Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ІІ. Вертикальні маркетингові системи

На відміну від тради­ційних каналів, вертикальна маркетингова система (ВМС) складається з виробників, гур­тових та роздрібних торгових фірм, які функціонують як єдина система. Один з учасни­ків каналу або є власником інших фірм-учасників, або укладає з ними угоди, або має вплив, достатній для того, щоб об’єднати інших учасників. Домінуюче місце в верти­кальній маркетинговій системі може займати як виробник, так і гуртова чи роздрібна торгова фірма. Вертикальні маркетингові системи створено з метою забезпечення конт­ролю над роботою всього каналу та управління конфліктами.

Розрізняють три основних типи ВМС: корпоративну, договірну та керовану. В кожній з них використовуються різні способи формування системи управління та де­легування повноважень всередині каналу.

Корпоративна ВМС

В корпоративній ВМС координація зусиль та управління конфліктами здійснюється за рахунок того, що всі рівні каналу розподілу належать одному власникові.

Договірна ВМС

Договірні ВМС складаються з незалежних компаній, об’єднаних на основі укладе­них угод, які здійснюють різну діяльність з виробництва та розподілу. Метою такого об’єднання є збільшення обсягів продажу чи економія коштів, яких кожне підприємс­тво окремо не могло б досягти. Координація та управління конфліктами ґрунтується на офіційних угодах між усіма учасниками каналу. Існує три основних типи договір­них ВМС: добровільні об'єднання роздрібних торгових фірм, які фінансуються оптовиками; кооперативи роздрібних торгівців; франчайзингові організації.

1. Добровільні об’єднання роздрібних торгових фірм, які фінансуються оптовиками, – це мережі магазинів незалежних роздрібних торгових фірм. Такі об'єднання створюю­ться гуртовиками для того, щоб допомогти роздрібним торговцям успішно конкурува­ти з розгалуженими мережами магазинів великих організацій. Гуртовик розробляє спеціальні програми стандартизації методів роздрібного продажу для своїх підлеглих, що дозволяє їм конкурувати з торговими мережами великих організацій.

2. Кооперативи роздрібних торговців – це об’єднання роздрібних торговців, які ство­рюють спільні підприємства для того, щоб здійснювати оптові закупки, а інколи й виробництво товарів. Члени таких утворень купують більшу частину товарів через свої кооперативи, а також спільно здійснюють рекламну діяльність. Прибуток розподіляє­ться між учасниками пропорційно до обсягу зроблених ними закупок.

3. Франчайзингові організації.

Існує три основні форми франчайзингу. Перша – це система роздрібних франчайзі під егідою виробника. Вона часто застосовується в автомобільній промисловості. Наприклад, компанія Ford надає своїм дилерам ліцензії на право торгівлі її автомобілями. Дилерами незалежні фірми, які згодні дотримуватися певних вимог до умов торгівлі та сервісного обслуговування.

Другий тип франчайзингу – система гуртових франчайзі під егідою виробника. Така система застосовується в галузі безалкогольних напоїв. Так, наприклад, компанія Соса-Соlа налає ліцензії заводам з розливу напоїв (гуртовим торговим фірмам). Ці підприємства купують концентрат компанії Соса-Соlа, роблять з нього газований напій, розливають його в пляшки та продають роздрібним торговим фірмам на місцевих ринках.

Третя форма франчайзингу – система роздрібних франчайзі під егідою компанії сфери послуг. В цьому випадку підприємство сфери послуг створює мережу ліцензійних роздрібних торгових фірм для надання своїх послуг споживачам. Прикладами можуть бути компанії з прокату автомобілів, підприємства швидкого харчування.