Читайте также:
|
Становленняуправління в УкраїнісягаєчасівКиївськоїРусі. Для цьогоперіодухарактерним є не розвитоктеорії, а використанняокремихположеньуправління в практичнійдіяльності. Першітеоретичнірозробкивідносяться до XVIII—XIX ст. Однакрозвитокуправлінської думки в Українінеможливорозглядати у відривівідРосії. Цепов'язано з тим, щоУкраїна не мала своєїдержавності. Видатнівчені, починаючи свою діяльність в Україні Самборський (1732—1815), М. Ліванов (1751-1800), І. В. Вернадський (1821-1884), М. X. Бунге (1823-1895), М. І. Туган-Барановський (1865-1919).
Подальшийрозвитоктеоріїуправлінняпов'язаний з іменамивидатнихучених, таких, як: Е. Хаусвальд (1868-1942), О. О. Богданов (1873-1928), О. А. Єрманський (1866-1941), А. К.Гастєв (1882-1941), E. Ф. Розмирович (1886-1953), П. М. Кержинцев (1881-1940), Ф. Р. Дунаєвський (1887-1960).Характерними сферами досліджень для цієїгрупивченихбули: пошукзаконів, принципіворганізаційних систем; методів і принципівуправління; добору, підготовки і перепідготовкикадрів; ролі й стилю роботикерівника.Певнігалузінаукового менеджменту у Росії та Українівипереджалирозвитокподібнихтеорій в іншихкраїнах. Так, співробітникиМосковськоговищоготехнічного училища задовго (1860—1870) до появитеорії Фредерика Тейлора (1900) розробили методику раціоналізаціїтрудовихдій. Ф. Р. Дунаєвськимупершебулависунутатеорія "адміністративноїємності", що є, по суті, нормами управління, які одержали кількіснеобґрунтуванняГрейкунасом.У 1904 р. Е. Хаусвальд подав організацію як систему, побудовану на функціональномуподіліпраці, котракоординується і контролюєтьсядирекцієюпідприємства. Як відомо, А. Файольвиділивфункціїуправління і розробивпринципи менеджменту в 1916 рО. А. Єрманський у своїхпрацяхсформулювавпередумови науки про організаціюпраці й управління. Вінобґрунтував "закон організаційноїсуми", що став відомим як ефектсинергізму в теорії системного підходу.Важливими для розвиткукібернетики й організації систем булинауковіідеї О.О. Богданова про структурнустійкість систем, їхнірівні й організаційнімеханізмиформування, про наявністьбіорегуляторів у системі, які є аналогами сучасного "зворотного зв'язку".Розвиваючитеорію О. О. Богданова, радянськийвчений А. К. Гастєвобґрунтувавнеобхідністьуправління там, де починаєтьсяпрацяокремоїлюдини. Віндовівкомплексністьтакоїпраці, чим заклав основи комплексного підходу в теоріїуправління.П. М. Кержинцеврозробивтеоріюорганізаційноїдіяльності, у якійвиділив три об'єкти — працю, виробництво й управління. Він є основоположником науковоїорганізаціїпраці. Розглядаючи роботу з управлінняорганізаціями, П. М. Кержинцевдійшоввисновку, що в різних сферах діяльності є спільніриси, за якимиможнасформулюватизагальніпринципиуправління. Віндовівнаявністьзагальних і конкретнихпринципівменеджменту.Добезсумнівних заслуг цихученихналежитьобґрунтування комплексного підходу до управлінняорганізаціями і системного характеру науки управління. Однакцідослідження не привели до створенняякоїсьзначущоїоснови науки управління. Практика управління не цікавиласятеоретичнимирозробками через домінування в країніадміністративноїформиуправління. Особливо характерно це для періодупісля 1917 р
, потімпліднопрацювали в Росії. Цетаківідоміукраїнськівчені-економісти, як А.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 85 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |