Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Основні ідеї та представники схоластики зрілого Середньовіччя; "томізм".

У цей період(ХІІ-ХІІІст) питання про знання і пізнан­ня ще більше загострюється, бо саме в цей час у Європі спостерігається бурхливе зростання міст, виникають і розвиваються університети. "Реалісти" вважали, що єдина справжня основа буття речей - це загальні ідеї божественного розуму, які постають взірцями при творенні світу;вони ж постають і як єдино справжня реальність."Номіналісти" вважали, що загальні ідеї-це лише імена ("номіна"), якими людина позначає спільне в різних речах, а реальністю слід вважати одиничні речі, оскільки саме вони постають результатом божественного творіння світу. Тому поза людським пізнанням загальних ідей не існує. "Реалісти " були більш ортодоксальними теологами, а деяких "номіна­лістів" Церква засудила. До "реалістів" належали Ансельм Кентерберійський та Бернар Клервоський, до "номіналістів " - Росцелін із Комп 'єня та (у пев­ний період) П'єр Абеляр. У період зрілого Середньовіччя у зв 'язку зі збільшенням інтересу до знання відбулися зміни в історичній долі платонізму та арістотелізму. Раніше,коли на першому плані стояли питання про сутність Бога, ієрархію світобудови, про внутрішні характеристики людини, платонізм досить органічно поєднувався з окресленим колом питань. А тепер, у зрілому Середньовіччі, коли акцент було перенесено на питання про будову та використання знань у теоретичному і практичному аспектах, на розширення меж пізнання, на класифікацію та структурування наук, виявилося, що для такої мети більше підходить філософія Арістотеля. Його твори спочатку прийшли до Європи через арабський світ і були зустрінуті Като­лицькою Церквою із насторогою: здавалося, що арістотелізм віддає натуралізмом та матеріалізмом. Але вже є 1231 р. створено папську комісію на чолі з Альбертом Больштедтом, яка повинна була вирішити, чи могла б християнська теологія використати арістотелізм. До комісії входив і Тома Аквінський (1225-1274), творчість якого оцінюється як вершина в розвитку схоластики. У цей же період набула поширення так звана "теорія подвійної істини",яка стверджувала, що філософія(і наука) мають право на автономний щодо богослов'я розвиток, оскільки між наука-ми та богослов'ям існують суттєві відмінності: ►філософія (і наука) рухаються від часткового до загального (індукція), а ► бого­слов'я - від загального до часткового (дедукція), ►філософія та наука є сферами теорії, а ► богослов'я - етики та життєвої практики. Богослов'я не приймало цієї теорії, але думка про те, що існує певна відмінність між знанням священним і світським, від того часу постала як нормальна та виправдана. Тома Аквінський став засновником томізму - одного з найвпливовіших напрямів християнської філософії. Докладно вивчивши філософію Арістотеля, Тома Аквінський прийшов до висновку про спорідненість стилю мислення Арістотеля з теологічними підходами до розв'язання тогочасних проблем у межах схоластики. Спираючись на арістотелізм, Тома Аквінський створив всеохоплюючу філософсько-теологічну концепцію, що ввібрала в себе майже всю проблематику теології і піднесла її на новий рівень розв'язання.Вчення Томи Аквінського досить часто характеризують як концепцію "симфонії (співзвучності) розуму та віри".

Вчення Томи Аквінського про умови симфонії розуму та віри:- існують істини, які можна осягнути природним розумом (царина науки та філософії); - існують істини, які перевищують людські можливості (вони даються лише в божественному об'явленні і торкаються питань створення світу, спасіння та безсмертя душі); -існують істини, що їх можна розуміти як і з допомогою розуму, так і з допомогою віри(філо-софія і теологія повинні співпрацювати, але філософія повинна узгоджуватись із теологією).

Тома поділяв усі знання й науки на:теологію об'явлення;природну теологію;філософію (яка об 'єдиувала і всі інші науки).Тома Аквінський культивував синтетичний стиль мислення, тобто він, як правило, не відкидав уже існуючі позиції, а намагався чітко визначити їх місце в загальній панорамі розуміння пев-ного питання. Наприклад питання про ідеї та речі. Ідеї можуть існу­вати "до речей"(у божественному промислі-це була позиція "реалістів'), "у речах "(як їх сутність та необхідність-це позиція "концептуа-лістів"), "після речей " (як результат людського пізнання - це позиція "номінаністів').Отже, і в цьому питанні Тома проводив позицію своєрідної "симфонії".Те ж саме і в питанні про попередню божественну визначеність долі та свободу людської волі.У людські душі при створенні закладено потяг до добра, але не кожна людина здатна в реальних умовах витримати цей орієнтир.У такому разі Бог допомагає людині Учення Томи Аквіпського в 1879 р. проголошено офіційною філософською доктриною Католицької Церкви під назвою "неотомізму".