Читайте также:
|
Взаємовідносини між підприємствами, організаціями та установами мають характер грошових розрахунків. Ці взаємовідносини ґрунтуються на використанні грошей з їх функціями – коштів обігу і коштів платежу. При цьому підприємство водночас є постачальником для одних і покупцем для інших.
Грошові розрахунки здійснюються або у формі безготівкових платежів, або готівкою, тому існують дві форми розрахунків – готівкові і безготівкові. Остання форма розрахунків є основною. В залежності від економічного змісту вони поділяються на розрахунки за товарними операціями та розрахунки по фінансовим обов’язкам (за нетоварними операціями).
На ефективність використання грошових коштів впливає правильність організації розрахунків, яка забезпечується здійсненням контролю різних форм розрахунків.
Форми і порядок розрахунків регламентовані Інструкцією “Про безготівкові розрахунки в національній валюті України” затвердженою Постановою правління НБУ від 21.01.2004 р.№22.
Вибір форм розрахунків і порядок їх здійснення передбачається в угодах, які детально аналізуються в процесі перевірки розрахункових операцій.
Платники грошових коштів, які не дотримують встановлених строків платежів, за про строчку платежу сплачують на користь одержувачів пеню в розмірі, яка встановлюється по узгодженню сторін, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який стягується пеня. Ревізор (контролер) обов’язково перевіряє наявність випадків несвоєчасної сплати коштів і правильність нарахування та сплати пені по ним.
Що стосується розрахункових документів, які надаються підприємствами в банк, то здійснення контролю за їх відповідністю вимогам встановлених стандартів і змісту покладена на установи банку.
Якщо, хоч би один із необхідних реквізитів не заповнений чи заповнений неправильно, банк такий документ до виконання не приймає.
Платіжне доручення – документ, який являє собою письмове оформлене доручення п\п банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.
Розрахунки платіжними дорученнями проводяться:
- за фактично відвантажену продукцію (роботи, послуги);
- в порядку попередньої оплати;
- для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості;
- для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії) на їх рахунки, відкриті в установах банків;
- в інших випадках за згодою сторін.
При проведенні розрахунків платіжними дорученнями перевіряється:
· Дотримання строків використання (10 календарних днів) доручень з дня їх виписки і сум, які можуть бути сплачені, виходячи із наявності коштів;
· Обґрунтованість перерахування коштів дорученнями.
Основою для перерахування є:
1. За отриманні товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги);
2. За ТМЦ і послуги в порядку попередньої оплати;
3. При авансових платежах;
4. При платежах у бюджет, органам соціального страхування, оплата претензій за якість і нестачу продукції, штрафів, пені;
5. Погашення кредиторської заборгованості, а також за завершення розрахунків по актам звірки взаємної заборгованості суб’єктів господарської діяльності.
· Звертається увага на розрахунки дорученнями, акцентованими банком, шляхом переводу коштів через відділення зв’язку:
1. За пересилку поштових посилок:
2. Разові розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів:
3. Для зарахування на рахунок банку торгової виручки;
4. Підприємству за виплату заробітної плати.
Платіжна вимога – доручення – це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:
- вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукцію (робіт, послуг);
- доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, яка проставлена у рядку «сума до оплати літерами».
Платіжні вимоги – доручення приймаються банками протягом 20 календарних днів з дня виписки. Розрахунки за платіжними вимогами – дорученнями за відвантажену продукцію (роботи, послуги), аналогічні розрахункам за платіжними дорученнями.
При проведені розрахунків платіжними вимогами – дорученнями (далі ПВД) перевіряються:
· Доцільність використання даної форми розрахунків;
· Згідно з угодою порядок і строки передачі платником в банк ПВД.
· Правильність оплати ПВД у зв’язку з повною чи частковою відмовою від акцепту. Це може бути обумовлене тим, що право на повну відмову від оплати ПВД платник має в випадках:
1. За незамовлені ТМЦ чи послуги;
2. За вантаження товарів за неналежною адресою;
3. За дострокову поставку ТМЦ без погодження покупця.
Інкасові доручення (розпорядження) - це платіжний документ на списання суми недоїмки до бюджету за податками, податковим кредитом, штрафом, нарахованими ДПА України, які стягуються у безспірному порядку.
Інкасові доручення (розпорядження) приймаються банком протягом 10 календарних днів з дня виписки. День заповнення інкасового доручення (розпорядження) не враховується.
При перевірці розрахунків інкасовими дорученнями (розпорядженнями) встановлюється:
· Доцільність використання даної форми розрахунків;
· По платіжним документам і випискам банка – своєчасність і повнота платежів у встановлені строки;
· Чи здійснюється в кінці місяця звірка взаємних розрахунків і уточнення заборгованості;
· Відповідність даних первинного обліку даним журналу-ордеру та звітності.
Платіжна вимога – це розрахунковий документ на безспірне списання (стягнення) коштів з рахунку п/п стягувачем, державним виконавцем до установи банку, що його обслуговує. Платіжні вимоги приймаються банком стягувача протягом 10 календарних днів з дня виписки. День заповнення платіжної вимоги не враховується.
При перевірці розрахунків платіжними вимогами встановлюється:
· Наявність і обґрунтованість взаємних вимог обов’язків боржників і кредиторів одне до одного;
· На яку суму здійснюється платіж, правильність і визначення її та порядок погашення;
· Наявність заяв до установи банку на проведення заліку;
· Правильність відображення заборгованості на рахунках бухгалтерського обліку.
Вексель – письмове боргове зобов’язання, що дає його власнику право після певного строку вимагати від боржника сплати зазначеної суми.
При перевірці вексельних операцій використовують такі облікові регістри: платіжні документи; аналітичні відомості по векселях виданих та отриманих; журнали-ордери; Головну книгу; Баланс.
Перевіряючий повинен знати, що відповідно до чинного законодавства вексель, у якому немає будь – якого з реквізитів простого чи переказного векселя, не має юридичної сили. Також, що векселі можуть зберігатись як на п/п, так і передаватись на зберігання в установу банку.
Векселі які знаходяться на підприємстві, зберігаються в касі разом з готівкою. На всі векселі, які зберігаються в касі підприємства, складається опис.
Якщо векселі здаються на зберігання в банк, то в регістрах аналітичного обліку робиться відповідна відмітка про відповідний документ, який одержаний з банку.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 105 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |