Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Структура рухового дефекту при ДЦП

Читайте также:
  1. A) структура рабочего стола
  2. I. Правосознание: понятие, структура, функции и виды.
  3. II. Система культуры и её структура.
  4. II. СТРУКТУРА отчетА по Практике по профилю специальности
  5. II. СТРУКТУРА отчетА по УЧЕБНОЙ Практике
  6. II. Структура правовой нормы.
  7. II. Структура программы
  8. III. Структура регионального центра социального преображения
  9. III. Структура управления
  10. III. Структура Федерального компонента образовательного стандарта по обществознанию

У дітей із ДЦП наявні затримка і порушення формування всіх рухових функцій: насилу та із запізненням формується функція утримання голови, навички сидіння, стояння, ходьби, маніпулятивної діяльності.

Рухові порушення обумовлені дією ряду чинників, які безпосередньо пов’язані із специфікою захворювання:

1. Порушення м’язового тонусу (за типом спастичності, ригідності, гіпотонії, дистонії). Регулювання м’язового тонусу забезпечується узгодженою роботою різних ланок нервової системи.

Часто при ДЦП спостерігається підвищення м’язового тонусу – спастичність. Характерним є наростання м’язового тонусу при спробах зробити той або інший рух (особливо при вертикальному положенні тіла), яке визначає особливу поставу дітей: ноги зігнуті у колінних суглобах, опора на пальці, руки притиснуті до тулуба, зігнуті у ліктьових суглобах, пальці стиснути у кулаки

При ригідності м’язи напружені і знаходяться у стані тетануса (максимальне підвищення м’язового тонусу). Порушуються плавність та злагодженість м’язової взаємодії.

При гіпотонії (низький м’язовий тонус) м’язи кінцівок і тулуба є в’ялими, млявими, слабкими. При гіпотонії обсяг пасивних рухів значно більше нормального.

Дистонія –характер м’язового тонусу, що змінюється. М’язовий тонус в цьому випадку відрізняється непостійністю, мінливістю. У спокої м’язи розслаблені, при спробах до руху тонус різко наростає, внаслідок чого рух може виявитися неможливим.

При ускладнених формах ДЦП може наголошуватися поєднання різних варіантів порушень м’язового тонусу. Характер цього поєднання може змінюватися з віком.

2. Обмеження або неможливість довільних рухів (парези і паралічі). Залежно від важкості ураження мозку може спостерігатися повна або часткова відсутність тих або інших рухів. Повна відсутність довільних рухів, яка обумовлена ураженням рухових зон кори головного мозку та провідних рухових (пірамідних) шляхів, називається центральним паралічем, а обмеження обсягу рухів – центральним парезом. Обмеження обсягу довільних рухів звичайно поєднується із зниженням м’язової сили: дитині важко або не можливо підняти руки угору, витягнути уперед, в боки, зігнути або розігнути ноги.

3. Наявність рухів, які виконуються насильно. Для багатьох форм ДЦП характерні насильницькі рухи, які можуть виявлятися у вигляді гіперкінезів і тремора.

Гіперкінези – мимовільні рухи, які виконуються насильно та обумовлені тонусом м’язів, що змінюється, з наявністю неприродних поз та незавершених рухів. Вони можуть спостерігатися у спокої та посилюватися при спробах виробити рухи, а також під час хвилювання. Гіперкінези завжди утруднюють здійснення довільного рухового акту, а іноді роблять його неможливим. Рухи, які виконуються насильно, можуть бути виражені в м’язах артикуляційного апарату, шиї, голови, різних відділів кінцівок, тулуба.

Тремор – тремтіння пальців рук і мовлення. Він найбільше виражений при цілеспрямованих рухах (наприклад, при письмі). В кінці цілеспрямованого руху тремор посилюється, наприклад, при наближенні пальця до носа при закритих очах (пальце-носова проба).

4. Порушення рівноваги та координації рухів (атаксія). Спостерігається тулубна атаксія у вигляді нестійкості при сидінні, стоянні і ходьбі. У важких випадках дитина не може сидіти або стояти без підтримки. Наголошується нестійкість ходи: діти ходять на широко розставлених ногах (з метою компенсації дефекту), похитуючись, відхиляючись убік. Порушення координації виявляються в неточності, невідповідності рухів (перш за все рук). Порушена координація тонких, диференційованих рухів. В результаті дитина зазнає труднощів у маніпулятивній діяльності та при письмі.

5. Порушення відчуття рухів (кінестезії). Відчуття рухів здійснюється за допомогою спеціальних чутливих клітин (пропріорецепторів), які розташовані у м’язах, сухожиллях, зв’язках, суглобах та передають в центральну нервову систему інформацію про положення кінцівок і тулуба у просторі, ступені скорочення м’язів. Ці відчуття називають м’язово-суглобним чуттям. При всіх формах церебрального паралічу порушується пропріоцептивна регуляція руху. У дітей з церебральним паралічем спостерігається ослаблене відчуття пози; у деяких спотворене сприйняття напряму руху (наприклад, рух пальців рук по прямій може відчуватися ними як рух по колу або убік). Порушення відчуття рухів ще більш обідняє руховий досвід дитини, сприяє розвитку одноманітності у здійсненні окремих рухів, затримує формування тонких координованих рухів.

6. Недостатній розвиток ланцюгових настановних випрямних рефлексів (статокінетичних рефлексів). Статокінетичні рефлекси забезпечують формування вертикального положення тіла дитини і довільної моторики. При недорозвиненні цих рефлексів дитині важко утримувати в потрібному положенні голову та тулуб. У результаті вона зазнає труднощі в оволодінні навичками самообслуговування, трудовими операціями.

7. Синкинезії – це мимовільні рухи, які супроводжуються виконанням активних рухів (наприклад, при спробі взяти предмет однією рукою відбувається згинання іншої руки; дитина не може розігнути зігнуті пальці рук, а при випрямленні всієї руки пальці розгинаються).

8. Наявність патологічних тонічних рефлексів. При ДЦП спостерігається запізнювання у згасанні вроджених безумовно-рефлекторних рухових автоматизмів, до яких і відносяться позотонічні рефлекси. Патологічно посилені позотонічні рефлекси не тільки порушують послідовний хід розвитку рухових функцій, але є однією з причин формування патологічних поз, рухів, контрактур та деформацій. Розвиток моторики при ДЦП найчастіше зупиняється на тій стадії, де тонічні рефлекси роблять вирішальний вплив. Дитині може бути 2 роки, 5, 10 років та більше, а його руховий розвиток буде знаходиться на рівні 5-8-місячного здорового немовля.

Рухові порушення у дітей з церебральним паралічем можуть мати різний ступінь вираженості. При важкому ступені рухового порушення дитина не опановує навичками ходьби та маніпулятивної діяльності, не може обслуговувати себе. При середньому ступені рухових порушень діти оволодівають ходьбою, але ходять невпевнено, часто за допомогою спеціальних пристосувань (милиць, тростини і т.ін.). Вони не спроможні самостійно пересуватися містом, їздити на транспорті. Навички самообслуговування у них розвинені погано. При легкому ступені рухових порушень діти ходять самостійно, впевнено як у приміщенні, так і за його межами, можуть самостійно їздити міським транспортом, повністю себе обслуговують, у них достатньо розвинена маніпулятивна діяльність. Проте у дітей можуть спостерігатися неправильні пози та положення, порушення ходи, понижена м’язова сила.

 

 


Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 287 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2021 год. (0.013 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав