Читайте также:
|
1. Уявлення про практичну психологію бізнесу, реклами та менеджменту.
2. Психологічна допомога сім'ям. Специфіка психодіагностичної та психокорекційної роботи з сім'ями.
3. Психологічна служба у силових структурах.
4. Галузі, які є «малодосяжними» для психолога-практика.
5. Психологічні центри й засади приватної психологічної практики.
1. Найважливіші проблеми психології бізнесу пов'язані з вивченням особливостей особистості сучасного підприємця; найважливіших вимог, пропонованих до людини, яка починає «свою справу»; психологічних засобів і методів підприємницької діяльності; характеристик ділового спілкування бізнесмена; основ ефективної мотивації співробітників і т.д. Для розуміння психологічного змісту діяльності підприємця необхідно вивчити специфіку бізнесу в Україні (на відміну від країн Заходу й Сходу), різноманітні стратегії ведення продаж, різні способи презентації себе й своїх товарів на ринку.
Багато в чому подібними по проблематиці є такі напрямки практичної психології, як психологія реклами й менеджменту (управління).
Психологія реклами розглядає такі питання, як форми й засоби рекламної діяльності; технологія створення рекламних листів, проспектів, оголошень і т.п.; існуючі нормативні положення про організацію рекламної діяльності; психологічні особливості сприйняття рекламних роликів; способи залучення уваги в рекламі; психологічні аспекти «паблік рілейшнз»; корпоративна (престижна) реклама й т.д. У широкому змісті слова психологія реклами містить у собі особливості організації передвиборних кампаній, створення іміджу політика або бізнесмена, психологічні основи будь-якої презентації.
Психологія управління в нашій країні має більш давню історію, ніж психологія бізнесу й реклами, і внаслідок чого є більш розробленою й науково обґрунтованою. У наш час психологія управління займається наступними основними питаннями: типи, стилі й види керівництва; специфіка управлінських дій на різних рівнях, способи й методи переконання; облік індивідуальних особливостей і мотивація підлеглих в управлінській діяльності; психологічні основи ефективних управлінських рішень; типи корпоративних культур; вплив керівника на соціально-психологічний клімат у колективі; вертикальні й горизонтальні комунікації керівника і його особистісні характеристики; ефективні інформаційні технології в управлінській діяльності й ряд інших.
Розглянуті напрямки практичної психології тісно взаємозалежні, про що можна судити за багатьма співпадаючими питаннями. Психолог, що працює в рекламній справі, у бізнесі, у державній установі або на промисловому підприємстві, повинен надавати психологічну допомогу керівникові й сприяти ефективній праці всього персоналу.
2. Психологічна допомога сім’ям орієнтована на подолання різноманітних психологічних проблем: у міжособистісних відносинах, в емоційній сфері, у ситуаціях життєвої кризи й т.п.
Велике значення при проведенні сімейної психодіагностики має принцип стереоскопічного аналізу: психологічна інформація, отримана від одного члена родини на однобічних зустрічах, повинна бути зіставлена з інформацією від інших членів родини й тим враженням, що склалось у психотерапевта на підставі опитування й спостереження за поведінкою учасників процесу психотерапії.
До методів сімейної психотерапії відносяться: недирективна психотерапія, націлена на вербалізацію неусвідомлюваних відносин особистості, а також спеціально розроблені методи впливу членів родини один на одного, групова дискусія, тренінг конструктивної суперечки, пророблення нових форм поведінки й ін.
Найбільше часто застосовуються під час сімейної психотерапії наступні прийоми:
1)ефективне використання мовчання;
2)уміння слухати;
3)навчання за допомогою питань;
4)повторення (резюмування);
5)сумарне повторення;
6)уточнення (прояснення) і відбиття афекту;
7)конфронтація;
8)програвання ролей;
9)створення «живих скульптур»;
10) аналіз відеомагнітофонних записів.
І психодіагностика, і психокорекція сімейних труднощів здійснюються, як правило, у процесі сімейного консультування й сімейної психотерапії. Специфічні особливості такої роботи визначаються конкретними запитами, що виходять від одного зі членів родини або родини в цілому.
Специфічними особливостями психологічної допомоги родинам є відмова від концепції хвороби, акцент на багатомірному аналізі ситуації, на аспектах рольової взаємодії в родині, пошук особистісних ресурсів членів родини й обговорення способів дозволу ситуації через розгляд широкого діапазону можливих рішень. Робота з родиною спрямована на розвиток особистості в сімейному оточенні. Важливим є перенос відповідальності за результат роботи із психолога на родину. Родина як особливий організм сама здатна допомогти своїм членам; психолог не може дати родині більше, ніж самі члени родини можуть дати один одному.
По спрямованості психологічна допомога може виявлятися:
а) переважно одному члену родини у зв'язку із проблемами його сімейного життя або її відсутності;
б) шлюбної або передшлюбної пари;
в) родині в цілому;
г) батькові/матері або обом;
д) батькам і дітям;
е) дитині або підліткові.
За своїм характером психологічна допомога родині реалізується в наступних формах:
1) психодіагностичне обстеження членів родини й сімейних відносин і надання клієнтам психологічної інформації;
2) організаційні міри (напрямок на додаткову консультацію в психоневролога, психіатра, сексолога й в інших фахівців);
3) здійснення психокорекційних і психотерапевтичних впливів;
4) рекомендації способів спілкування, методів навчання й виховання;
5) виявлення причин труднощів дитини в навчанні, у взаємодії з дорослими або однолітками й т.д.
3. Учервні 1997 року вступило в дію Положення “Про службу психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України” і почали створюватися регіональні служби, що дає підставу говорити про започаткування професійної соціальної роботи в органах внутрішніх справ
Згідно з Положенням, основними завданнями служби психологічного забезпечення є:
професійний психологічний відбір на службу до органів внутрішніх справ України;
психологічне супроводження проходження служби працівниками;
психологічна підготовка працівників до оперативно-службової діяльності;
психологічне супроводження оперативно-службової діяльності.
Функції служби психологічного забезпечення:
1. Комплексне планування заходів психологічного забезпечення оперативно службової діяльності органів внутрішніх справ.
2. Вивчення потреб служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності, органів внутрішніх справ у науково - методичному супроводженні, формування замовлень на його розробку відповідним навчальним закладам та науковим установам.
3. Здійснення соціально-психологічного вивчення кандидатів на службу в органах внутрішніх справ чи на здобуття спеціальної освіти в навчальних закладах МВС України.
4. Здійснення професійної психодіагностики кандидатів.
5. Прийняття рішення щодо професійно-психологічної придатності кандидата на службу (навчання), внесення на розгляд керівництва пропозицій з раціонального розподілу працівників (випускників навчальних закладів) на посади за спеціальністю.
6. Організаційно-методичне забезпечення професійно-психологічної підготовки працівників органів внутрішніх справ.
7. Організація заходів щодо формування у працівників психологічної готовності до професійної діяльності в екстремальних ситуаціях, відповідального ставлення до дотримання правил безпеки у службовій діяльності, передбачливості.
8. Сприяння підвищенню рівня соціально-психологічної культури працівників та психологічної компетентності керівників.
9. Участь у підборі наставників та надання їм рекомендацій щодо оптимального адаптування молодих працівників до умов служби відповідно до їх індивідуальних особливостей, психологічне супроводження цього процесу, надання за необхідності індивідуальної психокорекційної допомоги, аналіз та узагальнення результатів адаптації до умов служби, розробка пропозицій та рекомендацій.
10. Підготовка експертних висновків щодо атестування працівників, визначення можливостей їх кваліфікаційного зростання, формування резерву на висунення згідно з кваліфікаційними характеристиками посади.
11. Сприяння оптимізації соціально-психологічного клімату в органах внутрішніх справ, психологічна допомога керівництву в процесі розробки та виконання управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності службової діяльності і зміцнення дисципліни.
12. Визначення психологічних причин конфліктних ситуацій та емоційних зривів, що мали місце у працівників органів внутрішніх справ, запобігання цим проявам, допомога керівництву органу в здійсненні професійного виховання особового складу, надання індивідуальної консультативної допомоги працівникам у сфері їх службових взаємовідносин.
13. Проведення первинної психопрофілактики відхилень у поведінці працівників органів внутрішніх справ, своєчасне виявлення ознак девіантної поведінки, вивчення актуальної ситуації, проведення психокорекції і, за необхідності, направлення працівників до центру психіатричної допомоги для здійснення вторинної психопрофілактики.
14. Участь у службових розслідуваннях надзвичайних подій, а також порушень дисципліни та законності працівниками органів внутрішніх справ.
15. Надання психологічної допомоги працівникам органів внутрішніх справ після їх перебування в екстремальних ситуаціях, пов’язаних з виконанням оперативно-службових завдань, застосуванням вогнепальної зброї і спецзасобів, отриманням значних психогенних навантажень, зниженням працездатності тощо.
16. Вивчення психологічної сумісності працівників та їх готовності до спільної професійної діяльності у складі спеціальних загонів, груп, нарядів, екіпажів, тощо. Надання рекомендацій щодо комплектування цих загонів, груп, нарядів, екіпажів.
17. Аналіз психологічних особливостей правопорушників (злочинців) та надання рекомендацій для планування і проведення оперативно - розшукових заходів та слідчих дій.
18. Психологічна підтримка переговорів зі злочинцями шляхом надання консультативної допомоги працівникам оперативних служб або безпосереднього її проведення.
19. Психологічний аналіз причин і умов морально-психологічного і фізичного травматизму чи загибелі працівників ОВС під час виконання службових обов’язків та підготовка методичних рекомендацій щодо їх попередження.
20. Надання консультативної та практичної допомоги працівникам органів внутрішніх справ у питанні взаємодії з різними прошарками населення, представниками засобів масової інформації.
21. Виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів соціальних проблем об’єктивного та суб’єктивного характеру, що виникають в органах внутрішніх справ.
22. Оцінка ефективності заходів психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ.
Проаналізувавши всі передбачені Положенням завдання і функції працівників служби психологічного забезпечення ОВС і практичну діяльність спеціалістів по їх реалізації, маємо підставу зробити висновок, що вони відображають такі три основні напрямки соціальної роботи в ОВС, як: діагностично-корекційна, консультативна, виховна робота, які вимагають ґрунтовного психолого-педагогічного забезпечення.
4. Хоча теоретично в кожній сфері життєдіяльності психолог може знайти собі застосування, але фактично є сфери, де й так ефективно працюють «свої» фахівці, які претендують навіть на розгляд і рішення тих проблем, які можна віднести до традиційно психологічних. До таких сфер можна віднести наступні:
1. Література й мистецтво. Відомо, що кожний серйозний письменник по своєму визначенню вже є «человековедом» і тут конкуренція з боку психологів йому особливо не загрожує. Творець у літературі й мистецтві в порівнянні із психологом має важливу перевагу (хоча ця перевага іноді й перетворюється в недолік) - він у набагато більшому ступені використовує інтуїцію й почуття, що дозволяє йому зрозуміти й відчути те, що майже недоступно багатьом психологам, що покладаються лише на свої традиційні й часто дуже недосконалі засоби (тести, опросники, анкети).
2. Сфера релігії, куди психологи часто самі не ризикують вторгатися: занадто делікатної є область віри, надії й ідеалів, а також область забобонів і заборони на певні людські бажання (ідея «заборонних плодів» як важлива сторона релігії). Проте все-таки є деякі філософи й навіть психологи, які намагаються зрозуміти психологічні основи віри й марновірств, що й дозволяє іноді виділяти як окрему сферу «психологію релігії». Хоча не тільки священики це звичайно не схвалюють, але й багато хто щиро віруючі люди, тому що цей своєрідний замах на святині...
3. Сфера філософії. Проблема співвідношення «душі» і «тіла» у чималому ступені саме філософська й багатьох найвідоміших філософів, які намагались осмислити цю проблему (Аристотель, Платон, Декарт і ін.), самі психологи вважають своїми «колегами». Примітно, що найвідоміший філософ Р. Декарт сам себе більше вважав «математиком».., хоча фактично був не тільки видатним філософом і психологом, але й фізіологом. Все це говорить про те, як складно залишатися в рамках якоїсь однієї науки (наприклад, психології), коли намагаєшся міркувати про дійсно складні питання...
Але є й ще один важливий аспект взаємини психології й філософії. Деякі психологи вважають, що сама психологія не може визначити свою мету, і тому вона змушена звертатися до філософії.
На жаль, у психології відношення до філософії й етики дуже неоднозначне, починаючи від визнання зв'язку з філософією й кінчаючи твердженнями про те, що психологія повинна бути «чистою» від етики. Але там, де є проблема, там психолог може знайти можливість для реалізації своєї творчості, а також можливість самому зробити свій і етичний, і науково-практичний вибір.
4. Сфера педагогіки. Коли ми говоримо про «важкоприступність» педагогіки для психології, ми маємо на увазі не теоретичну сторону питання - у цьому змісті ці дві науки й області практики зв'язані найтіснішим образом і повинні діяти спільно, взаємозбагачуючись; мова про те, що, на жаль, часто самі психологи ставляться до педагогів занадто гордовито, і навіть «обґрунтовують» таке своє відношення тим, що, мол, ми, психологи, «науково обґрунтовуємо» роботу педагогів... Цікаво, що деякі відомі 
психологи, відповідаючи на наше питання, «ким Ви себе більше вважаєте, викладачем психології або педагогом?», категорично відповідали: «Тільки викладачем психології, але ніяк ні педагогом, тому що педагог орієнтований на виховання...». Хоча на своїх лекціях ці викладачі зачіпають і моральні питання, і питання особистісного розвитку, тобто фактично (самі того не зауважуючи) вторгаються в сферу філософії й етики, про необхідність чого ми тільки що писали вище...
Ще У. Джеймс писав про те, що «психологія - наука, а викладання - мистецтво». Взаємини педагогіки й психології є найбільш складні й заплутаними, оскільки реально й педагоги, і психологи намагаються вирішувати дуже близькі завдання, пов'язані з формуванням повноцінних громадян суспільства. Можна лише дуже умовно розвести сфери сил педагогів і психологів у рішенні цього складного завдання. Традиційно педагоги більш працюють із класом (відома ідея «виховання через вплив учнівського колективу»). Психологи ж більше орієнтовані на індивідуальні підходи до виховання особистості дитини (в індивідуальних бесідах-консультаціях). Хоча реально й педагоги використовують метод індивідуальної роботи, і психологи часто проводять свої дослідження й ігрові процедури із цілим класом. Щоб якось зміцнити лінії співробітництва психологів з педагогами, у психології виник навіть особливий напрямок - педагогічна психологія.
В останні роки в Україні з'явилася ще одна близька професія - соціальний педагог, головною метою роботи якого є створення освітньо-виховного середовища (не тільки шкільної, але й мікросередовища проживання дітей) для повноцінного розвитку особистості дитини. Помітимо, що в цивілізованих країнах (на Заході) ця професія вважається навіть більше «важливою» і «впливовою», чим традиційна робота психолога або педагога.
5. Соціологія більше орієнтована на дослідження суспільної думки на рівні більших груп людей, де думка одної (конкретної) людини розглядається лише як одна з «одиниць» суспільної «маси» («контингенту», «електорату з менталітетом» і т.п.). Психологія ж більше орієнтована на дослідження конкретної особистості або на дослідження певних груп. Однак і в психології виділяється поняття «колективний» або навіть «соціальний суб'єкт», де окрема особистість як би губиться й у цьому змісті, психологія (зокрема, соціальна психологія) як би зливається із соціологією. І знову виникають непрості взаємини між різними (хоча й близьких науках за розподілом сфери діяльності.
Звідси загальна мораль - психолог просто приречений на пошук «загальної мови» із представниками самих різних наук і сфер виробництва, але особливо гостро проблема пошуку «загальної мови» (мови взаєморозуміння й співробітництва) є у суміжних науках.
4. Психологічні центри – це державні та приватні організації, що здійснюють роботу в галузі надання психологічної допомоги та психологічної підтримки населення. Особливістю психологічних центрів є те, що їхня робота прямо залежить від можливостей фахівців, які працюють у центрі. Спектр послуг, які надають психологічні центри широко варіюється, і не є регламентованим. Це може бути: надання методичних порад, проведення психодіагностики з метою психологічної реабілітації та адаптації, здійснення просвітницької та профілактичної роботи, надання консультацій з питань виховання дітей, направлення у разі потреби осіб до інших закладів та установ, що можуть повніше забезпечити задоволення їх запитів, сприяння виведенню з кризового стану осіб, які звернулися засобами тренінгів, індивідуальних консультацій, психотерапії.
Частіше за все, психологічні центри як такі є приватними організаціями і створюються з комерційною метою. Типовими послугами приватних психологічних центрів є проведення соціально-психологічних тренінгів, тренінгів особистісного зростання, бізнес-тренінгів, індивідуального консультування, розвивальних та корекційних занять для дітей, курсів з психології, тематичних пролонгованих проектів для самоусвідомлення та самопізнання. Характерною особливістю приватних психологічних центрів є їхня спрямованість на пошук власного неповторного стилю діяльності, що однак не завжди відображує професійність підходу до справи.
Безсистемність у появі нових психологічних центрів наразі стає вагомою проблемою для національної системи соціально-психологічної служби, адже унеможливлюється контроль за їхньою діяльністю. Не існує також єдиного переліку даних організацій.
Ще більш заплутаною є реальна діяльність психологів, що здійснюють приватну практику як тренери (коучі), консультанти та психотерапевти, адже багато з них є так званими «фрілансерами», не підпорядкованими певним установам або організаціям. Однак західний зразок демонструє, що попит на психологів, що здійснюють приватну діяльність є набагато більшим, адже клієнти часто переймаються питаннями конфіденційності та довіряють т.з. «сарафанному радіо».
Існує декілька порад для здійснення приватної психологічної діяльності.
· Приватна психологічна практика неможлива без профільної освіти. Також бажаний досвід роботи психологом в будь-якої організації. Якщо ви отримали професійний досвід і готові почати працювати самостійно – вивчіть ринок психологічних послуг у вашому місті, визначте конкретний вид діяльності, яким ви займетеся, і приступайте до юридичного оформлення.
· Перш за все потрібно пройти державну реєстрацію організації – зазвичай початківці реєструються як індивідуальні підприємці або підприємці без утворення юридичної особи. Потрібна буде реєстрація в податкових органах (виберіть систему, за якою ви будете платити податки — загальний режим або спрощену систему оподаткування), а також у пенсійному, медичному та соціальному фондах. Відкрийте розрахунковий рахунок в банку, придбайте друк для документів і контрольно-касовий апарат. Визначте, яким чином ви будете вести бухгалтерію – якщо не наважуєтеся братися за це самі, зверніться у фірму, яка надає бухгалтерські послуги, або запросіть бухгалтера. Ліцензія на надання психологічних послуг у нашій країні не потрібна, якщо ви не плануєте здійснювати діяльність медичного чи освітнього характеру.
· Візьміть в оренду приміщення, не обов’язково в престижному районі, але недалеко від транспортних розв’язок і в спокійному місці. Як би не була велика спокуса заощадити і приймати клієнтів у власній квартирі – не піддавайтеся. Приватний простір має залишатися особистим. Визначтеся з вартістю ваших послуг. Початківці фахівці зазвичай виставляють не дуже високі ціни, щоб привабити клієнтів, головне – не оцінити свої послуги дешевше, ніж вони насправді коштують.
· Серйозних вкладень потребує реклама. Вам може знадобитися створення вашого власного сайту. Вступайте в співпрацю з великими психологічними центрами, наприклад, пропонуючи проведення на їх базі самостійно розроблених тренінгових програм. Таким чином ви допоможете створення власного імені та залучите клієнтів.
Завдання: проаналізувати структуру будь-якого міського психологічного центру, визначити переваги та недоліки.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 136 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |