Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Транспортна травма. Класифікація транспортних травм

Автомобільна травма посідає 75% серед всіх травм.

1. За видом транспорту: автомобіль, мото, мопед, велосипед, трактор, залізниця, трамвай, шахтний транспорт, водний, авіаційний, гужовий.

2. За конструктивними особливостями: колесо, гусениця, рейка, реактивний, лопасті гвинта, підводні крила.

3. За середовищем пересування: наземний, підземний, повітряний, водний.

4. За учасниками: людина (водій, пасажир, стояча на дорозі, екіпаж судна, літака.

Основна причина — зневажливе ставлення до дотримання правил руху. Судово-медична експертиза постраждалих від автотравми займає близько 15% і 20% при розтині трупів. СУДОВА МЕАИЦИ

ПІД автомобільною травмою необхідно розуміти ушкодження, запо­діяне людині зовнішніми або внутрішніми частинами автомобіля, щ рухається, а також ушкодження, що виникають при зіткненні тіла дорожнім покриттям або випаданні з автомобіля. Виникають поліморфні ушкодження в багатьох ділянках тіла. Класифікація автотравм запропо­нована Матишевим із соавт. (1968). Травми підрозділяються на такі:

— від зіткнення автомобіля, що рухається, з людиною;

— від переїзду людини;

— від випадання людини з автомобіля, що рухається;

— травма водія й пасажира усередині автомобіля від впливу внутріш­ніх частин;

— від придавлювання людини автомобілем й іншою перешкодою;

— комбіновані види травми.

До специфічного відносяться контактні ушкодження, що утворю­ються в місці зіткнення частин автомобіля з тілом. До нехарактерних — усі інші ушкодження, що не мають ознак, описаних у двох попередніх групах. Автомобільній травмі властиві три механізми утворення ушко­джень:

1. Ударний вплив по тілу, удар тілом об дорожнє покриття.

2. Здавлювання тіла або частини між колесом і покриттям дороги, між днищем і дорогою, між частинами автомобіля й інших тран­спортних засобів або нерухомим предметом.

3. Тертя тіла по автомобілю або дорожнім покриттям, при волочінні тіла частинами автомобіля по дорозі.

Травма від зіткнення автомобіля, що рухається, з людиною зустріча­ється частіше інших при фронтальному, бічному й при русі назад.

Чотири фази травмування:

1. Зіткнення частин автомобіля, що рухається, з тілом.

2. Падіння тіла на автомобіль.

3. Відкидання тіла й падіння тіла на дорогу.

4. Просування тіла по дорозі [117].

Механізм утворення ушкоджень відповідний. Нехарактерні сліди і ушкодження одягу, що зустрічаються частіше специфічних, поділяють на 4 групи:

1. Тертя одягу по частині автомобіля — 1-а фаза.

2. Дорожнє покриття й предмети на дорозі — 3-4-а фаза.

3. Тертя на підошві взуття — 1-я фаза.

4. Механічні ушкодження тканини одягу від розтягання (розриви, розрізи), сліди фарби, скла, металів, мастил (1-4 фаза).

Частіше ушкоджується голова, рідше — ребра й інші частини тіла. Ушкодження внутрішніх органів виникають від удару машини, від удару

^ВШ\2

Об дорогу, виникають крововиливи під капсулу, у тканину органа, надриви іИапсули, розриви, розтрощення, відрив органа, ушкодження таза при іііткненні із частинами машини. Переломи локальні, конструкційні, Лінійні, оскольчасті, комбіновані, закриті й відкриті. Ушкодження нижніх кінцівок спостерігаються у кожного другого потерпілого при швидкості Машини понад 50 км/годину.

Травми від переїзду тіла колесом автомобіля

Частіше ця травма буває в сполученні із травмою від зіткнення. При цьому можуть бути 5 фаз:

1. Зіткнення колеса з лежачим на дорозі.

2. Переїзд тіла колесом.

3. Накочування колеса на тіло.

4. Перекочування колеса через тіло.

5. Вторинний переїзд тіла на дорозі.

Виникають широкі смуговидні садна, відшарування епідерміса, клап­теві рани, відшарування шкіри, надриви шкіри в ділянці вушної раковини, забруднення на одязі, відбитки протектора, дрібнокрапляні крововиливи п шкіру, забиті й рвані рани, переломи черепа та інших кісток, хребта, внутрішніх органів.

Черепно-мозкова травма

Протягом перших 3 годин виникають судинні реакції, набряк, реакція формених елементів крові. Вени, дрібні судини через ЗО хвилин розши­рені, переповнені кров'ю, набухання судинного €пітелія, плазматичне просмоктування стінок судин.

Через 1-2 години в судинах поліморфно-ядерні лейкоцити (від оди­ночних до ЗО). Нервові оболонки, нейрони набухають.

У період 3-12 годин волокнисті утворення м'яких тканин і оболонок набухли, порушення мікроциркуляції, збільшилася кількість лейкоцитів, макрофагів. У речовині мозку — регресивні явища нервових елементів.

Протягом 12-24 годин явища некроза волокнистих структур. Збіль­шилася мережа фібріну. У речовині мозку перевищували процеси розпаду клітинних елементів і нервових волокон.

Протягом 2-3 діб зміни зростали. В стінках кровоносних судин — інтрамуральні крововиливи і лейкоцитарні інфільтрати, фібріноідне набухання, некротичні зміни стінок. Нейтрофіли, лімфоцити лізувалися. Нервові волокна у тканинах і твердій оболонці фрагментувалися і роз­падалися.

У наступні доби виникли регенеративні процеси: організація крово­виливів і новоутворення судин, молоді форми грануляційної тканини, яка поступово трансформувалась у фіброзно-рубцову. СУДОВА МЕДИЦИНИ!

ми п Нервові елементи головного мозку швидко піддаються деструктив НИМ змінам за рахунок посмертних процесів. Руйнуються ферменти і Глікоген. Довше зберігаються волокнисті структури і кліткові елементи [1251.

Травма від випадання людини з автомобіля, що рухається

1. Зіткнення тіла із частинами кабіни або кузова.

2. Інерційне падіння та зіткнення з дорожнім покриттям.

3. Просування тіла по дорожньому покриттю. Травма водія усередині автомобіля від впливу внутрішніх його частин

виникає при зіткненні з автомобілем або іншими предметами, а також локальні й загальні ушкодження. Травма від здавлювання людини між частинами автомобіля, що рухається, і іншими предметами.

План огляду трупа на місці події при автомобільній катастрофі

1. Виявити на тілі всі сліди, ушкодження, особливості розташування з виміром точної висоти кожного ушкодження від рівня стоп, механізму утворення, нанести на схеми, сфотографувати.

3. Вивчити сліди і ушкодження на одязі, установлені фізико-техніч ною експертизою, особливості, розташування, механізм утворення, зіста­вити з ушкодженнями на тілі.

4. Взяти для додаткових досліджень: кров (група, алкоголь), сечу (алкоголь), сторонні частки в тканинах (скло, фарба, метал, дерево).

5. При необхідності виїхати зі слідчим на місце події (огляд обста новки, автомашини).

6. Брати участь у слідчому експерименті.

7. Формулювання й обґрунтування висновків.

8. Оформлення висновку, таблиць, схем, фотографій. Експерт зобов'язаний відповісти наряд загальних питань:

1. Особливості й розташування виявлених слідів і ушкоджень на тілі і одязі потерпілого.

2. Давнина ушкоджень.

3. Прижиттєве або посмертне походження ушкодження.

4. Механізм утворення ушкоджень.

5. Одночасність або різночасність ушкоджень.

6. Місце дії сили, що травмує, і її напрямок.

7. Здатність потерпілого до самостійних дій.

8. Причина смерті.

9. Ступінь важкості тілесних ушкоджень.

10. Наявність або відсутність у потерпілого захворювань.

11. Наявність і ступінь алкогольного сп'яніння.

РОЗДІЛ 2

Питання, що ставляться безпосередньо до встановлення автомобільної травми і її виду:

1. Механізм утворення ушкоджень при конкретному виді автомобіль­ної травми.

2. Якими частинами автомобіля утворено сліди й ушкодження.

3. Положення потерпілого у момент травми й взаємне положення тіла людини й частин автомобіля.

4. Напрямок удару, переїзду.

Кількість смертельних виходів, пов'язаних із транспортною травмою — 29,7%; падінням з висоти — 24,9%; дією тупих предметів — 27,4%; гострими предметами — 11,4%; вогнепальною зброєю — 3,8%; іншими — 2,7%.

Рейкова травма

Залізнична, трамвайна, шахтна травми посідають друге місце після ивтомобільної. Рідко: електричні, термічні, хімічні.

Ширина залізничної колії — 1520 мм, ширина головки — рейки 75 мм, нузькоколійки — 750 мм, ширина головки рейки — 53 мм.

Розрізняють 5 видів травми:

1. Від удару по тілу частинами транспорту, що рухається.

2. Від переїзду через тіло.

3. Від випадання людини з транспорту, що рухається.

4. Від здавлювання тіла між частинами потягу або вагонів. Травма пасажирів усередині транспорту [117].

Огляд місця події при залізничних травмах починається від трупа, тому що труп може перебувати в декількох кілометрах від аварії. Огляду підлягає труп, місце події, ділянка шляху, на якому є сліди біологічного походження, обривки одягу, взуття, головний убір, локомотив, вагони, споруди, деталі залізничного полотна. До приїзду оперативної групи труп не забирають. Якщо є велике скупчення людей, то труп забирають у мед­пункт. Перед початком огляду здійснюється фотозйомка місця події. Указується місце розташування трупа стосовно найближчих нерухомих орієнтирів і його поза. Описується одяг і накладання мастильних речовин, ушкоджень, не пов'язаних із даною травмою. Огляд молодих жінок — варто пам'ятати про смерть в результаті кримінального аборту, а також убивства на сексуальному ґрунті, у зв'язку із чим огляд статевих органів на місці події обов'язковий. Варто вирішити питання про прижиттєвість травми за слідами крові й особливостями смуги тиску.

Смуга тиску (осаднення), що утворилася прижиттєво, після виси­хання, має темно-коричневі кольори й пергаментну щільність, а посмертна — сірувато-рожевий. СУДОВА МЕДИЦИНА

Секційним дослідженням трупа необхідно виявити ознаки прижиттє­вого походження ушкоджень, до яких належать виливи крові у тканини вдалині від місця перекочування коліс. їхня наявність пояснюється роз­минанням, здавленням і різким скороченням судин. Знекровлювання тканин й органів у місцях перекочування й наявність виливів крові далеко від місця травми пояснюються натягом м'язів і зв'язувань, а також скороченням м'язів.

Завдання експерта — встановити факт переїзду колеса. Для цього необхідно виявити такі ушкодження:

1. Смугу тиску й осаднення, що становить ущільнення й осаднення шкіри в місці перекочування колеса через тіло.

2. Т-образне садно в місці початку смуги тиску, що виникає від первинного «щипка» колесом.

3. Разминання м'яких тканин, руйнування кісток і внутрішніх орга­нів у зоні смуги тиску.

4. Повний і неповний поділ тулуба, відокремлення голови від тулуба, відділення кінцівок, поділ тіла на безліч частин із розминанням і руйнуванням м'яких тканин, внутрішніх органів, роздробленням кісток відповідно до рівня поділу тіла.

5. Рогоподібні шматки по краях шкіри у місці поділу, вершини яких звернені у бік напрямку руху колеса.

6. Клиноподібні дефекти внаслідок руйнування й викиду м'яких тканин і кісток у зоні переїзду, розташовані на поверхні кінцівок, звернених до колеса.

7. Спіралеподібні й поздовжні лампасоподібні розриви шкіри кін­цівок великої довжини з роздробленням довгих трубчастих кісток на значній площі.

8. Розриви зсередини апоневрозів, фасцій, м'язів, підшкірної жиро­вої клітковини відповідно до смуг тиску.

9. Розриви діафрагми, шкіри шиї, промежини та інших ділянок з видавлюванням через рани, що утворилися, ушкоджених внутріш­ніх органів.

Частіше зустрічається при самогубствах, рідше — при нещасних випадках, украй рідко — при прихованні вбивств. Смуга тиску (осад­нення) — відбиток поверхні кочення коліс на шкірі, що утворюються тертям і тиском кочення, становить смугасте осаднення, у перші 12 годин травми рожево-фіолетових кольорів, м'яке на дотик. Підсихаючи, смуга тиску стає темно-коричневою, пергаментної щільності, шириною 12—15 см. Смуга тиску по краях лінії поділу в результаті дії колісного гребеня буває вужче на 3-4 см, що пов'язано зі швидкістю руху тран­спорту.

Неповний або повний поділ тіла спостерігається після переїзду декіль­кома колесами. Великі ушкодження утворюються дією колеса, менш

РОЗДІЛ 2

Великі — дією рейки. У профіль таке ушкодження буває на форму клина, Вістрям, зверненим до рейки.

При волочінні по шпалах утворюються рвані, скальповані рани, у глибині яких накопичується бруд та ін. Може бути спилювання частин йбо підрив частин тіла. Складання трупа із частин — важка справа.

Ушкодження, заподіювані гострими предметами

Гострі предмети поділяють на: рубаючі, ріжучі, колюто-ріжучі, колючі, пиляючі, стригучі. У рубаючих, ріжучих, стригучих — гострий край — лезо, у колючо-ріжучих — гострий край і кінець, у колючих — гострий кінець. Одяг у значній мірі може впливати, послабляти дію гострого предмета.

При рубаних ранах роз'єднуються м'які тканини та ушкоджується кістка. Величина рани залежить від кінетичної енергії і маси предмета. Надриви епідермісу рани й осаднення і металізація — по краях — при рубаній рани сокирою.

При різаних ранах на початку і середині вона глибше, ніж наприкінці. При перпендикулярному розсіченні рана прямолінійна, під кутом — клаптева. Довжина рани превалює над її глибиною.

Ушкодження тупим і зазубреним лезом — шкіра збирається в складки, по краях рани — зубчики.

Важливе значення має локалізація різаних ран та оцінка можливості їхнього заподіяння власною рукою або сторонньою особою (передня поверхня шиї, внутрішня поверхня передпліччя, долонна поверхня), патьоки крові свідчать про позу й положення окремих частин тіла.

Різані рани можуть бути при ковзанні скла* заліза, фанери, шиферу тощо.

При виявленні будь-яких незвичайних ознак (форма, край, кінці, інородні включення) необхідно з'ясувати матеріал, з якого виготовлено лезо, за наявністю і характером металізації або виявлення осколків скла. Іноді це може бути вирішальним у розслідуванні справи. При огляді рани і ранового каналу можна виявити осколки скла, а за їх відсутністю про­вести безпосередню стереомікроскопію і рентгенографію. У випадку виявлення мікрочасток проводяться хімічні спроби з концентрованою сірчаною, соляною, азотною кислотами. Якщо при їх дії частка не руйну­ється, то це скло.

Колоті рани

Колоті рани від колючих предметів, які проникають глибоко, зали­шають малопомітну рану. Голки можуть мігрувати в м'язах.

Біля отвору в 0,5 см утворюються зони: осаднення, обтирання й металізації. СУДОВА МЕДИЦИНА

Форма може бути стрілоподібна, зірчаста. При повільному зануренні утворюється складчастість. Іноді рановий канал довший від клинка. Ці рани слабко кровоточать, але внутрішня крововтрата значна, іноді смер­тельна. Колото-різані рани зустрічаються частіше від інших. Можуть наноситися самим потерпілим.

Знаряддя, що пиляють, рідше зустрічаються. Циркулярна пилка залишає на кістках і хрящах розпил з дугообразним слідом. В окружності рани безліч дрібних частин м'яких і твердих тканин.

Одне зі складних питань експертизи множинних ушкоджень — послі­довність їхнього нанесення.

Якщо садна, синці і рани виникли одна за іншою через певні проміжки часу, то їхня послідовність установлюється шляхом гістологічного дослі­дження з неоднакової виразності запальної реакції й загоєння. Рана, нанесена пізніше, кровоточить менше. Ушкодження великої судини викликає скорочення дрібних судин і подальші поранення викликають меншу кровотечу, поверхневі рани можуть зовсім не кровоточити, що можна переплутати з посмертними ранами.

Колоті, колото-різані, вогнепальні поранення грудної клітки викли­кають пневмоторакс зі зсувом легень до кореня нагору й до середини. Якщо різані рани завдаються власною рукою, то часто є насічки від повторних спроб.

Вогнепальні ушкодження

Зброя — це різновид знаряддя, призначена для поразки живої або іншої цілі. При цьому ступінь пораження не має значення. Навпаки, вид зброї обирається суб'єктом його застосування ситуаційно, в залежності від поставлених перед ним завдань (позбавлення життя, подавлення опору, ін.)

Зброя, в якій снаряд приводиться в рух енергією продуктів згоряння пороху, називають вогнепальною.

. Особливість її у тім, що куля, маючи невелику масу, летить з великою швидкістю. До вогнепальних належать ушкодження при вибуху боєпри­пасів, вибухових речовин (порох, тол, нітрогліцерин), вибух снарядів (гранат, авіабомб).

Поранення поділяються на: кульові, дробові, осколкові.

Послідовність пострілів при наявності декількох поранень визнача­ється за різними ознаками. При близькому пострілі кіптява від наступного пострілу нашаровується на кіптяву попереднього. Можна врахувати, що ободок обтирання у кожного наступного вогнепального ураження вира­жений краще. При пораненнях великих судин з падінням кров'яного тиску велике значення має краще виражений крововилив у першій рані, менше — у наступних. При проникаючих пораненнях грудної клітини

РОЗДІЛ 2

після першого пострілу внаслідок пневмоторакса відбувається піджи­мання легені і рановий канал в ньому зміщується по відношенню до дру­гої частини каналу, включаючи вхідний отвір на шкірі. При наступних пострілах в легеню, яка зменшилася, ранові канали прямолінійні. При пораненнях шлунку, кишки перший постріл приводть до розривних ран, ішступні — округлі.