Читайте также:
|
Професійна етика — система конкретизованих моральних норм і принципів з врахуванням особливостей тої чи іншої професійної діяльності людей.
Педагогічна етика є самостійним розділом етичної науки, що вивчає особливості педагогічної моралі, з’ясовує специфіку реалізації загальних принципів моральності в сфері педагогічної діяльності, розкриває її функції, специфіку змісту принципів та етичних категорій. Також педагогічною етикою вивчається характер моральної діяльності вчителя і моральних відносин у професійному середовищі, розробляються основи педагогічного етикету, що являє собою сукупність вироблених у вчительському середовищі специфічних правил спілкування, манер поводження людей, що професійно займаються навчанням і вихованням.
Система педагогічної етики повинна показати, в чому полягає особливість ставлення вчителя до суспільства і суспільного прогресу, в чому специфіка вчительського патріотизму, гуманізму і сумлінного ставлення до праці, колективізму і чесності, правдивості та скромності.
Цілком очевидно, що основні вимоги моралі учителя не можуть не збігатися з вимогами моралі, не бути однаковими з моральними вимогами інших професій.
Педагогічна етика розглядає сутність основних категорій педагогічної моралі та моральних цінностей. Моральними цінностями можна назвати систему уявлень про добро і зло, справедливість і честь, що виступають своєрідною оцінкою характеру життєвих явищ, моральних якостей і вчинків людей. До педагогічної діяльності застосовуються всі основні моральні поняття, однак окремі поняття відбивають такі риси педагогічних поглядів, котрі виділяють педагогічну етику у відносно самостійний розділ етики. Серед цих категорій – професійний педагогічний обов’язок, педагогічна справедливість, педагогічна честь і педагогічний авторитет.
Професійний педагогічний обов’язок – одна з найважливіший категорій педагогічної етики. Тут концентруються уявлення про сукупність моральних вимог, що виставляються суспільством учителю: виконувати певні трудові функції, переважно інтелектуальні, вірно формувати відносини з учнями та їх батьками, з колегами, з суспільством в цілому.
Справедливість характеризує відповідність між якостями людей та їх визнанням, правами та обов’язками. Педагогічна справедливість має специфічні риси, що є мірилом об’єктивності вчителя.
Професійна честь у педагогіці – це поняття, що виражає не тільки усвідомлення учителем свого значення, але й суспільне визнання, суспільна повага до його моральних заслуг і якостей. Вчитель як особистість – не тільки член професійної групи, але і представник суспільства свого часу, вихований в певній духовній атмосфері, неминуче несе на собі риси суспільства, в якому живе. Високорозвинуте усвідомлення індивідуальної честі й особистих якостей в професії педагога виділяється чітко. Якщо вчителем у своєму поводженні і міжособистісних відносинах порушуються вимоги, пропоновані суспільством для ідеалу педагога, то відповідно ним демонструється зневага до професійної честі та гідності. Честь учителя – суспільна оцінка його реальних професійних якостей, що виявляються в процесі виконання ним професійних обов’язків.
Нарешті, педагогічний авторитет учителя – це його моральний статус у колективі учнів та колег. Це своєрідна форма дисципліни, за допомогою якої авторитетний і шанований учитель регулює поводження вихованців, впливає на їхні переконання. Педагогічний авторитет залежить від попередньої морально-етичної і психолого-педагогічної підготовки вчителя. Рівень його визначається глибиною знань, ерудицією, майстерністю, відношенням до роботи тощо.
Основою професійної діяльності вчителя є педагогічний такт. Саме слово “такт” (від латинського tactus) – це форма людських взаємовідносин. Тактовна людина намагається вести себе в колективі так, щоб ні своїм зовнішнім виглядом, ні необережним словом не зіпсувати настрій оточуючим. Педагогічний такт – це професійна якість вчителя. Він є складовою педагогічної майстерності і набувається разом з педагогічною освітою та педагогічною практикою. Повага до учнів, бережливе ставлення до їх особистості лежить в основі педагогічного такту. Такт потрібний вчителю не тільки в його взаєминах з учнями, а й з їхніми батьками, своїми колегами, взагалі з іншими людьми. Для педагогічного такту вчителя велике, а іноді й вирішальне значення мають такі його вольові риси, як витримка і самовладання. Вони повинні перейти в навички і звички педагога. Не навчившись володіти собою, учитель не зуміє додержуватися педагогічного такту.
Отже, серед вимог, котрі ставляться перед педагогічною культурою вчителя, є загальнолюдські вимоги, що були розроблені в ході розвитку педагогічної практики.
Але в сфері педагогічної діяльності свої властивості та вплив має також моральна регуляція, невід’ємним елементом якої є моральне самовиховання. Адже багато вчинків педагога ніхто не контролює. Досить часто вчитель сам дає оцінку своїм діям, сам їх і коректує. Тому, моральний “барометр” вчителя – його педагогічна совість – повинен бути високорозвинутим. Кожен вчитель повинен бути взірцем для свого учня та й для суспільства в цілому.
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 170 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |