Читайте также:
|
За розміром і структурою санітарні втрати при природних катастрофах (стихійних лихах) характеризуються значною варіабельністю. При сильних землетрусах, смерчах, снігових обвалах, катастрофічних повенях, селях і зсувах можуть переважати безповоротні втрати. Основна причина цього полягає у швидкоплинній дії уражаючих факторів, під час якої люди не встигають правильно і своєчасно відреагувати захисними діями, або ж реакція їх не повною мірою відповідає подіям. Найбільш складна обстановка може виникнути внаслідок стихійних лих, до осередку яких потрапляють промислово розвинені міста та райони з великою щільністю населення. У цих випадках руйнуються будинки, споруди, комунікації, системи життєзабезпечення міст і районів, виникають пожежі, з`являється значна кількість потерпілих. Крім того, порушення інфраструктури життєзабезпечення населення, необхідність переселення людей в безпечні райони неминуче призводять до значного погіршення санітарно-гігієнічного та епідеміологічного стану як в районі стихійного лиха, так і в зонах тимчасового розміщення населення. Створюються передумови для виникнення інфекційних хвороб, харчових отруєнь. Зростає загроза виникнення епідемічних осередків.
Епідемічний осередок - це територія, на якій у певний проміжок часу виникає зараження людей і можливе поширення збудників інфекційних хвороб, що обумовлено існуванням механізмів передачі.
Виникненню епідемічних осередків можуть сприяти:
· руйнування комунальних об`єктів (систем водопостачання, каналізації, санітарної очистки);
· різке погіршення санітарно-гігієнічного стану території внаслідок руйнування хімічних, нафтохімічних та інших промислових підприємств, поява гниючих продуктів тваринного і рослинного походження;
· масове розмноження гризунів, виникнення серед них епізоотій і активізація природних епідемічних осередків;
· інтенсивна міграція організованих і неорганізованих контингентів населення;
· зниження рівня імунітету серед населення, як результат стресових ситуацій;
· порушення роботи санітарно-протиепідемічних закладів у районі катастроф.
Кордони інфекційних осередків визначаються:
· наявністю інфекційних хворих серед потерпілих і можливістю поширення збудників захворювання;
· кількістю потерпілих, що потребують госпіталізації з метою попередження ризику зараження;
· кількістю здорового населення, що мало контакт з інфекційними хворими і потребує обсервації та спостереження;
· факторами довкілля, що можуть сприяти поширенню збудників інфекційних хвороб.
Слід відзначити, що поширення окремої інфекційної хвороби проходить неоднаково серед різних контингентів населення в одному і тому ж осередку стихійного лиха, оскільки існує різниця між рівнем санітарно-гігієнічних умов проживання людей у зоні катастрофи та у місцях тимчасового розселення при евакуації. Крім того, захворюваність різних верств населення залежить і від рівня небезпеки зараження, а також рівня індивідуального імунітету.
Порушення умов водопостачання і харчування при недотриманні гігієнічних умов може призвести до поширення кишкових захворювань (черевний тиф, сальмонельоз, холера, вірусний гепатит), серед яких в Україні найбільшу загрозу становить холера. Висока скупченість населення, в тому числі і за рахунок контингентів рятувальників, що прибули для ліквідації наслідків НС, може сприяти виникненню і поширенню повітряно-крапельних інфекційних хвороб (грип, менінгококова інфекція, дифтерія, кір тощо). Відсутність можливості проведення своєчасного банно-прального забезпечення зі зміною білизни може викликати розвиток паразитарних хвороб (висипний і поворотний тиф тощо).
Зараження територій за межами населених пунктів рідкими і твердими відходами не несе прямої загрози, якщо на цій території відсутнє населення. Однак кордони цієї забрудненої території повинні бути позначені для попередження населення про небезпеку.
Величина і структура санітарних втрат залежить від сили, швидкості поширення НС, щільності населення, ступеня руйнування будівель і комунікаційних мереж, пори року тощо.
Середні статистичні дані, отримані при аналізі та узагальненні структури санітарних втрат при землетрусах, свідчать, що 26% травм припадає на пошкодження кінцівок, 21% - на ураження м`яких тканин із значними крововиливами, 14% - на множинні ушкодження, 3,5% - на синдром тривалого стиснення, 3,5% - на інші види травматичних ушкоджень. Мають місце проникаючі пошкодження грудної і черевної порожнин, а також черепно-мозкові травми.
Аналіз травматичних ушкоджень серед потерпілих внаслідок землетрусу у Вірменії (1988 р.) показав, що 22,8% з них мали травми черепа, 4,3% - кінцівок, 19,9% - живота, грудної клітки і тазу, 12,2% - м`яких тканин. У 23,5% постраждалих діагностувався синдром тривалого стиснення.
Вивчення причин виникнення ушкоджень доводить, що у 10% випадків вони були пов`язані з обвалами та руйнуванням будівель, 35% із вторинними уражаючими факторами (уламки споруд, будівель тощо), а 55% виникло внаслідок неправильних дій самих потерпілих, зумовлених страхом і панічним станом.
Процес формування санітарних втрат при катастрофічних повенях має певні особливості і залежить здебільшого від своєчасного оповіщення, висоти хвилі прориву, температури води і повітря, часу доби та віддаленості населеного пункту від гідроспоруди. Так, найбільш значні втрати, переважно хірургічного профілю, будуть виникати у першій зоні (зона надзвичайно небезпечного затоплення), через яку хвиля прориву пройде протягом першої години з моменту утворення. Висота хвилі може сягати декількох метрів, а швидкість перевищувати 20 км/год. У середньому величина цієї зони може бути до 10 км від греблі.
Менша, але все ж значна загроза населенню залишається у другій зоні (зона швидкої течії), яку хвиля прориву проходить протягом 3-4 год. після утворення зі швидкістю до 10-15 км/год. На цій території у структурі санітарних втрат буде більшість постраждалих терапевтичного профілю.
Для першої зони характерна велика кількість незворотних втрат, яка може збільшуватись у нічний час. За цих умов загальні втрати можуть сягати 2-35% від кількості населення, що потрапляє у зону катастрофічного затоплення. Ці втрати можуть зростати на 10-20% у холодну пору року під впливом температурного фактора.
У структурі санітарних втрат при повенях, особливо у другій зоні, переважають постраждалі з ознаками асфіксії, гострими порушеннями дихальної і серцевої діяльності, застудою, травмами м`яких тканин, струсами головного мозку та психічними розладами. Психоневрологічної допомоги потребують 10 - 11 % від загальної кількості населення, яке опинилось в осередку стихійного лиха. Можливе загострення хронічних соматичних хвороб.
Крім того, при катастрофічному затопленні умовно виділяють третю зону (зона розливу), в межах якої швидкість течії не перевищує 10 км/год. Величина цієї зони буде залежати від об`єму води, що потрапляє у нижній бар`єр гідроспоруди, та рельєфу місцевості і може сягати 30-70 км. Практично вся медико-санітарна обстановка у цій зоні не буде відрізнятись від обстановки, що може виникнути при половідді або повені, яка не має катастрофічного характеру. У цій зоні будуть переважати матеріальні втрати, величина яких залежить від своєчасності оповіщення і проведення евакуаційних заходів стосовно населення і матеріальних цінностей.
Медико-санітарна обстановка при буревіях, ураганах і смерчах буде визначатись перш за все характером забудови населених пунктів, величиною фронту проходження вітрового потоку, своєчасністю оповіщення населення про наближення стихійного лиха. В Україні такі стихійні лиха більш характерні для південних та західних областей, проте не виключена можливість їх виникнення і в інших регіонах країни. Слід відзначити, що на території України стихійні лиха великої руйнівної сили, пов`язані з цим різновидом метеорологічних факторів не реєструвались, проте така можливість не виключається.
Прикладом наслідків, що викликає смерч, може бути випадок, який стався у м. Іваново (Російська Федерація) у 1984 році, в результаті якого загинуло 69 чоловік, а 804 отримали поранення. Структура санітарних втрат за цих умов складалася таким чином: 18,9% постраждалих отримали черепно-мозкову травму, переломи кінцівок, таза і хребта визначались у 14,5%, великі рани м`яких тканин - у 12,2%, пошкодження внутрішніх органів - у 5,1%, сполучені та множинні травми - 49,3% чоловік.
Руйнівні дії при стихійних лихах у деяких випадках можна порівняти здебільшого з такими, що мають місце в районі воєнних дій. Природно, й поведінка багатьох людей у таких екстремальних ситуаціях суттєво змінюється і потребує у більшості випадків втручання медичних працівників.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 114 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |