. Бєлякова, 2000). Приступаючи до роботи, діти часто проявляють нерішучість, ставлять питання, які, як правило, торкаються того, що вже було сказано педагогом або пояснено у підручнику; іноді самостійно взагалі не можуть зрозуміти формулювання завдання.
Для навчальної діяльності школярів із ЗПР характерне те, що один і той же учень, виконуючи завдання, може діяти як правильно, так і неправильно. Подібне поєднання правильного виконання завдання із помилковим може свідчити про те, що учні тимчасово втрачають інструкцію через ускладнені умови роботи. Недостатність регулюючої функції мовлення виявляється в утрудненнях дітей при словесному позначенні дій, які здійснюються, у виконанні завдань, які запропоновані мовленнєвою інструкцією.
У дітей даної категорії порушений та необхідний поетапний контроль над діяльністю, яка виконується, вони часто не помічають невідповідності своєї роботи запропонованому зразку, не завжди знаходять допущені помилки, навіть після прохання дорослого перевірити роботу, яка вже виконана. Ці діти дуже рідко можуть адекватно оцінити свою роботу та правильно мотивувати свою оцінку, яка часто завищена. На прохання пояснити, чому вони саме так оцінюють свою роботу, діти дають необмірковані відповіді, не встановлюють та не усвідомлюють залежність невдалого результату від невірно вибраного способу діяльності або помилково виконаних дій.
Діти із ЗПР зазнають труднощів при необхідності зосередитися для пошуку вирішення проблеми, які пов’язані із слабким розвитком у них емоційно-вольової сфери. Діти із затриманим психічним розвитком, як правило, відрізняються емоційною нестійкістю. У зв’язку з цим у них часто спостерігаються коливання рівня працездатності та активності, зміна „робочих” і „неробочих” станів. На уроці вони в змозі працювати не більш 12-15 хв., а потім наступає стомлення, активність та увага різко знижуються, виникають імпульсні, необдумані дії; у роботі з’являється багато помилок та виправлень; спалахи роздратування або відмова від роботи у відповідь на вказівку педагога.
У дітей із затримкою психічного розвитку знижена потреба у спілкуванні як з однолітками, так і з дорослими. У більшості з них виявляється підвищена тривожність по відношенню до дорослих, від яких вони залежать. Нова людина пригортає їхню увагу значно менше, ніж новий предмет. У разі утруднень у діяльності така дитина швидше схильна припинити роботу, ніж звернутися до дорослого за допомогою. Діти майже не прагнуть одержати від дорослого оцінки своїх якостей у розгорненій формі, звичайно їх задовольняє оцінка у вигляді недиференційованих визначень („гарний хлопчик”, „молодець”), а також безпосереднє емоційне схвалення (усмішка, погладжування і т.ін.). Необхідно відзначити, що хоча діти за власною ініціативою вкрай рідко звертаються за схваленням, але в більшості своїй вони дуже чутливі до ласки, співчуття, доброзичливого відношення. Якщо спілкування з дорослим забарвлене в емоційно позитивні тони, то вони прагнуть зробити його тривалішим у часі, стають більш працездатними, рідше посилаються на втомленість.
Для дітей із ЗПР характерна слабка емоційна стійкість, порушення самоконтролю у всіх видах діяльності, агресивність поведінки, труднощі пристосування до дитячого колективу під час гри та занять, метушливість, часта зміна настрою, невпевненість, відчуття страху, фамільярність по відношенню до дорослого. М. Вагнерова відзначає велику кількість реакцій, які спрямовані проти волі батьків, відсутність правильного розуміння своєї соціальної ролі і положення, яке часто виникає, недостатню диференціацію осіб та речей, яскраво виражені труднощі у розрізненні найважливіших рис міжособистісних відносин. Все це свідчить про недорозвинення у дітей даної категорії соціальної зрілості.
Однією з діагностичних ознак затримки психічного розвитку у дітей даної групи виступає несформованість ігровій діяльності. У дітей цієї категорії опиняються несформованими всі компоненти сюжетно-рольової гри: сюжет гри звичайно не виходить за межі побутової тематики; зміст ігор, відносини (ігрові та реальні), способи спілкування та дії, самі ігрові ролі бідні, охоплюють невелике ігрове суспільство на короткий часовий термін. В іграх виразно виявляються відсутність творчості та слабкість уявлення. Ускладнення правил гри часто призводить до її фактичного розпаду. Самостійно діти із ЗПР не проявляють активності у спільній ігровій діяльності. Навіть якщо дорослий спонукає дітей до ігрової діяльності і обумовлює її тему, вони паралельно розгортають однаковий або різні сюжети, не намагаючись вступити один з одним в спілкування. На відміну від розумово відсталих діти із ЗПР завжди здійснюють дії, які адекватні тим предметам та іграшкам, якими вони оперують. В їхніх діях з ігровими атрибутами присутня правильна орієнтація на властивості об’єктів, які використовуються, особисте відношення до іграшок, особливо сюжетних, які позначають живих істот (ляльки, ведмедики, зайці та ін.). У той же час в цих дітей практично не спостерігаються дії, які реалізують відносини між персонажами.
Клінічні та психолого-педагогічні дослідження Т.А. Власової, К.С. Лебединської, М.С. Певзнер, В.І. Лубовського та інших виявили відставання у становленні мовлення дітей із ЗПР, низьку мовленнєву активність, недостатність динамічної організації мовлення.
У цих дітей відзначаються обмеженість словника, неповноцінність понять, низький рівень практичних узагальнень, недостатність словесної регуляції дій. Спостерігається відставання у розвитку контекстного мовлення; істотно запізнюється розвиток внутрішнього мовлення, яке утруднює формування прогнозування, саморегуляції в діяльності. У мовленнєвому оформленні висловів виявляються характерні для деяких дітей цієї категорії інфантилізм, бідність виразних засобів, недостатнє розуміння значення образних виразів. Більшість дітей навіть у молодшому шкільному віці страждає на дефекти звуковимови. Найчастіше зустрічаються порушення вимови свистячих, шиплячих та сонорних звуків.
У дітей із ЗПР бідний, недиференційований словарний запас. При використанні слів, які навіть є у словнику, діти часто припускаються помилки, яка пов’язана з неточним, а іноді і неправильним розумінням їх значення. Обмеженість виражається в незначній, у порівнянні з нормою, кількості слів; вживанні слів, які властиві мовленню дітей молодшого віку. Недостатність словарного запасу пов’язана з обмеженістю знань та уявлень цих дітей про навколишній світ, про кількісні, просторові, причинно-наслідкові відносини, що, у свою чергу, визначається особливостями пізнавальної діяльності особистості при затримці психічного розвитку.
Ряд порушень спостерігається і в процесі формування відчуття мови. У дітей із ЗПР період словоутворення наступає пізніше і продовжується довше, ніж у нормі. До кінця дошкільного віку у дітей цієї групи може спостерігатися „вибух” словоутворення, проте вживання створених ними слів у більшості випадків буває неправильним.
Навіть у молодшому шкільному віці учні із ЗПР слабо оперують мовленням: у них часто зустрічаються неправильні граматичні конструкції (аграмматизми). Найбільш характерними видами аграмматизмів є: пропуск або надмірність членів речення; помилки у керуванні та в узгодженні, вживанні службових слів, визначенні часу дієслова; труднощі в слово- і формоутворенні; структурна неоформленість вислову. Ці особливості мовленні дітей із ЗПР дозволяють говорити про динамічні порушення мовленнєвої діяльності.
При складанні усних творів спостерігається швидке зісковзування із заданої теми на іншу, яка більш знайома та легка; привнесення у розповідь побічних асоціацій та інертних стереотипів; часте повторення одних і тих же слів та фраз; постійне повернення до думки, яка вже виказувалась. Все це є результатом утруднень в плануванні та розгортанні мовленнєвого повідомлення.
Характерною ознакою дітей із ЗПР є недостатність тонкої моторики, яка виявляється у незадовільному навику каліграфії, недбалості письма та ін.
Порушення поведінки дітей із ЗПР в значній мірі пов’язані із слабкістю регуляції довільної діяльності, її недостатньою цілеспрямованістю, несформованістю функції самоконтролю. Поведінка дітей із ЗПР відрізняється значною своєрідністю. У початковій школі діти із ЗПР продовжують поводитися так, як дошкільники. Провідним видом діяльності у них продовжує залишатися гра. У дітей із ЗПР не спостерігається позитивного відношення, до навчальної діяльності.
Стан емоційно-вольової сфери та поведінки дітей із ЗПР відповідає попередній віковій стадії розвитку. У дітей із ЗПР запізнюється формування готовності до навчання, насилу формується почуття обов’язку, відповідальності, критичності до своєї поведінки.
Важливо відзначити, що в умовах масової школи дитина із ЗПР вперше починає виразно усвідомлювати свою неспроможність, яка виражається перш за все у неуспішності. Ця обставина, з одного боку, веде до появи і розвитку відчуття неповноцінності, а з іншого – до спроб особистісної компенсації у будь-якій сфері, іноді – у різних формах порушення поведінки.
Шляхом проведення сімейної психотерапії та формування адекватних взаємостосунків в системі „педагог-дитина-сім’я” можна здійснити профілактику асоціальних форм поведінки учнів із ЗПР.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 256 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |