Гострий лімфоцитарний хоріоменінгіт починається гостро серед повного здоров'я: відзначаються висока температура тіла, різкий головний біль, повторювана багатократна блювота. Формується менінгеальний синдром. Хворі неспокійні, збуджені, іноді галюцинують. У дітей спостерігаються судоми. У неврологічному статусі, окрім менінгеальних симптомів, відзначаються нестійке ураження окорухового і відводячого нервів, іноді неврит зорового нерва, але найчастіше вражається слуховий нерв. Зрідка спостерігаються парези кінцівок. Характерні психосенсорні розлади - зорові і слухові галюцинації, а у дітей - порушення свідомості. У спинномозковій рідині визначається лімфоцитарний плеоцитоз (від 0,1 до 1,5х109/л). Спинномозкова рідина прозора, тиск її значно підвищений. Вміст білку в ній збільшений до 1 г/л. Через 7-10 днів стан хворих значно покращується, регресує менінгеальний синдром, хоча головний біль може утримуватися до 2-3-х тижнів.
Гнійні менінгіти. По класифікації В. Н. Покровського (1976), виділяють локалізовану форму (гострий назофарингіт) і генералізовані (менінгококцемія, менінгіт, менінгоенцефаліт, змішана форма - менінгіт + менінгококцемія), а також форми ураження окремих органів і систем (ендокардит, артрит, поліартрит, пневмонія, іридоцикліт). Менінгококовий назофарингіт характеризується гострим початком, підвищенням температури тіла від 38 до 40 °С, закладеністю носа і мізерним виділенням з нього ("сухий риніт").
Об'єктивно - гіперемія і набряклість слизової оболонки носоглотки, безліч гіперплазованих фолікулів і слизово-гнійне відокремлюване по задній стінці глотки. Тривалість захворювання - 7 днів. Можливе поєднання назофарингіта з бронхітом, ангіною.
Менінгококцемія починається гостро - температура тіла швидко підвищується до 39-40 °С, з'являються ознаки гіпертонусу симпатичної частини вегетативної нервової системи: озноб, блідість і сухість шкіри, "гусяча" шкіра, тахікардія, задишка, короткочасне підвищення АТ. Цей період змінюється переважанням парасимпатикотонії: лабільність пульсу і АТ, пітливість, поява геморагічних елементів на шкірі - від дрібнокрапкових до великих, які можуть поєднуватися з іншими шкірними елементами - розеолами, папулами, пухирями. Переважна локалізація висипу - сідниці, стегна, гомілки, верхні кінцівки. У клінічній картині переважають явища інтоксикації - загальмованість, млявість, апатія, емоційна лабільність, адинамія, анорексія, збочення формули сну. Наростають головний біль, запаморочення несистемного характеру, нудота. У неврологічному статусі відзначається легка осередкова симптоматика - анизокорія, нестійкі окорухові розлади, асиметрія сухожильних рефлексів.
Менінгеальний синдром виражений нерізко. Можуть бути крововиливи в склери, кон'юнктиви, слизову оболонку зіву, носові, шлункові, ниркові, маткові і інші кровотечі, а також прояви серозного моно- і поліартриту, пневмонії, міокардиту та ін. Менінгеальний синдром прогресує, розвиваються коматозний стан, судорожний синдром. Смерть настає при явищах судинного колапсу.
Менінгококовий менінгоенцефаліт характеризується приєднанням до менінгеальних симптомів осередкової неврологічної симптоматики. У неврологічному статусі відзначаються ураження окорухових, лицьового і під'язикового нервів, пірамідна симптоматика, включаючи парези, координаторні і чутливі порушення, горизонтальний ністагм, джексонівські припадки, слухові і зорові галюцинації. Головний біль надзвичайно інтенсивний, супроводжується блювотою. Загальна гіперестезія. Оболонкові симптоми: ригідність м'язів потилиці, Керніга, Брудзинського, Бехтерева, а у дітей до року - симптом Лессажа (підвішування).
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 53 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |