Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Етіологія

Вивчення хелікобактеріоза почалося після досліджень австралійських учених Б. Маршалла і Дж. Уоррена, які в 1982-1983 pp.. виділили культури Campy­lobacterpylori, (перейменованого згодом (1989 р.) в Helicobacterpylori) від 87% хворих на виразкову хворобу, 75% хворих на гострі гастритами і лише від 1 з 29 чоловік без патологічних змін в слизовій оболонці шлунка і дванадцятипалої кишки. Ретельно сплановані і проведені бактеріологічні, імму-нологіческіе, морфологічні, біохімічні дослідження підтвердили безсумнівну участь бактерії в етіопатогенезі гострих і хронічних гастритів, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки.

Збудник хелікобактеріоза Helicobacterpylori - коротка звита грам негативна бактерія, частіше за все має S-подібну форму і розміри 2,5-0,4 х 0,5 мкм. На одному з кінців мікробної клітини розташовані 4-5 джгутиків.

Для культивування необхідні спеціальні середовища і мікроаерофільні умови. Штами бактерій, виділені від хворих з патологією шлунка та дванадцятипалої кишки, продукують цітотоксін.Хелікобактери мають здатність до адгезії, але не належать до внутрішньоклітинним паразитів, тому що позбавлені інвазивних властивостей.

Подібно до збудників кампілобактеріоза, бактерії відносно стійкі у зовнішньому середовищі. При дії дезінфектантів гинуть протягом декількох хвилин. При кип'ятінні - миттєво.

Епідеміологія. Хелікобактеріоз відноситься до антропонозам. Джерелом інфекції є людина - хворий з маніфестних або безсимптомним перебігом захворювання. Найбільша кількість джерел інфекції зустрічається у віковій групі після 60 років. У цій групі більше 50% населення може бути інфіковано бактерією.

Незважаючи нато, що передбачуваним механізмом передачі є фекально- оральний, виявити збудника у фекаліях, як правило, не вдається.

Разом з тим, є переконливі докази на користь орально-орального способу і передачі інфекції. Встановлено, що попереднє пережовування їжі хворою матір'ю для своєї дитини різко підвищує ризик його інфікування. Хелікобактер був виділений з нальоту на зубах дітей, що страждають рецидивну форму хелікобактеріозного гастриту. Реалізація перорального інфікування може відбуватися харчовим, водним і контактно-побутовим шляхами. Документально підтверджена можливість інфікування пацієнтів під час ендоскопії. Імовірність же інфікування лікарів-ендоскопістів становить 52% у порівнянні з 28% в загальній групі медичного персоналу клінік і з 21% в контрольній групі відповідного віку.

Найбільш сприйнятливі до інфекції особи з імунодефіцитом.

Враховуючи, що загострення хронічних захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки хелікобактеріозной етіології виникають навесні і восени, можна припускати посилення передачі збудника в ці сезони.