Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Предмет політології, її виникнення та основні етапи розвитку

Читайте также:
  1. B. Предмет політичної економії
  2. D)& предупреждение, штраф, конфискация предмета, явившегося орудием совершения правонарушения, лишение специального права, административный арест
  3. I. Предмет этики
  4. I. Семинар. Тема 1. Предмет, система, задачи судебной медицины. Правовые и организационные основы судебно-медицинской экспертизы, Понятие, объекты, виды, экспертизы
  5. V. Личностные, метапредметные и предметные результаты освоения учебного предмета 3 класс
  6. V2: Предмет, задачи, метод патофизиологии. Общая нозология.
  7. Автобіографія (від грец. autos – сам, bios – життя, grafo – пишу) – це документ, у якому особа повідомляє основні факти своєї біографії.
  8. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій, його основні етапи.
  9. Алфавитно-предметный указатель
  10. Альтернативные точки зрения на предмет информатики (Р. Хемминг, Г. Саймон, Д. Кнут, М. Минский, Ст. Шапиро, А. Ершов)

Виникнення, формування, еволюція та інституалізація політичної науки - тема дискусійна. Термін «політична наука» (англ. - political science) запропонував у 1857р. американський вчений Ф.Лібер для кафедри, що проводила дослідження в політичній сфері. Основне завдання політичної науки - отримання знань про політику на основі узагальнення отриманих даних. Існує також інший термін - «політичні науки» (англ. - policy sciences), запропонований у 1951р. Г.Лассуеллом.

Політичні науки - це міждисциплінарна галузь досліджень, які націлені на використання прийомів і методів наукового пізнання для поліпшення державної політики і вирішення проблем державного життя. Отже, назви політичні науки або політична наука вживаються як у множині, так і в однині.

Політична наука чи політологія? Відповідь на запитання, як повинна називатися наука, предметом якої є політика, її взаємовідносини з людиною і суспільством - «політологія» чи «політична наука», може бути такою. Політологія(від грецьк. polіtеke - мистецтво управляти державними і суспільними справами і logos - вчення, наука) - є одночасно інаукою, і навчальною дисципліною. Саме термін «політологія» у назві навчальної дисципліни про політику набув широкого ужитку на пострадянському просторі.

Політологія - це наука про політику, про сутність, закономірності, тенденції функціонування і розвитку політики, її місця і ролі в житті суспільства.

Кожна суспільна наука, у тому числі й політологія, проходить три ступеня розвитку - філософський, емпіричний та стадію ревізії емпіричного стану. Перший, філософський період розвитку політології охоплює період приблизно з часів Аристотеля до громадянської війни в Америці (1861 - 1865рр.). Це був час накопичення філософського знання про суспільство та політику й зроблені найвагоміші відкриття. Вже у Стародавній Греції Аристотель дав визначення політичних режимів і ввів такі терміни, як «монархія», «аристократія», «олігархія», «демократія» та ін. З того часу політична філософія стала невідємною частиною духовного життя суспільства.

Дуже важливий вплив на майбутню політологію мала творчість італійського мислителя епохи Відродження Н.Макіавеллі (1469 - 1527рр.). Макіавеллі одним з перших розглянув політику як самостійну галузь знання. В центрі його політичного вчення була проблема державної влади, а всі його дослідження підпорядковані вирішенню практичних завдань державного управління.

Другий, емпіричний період тривав від громадянської війни в Америці (1861 - 1865рр.) до закінчення Другої світової війни (1945р.). Дослідженням політичної дійсності був наданий науковий характер. Почалося вивчення поведінки людей у звязку з їх участю у державному управлінні, виникли наукові установи, що вивчали політичні відносини.

Третій період розвитку політичної науки розпочався після закінчення Другої світової війни та продовжується дотепер. Тобто ми живемо у такий період, коли відбувається критичне переосмислювання всього арсеналу накопичених емпіричних і теоретичних знань та їх подальше поглиблення.

На початку ХХст. процес виділення політології у самостійну дисципліну в основному був завершений. Ще у 1948р. ЮНЕСКО прийняла рекомендацію щодо необхідності викладання політології у вищих навчальних закладах країн, що є її членами. Згідно з цією рекомендацією, у 1949р. була створена Міжнародна асоціація політичної науки. Практично всі країни Заходу прислухались до цієї рекомендації. Але у республіках СРСР до другої половини 80-х років ХХст. на політологію була накладена ідеологічна заборона. Тільки у 1989р. у нашій країні зявились перші кафедри політології, а з 1990р. цей предмет вивчається у вищих навчальних закладах.

Зараз політологія займає належне їй місце у системі суспільствознавства та чинить помітний вплив на реальні політичні процеси. У розпорядженні вітчизняних політологів - великий світовий політологічний матеріал. Сучасна політична наука - одна з галузей наукового знання, що має не тільки теоретичне, але й практичне значення. Прийняття політичних рішень - процес складний і багатогранний. Він передбачає наявність різноманітних знань про соціальну реальність. І те, що тепер називається політикою, насамперед, є результатом аналітичних зусиль мережі науково-дослідних інститутів, кафедр і груп, наслідком колективної праці багатьох людей.

Усю сукупність політичної проблематики, що вивчає сучасна політологія, можна розділити на певні підрозділи. Головними елементами структури політичної науки є:

1. теорія політики, що розглядає філософсько-методологічні засади політики, політичних відносин та розвитку політичної влади;

2. історія політичних вчень і політична ідеологія, що вивчає витоки, джерела політичної науки, зміст різних соціально-політичних доктрин та концепцій;

3. теорія політичних систем та їх елементів - держави, громадських обєднань і партій, політичних режимів тощо;

4. теорія управління соціально-політичними процесами, що вивчає цілі, завдання та форми управління суспільством;

5. теорія міжнародних відносин, що розглядає міждержавні аспекти влади та форми реалізації владних відносин у міжнародних стосунках.

Сучасна політологія допомагає людині не тільки орієнтуватися у подіях, але й мати свою точку зору на те, що відбувається у суспільстві. Життя показує, що у вирішенні політичних питань не слід покладатись на випадковість, а треба памятати пораду Н.Макіавеллі - виносити з історії та досвіду принципи політичної поведінки. Багатьох помилок, що сталися з нами у минулому, можна було б уникнути, якщо б ми більше використовували політичний досвід, накопичений поколіннями людей, здобутки вітчизняних і зарубіжних вчених, політичну науку взагалі.

2.Особливості об'єкта політології; система спеціальних політичних наук.

Поняття "політологія" утворилося з двох грецьких слів – politike (державні справи) і logos (вчення). Політична наука як самостійна сфера знань виникає на рубежі Середньовіччя та Нового часу, коли мислителі почали пояснювати політичні процеси за допомогою "земних", а не релігійно-міфологічних ар­гументів. Основи наукової політичної теорії закладають Н. Макіавеллі, Ж. Боден, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш.Л. Монтеск'є, Дж. Віко та ін. У цей час спеціальна галузь знань про політику іменується по-різному: політичне мистецтво, політичне вчення тощо.

Політологіяяк самостійна навчальнадисципліна почала формуватися в другій половині XIX ст. У 1857 p. Ф. Лейбер починає читати цейкурс у Колумбійському коледжі, в 1880 p. у цьому жколеджі створюється перша школа політичної науки, що поклало початок активному формуванню в США системи політологічних навчальних і наукових закладів. 1903рокомдатуєтьсястворення Американської асоціації політичних наук.

У 1896 p. італійський політолог і соціолог Г. Моска публікує книгу "Елементи політичної науки", що дає підстави говорити про поширення політичної науки у Європі починаючи з кінцяXIX ст. Процес остаточногостановлення політології завершився на Міжнародному колоквіумі з політичних наук (Париж, 1948 p.), якийбув організований ЮНЕСКО, і де було визначено зміст предмета цієїнауки та рекомендовановключитикурс політології длявивчення в системі вищоїосвіти як загальнообов'язкової дисципліни.

У визначенні політології є кілька точок зору:

• її називають метатеорією політики, якаінтегрує усігалузі науковогознання про політику, зокрема, політичну філософію, політичнусоціологію, політичну психологію, політичну географію, демографіюта ін.;

• ототожнюють політологію з політичною соціологією,які, на думку Р. Арена, М. Дюверже, С. Ліпсета, мають однаковий предмет дослідження і використовують однакові підходи при його дослідженні;

• вважають, що політологіяяк загальна теорія політики досліджує політику як цілісний об'єкт, а її предметом є специфічні закономірності, притаманні лише цьому особливому виду людської діяльності;

• трактують політологіюяк систему закономірностей розвитку та функціонуванняполітичної культури, в межах якої відбувається політична діяльність;

• іноді політологію визначають як науку про закономірності розвитку та функціонування демократії, її змісту, місця і ролі у політичному житті суспільства;

• поширеним є сприйняття політології як науки, що вивчає політичну системуяк сукупність владних інститутів таполітичну владуяк основу розвитку і функціонування політичної системи.

Враховуючи багатозначність основного терміну "політика", яким опе­рує політологія, і можливості різноманітних способів її характеристик, політологія, на нашу думку, це наука про політику та її взаємовідносини з людиною і суспільством.

Як навчальна дисципліна, політологія включає у себе такі основні дидактичні одиниці: предмет політології та її методологія; історія світо­вої політичної думки; розвиток політичної думки в Україні; теорія влади і владних відносин; політична система суспільства; політична культура; політичні партії та партійні системи; політичніеліти та лідерство; світовий політичний процес; політичне прогнозування та ін.

Усю сукупність проблем, які вивчає політологія, можна згрупувати у такі умовні розділи: вступ до політології, історія політичних вчень, теоретична та практична політологія. Головне завдання політології як навчальної дисципліни – опрацювання і таке викладення загальнотеоретич­ного і практичного матеріалу, щоб відповідно до завдань політологічної підготовки спеціалістів будь-якого профілю у доступній формі дати їм необхідний мінімум наукових політологічних знань.

До спеціальних політичних наук відносять політичну географію, політичну психологію, політичну історію, політичну антропологію, політичну семантику, політичну етнографію та ін.

Власне політична наука і політологія як навчальна дисципліна мають суттєві відмінності. Політична наука як самостійна сфера знань виникає на рубежі Середньовіччя та Нового часу, коли мислителі почали пояснювати політичні процеси за допомогою "земних", а не релігійно-міфологічних аргументів. Основи наукової політичної теорії закладають Н. Макіавеллі, Ж. Боден, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш-Л.Монтеск'є, Дж. Віко та ін. У цей час спеціальна галузь знань про політику іменується по-різному - політичне мистецтво, політичне вчення тощо. Політична наука охоплює всю сукупність знань з цього предмета.

Політологія як самостійна навчальна дисципліна почала формуватися в другій половині XIX ст. Процес остаточного її становлення завершився на Міжнародному колоквіумі з політичних наук (Париж, 1948 p.), який був організований ЮНЕСКО, і де було визначено зміст предмета цієї науки та рекомендовано включити курс політології для вивчення в системі вищої освіти як загальнообов'язкової дисципліни, а також створено Міжнародну асоціацію політичної науки, метою якої є інтеграція дослідницьких зусиль вчених різних країн, обмін інформацією та підвищення практичної ефективності рекомендацій політичної науки. Отже, як навчальна дисципліна політологія вивчає частину загальнотеоретичного й прикладного матеріалу і дає знання про:

- об'єкт, предмет та функції політології;

- розвиток світової та вітчизняної політичної думки;

- динаміку розвитку політичного життя;

- політичні процеси, події та проблеми;

- взаємодію політичних інтересів, відносин і діяльності;

- розвиток політичних інститутів, норм, свідомості та політичної культури;

- об'єкти та суб'єкти політичних процесів;

- роль людини в політичному житті сучасного світу;

- теорію влади та владних відносин;

- політичну систему суспільства; електоральну поведінку;

- роль і місце демократії в політичному житті суспільства як способу й умови діалогу, гласного обговорення проблем, взаємного врахування суперечливих інтересів, претензій і переконань суб'єктів політичного процесу;

- світовий політичний процес.

Поділ політології на теоретичну і практичну(прикладну), який набув широкого вжитку в науці, є доволі штучним, оскільки власне політична наука має яскравий практичний характер, що і визначає її провідні позиції серед суспільних наук.




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 206 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав