Читайте также:
|
Зміст правовідносин, як уже було сказано, складають суб`єктивні права й відповідні їм обов`язки. Зараз постараємося з`ясувати, що таке “суб`єктивне право”, визначимо його ознаки і структуру.
Суб`єктивне право – це міра можливої поведінки, передбачена нормою права для уповноваженого учасника правовідносин, яка забезпечена юридичними обов`язками інших учасників. Термін “суб`єктивне” означає приналежність права конкретному суб`єкту як учаснику правовідносин.
Суб`єктивне право закріплене в нормах об`єктивного права. Проте це не значить його похідного характеру. Основні права людини (якщо розуміти їх як “природні права”) існують незалежно від їх формулювання в тексті нормативного акту, котрий впливає, звичайно, на їх форму.
Роль суб’єктивного права в правовій системі виражається в його функціях, а саме: а) визначає вид і міру поведінки суб`єктів; б) дозволяє їм домагатися певних соціальних благ; в) виступає юридичною передумовою особистої свободи індивіда; г) служить формою опосередкування найважливіших інтересів громадян тощо.
Які основні ознаки суб`єктивного права?
1) суб`єкт приймає рішення про користування ним на власний розсуд, тобто це міра можливої поведінки, проте процес здійснення суб’єктивного права є чітко окресленим законом. Захист права через звернення до правозастосовного органу регламентується особливо детально.
2) зміст суб`єктивного права встановлюється нормами права і юридичними фактами;
3) реалізація використання суб`єктивного права забезпечено виконанням обов`язку іншою стороною правовідносин;
4) суб`єктивне право надається уповноваженій особі для задоволення її інтересів. Саме інтереси є стимулом до використання суб`єктивного права;
5) дане право полягає не лише в можливості поведінки, а й в самій поведінці.
Структура суб`єктивного права складна й включає до себе такі елементи-повноваження:
а) право на власні фактичні дії, спрямовані на використання корисних властивостей об`єкта права (наприклад, власник речі вправі використати її за прямим призначенням);
б) право на юридичні дії, на прийняття юридичних рішень (власник речі може її продати);
в) право на чужі дії, тобто право вимагати від іншої сторони виконання обов`язку (кредитор вправі вимагати від позичальника повернення суми позики);
г) право домагання, тобто право примусити іншу сторону виконати обов`язок через звернення до компетентного державного органу (наприклад, до суду). Наприклад, сума боргу, в разі відмови боржника добровільно виконати зобов’язання, може бути стягнена в судовому порядку. Кредитор вправі звернутися з відповідною заявою до суду.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 141 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |