Читайте также:
|
Тема: Населення світу (2 год).
Мета: сформувати систему знань про кількість, густоту, склад
населення планети; демографічні та міграційні процеси у
сучасному світі, поглибити знання про мовний, етнічний,
релігійний склад населення, поняття «трудові ресурси»
розвивати толерантний расовий і релігійний світогляд;
виховувати повагу до культури народів світу.
Обладнання: політична карта світу, атласи по географії для 10 класу.
План
1. Демографічні процеси і демографічна політика.
2. Розміщення населення Землі. Міське і сільське населення. Трудові ресурси.
3. Мовний, етнічний, релігійний склад населення.
Література
1. Кобернік С.Г., Коваленко Р.Р. Географія. Підручник для 10 класу
загальноосвітніх навчальних закладів. – Харків: Оберіг, 2010, ст. 37-58.
2. Яценко Б.П. Економічна і соціальна географія світу: Підручник для 10 кл.
серед. шк. – К.: Артек, 1999, ст. 36-58.
3. Масляк П.О., Дахно І.І. Економічна і соціальна географія світу 10 кл.-
Київ: Вежа, 2004, ст. 28-45.
4. Бершадська Т. Економічна та соціальна географія світу 10 клас. - Т.:
Підручники посібники, 2001, ст. 17-46.
5. Кругла Н.Я., Довгань Г.Д. Економічна і соціальна географія світу 10 клас:
Посібник для вчителя. – Х.: Ранок, 2002, ст.23-56.
6. Кузик С.П. Економічна і соціальна географія світу: Посібник для студентів географічних спеціальностей вищих навчальних закладів.- Л.: Світ, 2002, ст. 67-110.
1.
Населення - сукупністьлюдей, які проживають на певній території.
Географія населення, одна із складових економічної і соціальної географії, набула в наш час небувалої актуальності. Населення вивчають науки:
Географія населення – вивчає особливості розміщення населення на Землі, його місце в процесі суспільного виробництва, у взаємодії суспільства з природним оточенням.
Демографія – наука про закономірності відтворення населення.
Етнографія – наука про культурні і побутові особливості життя народів.
Зараз на планеті мешкає більше 7,5 млрд чол., а 40000 років тому, вчені вважають, населення Землі становило 1 млн. чол. – населення одного сучасного міста-мільйонера. В демографічній історії виділяють два періоди:
1) відповідав аграрній спеціалізації і закінчився у 17 ст. - приріст населення був низький, дещо збільшився при феодалізмі.
2) 17 ст. – наш час – населення зростає швидкими темпами: у 1900 р. було 1,6 млрд чол., у 1960 р. – 3 млрд, у 1999 р. – 6 млрд.
У всі часи основний приріст населення давали країни, що розвиваються. По прогнозах вчених у 2025р. приріст населення світу в середньому становитиме 9 %, у розвинених країнах 3%, у країнах, що розвиваються 11%. За прогнозами у 2025р. населення становитиме 8,2 млрд, у 2050 – 9 млрд, у 2095 – 10,2 млрд (темпи сповільнюються), на поч. 22 ст. – 11-12 млрд.
Щорічний приріст 78-90 млн. чол. (за рахунок країн, що розвиваються).
Найбільш високими темпами – 20% на рік – населення збільшувалося у 1960 – ті рр., тому виникло поняття демографічний вибух – різке зростання кількості населення. У зв’язку з тим, що можливості виробництва всього необхідного для життя зростають повільніше, ніж населення, виникла демографічна проблема, на її розв’язання передбачена демографічна політика – система адміністративних, економічних, юридичних, пропагандистських заходів, які здійснюються державою і спрямовані на зміну процесу відтворення населення.
Відтворення – сукупність процесів народжуваності і смертності, співвідношення яких визначає природний приріст (який визначається на 1000 жителів на рік):
І тип відтворення: низька народжуваність і різке зменшення смертності призводять до повільних темпів приросту населення (до 12 чол. на 1000), його “старіння” – у розвинених країнах світу, країнах Східної Європи, “демографічна зима”.
ІІ тип відтворення: висока народжуваність і смертність, що знижується, призводять до прискорення темпів зростання (більше 12 чол. на 1000), “демографічна весна” – у країнах Азії, Африки, Латинської Америки.
Десятка країн світу по кількості населення:
1. Китай – 1 млрд 339млн. – 21,2% населення Землі.
2. Індія – 1 млрд 166 млн. – 16,5%
3. США –307,2 млн. – 4,6%
4. Індонезія – 240,3 млн. – 3,5%
5. Бразилія – 199 млн. – 2,7%
6. Пакистан – 176 млн.
7. Бангладеш - 156 млн.
8. Нігерія – 149,2 млн.
9. Росія – 140 млн.
10. Японія – 127 млн.
На 2050 р. прогноз: 1місце – Індія (1 млрд 639 млн. 900 тис), 2 місце – Китай (1 млрд 606 млн.), 3 місце – Пакистан, 4 – США, 5 – Нігерія, 6 – Індонезія, 7 – Бразилія, 8 – Бангладеш, 9 – Ефіопія, 10 – Заїр (Конго).
По регіонам світу співвідношення таке:
1 місце – Азія (60,8%,)
2 – Африка (14%, зростає)
3 – Європа (11%,)
4 – Латинська Америка (8,5%, зростає)
5 – Англо-Америка (5,%)
6 – Австралія і Океанія (0,5%)
На чисельність населення впливає не тільки природний рух, а й механічний рух населення – міграції. Вони є:
За причинами: економічні, політичні, гуманітарні (переслідування інаковіруючих).
За термінами: сезонні, тимчасові, постійні.
За масовістю: одиничні, масові.
За дальністю: міжконтинентальні, внутрішньоконтинентальні.
За напрямами: зовнішні (еміграція, імміграція), внутрішні (“маятникові міграції”).
За мотивами: примусові, добровільні.
За правовим статусом: легальні, нелегальні.
Зовнішні міграції найбільшого розмаху набули в добу капіталізму, після ІІ світової війни до Західної Європи. Найбільші міграційні потоки спрямовані у США з Латинської Америки, у Європу – з Азії, Африки; з СНД і Центральної Європи – у Західну Європу, Північну Америку, Ізраїль. У певні періоди зовнішні міграції набувають настільки масового характеру, що в країна еміграції різко скорочується кількість населення, а в країні імміграції механічний приріст перевищує природний. Так, 2/3 приросту населення Ізраїлю забезпечують іммігранти; Ірландія пережила 3 хвилі еміграції, які дуже зменшили її населення, Росія – 4 хвилі. Найбільш популярні міграції по причинах – економічні, двох різновидів:
1) перенаселення до країн, де були неосвоєні території (США, Канада, Аргентина, Австралія, ПАР), мігрували із Німеччини, Італії, Іспанії, Франції, Ірландії, Польщі, Росії, України.
2) переселення за договором про наймання робочої сили - в основному із слаборозвинених країн.
“Витік умів” – відносно нове міграційне явище ХХ ст. Відомі політичні мігранти – А.Ейнштейн, В.Набоков, С.Цвейг, Ф.Шаляпін, І.Бунін, Й.Бродський.
2.
Населення Землі розміщується нерівномірно: 86% мешкає в Східній півкулі, 90% - у Північній, на 7% території сконцентровано 70% населення. 15% суходолу не заселені: Антарктида, острови Північного Льодовитого океану, високогір'я. На розміщення впливають природні, історичні, демографічні, соціально-економічні причини, тісно пов’язані між собою.
Але на сучасному етапі розвитку людства розміщення населення все більше залежить від розміщення виробництва, рівня технічної оснащеності та продуктивності праці, створення комфортних умов життя. Середня густота 48 чол./ кв. км., але в Австралії 3 чол/кв. км, в Азії 130.
Виділяють 5 головних ареалів високої густоти населення:
1) Південна і Східна Азія - півострів Індокитай, о.Ява, східна частина Китаю, півострів Корея, Японія – густота 200-600 чол. /кв. км, хоча теж неоднаково: на о.Ява 2000-3000 чол/кв. км, на півдні Кореї 400.
Півострів Індостан у Південній Азії – у долинах Гангу і Брахмапутри
густота до 300-800 чол/кв. км.
2) Західна і Центральна Європа – найгустіше заселені південь Великобританії, Франція, ФРН, Бельгія, Нідерланди (100 –200 чол/кв. км, до 1000-5000).
3) Сх. Узбережжя Північної Америки – 200-300чол/кв. км.
За місцем проживання населення є міське і сільське. У 2000 році міське населення становило вже 51%, продовжує зростати. В Австралії, Європі, Північній, Південній Америці переважає міське населення.
Урбанізація – світовий історичний процес підвищення ролі міст у житті суспільства, перетворення його на міське за характером праці, способом життя, культури, що пов’язане з розвитком цивілізації, НТП. Урбанізація може приймати різні види:
Субурбанізація – підвищення ролі передмість, які відтягують насебе частину населення і функцій міст.
Псевдоурбанізація – зростання населення міст, яке відбувається за рахунок неконтрольованого притоку безробітних, що створює соціально-економічні проблеми.
Рурбанізація – процес поширення міського способу життя на селі (перенос міських галузей: сфера послуг, промисловість).
Сучасному етапу урбанізації притаманні три характерні риси: швидкі темпи розвитку, подальша концентрація населення у великих містах (більше 100 тис. чол.), перехід від крапкових міст до міських агломерацій і мегаполісів.
Поняття “місто” відрізняється: у Данії, Швеції це поселення з 250 чол., У Малайзії – 1 тис., У ФРН, Франції – 2,5 тис., В Україні – 12 тис., США – 25 тис., Японії – 50 тис.
Міська агломерація – система поселень, що розміщені на певній території і об’єднані політичними, культурними, трудовими, виробничими зв’язками (Мехіко – 24,4 млн. чол., Сан-Паулу – 23,6 млн., Токіо-Йокагама – 21,3 млн., Нью-Йорк – 16,1 млн.).
Мегаполіс – злиття зон суцільної урбанізації (6: Бос-Ваш (50 млн.), Приозерний (35 млн.), Каліфорнійський (18 млн.) – у США, Англійський і Прирейнський у Європі, Токкайдо в Японії).
Особливості урбанізації у різних типах країн:
| Розвинуті | Країни, що розвиваються |
| Високий рівень урбанізації (більше 50%) | Середній (20-50%) і низький рівень (менше 20%) |
| Низькі темпи урбанізації | Високі темпи |
| субурбанізація | псевдоурбанізація |
| рурбанізація |
Сільське розселення, яке переважає у країнах з невисоким рівнем розвитку, може бути таких типів:
1. Групове – Західна Європа, Японія, Китай, Росія, Україна, країни, що розвиваються.
2. Розкидане (фермерського типу) – США, Канада, Австралія.
3. Кочове – Монголія, С.Аравія, Іран, Амазонія, Троп. Африка.
Трудові ресурси – частина населення працездатного віку, який у кожній країні визначається законодавчо (15-65 в середньому).
Економічно активне населення – частина населення працездатного віку, що зайнята в суспільному виробництві.
Різниця між кількістю економічно активного населення і кількістю безпосередньо зайнятих у виробництві показує рівень безробіття. Цей показник залежить від рівня економічного розвитку країни. Структура зайнятості населення віддзеркалює структуру господарства країни:
- у розвинутих країнах частка населення, зайнятого у промисловості, 25-40%, частка зайнятих у с/г постійно зменшується (10-40%), а зростає частка зайнятих у невиробничій сфері (35-50%) – торговельно-фінансова і управлінська діяльність;
- у країнах, що розвиваються, у промисловості зайнято не більше 15-20%, близько 50% у с/г, мало зайнято у сфері послуг і туризмі;
У постсоціалістичних країнах у промисловості 40-49%, у с/г 20%, у невиробничій сфері 30%, але це на відміну від розвинутих країн традиційні галузі (освіта, культура, охорона здоров’я).
Статева структура населення – співвідношення чоловіків і жінок. У світі чоловіків більше (50,3%) за рахунок країн Азії, Китаю, Індії, Океанії (висока смертність серед жінок). Але в економічно розвинутих країнах жінок більше через вищу тривалість життя на 5-8 років, вищу дитячу смертність серед хлопчиків, наслідки ІІ світової війни. У 2005р. середня тривалість життя у чоловіків 63,9р., у жінок – 68,1р. У розвинених країнах – 71,9р. і 79,3р.
Вікова структура населення – розподіл по вікових групах, який залежить від типу відтворення.
У країнах з І типом відтворення частка дітей 20%, працездатного віку 50%, похилого віку 30%- регресивний тип вікової структури. У країнах з ІІ типом відповідно 40%, 50%, 10% - прогресивний тип.
Також на вікову структуру впливають міграції і війни.
3.
42,3% населення світу належить до європеоїдної раси, 36% - монголоїдної, 7,4% - екваторіальна, 0,003% - австралоїдної, 14% - змішані і перехідні расові форми. У світі нараховується 3-4 тис. народів, серед них переважають нечисленні. Всі вони перебувають на різних етапах розвитку від племен до націй.
Етнос – історично сформована спільність людей (плем’я, народність, нація), що виникла на спільній території і має спільну мову.
Національний критерій часто визначав створення держави, але з інтеграцією світу ця ознака перестала бути єдиною: у сучасному світі відносно однонаціональними є не більше половини країн, при цьому в 9/10 країн переважає основний народ (Японія, Китай, Швеція, Данія).
народів є найбільшими (60% населення), серед них 7 найчисельніші: китайці, хіндустанці, американці США, бенгальці, росіяни, бразильці, японці.
На Землі 2,5-5 тис. мов і 6 тисяч різновидів. Мови об’єднані у мовні сім’ї (20), як поділяються на мовні групи. Найбільші мовні сім’ї: індоєвропейська ( говорить 50% населення Землі, до її складу входять романська, германська, слов’янська, інші мовні групи), китайсько-тібетська, алтайська, нігеро-кордофанська, семіто-хамітська.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 151 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |