Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Значення і завдання обліку та аналізу в управлінні прибутком підприємства

У сучасних умовах господарювання, коли дані бухгалтерського обліку являються по суті, єдиним достовірним джерелом інформації, роль обліку в управлінні суб’єктами господарювання суттєво підвищується. Цьому сприяла реалізація у вітчизняну облікову практику «Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів» (28 жовтня 1998р.) розв’язання проблеми поділу бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський, а також різке посилення значущості системи управлінського обліку. Можна по-різному відноситися до ідеї представників англо-американської школи поділу бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський, але з позиції посилення ролі бухгалтерів в управлінській ієрархії, їх реальної участі у прийнятті управлінських рішень, а також розвитку і удосконалення професійного і загальнокультурного іміджу бухгалтерських кадрів такий підхід до розвитку теорії і практики обліку є доцільним і його слід оцінити позитивно.

Вивчення зарубіжного досвіду організації бухгалтерського обліку дає можливість отримати уявлення про те, яким складним аналітичним апаратом повинен володіти сучасний бухгалтер, здійснюючи обробку облікової інформації з метою прийняття виваження управлінських рішень, а саме: кореляційно-регресійний аналіз, методи обробки динамічних рядів, варіаційний аналіз, імовірні оцінки та інші.

Крім того, впровадження комп’ютерних технологій в процес обробки економічної інформації створює умови для активізації інтелектуальної діяльності бухгалтерів, зокрема, з оптимізації управлінських рішень. Не випадково, передовий досвід зарубіжних країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що однією з основних функцій бухгалтера є складання прогнозної звітності, як основи для наступних практичних дій. Це вимагає від бухгалтера виконання значної кількості аналітичних розрахунків у режимі імітаційного моделювання, коли, використовуючи значення різноманітних факторів, намагаються досягти найбільш оптимального їх поєднання з метою досягнення більш високих фінансових результатів, підвищення ефективності господарювання.

Інформаційні потоки, які мають відношення до конкретного суб’єкта господарювання, досить різноманітні. Проте, значна їх частина формується в системі бухгалтерського обліку. До елементів даної системи бухгалтерського обліку, як єдиного систематизованого інформаційного ресурсу відносяться: первинні і зведені бухгалтерські документи, облікові регістри, внутрішня звітність, фінансова звітність. Значущість окремих елементів цього блоку інформаційної бази в управлінській ієрархії споживчої кооперації неоднакова. Так, на рівні підприємств і споживчих спілок основним джерелом інформаційного забезпечення управлінських рішень є фінансова звітність. З позиції фінансових аналітиків фінансова звітність, зважаючи на регламентацію її змісту, порядку складання та подання, має безумовний пріоритет. Дослідження свідчать, що контрольне і аналітичне значення фінансової звітності суттєво підвищиться за умови, що у формах внутрішньовідомчої звітності Звіт № 1-ФП про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), Звіт № 2-ФП про витрати, пов’язані з реалізацією та управлінням у галузях діяльності та Звіт № 3-ФП про фінансові результати ринків споживчої кооперації знайде відображення інформація про фактичні доходи, витрати та фінансові результати не тільки за звітний, а і за попередній період, а також у порівнянні з відповідними показниками фінансового плану. Це дасть змогу постійно здійснювати дієвий контроль за доходами, витратами і фінансовими результатами, що сприятиме підвищенню його ролі у виявленні непродуктивних витрат, вишукуванні резервів подальшого зниження витрат та підвищення доходності, прибутковості суб’єктів господарювання. Посиленню ролі обліку в управлінні прибутком сприятиме подання інформації про доходи, витрати, фінансові результати звітних сегментів в Додатку до приміток до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами» – форма №6.

На думку Мельник С. І. у низових ланках споживчої кооперації (споживчих товариствах, підприємствах та їх госпрозрахункових відокремлених підрозділах) прийняття управлінських рішень базується на інформації, що міститься в первинних та зведених бухгалтерських документах, облікових регістрах, а також фінансовій та внутрішній звітності. При цьому слід зазначити, що створення госпрозрахункових відокремлених підрозділів в системі споживчої кооперації в значній мірі сприяло підвищенню аналітичності, оперативності облікової інформації, посиленню її контрольних функцій та дієвості управлінських рішень, що приймаються в процесі їх функціонування. Виявлення доходів, витрат та фінансових результатів, що знаходяться в сфері відповідальності госпрозрахункових відокремлених підрозділів,створює можливості для підвищення ефективності управління ними, посилення дієвості контролю за доходами, витратами та формуванням прибутку, як з боку працівників апарату управління, так і керівників торговельних підприємств, їх структурних підрозділів, трудових колективів, а також окремих матеріально-відповідальних осіб. З метою найбільш повного та раціонального використання облікової інформації в управлінні прибутком доцільно в посадових характеристиках працівників передбачити контрольні функції, які вони повинні виконувати на кожному робочому місці [52].

Прибуток формується на макрорівні, і на нього, як на фінансовий показник роботи підприємства, що відображається в бухгалтерському обліку і офіційній звітності, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення прибутку і витрат від інших видів діяльності; розрахунок загального (валового) прибутку.

Отже на формування абсолютного розміру прибутку впливають:

- результати фінансово-господарської діяльності підприємства;

- сфера діяльності;

- напрям економічної діяльності;

- установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток пояснюється і тим що він є джерелом нарощування власного капіталу підприємства, виплат дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів підприємства за його рішенням тощо. За величиною прибутку підприємства та ефективністю використання визначається його рейтинг. Разом з тим прибуток є інструментом управління діяльністю підприємства. На основі аналізу прибутковості приймаються управлінські фінансові рішення, спрямовані на підвищення ефективності функцій, що виконує прибуток – оціночної, розподільчої, стимулюючої.

Оціночна функція характеризує ефект господарської діяльності підприємства. Реалізація у повному обсязі можлива тільки за умов ринкової економіки.

Зміст розподільчої функції полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства.

Виконання стимулюючої функції визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання (фонд накопичення, фонд виробничого і соціального розвитку, фонд виплати дивідендів, фонд споживання та ін.).

Прибуток є якісним показником, оскільки його величина відображає зміну доходів підприємства, суму витрат, рівень використання ресурсів, пов’язаних з його діяльністю. Отже, прибуток синтезує усі сторони діяльності підприємства та відображує її ефективність.

У зростанні прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава. Розмір прибутку залежить не тільки від ефективності діяльності підприємства, а й від чинників макроекономічного характеру.

З метою підвищення ефективності управління прибутковістю підприємству, щоб бути конкурентно спроможним, необхідно систематично здійснювати аналіз формування, розподілу та використання прибутку. Результати аналізу фінансових результатів мають важливе значення не тільки для підприємства, а й для зовнішніх користувачів: фінансових органів, комерційних банків, податкових органів, акціонерів, власників, менеджерів тощо.

На думку Білик М.Д, як і будь-який напрям аналітичного дослідження, аналіз фінансових результатів підприємства має відповідати певним вимогам і ґрунтуватися на загальних принципах. До них відносять:

- державний підхід при оцінці економічних явищ, результатів господарювання;

- науковий характер, тобто він має базуватися на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку виробництва, використовувати досягнення науково-технічного прогресу і наукового досвіду, новітні методи економічних досліджень;

- комплексність аналізу, що потребує охоплення всіх ланок і всебічного вивчення причинних залежностей в економіці підприємства;

- системний підхід до аналізу, коли кожний об’єкт розглядається як складна динамічна система, що включає низку елементів, у певний спосіб пов’язаних між собою та зовнішнім середовищем;

- об’єктивність, конкретність, точність. Аналіз має ґрунтуватися на достовірній, перевіреній інформації, що реально відображує об’єктивну дійсність, а висновки його – бути обґрунтовані точними аналітичними розрахунками;

- дійовий характер, тобто активно впливати на процес виробництва і його результати, своєчасно виявляти прорахунки та використовувати результати аналізу для управління підприємством;

- плановий характер, систематичне проведення аналізу з розподілом зобов’язань щодо виконання щодо проведення аналітичної роботи між виконавцями і контролю за її проведенням;

- оперативний характер, вміння швидко і чітко проводити аналіз, приймати управлінські рішення та впроваджувати їх в життя;

- демократичний характер. Залучення до проведення аналізу широкого кола працівників підприємства забезпечує більш повне виявлення передового досвіду і використання і використання внутрішньогосподарських резервів;

- ефективність аналізу, тобто витрати на його проведення мають давати багатократний ефект.

До найважливіших завдань аналізу фінансових результатів відносимо такі:

- обґрунтування варіантів планового (прогнозного) обсягу та структури фінансових результатів;

- проведення систематичого контроль за формуванням фінансових результатів;

- здійснення загальної оцінки виконання плану прибутку і рентабельності та виявлення основних тенденцій їх динаміки;

- вивчення змін у джерелах і структурі формування фінансових результатів;

- кількісна оцінка впливу основних факторів на фінансові результати;

- виявлення резервів зростання прибутку і рентабельності та розробка заходів щодо їх мобілізації;

- оцінка раціональності розподілу і використання прибутку підприємства.

Джерелами аналітичної інформації є:

1. Фінансовий план, система бюджетів

2. Фінансова звітність підприємства

3. Статистична звітність підприємства.

4. Зведена таблиця основних показників.

5. Регістри аналітичного обліку

6. Дані бухгалтерського обліку – рахунки класу 7. Рахунок 79 «Фінансові результати та його субрахунки:

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи і витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються:

П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”;

П(С)БО 15 “Дохід”;

П(С)БО 16 “Витрати”

Відповідно до П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” фінансова звітність підприємства формується з дотриманням певних принципів, якими слід керуватись при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Найбільш важливими принципами, яких повинні дотримуватись підприємства, для обліку доходів та витрат є:

– нарахування;

– відповідності доходів та витрат.

Відповідно до принципу нарахування доходи та витрати відображаються в обліку та звітності тоді, коли вони виникають, незалежно від часу надходження і сплати грошових коштів. Фінансові звіти, складені з дотриманням цього принципу, надають користувачам інформацію не тільки про операції, що вже відбулися (тобто були отримані або виплачені грошові кошти), але й про зобов’язання виплатити грошові кошти у майбутньому або про грошові кошти, які очікується отримати у майбутньому.

Принцип нарахування застосовується у поєднанні з принципом відповідності доходів та витрат. Згідно з принципом відповідності доходів та витрат, для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів.

Для накопичення інформації про доходи та витрати підприємства Планом рахунків передбачені окремі класи рахунків.

Клас 7 “ Доходи і результати діяльності ” – призначений для узагальнення інформації про доходи і результати діяльності підприємства. Рахунки з номера з 70 по 78– це рахунки доходів. Рахунок 7 9 призначений для узагальнення інформації про результати діяльності підприємства. Рахунки цього класу є пасивними (крім рахунку 79 “Фінансові результати ” та субрахунку 704 “Вирахування з доходу ”).

Згідно з Інструкцією до застосування Плану рахунків всі підприємства зобов’язані вести рахунки цього класу.

Клас 8 “Витрати за елементами” – призначений для узагальнення інформації про витрати підприємства в розрізі елементів. Рахунки цього класу є активними.

Підприємства самостійно приймають рішення щодо застосування чи не застосування рахунків цього класу. Малі підприємства та інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, мають дещо відмінний порядок застосування рахунків 8 та 9 класів. Такі підприємства можуть застосовувати:

– тільки рахунки 8 класу для накопичення інформації про витрати, або

– вести рахунки як 8, так і 9 класів, тобто в такому ж порядку, як це передбачено для всіх інших підприємств.

Клас 9 “Витрати діяльності” – призначений для узагальнення інформації про витрати підприємства. Рахунки цього класу є активними.

Згідно з Інструкцією до застосування Плану рахунків усі підприємства зобов’язані вести рахунки цього класу.

Рахунки 8 класу щомісячно закриваються в кореспонденції з рахунком 23 “Виробництво” та відповідними рахунками 9 класу (91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут” та 94 “Інші витрати операційної діяльності”).

Рахунки 7 та 9 класів можуть закриватись щомісячноабов кінці звітного рокув кореспонденції з рахунком 79 “Фінансові результати”.

Слід звернути увагу, що для всіх підприємств (крім тих, які ведуть тільки рахунки 8 класу ) рахунок 79 “Фінансові результати” кореспондує лише з рахунками 7 та 9 класів, а також з рахунком 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” в порядку його закриття.

Структура рахунків 7, 8 та 9 класів побудована таким чином, щоб надавати змогу підприємствам без особливих труднощів заповнювати Звіт про фінансові результати. Найменування рахунків 7 та 9 класівповністю співпадають з відповідними рядками І розділу Звіту про фінансові результати, а рахунки 8 класу (крім рахунку 85 “Інші затрати”) повністю співпадають з відповідними рядками ІІ розділу Звіту про фінансові результати.

У процесі діяльності підприємства використовують такі показники прибутку: валовий прибуток; загальна сума прибутку; прибуток від іншої звичайної діяльності; прибуток від надзвичайних подій; неоподаткований прибуток (цільовий); чистий прибуток; нерозподілений прибуток, маржинальний прибуток, маржинальний дохід.

Таблиця 2

Тлумачення прибутку

Продовження табл..2