Читайте также:
|
головної мети «святий» трибунал досягав: придушуючи єресі й вільнодумство, він привчав людей жити в постійному страху.
Высокое средневековье — период европейской истории, продлившийся приблизительно с 900 по 1300 гг. Эпоха высокого средневековья сменила раннее средневековье и предшествовала позднему средневековью. Основной характеризующей тенденцией этого периода стало быстрое увеличение численности населения Европы, что привело к резким изменениям в социальной, политической и других сферах жизни.
Одной из определяющих черт эпохи Высокого Средневековья были крестовые походы, организованные христианами с целью отвоевания у сельджуков Палестины. Крестовые походы оказывали мощнейшее влияние на все слои средневекового общества — от возглавлявших эти походы королей и императоров до простых крестьян, чьи хозяева проводили долгие годы в сражениях на Востоке. Расцвет идеи крестовых походов пришелся на XII век, когда после Первого крестового похода на отвоеванных территориях образовалось христианское государство — Иерусалимское королевство. В XIII веке и позже христиане предпринимали несколько крестовых походов против своих же братьев-христиан, а также против язычников, исповедовавших другие, немусульманские религии. Схизма (раскол церкви)1054 года привела к образованию двух основных ветвей христианской церкви — Римско-католической церкви в Западной Европе и православной церкви в Восточной. Раскол произошел в результате конфликта между римским легатом кардиналом Гумбертом и патриархом Константинопольским Михаилом Кируларием, во время которого церковники предали друг друга анафеме.
Сучасна наука розглядає Середньовіччя як історично закономірну складову частину розвитку європейської культури. З Середньовіччя беруть свій початок багато культурних цінностей, які лягли в основу сучасної цивілізації. Культурна спадщина Середньовіччя вплинула на розвиток, перш за все, гуманітарної культури, а також, дещо менше, природних наук і техніки.
Іріней Ліонський - Його можна визнати представником “третього покоління християнства”, починаючи від свв. апостолів так як він був учнем св. Полікарпа Смирського, який був учнем свв. апостолів. В 177 році в Галії почались жорстокі гоніння на християн, під час яких мученицьки скінчився св. Пофин єп. Ліонський. Гоніння породили спори, появу гностиків та монтанистів. В 178 р. св. Іриней посвячується на єпископа Ліонського і стає приємником св. Пофина. В сані єпископа він діяв з великою ревністю, в короткий час, завдяки своїй проповіді він місто Ліон повністю перетворив на християнське. Таким чином, св. Іриней вказав на неперервність приємства в житті Церкви, як на найбільш ясну ознаку істинності передання і вчення, а разом з цим і на “дарування істини”. Іриней з особливою енергією настоює на єдинстві Особи Христа. Невидимий став видимим, недосяжний зробився досяжним і непричетний стражданням – страждаючий. При єдинстві Особи Христа в Ньому два єства: “Христос – істинно людина і істинний Бог”; звідси св. Іриней сповідує Його Богом і твердо приймає Його людство.
Квінт Септімій Флорент Тертуліан - є найбільш яскравим виразником впевненості про несумісність філософії та християнського віровчення, тієї основоположної лінії, що була сформульована у "Посланнях апостола Павла" і наголошувала, що християнське одкровення "усуває мудрість світу всього". Тертуліан висуває тезу про несумісність віри та розуму, наголошуючи, що сила віри прямо пропорційна безглуздості положень, в які віриш. Дана позиція є досить показовою для ірраціонального світогляду не тільки християнського віровчення, а, по суті, і для будь-якого монотеїстичного віровчення, для будь-якої ірраціоналістичної філософії. Він дійшов висновку, що єдиний Бог, звісно, є не чимось іншим, як дух, проте це дух, рівний ніщо. Він аж ніяк не матеріальний, а тілесний, як це уявлялося стоїками у їхньому вченні про пневму. Дане вчення відкидало розповсюджене в міфології уявлення про вічне переселення душі з тіла в тіло. З ніщо приходить — в ніщо піде.
Франциск Ассизский — святой, учредитель названного его именем нищенствующего ордена. Он знаменует собой перелом в истории аскетического идеала, а потому и новую эпоху в истории западного монашества и римской курии. Ф. углубил идею бедности: из отрицательного признака отречения от мира он возвел её в положительный, жизненный идеал, который вытекал из идеи следования примеру бедного Христа. Вместе с этим Ф. преобразил и самое назначение монашества, заменив монаха-отшельника апостолом-миссионером, который, отрекшись внутренне от мира, остается в мире, чтобы среди него призывать людей к миру и покаянию. Старое землевладельческое монашество соответствовало аграрному периоду Западной Европы; но возникли города, с густым населением из богатых и бедных — и к ним-то обратились ученики Ф., проповедуя одним в назидание, другим в утешение «бедное житье», как идеал «евангельского совершенства». Как проповедник «бедного житья», Франциск имел предшественников.
Антоній Падевський — португальський католицький священик, проповідник та чернець ордену францисканців. Відомий своїми сильними проповідями та експертними знаннями Святого Письма. Достовірним фактом є присутність Антонія на зборах «Капітули про рогожі» в 1221 році, куди разом з Франциском зібралися більше трьох тисяч братів, що з'їхалися з різних кінців світу. Антоній для них був незнайомцем і залишався таким до тих пір, поки всі не пустилися в зворотну дорогу, отримавши послух провінційного священика. У книзі «Квіточки Франциска Ассизького» розповідається про два діяння Антонія. Приведемо найзнаменитіший епізод, що надихнув багатьох художників. З іншого боку, це одне з тих чудес, мета яких полягає саме в тому, аби за допомогою божественно фантастичної дії позбавити від тупості деякі людські голови. Благословенному Христу завгодно було показати велику святість вірного раба свого, святого Антонія, і те, з яким благоговінням навіть безрозсудні тварини слухали його проповідь і його святе вчення. Іншого разу на прикладі риб він присоромив безрозсудність невірних єретиків…
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 54 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |