Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Лекція 3

3.1. Облікові регістри та їх класифікація, порядок заповнення облікових регістрів

3.2. Форми ведення бухгалтерського обліку

3.3. Господарські процеси основної діяльності підприємства

3.4. Облік процесу придбання необоротних активів та виробничих запасів

3.5. Облік процесу виробництва.

3.6. Облік процесу реалізації.

Облікові регістри.

Господарські операції, здійснювані підприємством, оформля­ються відповідними документами, групуються у визначеному порядку для отримання повної інформації. Виконати цю роботу можна тільки із застосуванням облікових регістрів. Це розграфлені таблиці, призначені для ведення облікових записів, тобто для реєстрації та групування гос­подарських засобів і операцій на підставі первинних документів. За­писи в облікових регістрах використовуються для контролю за госпо­дарською діяльністю підприємства, управління виробництвом, наступного економічного аналізу і підготовки рекомендацій з метою прийняття управлінських рішень. Дані з облікових регістрів використовуються для контролю за виконанням плану, для калькулювання собівартості продукції та обчислення чистого прибутку підприємства.

Облікові регістри класифікуються за різними ознаками, а саме: за характером, змістом і зовнішнім виглядом бухгалтерських записів.

За характером бухгалтерських записів облікові регістри поді­ляються на: систематичні; хронологічні; комбіновані.

Систематичні облікові регістри використовуються для групу­вання (систематизації) однорідних господарських операцій у системі рахунків бухгалтерського обліку. До них відносять Головну книгу, в якій узагальнюються записи за кожним рахунком.

Хронологічні облікові регістри застосовуються для обліку всіх господарських операцій у календарному порядку їх здійснення і оформ­лення. Прикладом є журнали реєстрації господарських операцій, касова книга та інші.

Комбіновані облікові регістри поєднують систематичні і хро­нологічні записи, тобто в них облікові дані записують у календарній послідовності та одночасно систематизують їх на рахунках. Прикла­дом є журнали-ордери.

За зовнішнім виглядом облікові регістри поділяють на: бухгал­терські книги; зведені аркуші; картки.

Бухгалтерські книги застосовують для систематичних і хроно­логічних записів. Книги зручні тим, що окремі аркуші переплетені, на звороті останньої сторінки підписами керівника і головного бухгалтера завіряють кількість пронумерованих сторінок. До бухгалтерських книг відносять Головну книгу (книгу синтетичних рахунків), касову книгу, товарно-касову книгу, книгу реєстрації номерів документів тощо. Ос­новною перевагою їх є надійність збереження облікових записів.

Зведені аркуші (відомості) – це таблиці зі спеціальним граф­ленням (оформленням). Протягом місяця до цих таблиць записують ві­домості, підставою для яких слугують первинні документи. Назвемо деякі зведені аркуші: журнали-ордери, меморіальні ордери, накопичу­вальні відомості.

Картки – це окремі облікові таблиці на бланках визначеного стандарту. Вони зберігаються у спеціальних ящиках-картотеках. Кож­ній картці присвоюється порядковий номер. У картках ведуться записи, пов’язані з аналітичним обліком основних засобів, товарно-матеріаль­них цінностей, і в інших випадках.

За змістом облікові регістри поділяють на регістри:

– синтетичного обліку, що відображають господарські операції в узагальненому вигляді і тільки в грошовому виразі;

– аналітичного обліку, в яких кожна операція записується з необхідною повнотою, тобто у двох показниках: у натуральному і гро­шовому виразах і з пояснювальним текстом.

Наприклад, картки для ведення аналітичного обліку основних засобів, товарно-матеріальних цінностей. Порядок записів в облікових регістрах регламентується положенням про документальне забезпе­чення записів у бухгалтерському обліку.

Форми бухгалтерського обліку

Форма бухгалтерського обліку являє собою сукупність облікових регістрів, у яких у визначеній послідовності належним чином робляться облікові записи з метою отримання підсумкових даних, що характеризу­ють фінансовий стан і результати господарської діяльності підприємства.

Існують такі форми бухгалтерського обліку: меморіально-ор­дерна, журнал-головна (серед бухгалтерів-практиків називається американською, або “американкою”), журнально-ордерна, автоматизована (комп’ютерна).

Хоча всі нині застосовувані форми відрізняються одна від од­ної, у них одна суть, що полягає в реєстрації господарських операцій, групуванні однорідних даних, їх рознесенні за синтетичними і за аналі­тичними рахунками, підрахунку оборотів і залишків на рахунках, скла­данні остаточного балансу та інших форм звітності.

Меморіально-ордерна форма ведення бухгалтерського обліку. Суть її полягає в наступному: на основі первинних документів складаються накопичувальні і групувальні відомості. Підсумкові дані з цих накопичувальних регістрів записуються у меморіальні ордери. Бухгалтерія підприємства зазвичай розділена на кілька відділів: розрахунковий, матеріальний, загальний, виробничий, відділ готової продукції, обліку капітальних вкладень. Відповідно до цього розподілу кожен від­діл складає свої, закріплені за ним меморіальні ордери. Меморіальний ордер складає працівник відповідного відділу, підписує його і потім подає на перевірку головному бухгалтеру, який, перевіривши ордер, також підписує його.

За однаковими господарськими операціями закріплюється той самий номер меморіального ордера. Наприклад, касові операції відоб­ражаються в меморіальному ордері № 1, банківські – у меморіальному ордері № 2, надходження матеріалів і відпуск їх у виробництво – у ме­моріальному ордері № 4. Це дозволяє ще до складання меморіального ордера вести аналітичний облік засобів, які відображаються в даному меморіальному ордері, надає можливість рознесення сум за рахунками аналітичного обліку з посиланням на відповідний номер меморіаль­ного ордера, у підшивці якого будуть зберігатися первинні документи.

Складені, перевірені і підписані меморіальні ордери запису­ються загальними підсумками в реєстраційний журнал – хронологічний реєстр бухгалтерського обліку. Підсумкова сума реєстраційного журналу повинна дорівнювати сумі дебетових і кредитових оборотів за всіма синтетичними рахунками.

Потім суми меморіальних ордерів розносять за рахунками Го­ловної книги – регістру синтетичного обліку. Головна книга ведеться за дебетом і кредитом рахунків. Обороти за Головною книгою порів­нюються з підсумковою сумою всіх меморіальних ордерів у реєстра­ційному журналі. Якщо обороти збігаються, то це означає, що всі про­водки рознесені за синтетичними рахунками.

Далі обороти за всіма синтетичними рахунками у Головній книзі розносяться за відповідними рядками в оборотній відомості за рахунками синтетичного обліку. Після складання оборотної відомості за синтетичними рахунками на основі залишків на кінець місяця скла­дається заключний сальдовий баланс.

Усі господарські операції, відображені у первинних документах, докладених до меморіальних ордерів, розносяться в картки аналітич­ного обліку.

Аналітичні (допоміжні) рахунки ведуться в книгах або на карт­ках, вільних аркушах. Питання про застосування книг чи карток дається на розгляд головного бухгалтера. При цьому облік наявних грошей у касі ведеться обов’язково в касовій книзі. При веденні аналітичних рахунків на картках, вільних аркушах кожний заново відкритий рахунок реєструється в особливому “Реєстрі карток”.

Після рознесення сум за рахунками аналітичного обліку скла­даються оборотні відомості за аналітичними рахунками і їх підсумки звіряються з відповідними сумами оборотних відомостей за синтетич­ними рахунками.

Таким чином, послідовність складання регістрів при мемо­ріально-ордерній формі ведення бухгалтерського обліку така:

- накопичувальні і групувальні відомості;

- меморіальні ордери;

- реєстраційний журнал;

- Головна книга;

- оборотна відомість за синтетичними рахунками;

- регістри аналітичного обліку;

- баланс.

Перевага меморіально-ордерної форми бухгалтерського обліку полягає у її простоті і ясності. Однак вона в даний час застосовується рідко. Це пов’язано з основним її недоліком – пристосованістю до руч­ної праці. Недоліком меморіально-ордерної форми є також те, що відбувається багаторазове переписування тих самих цифр із регістра в регістр, що викликає технічні помилки, які згодом буває важко знайти. Аналітичний і синтетичний обліки, хронологічний і систематичний за­писи при цій формі ведуться у відриві один від одного, що також є значним недоліком меморіально-ордерної форми бухгалтерського обліку.

Журнал-головна форма ведення бухгалтерського обліку. Ця форма застосовується на невеликих підприємствах з незначною кіль­кістю облікових операцій. Свою назву вона одержала від основного регістра синтетичного обліку, який застосовується при цій формі, – книги журнал-головна. При цій формі ведення бухгалтерського обліку існує спеціальний журнал реєстрації господарських операцій, до якого у хронологічній послідовності записуються усі операції, що відбулися на підприємстві протягом місяця. І заносяться вони тільки на основі первинних документів.

Журнально-ордерна форма ведення бухгалтерського обліку – це форма, при якій застосовуються журнали-ордери. Записи в них проводяться з первинних документів у розрізі кореспондуючих рахунків за кредитовою ознакою, тобто за кре­дитом даного рахунка в кореспонденції з дебетом рахунків. Місячні підсумки кожного журналу-ордера показують загальну суму кредитового обороту рахунка, операції якого враховуються в журналі, і суми дебетових оборотів кожного кореспондуючого з ним рахунка. Господарські операції записуються в журнали-ордери по мірі їх здійснення й оформлення первинними документами. Таким чином одночасно здійснюються систематичні і хронологічні записи.

Журнал-ордер – це облікова таблиця, побудована за шаховою формою, де можна одним записом відобразити операцію, що обліко­вується одразу на двох рахунках – за дебетом і за кредитом.

Виняток становить журнал-ордер № 1, в якому відображають рух коштів і на рахунках у банках, і в касі. З метою посилення конт­ролю за збереженням і використанням коштів за даними рахунками ве­дуть допоміжні відомості за дебетом цих рахунків.

Звірка правильності ведення записів у журналі-ордері відбува­ється шляхом порівняння суми підсумків за дебетом рахунків із за­гальним підсумком за кредитом рахунка. Вивірені місячні підсумки з журналів-ордерів переносяться до Головної книги.

До Головної книги кредитовий оборот з даного рахунка перено­ситься загальною сумою з відповідного журналу, а обороти за дебетом – з інших журналів-ордерів за кореспондуючими рахунками. Таким чином, у Головній книзі розшифровується дебетовий оборот рахунка, а в журналі-ордері – кредитовий.

Головна книга ведеться правильно, якщо суми підсумків дебе­тових і кредитових оборотів, а також суми підсумків дебетових і кре­дитових сальдо рівні.

Дані перевірки також можна здійснити, скориставшись обо­ротною відомістю за рахунками синтетичного обліку. Головна книга відкривається на один рік і ведеться за синтетичними рахунками за де­бетовою ознакою господарських операцій. У ній за кожним рахунком наводяться: початкове сальдо, дебетові обороти за місяць, що обліко­вується, у розрізі кореспондуючих рахунків, а кредитові обороти – одним записом, кінцеве сальдо. Для кожного синтетичного рахунка в книзі виділяється окрема сторінка, а для запису місячних оборотів – окремий рядок. Наприкінці кварталу залишки з кожного синтетичного рахунка переносять до балансу.

Модуль 2. Поняття господарських процесів. Схема кругообігу капіталу – основа обліку господарських процесів.

Тема 4. Бухгалтерський облік основних господарських процесів діяльності суб’єктів господарювання

4.1. Господарські процеси основної діяльності підприємства

4.2. Облік процесу придбання необоротних активів та виробничих запасів

4.3. Облік процесу виробництва.

4.4. Облік процесу реалізації.

Тема 4.1. Господарські процеси основної діяльності підприємства

Господарська діяльність підприємства пов'язана з використанням коштів, матеріальних і нематеріальних засобів, які постійно перебувають у безперервному русі, кругообороті. Кругооборот засобів здійснюється через господарські процеси. Вони є найважливішим об'єктом бухгалтерського обліку і відображають господарську діяльність кожного підприємства. Під господарським процесом розуміють сукупність однорідних операцій, спрямованих на виконання певного господарського завдання.
Господарські процеси або процеси операційного циклу — постачання (придбання), виробництво, реалізація збут) відображають процес кругообороту капіталу, спричинений функціонуванням товарно-грошових відносин. Вперше ідею відображення кругообороту вартостей засобів обґрунтував французький економіст Франсуа Кене (1694—1774) у розробленій ним "Економічній таблиці кругообороту капіталу" (рис. 8.1).

Економічний зміст кожної стадії кругообороту капіталу відображається в системному бухгалтерському обліку за допомогою рахунків. Процес постачання пов'язаний з використанням рахунків бухгалтерського обліку грошових коштів, розрахунків, засобів та предметів праці. Процес виробництва відображається на рахунках витрат виробництва і готової продукції. Процес реалізації відображається на рахунках собівартості реалізації, грошових коштів та розрахунків. Процеси операційного циклу в системі рахунків бухгалтерського обліку можна узагальнити і подати у вигляді схеми рис. 8.2.

Характер господарських операцій та взаємозв'язок між рахунками бухгалтерського обліку для кожного конкретного процесу операційного циклу буде розглядатися нижче. Розглянемо основні загальнометодологічні принципи обліку господарських процесів операційного циклу.Господарські процеси є найважливішими об'єктами бухгалтерського обліку, оскільки характеризують рух засобів у системі кругообороту капіталу. При цьому засоби (капітал) можуть набувати у процесі цього руху таких форм: грошової, товарної і виробничої. Так, у процесі постачання (придбання) відбувається зміна форми капіталу: з грошової в товарну. Підприємство для потреб виробництва за грошові кошти купує необхідні фактори виробництва (основні засоби, виробничі запаси, працю). У процесі виробництва придбані матеріальні та трудові ресурси взаємодіють, результатом чого, з одного боку, виступають витрати на виробництво продукту (матеріальні, трудові, фінансові), з іншого — результати виробництва (готова продукція, виконані роботи, надані послуги), тобто товарна (факторна) форма капіталу переходить у виробничу, а потім, за винятком незавершеного виробництва, у — товарну. У процесі реалізації товарна форма вартості знову змінюється грошовою. Ця зміна відбувається на новій основі, оскільки вироблений і проданий товар має вже більшу вартість, ніж та, що була авансована у процесі постачання (придбання) ресурсів.
Кругооборот капіталу і пов'язані з ним господарські процеси операційного циклу динамічні, оскільки здійснення будь-якого господарського процесу потребує не тільки змінюваності форми капіталу, а і збільшення або зменшення (зміни) активів і зобов'язань. Це приводить до змін у структурі активів і пасивів підприємства (структурних зрушень), що обумовлює платоспроможність (ліквідність) підприємства і рівень його фінансової стабільності (залежності від зовнішніх джерел). Динаміка господарських процесів приводить до зростання обсягів і масштабів діяльності на якісно новій відтворювальній основі. Кожен операційний цикл може відрізнятися від попереднього за обсягами і структурними змінами в активах і зобов'язаннях за сталими позитивними показниками. Цю обставину необхідно враховувати, приймаючи управлінські рішення щодо перспектив розвитку підприємства.
Господарські процеси характерні для всіх видів економічної діяльності, вони класичні для будь-якого бізнесу, метою якого є отримання вигоди або прибутку. Види економічної діяльності (промисловість, сільське господарство, торгівля, фінанси тощо) відрізняються лише за тривалістю та обсягами того чи іншого процесу, при цьому послідовність їх здійснення залишається незмінною.
Господарські процеси органічно взаємопов'язані і взаємообумовлені, оскільки відображають у цілому рух капіталу в процесі його відтворення. Кожна стадія кругообороту є певним модулем з певною системою інформаційного відображення, яка забезпечує наступну стадію. Так, придбані за грошові кошти матеріальні та трудові ресурси необхідні для наступного процесу як фактори виробництва, а вироблена і відвантажена замовнику продукція є основою для здійснення розрахунків доходу від реалізації продукції. Взаємодія всіх господарських процесів як єдиного цілого приводить до кінцевого підсумку, а саме до отримання фінансового результату.
Кожен господарський процес (постачання, виробництво, реалізація) має цільовий характер та економічну доцільність. Мета процесу постачання — забезпечення підприємства необхідними ресурсами;
виробництва — використання факторів виробництва з метою отримання продукції; реалізації — збут продукції та отримання прибутку. У кожному господарському процесі, як і в операційному циклі в цілому, необхідно прагнути забезпечити економічну ефективність.
На таких загальнометодологічних засадах ґрунтується облік основних господарських процесів і фінансових результатів підприємства. Розуміння та дотримання їх дає можливість отримати для потреб оперативного управління та контролю своєчасну і якісну інформацію про кількісні та якісні показники господарських процесів і операційного циклу в цілому

4.2. Облік процесу постачання

Процес постачання є невід'ємною складовою кругообороту капіталу підприємства і полягає в забезпеченні підприємства необхідними для його діяльності засобами — сировиною та матеріалами, паливом і запасними частинами, іншими матеріальними цінностями відповідно до укладених угод і договорів щодо матеріально-технічного забезпечення підприємства. Підприємство купує матеріальні цінності й сплачує їхню вартість. Крім того, воно сплачує вартість витрат за доставку матеріальних цінностей на підприємство, витрати зі страхування, транспортування, розвантаження тощо. Таким чином, фактична вартість придбаних матеріальних цінностей складається з купівельної вартості та транспортно-заготівельних витрат. Основними завданнями бухгалтерського обліку придбання матеріальних цінностей є: -правильне і своєчасне встановлення обсягів закупівлі; -облік надходження матеріальних цінностей на підприємство; -облік розрахунків з постачальниками за придбані засоби та підрядниками за транспортно-заготівельні витрати; визначення фактичної собівартості закуплених матеріальних ресурсів.
У результаті виконання цих завдань засобами бухгалтерського обліку формуються показники, необхідні для управління підприємством, а саме:-
кількість придбаних матеріальних ресурсів за номенклатурою;-
обсяг і структура придбаних матеріальних ресурсів;-
сума транспортно-заготівельних та інших витрат;
оплата вартості придбання і транспортно-заготівельних витрат;
загальна вартість (фактична собівартість) придбаних ресурсів.
До виробничих запасів з метою обліку відносять предмети праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві та для господарських потреб протягом операційного циклу. До них належать: сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, тара і тарні матеріали, будівельні матеріали, запасні частини, інші матеріали. До запасів також відносять малоцінні та швидкозношувані предмети, товари та ін.
Сутність господарського процесу, облікові завдання, необхідні для його відображення визначають модель бухгалтерського обліку процесу постачання (придбання) та необхідні рахунки бухгалтерського обліку.

Для здійснення виробничої діяльності підприємству потрібні засоби виробництва. Їх підприємство одержує в результаті придбання у постачальників та інших суб’єктів господарювання. Постачальник передає цінності підприємству на підставі товарно-транспортних на­кладних, рахунків-фактур та інших документів. Підприємство оплачує придбані цінності. Придбані матеріальні цінності оприбутковують за фактичною собівартістю, яка складається із купівельної вартості та витрат, пов’язаних з придбанням.

Купівлю основних засобів відносять до капітальних інвестицій, їх відображають за дебетом рахунка 15 “Капітальні інвестиції”. Придбані об’єкти оприбутковують до складу основних засобів, і відоб­ражуються за дебетом рахунка 10 “Основні засоби” та кредитом ра­хунка 15. Виробничі запаси оприбутковують до дебету рахунка 20 “Виробничі запаси”. Витрати на завезення, навантаження, розвантаження та інші, що пов’язані з придбанням виробничих запасів, називаються транспортно-заготівельними витратами. Їх обліковують на рахунку 20, на окремому аналітичному рахунку і списують по мірі витрачання запасів пропорційно їх вартості, вазі або за іншою базою розподілу, складаючи окремий розрахунок.

Кореспонденція рахунків з обліку процесу постачання наведена в таблиці

Таблиця 1.8