Читайте также:
|
Можна виділити наступні основні проблеми, які виникають у ході проведення психологом різних досліджень, при публікації їм наукових текстів, при взаємодії зі своїми колегами й різними «авторитетами» психологічної науки:
1. Надмірне експериментування, коли психолог заради одержання «цікавих результатів» ставить інтереси науки (або свої кар'єрні інтереси) вище інтересів клієнтів. Природно, і психолог-дослідник, і психолог-практик повинні вести науковий пошук, але як тільки вони відчують, що стали ставитися до клієнтів усього лише як до «обстежуваних», як до «випробуваних» і взагалі як до «статистичного матеріалу», то варто відновити пріоритети: на першому місці повинні бути інтереси клієнта й взагалі будь-якого «обстежуваної» людини, які ніяк не повинні постраждати!
2. Вторгнення в особисте життя, у духовний світ обстежуваних людей. Проблема в тім, що для «чистоти» дослідження часто доводиться працювати в режимі «суб'єкт-об'єктних» відносин, що припускає підвищену етичну готовність і моральну відповідальність психолога- дослідника.
3.Страх перед дослідженням найбільш гострих соціально-психологічних проблем, що може не сподобатися адміністраторам, замовникам або науковим керівникам, які не хочуть через «вашу ініціативу мати неприємності з вищестоящим керівництвом»... Помітимо, що в умовах сучасної країни поки ще існує відносна воля при проведенні різних досліджень (обмежена хіба що фінансовими й організаційними рамками), але часи міняються, і швидше за все зміняться, адже як, відомо, «розгул демократії звичайно закінчується самими жорстокими диктатурами»...
4. Проблема несумлінності дослідження. Можна навіть виділити два основних варіанти даної проблеми:
1) навмисна несумлінність (підтасування);
2) низька кваліфікація або недбалість дослідника.
На жаль, отримані в такий спосіб результати (так ще якщо вони опубліковані в солідних журналах) можуть дезорієнтувати багатьох інших дослідників.
5. Некоректне співавторство й відвертий плагіат, що може виражатися в:
1) цитуванні або переказі в більших обсягах інших авторів без посилань на них;
2) включення свого прізвища в роботи своїх підлеглих при відсутності хоча б одного рядка, написаною власною рукою й т.п.
Етична проблема полягає в змушеній необхідності щирих авторів погоджуватися на таке «співавторство» заради того, щоб книга взагалі була видана. Звичайно, можна позначити етичну проблему й самого «співавтора», але це вже залежить від наявності в нього професійної совісті.
6. «Кастовість» і «сімейність» у науці. Як відзначає Г. Селье, іноді причиною «кастовості» є марнославство й егоїзм деяких дослідників, сильно стурбованих тим, щоб хтось не випередив їх у науковому пошуку. Це змушує деяких уже «авторитетних» дослідників з упередженням ставитися до молодих учених, не допускати їх в «свої ряди», перешкоджати їхнім публічним доповідям або публікаціям у серйозних виданнях. Хоча іноді молоді вчені самі провокують до себе недовірливе відношення, наприклад, перебільшують свій внесок, приховують до «вигідного» для себе випадку результати деяких досліджень, із презирством ставляться до своїх колег і т.п. Дуже непростий є проблема «сімейності в науці», коли, з одного боку, створюються сприятливі умови для відвертих бездар — нащадків відомих учених або наукових адміністраторів, а з іншого боку, є досить цікавий досвід співробітництва у науці подружжя й інших родичів (Пьер і Марія Кюрі, Карл і Герти Кору й ін.).
7. Проблема «професійних секретів». Є секрети, необхідність яких мало ким ставиться під сумнів, - це секрети від клієнтів, яким далеко не все варто говорити про отримані результати дослідження (інакше вони просто можуть бути травмовані); секрети від адміністраторів, яким не слід повідомляти інформації, що може завдати шкоди підлеглим або людям, що навчається в їхньому закладі. Але це можуть бути й секрети від своїх колег по роботі, які можуть і не сприймати якихось ваших інновацій і свіжих ідей (і серед друзів перебувають бажаючі геть усе критикувати й перестраховуватися).
Наприклад, заради тих же «високих гонорарчиков» психолог бере участь у виборчій кампанії якогось відвертого злочинця або непорядної людини, допомагаючи йому «пройти у владу».
Етичні проблеми починаються для психолога тоді, коли він сам усвідомлює свої дії й свою старанність як акт відвертої «продажності». Природно, якщо в психолога немає професійного достоїнства й совісті, те немає для нього й етичних проблем.., що ще сумніше.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 103 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |