Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Оцінка вартісних параметрів ранжування населення за станом матеріальної забезпеченості

Динамічне і масштабне зниження рівня життя переважної більшості населення країн перехідної економіки — цілком закономірний результат "шокової терапії", сце­нарій якої пропонувався на початковому етапі процесу ринкового реформування. Одночасно із зазначеним процесом у структурі населення країн перехідної економі­ки утворився досить вагомий прошарок заможного, багатого і надзвичайно багатого (навіть за світовими стандартами) населення. Ці верстви суттєво підняли планку життєвих потреб і на сьогодні активно диктують суспільству якісно нові параметри споживання та рівні життєвих стандартів. Оскільки це відбувається на тлі загально­го збідніння та зниження всіх без винятку кількісних і якісних характеристик спожи­вання переважної більшості домогосподарств (які навіть за самими найжорсткішими критеріями можуть бути ідентифіковані як бідні чи злиденні), то на сьогодні надзви­чайно важливим теоретичним завданням є: на науковому рівні розв'язати питання

Закон України "Про межу малозабезпеченості" // Закони України. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. - Т. 7. - С. 372-373.

¹ Український науково-дослідний інститут харчування визначив цей набір з 22 продуктів харчуван­ня; енергетична цінність його становить 1835,6 ккал на добу.

щодо обгрунтованого визначення системних критеріїв (переважно вартісних), за якими можна було б провести відповідне розмежування за рівнем матеріальної за­безпеченості всіх основних соціально-структурних верств населення країни.

Цілком природним є те, що науковці, які досліджують рівень життя населення, приділяють увагу не середньому класу чи багатим верствам населення, а в основ­ному аналізу життєвого становища маргінальних суспільних верств. Тобто їх увага спрямована на оцінку економічного становища тих соціальних груп населення, рі­вень життя яких може бути визначений як бідність або злидні. При цьому науковці досить гостро дискутують з питань практичного визначення рівнів абсолютної та

відносної бідності.

Проблема поділу бідності на абсолютну та відносну — одна з найсуперечливі­ших і найскладніших у теорії життєвого рівня населення. Тісно пов'язана з нею і не менш складною проблемою є також оцінка реальних вартісних параметрів, що ви­значають життєвий рівень, які дозволяли б ранжувати основні суспільні верстви на­селення за рівнями їх реальної матеріальної забезпеченості. Багато у чому успіх науково-теоретичного розв'язання зазначених питань залежить від зовнішніх умов, тобто від політичних, ідеологічних чи корпоративних інтересів, жорсткого впливу яких обов'язково зазнають науковці, які досліджують ці проблеми.

Із попереднього аналізу можна зробити висновок щодо своєрідного полімерно­
го характеру категорій "бідність" і "злидні". Тобто, зазначені категорії (в окремій
країні на фіксованому проміжку часу) мають як абсолютні, так і відносні характерис­
тики, а поняття "межа фізіологічного виживання" — тільки абсолютне змістовне на­
повнення, і

Злидні як крайній прояв зубожіння за світовими стандартами вважаються таким станом життєво­го рівня сім'ї (домогосподарств, окремої особи), копи її харчове споживання не забезпечує 80 % міні­мального харчового раціону, визначеного ФАО-ВООЗ, або якщо витрати на харчування перевищують

80 % доходів.

Межа фізіологічного виживання конкретної людини залежить від її статі та фізіологічної будови (астенічної, нормостенічної, гіперстєнічної), а також від прироцно-кліматичних умов життя.

Відповідно до рівня економічного розвитку та існуючих в тій чи іншій країні стандартів життя можуть суттєво змінюватись і уявлення щодо мінімальних життє­вих потреб людини, тобто суспільні уявлення стосовно рівня (обсягів соціального поширення) і глибини бідності постійно трансформуються. Якщо ж до цього додати, що надання державної допомоги певним групам населення, які на офіційному рівні визнаються малозабезпеченими, пов'язано із значними бюджетними витратами, то зрозумілим стає існування політичного підґрунтя механізму оцінки абсолютних та відносних параметрів цієї категорії. Тобто рівень бідності визначається перш за все з урахуванням політичних настанов, що зумовлюються інтересами тих соціальних верств та груп, які за вагою свого впливу є домінуючими у суспільному житті. При цьому також враховуються можливості економічного потенціалу і характерні особ­ливості відносин розподілу та перерозподілу суспільного продукту, що є визначаль­ним у окремо взятій країні. Саме тому не може бути загальних для всього світу стандартів бідності або відповідних ознак та проявів злиднів: ті верстви населення, які є відносно бідними, наприклад у США або Швеції, вважатимуться в країнах третього світу достатньо забезпеченими.

Що стосується оцінки глибини бідності, то тут не лише можливе, а і "необхідне застосування саме універсальної шкали, оскільки глибина бідності визначається тим мінімумом благ, які людина (чи родина) може споживати за своїми доходами"¹. Іншими словами, при оцінці реальної глибини бідності найбільш функціональним є застосування абсолютних критеріїв визначення межі, що відповідає стану бідності.

У світовій практиці рівень бідності визначається як питома вага сімей (домогосподарств, окремих осіб), рівень споживання (доходів) яких є нижчим за ви­значену межу бідності, що обчислюється за формулою:

де Р₀ — рівень бідності; Q — кількість сімей (домогосподарств, окремих осіб), що визнаються бідними відповідно до прийнятих критеріїв; п — загальна кількість сімей (домогосподарств, населення).

Показник рівня бідності дає інформацію щодо питомої ваги бідних верств насе­лення в країні, але не дозволяє робити висновки щодо фактичної існуючої глибини бідності тих чи інших маргінальних груп. Цей показник не дає відповіді на питання: чи ці люди дійсно зубожілі, чи, можливо, вони лише балансують на межі бідності.

Глибина бідності за цією методикою визначається за формулою:

де: Р-і — глибина бідності; Z — межа бідності (абсолютний вартісний показник, що становить базу розрахунків глибини бідності); Y| — рівень споживання (доходу) сімей (домогосподарств, окремих осіб), які визнані бідними; п — загальна кількість сімей (домогосподарств, населення).

Показник глибини бідності характеризує відмінності у рівні споживання бідних верств населення. Цьому процесу має передувати визначення межі, за допомогою якої можна виміряти, наскільки ці верстви по-справжньому бідні².

Немає необхідності доводити, що за певних економічних умов (при достатньо­му рівні продуктивності суспільної праці, збалансованому попиті (пропозиції) та ста­більних цінах) мінімальний споживчий бюджет населення України може виконувати не лише функцію оцінки рівня споживання, а й роль довгострокового нормативу що­до встановлення державних мінімальних соціальних гарантій (мінімальної заробіт­ної плати, мінімальної пенсії, соціальної допомоги тощо). Проте в умовах кризового зниження обсягів виробництва товарів народного споживання, в умовах гострого дефіциту (як дефіциту пропозиції з боку виробників, так і дефіциту попиту,, що пов'язано з надзвичайно низькою платоспроможністю населення), високого або штучно стримуваного рівня інфляції МСБ на досить значний період може втратити зазначену якість. Сказане ніякою мірою не означає, що за кризових умов, коли зна­чно обмежуються можливості економіки та держави щодо забезпечення мінімаль­них соціальних гарантій, величина вартості МСБ припиняє виконання функції абсо­лютного порівняльного показника в процесі аналізу життєвого рівня різних верств

¹ Лібанова Є. Бідність: визначення, критерії та показники //Україна: аспекти праці. - 1997. - № 7. -
С 4-5.

² Бідність в Україні: Доповідь проекту ТАСІС / П. Аарве та ін. - Київ, 1997. - Вставка 3.2. - С 15.

населення Це насамперед стосується ситуації, коли інфляційна динаміка зміни номінальної величини вартості зазначеного показника аналізується у співвідношенні з такими важливими показниками життєвого оівня, як поточні номінальні величини мінімальної заробітної плати, пенсії, середньої заробітної плати, середньодушових грошових доходів і витрат населення країни тощо.

Слід зазначити, що межа малозабезпечеиості, прийнята Законом України Про межу малозабезпечеиості", також не стала нормативом для встановлення та відпо­відної індексації вартісних рівнів мінімальних соціальних гарантій. Виходячи з існу­ючих економічних можливостей, Кабінет Міністрів України почав застосовувати та­кий показник, як величина сукупного середньомісячного доходу, що дає право непрацездатним громадянам на отримання допомоги тощо.

Втрата мінімальним споживчим бюджетом якості базового порівняльного по­казника межі малозабезпечеиості, фактично вже досягнутої у передкризовому пері­оді (тобто до 1991 p.), може остаточно зруйнувати єдиний інформаційний простір ретроспективного порівняння характеристик справжнього стану соціальної сфери і унеможливити порівняння у часі реальної купівельної спроможності номінальних вартісних величин основних соціальних макропоказників, що визначають рівень життя населення. Останнє позбавляє державні структури можливості на основі порівняльних досліджень виявити реальні тенденції падіння рівня життя населення та оцінити справжні масштаби соціальних втрат, які несуть малозабезпечені верст­ви населення, та може призвести до небажаного соціального "перегріву", антагоніс­тичного та потенційно руйнівного загострення суспільних конфліктів тощо.

Не має об'єктивного підґрунтя і твердження, згідно з яким нормативи структури і складу споживчих кошиків і, відповідно, вартісна величина МСБ, були свого часу значно завищені науковцями в процесі початкового визначення, оскільки їх вели­чини вже на той час не відповідали параметрам споживання та економічним мож­ливостям держави. Це твердження базується в основному на хиткому аргументі: держава на той період хоч і декларувала, але не мала об'єктивних економічних можливостей встановити величини мінімальних соціальних гарантій на рівні вели­чини вартості МСБ.

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою переконливо свідчить, що на­віть при наявності відповідних економічних можливостей (насамперед, високого рів­ня продуктивності суспільної праці, соціально оптимальних механізмів розподілу і перерозподілу суспільного продукту) держава автоматично не гарантує своїм гро­мадянам споживання на різні стандартів, які відповідають нормативам і величині вартості мінімально достатнього споживчого бюджету. Так, у Франції межа малоза­безпечеиості (тобто величина вартості нормативно визначеного мінімального спо­живчого бюджету) у 1990 р. становила у вартісному виразі на душу населення 4500 франків, а гарантований державою прожитковий мінімум був визначений на рівні 55 франків на день, тобто фактична межа злиднів населення Франції у цей пе­ріод досягала 1665 франків на місяць і була на рівні 37 % величини вартості норма­тивно визначеного МСБ.

Суспільна продуктивність праці і купівельна спроможність франка дозволяли найбіднішим францу­зам на грошову суму в 1665 франків у середньому купити: або 30 кг м'ясної вирізки, або 100 кг помідорів (винограду), або тонну картоплі, або один чоловічий костюм чи дві пари чоловічих черевиків, або 300 хлібин, або 100 пляшок сухого столового вина. Ця сума також забезпечувала можливість оплатити

комунальні послуги за користування квартирою площею 60 кв. м у передмісті Парижу. На той період мінімальна заробітна плата французів становила 5000 франків, мінімальна пенсія — 3000 франків.

У середньорічних цінах у 1990 р. величина вартості МСБ в Українській РСР становила 110,1 крб., мінімальна заробітна плата була на рівні 70 крб., мінімальна пенсія — 60 крб., середня заробітна плата — 248 крб., а середньодушові сукупні до­ходи, отримувані населенням, за даними держстатистики, становили 168 крб.

За нашими розрахунками, на грошову суму 110 крб. у 1990 р. в Україні можна було у середньому при­дбати: або 12 кг м'ясної вирізки, або 72 кг помідорів, або 56 кг винограду, або один чоловічий костюм серед­ньої якості чи три пари імпортного чоловічого взуття, або 220 кг картоплі, або 500 кілограмових житніх хлібин чи 60 пляшок столового вина типу "Каберне"; можна було 6-8 разів оплатити вартість всіх витрат, пов'язаних із проживанням у 3-кімнатній квартирі тощо.

Наведені рівні споживання свідчать, що у зазначений період параметри прожи­ткового мінімуму, або рівень межі злиднів у Франції, був на рівні вартості МСБ України (тобто вітчизняної межі малозабезпечеиості або порогу бідності). Останнє є додатковим свідченням щодо відносності наведених абсолютних показників, визна­чених у різних країнах світу.

Всебічна об'єктивна наукова оцінка системної сукупності параметрів, що хара­ктеризують стан малозабезпечеиості у конкретно взятій країні та її глибину, дозво­ляє на основі порівняльного аналізу визначити показники, що характеризують як се­редній рівень життя, так і стан високої та надвисокої матеріальної забезпеченості. МСБ може бути використаний в якості базово-структурного показника для оцінки вартісних критеріїв диференціації населення- за рівнем особистого споживання і майнового стану (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Схема диференціації населення за рівнями особистого споживання

Запропонована диференціація дозволяє підвищити об'єктивність визначення основних параметрів розмежування рівнів реального стану матеріального забезпе­чення шляхом порівняння величини надходження поточних сукупних доходів сім'ї

(особи) і за цією ознакою ранжувати населення країни за основними групами, які мають найбільш характерні рівні поточного споживання.

Якісні рівні споживання та відповідні їм вартісні межі переходу від одного до іншого стану матеріальної забезпеченості визначаються співвідношеннями величи­ни середиьодушового сукупного місячного доходу (що є основним потенційним джерелом забезпечення відповідного життєвого рівня сім'ї чи особи) до величини вартості мінімального споживчого бюджету, визначеного на конкретний проміжок часу, виходячи з індексу зростання вартості життя населення країни.

У наведеній схемі найбільш повно враховуються існуючі рівні та прояви, що ха­рактеризують стан забезпеченості особи (сім'ї), і чітко визначаються вартісні пара­метри, що мають бути покладені в основу розмежування тієї чи іншої якісно відмін­ної зони споживання або тих зон, які характеризують глибину стану недоспоживання маргінальних верств населення.

Схема відповідає також і основним класифікаційним вимогам міжнародного маркетингу, що покладаються в основу диференціації доходів населення: вона вра­ховує основні рівні доходів та відповідні їм рівні споживання населення, за якими розподіляються країни ринкової економіки. Згідно з класифікацією міжнародного маркетингу всі країни світу поділяються на п'ять основних видів за найхарактерні­шими проявами поєднання життєвих стандартів, що в узагальненому вигляді визна­чаються домінуючими в країні рівнями доходів населення:

країни з дуже низьким рівнем сукупних сімейних доходів;

країни з переважно низьким рівнем сімейних доходів;

країни з дуже низьким і дуже високим рівнем сімейних доходів;

країни з низьким, середнім і високим рівнем сімейних доходів¹.

Ранжування населення країн за рівнем матеріальної забезпеченості, що базує­ться на порівняльній оцінці параметрів низького, середнього та високого рівня спо­живання, з урахуванням у розрахунках величини вартості мінімального споживчого бюджету, дозволяє у кожний конкретний період мати розподіл населення за рівнем реального споживання, усвідомити справжні масштаби існуючого розшарування, що має місце між соціальними верствами. Ця методика побудована на основі оцінки вартісних показників, які найбільш репрезентативно характеризують рівень задово­лення їх життєвих потреб.

Таким чином, аналіз теоретичних аспектів дослідження проблем життєвого рів­ня населення свідчить, що з'ясування питань методології наукового аналізу катего­рії "рівень життя" та проведення теоретичного дослідження питань оцінки кількісних і якісних параметрів життєвого рівня населення, передусім визначення базових інди­каторів диференціації населення за глибиною стану малозабезпеченості і оцінка вартісних параметрів ранжування населення за рівнем матеріальної забезпеченос­ті, дозволяють у подальшому розкрити найбільш характерні тенденції залежності життєвого рівня населення від особливостей функціонування економіки у перехід­ний період, а також дати об'єктивну оцінку процесам маргіналізації населення в умовах економічної кризи та соціальної дестабілізації.

Розділ другий

СТАН ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ТА її ВПЛИВ НА РІВЕНЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ І СОЦІАЛЬНУ СТАБІЛЬНІСТЬ СУСПІЛЬСТВА

Рівень життя населення формується як результат діяльності всіх суб'єктів еко­номічних відносин. Виходячи з особливостей історичного розвитку, у кожній країні діє певний соціально-економічний механізм зростання або, навпаки, падіння рівня життя населення, збагачення або збідніння тих чи інших суспільних верств. Цей ме­ханізм є складовою загального механізму функціонування економіки країни, яким, у кінцевому рахунку, і визначається життєвий рівень населення.

Сучасний етап розвитку вітчизняної економіки потребує пошуку дієвих кон­цептуальних підходів до формування оновленої національної економічної політи­ки. Соціальний зміст цієї політики, ті концептуальні ідеї, що мають бути покладені в її основу, а також цілі і засоби їх досягнення визначатимуться якісними ознаками того суспільного ладу, що формується в умовах трансформаційного періоду. Па­радигма ефективного і соціально орієнтованого розвитку вітчизняного господарс­тва в цих умовах має базуватися на принципах посилення кінцевої результатив­ності державного регулювання виробництва та оптимізації розподілу суспільного продукту.

Важливою умовою і надійною гарантією подальшого розвитку суспільства є гармонізація економічних інтересів господарюючих суб'єктів, працюючої маси населення та інших суспільних верств, які прагнуть підвищити рівень особистого добробуту. Тому надзвичайно важливо розкрити найоптимальніші шляхи стиму­лювання виробництва і визначити ефективні механізми державного регулювання процесів розподілу і перерозподілу суспільного продукту, що дозволить у по­дальшому уникнути невиправданої маргіналізації населення, попередить не­бажане загострення соціальних конфліктів і сприятиме зростанню рівня життя на­селення.

' Котпер Ф. Основы маркетинга. - M.: Прогресе, 1990. - С 615.

шшшякнияшшишодшккшшшннгага^