Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Проблема загальнолюдських цінностей у роботі психолога. Головний етичний орієнтир психолога-практика

При здійсненні важливих життєвих виборів і вчинків людина може опиратися на свої уявлення про «належне» і «справедливе», але якщо вона не впевнена у своїх уявленнях, то вона неминуче звертається до уявлень, які є у культурі, зокрема, до «загальнолюдських цінностей». Однак, що саме являють собою «загальнолюдські цінності» чітко й зрозуміло сказати дуже складно.

Можна умовно виділити наступні підходи до розуміння «загальнолюдських цінностей»:

1. Релігійний підхід. Наприклад, багатьом відоме висловлення: «Християнські заповіді - основа загальнолюдських цінностей». Природно, ніхто не заперечує ролі християнства в становленні сучасної європейсько-американської культури. Але, по-перше, мало хто толком знає ці заповіді (ми також не раз зіштовхувалися із цим у різних студентських аудиторіях), а по-друге, як бути із представниками інших релігійних конфесій і з атеїстами?

2. Правовий підхід, заснований на прийняті й підписаних багатьма країнами документах: «Загальна декларація прав людини», «Конвенція про права дитини» і ін. Але й ці документи мало хто знає. І мало хто знає, що в «Загальній декларації прав людини» у ст. 23, пункті 2 записано: «Кожній людині, без якої-небудь дискримінації, гарантується рівна оплата за рівну працю», а нам уже встигли вселити, що вчитель повинен заробляти в десятки й навіть у сотні (а іноді й у тисячі) раз менше, ніж який-небудь пролазливий «акціонер» колишнього народного підприємства. На жаль, багато прав у таких документах залишаються чистою декларацією, тобто не можуть уважатися реальними загальнолюдськими цінностями.

3. Виділення різних рівнів людських потреб (наприклад, у варіанті, запропонованому А. Маслоу). Але часто вищі рівні потреб, пов'язані з ідеалами добра, краси, істини, справедливості й самоактуалізації, зовсім байдужні для більшості людей. Їх більше хвилюють прості, зрозумілого й корисні для життя речі, а вищі потреби - це лише для вибраних. Тому й даний підхід не відповідає сподіванням більшості людей, тобто не може вважатися «загальнолюдським».

4. Виділення «первинного блага», багато в чому визначального життєвий «успіх» і відчуття «життя, що відбулось,», - це почуття власної гідності. В основі цього почуття лежить принцип мотивації, коли «за інших рівних умов людські істоти одержують задоволення від реалізації своїх здатностей (уроджене й придбаних) і це задоволення зростає в міру росту цих здатностей або їхньої складності».

5. Спроби виділити загальнолюдські цінності на основі ідеї професійного й особистісного самовизначення й пошуку головного змісту своєї праці й всього життя.

Можна приблизно так сформулювати головний етичний орієнтир не тільки для особистості, що самовизначається, але й для психолога, що намагається надати їй допомогу в настільки складній справі - це культивування права кожного на побудову свого неповторного образа щастя, але права, що не ущемляє таких же прав інших людей.

Завершимо фразою Еріка Еріксона: «Поступай по отношению к другому человеку так, чтобы это придавало силы тебе и ему...».