Читайте также:
|
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), витрати операційної діяльності формуються за статтями витрат, до яких відносяться:
* прямі матеріальні витрати;
* прямі витрати на оплату праці;
* інші прямі витрати;
* загальновиробничі витрати;
* адміністративні витрати;
* витрати на збут;
* інші операційні витрати.
Слід зазначити, що у відповідності з ПБО-16 перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, Допоміжних матеріалів, які можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкта витрат.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкта витрат.
До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкта витрат: відрахування на соціальні заходи, орендна плата, амортизації технологічного устаткування, електроенергія рушійна тощо.
До складу загальновиробничих витрат включаються:
1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).
2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.
3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.
4. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
5. Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).
6. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.
7. Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).
8. Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища
9. Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).
Планування зниження витрат за техніко-економічними факторами
В поточних техніко-економічних планах відображаються показники витрат, їх економія або перевитрата, спричинені змінами умов господарювання — збільшенням обсягів виробництва продукції, зміною структури продукції, інвестиціями в оновлення основних фондів, вдосконаленням організації виробництва та управління.
Під факторами розуміють технічні, організаційні, економічні та інші зміни у виробничо-господарській діяльності підприємства, наслідком яких с зміна абсолютної величини чи рівня витрат на виробництво одиниці продукції. В планах відображається кількісна оцінка впливу різних факторів на зміну рівня витрат, що склався в базовому періоді.
1.4 Калькулювання собівартості окремих видів продукції
Калькулювання — комплексна система економічних розрахунків з визначенням витрат виробництва на випуск продукції та собівартості одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг).
Завданням калькулювання собівартості окремих видів продукції (робіт, послуг) є формування інформації про величину витрат па всіх стадіях виготовлення продукції з метою визначення прибутковості виробництва, контролю за витратами, відшукання резервів економії матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.
Істотно підвищується роль калькуляційних розрахунків собівартості в умовах ринку при створенні дієвого проти витратного механізму, який спрямований на найкраще задоволення суспільних потреб при мінімальних витратах живої та уречевленої праці.
У формуванні противитратного господарського механізму центральне місце відводиться економічним і техніко-економічним нормативам, які регламентують витрати матеріальних і трудових ресурсів. Його функціонування передбачає наявність чіткої системи обліку, яка забезпечить оперативність, своєчасність і достовірність інформації про витрати та результати діяльності всіх ланок виробництва.
Калькуляційна робота на підприємствах організовується відповідно до обліку витрат на виробництво і збут продукції. Вона вимагає дотримання загальних принципів.
♦ науково обгрунтована класифікація витрат на виробництво;
♦ визначення об'єктів обліку витрат, об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць;
Економія трудових витрат розраховується за формулою:
♦ вибір методів розподілу накладних витрат;
*розмежування витрат за періодами;
* вибір способів розрахунку собівартості калькуляційної одиниці.
Усі загальні принципи конкретизуються на окремих підприємствах із врахуванням специфіки галузі та особливостей виробництва.
Між обліком витрат і калькулюванням фактичної собівартості продукції існує тісний взаємозв'язок і взаємозалежність. Це проявляється, з однієї сторони, в тому, що основою для визначення собівартості продукції є дані бухгалтерського обліку витрат на виробництво; а з другої сторони, облік витрат організовується з такою деталізацією, яка необхідна для калькулювання, контролю та управління собівартістю продукції.
При всіх відмінностях в методиці і техніці обліку витрат та калькулювання собівартості продукції в цілому вона базується з економічної точки зору на послідовній реалізації принципу «витрати - випуск - результат».
Організаційно облік витрат — це документування всіх витрат, їх групування по центрах витрат, об'єктах виробництва, оперативне виявлення відхилень від діючих норм витрат. Калькулювання полягає у проведенні ряду послідовних розрахунків, метою яких є локалізація врахованих по статтях калькуляції витрат, які відносяться до продукції підприємства, його структурних підрозділів.
Основні етапи калькуляційних розрахунків в системі виробничого обліку собівартості продукції можна представити наступним чином: * групування первинних витрат за калькуляційними статтями витрат і за об'єктами обліку витрат;
* розподіл накладних витрат між. окремими об'єктами обліку; * оцінка незавершеного виробництва;
* розподіл витрат між товарним випуском і незавершеним виробництвом; * розрахунок собівартості кожного об'єкта калькулювання та калькуляційної одиниці;
Аналітична побудова виробничого обліку передбачає вибір об'єктів обліку витрат і об'єктів калькулювання.
* Об'єктами обліку витрат є місця їх виникнення, види або групи однорідних продуктів: підприємство, виробництво, цехи, стадії, операції, окремі замовлення.
* Під об'єктами калькулювання розуміють вид продукції визначеної споживчої вартості. Номенклатура об'єктів калькулювання залежить від типу виробництва, асортименту продукції, її складності, рівня спеціалізації.
У поліграфічній промисловості об'єктом калькулювання є замовлення, стадії поліграфічного виробництва.
Об'єкти калькулювання мають економічний зв'язок з калькуляційними одиницями, які представляють собою одиницю виміру калькуляційного об'єкту. Калькуляційна одиниця служить засобом виміру споживчої вартості продукту.
З усього комплексу калькуляційних одиниць для калькулювання собівартості використовують один вимірник, який розглядається як основний. Як правило, він співпадає з одиницею виміру обсягу продукції. В поліграфічній промисловості таким вимірником прийнято вважати 1 грн. та 1 замовлення.
Вид калькуляції визначається її призначенням, часом, на який вона розрахована, а також способом її складання.
За призначенням і часом складання калькуляції поділяються на попередні і кінцеві.
До попередніх відносяться планові, проектні і нормативні калькуляції. Кінцеві — це звітні калькуляції, які складаються після виготовлення продукції і характеризують фактичну собівартість продукції.
За охопленням витрат калькуляції поділяються на повні, виробничі, окремих видів робіт і процесів, технологічні.
Періодичність складання калькуляцій залежить від характеру виробництва. В масовому неперервному виробництві калькуляція складається за визначений період часу (місяць, квартал, рік) і характеризує середню собівартість виготовленої продукції за цей період. В індивідуальному та дрібносерійному виробництвах калькуляції складаються після виконання всіх робіт по замовленню.
За вихідними даними для визначення собівартості виділяються планові, нормативні, технічні і звітні калькуляції.
1.5 Складання кошторису витрат на виробництво
Кошторис витрат — це зведений план всіх витрат підприємства на певний період виробничо-фінансової діяльності. Він визначає загальну суму витрат виробництва за всіма видами ресурсів, стадіями виробничої діяльності, рівнями управління підприємством та іншими напрямами витрат. До кошторису включаються витрати основного і допоміжного виробництва, пов'язані з виготовленням і продажем продукції (робіт, послуг), а також на утримання адміністративно-управлінського персоналу, виконання робіт, які не входять до основної діяльності підприємства.
В процесі розроблення кошторису витрат на виробництво використовуються три основні методи: кошторисний, зведений, калькуляційний.
* Кошторисний метод є найбільш застосовуваним, бо забезпечує тісний взаємозв'язок і приведення до єдиної системи розрахунків комплексного плану. За цим методом всі витрати на виробництво групуються за економічними елементами.
* Зведений метод складання кошторису витрат на виробництво передбачає попереднє розроблення та зведення в єдину систему витрат за цехами основного та обслуговуючого виробництва.
* Калькуляційний метод базується на калькуляціях всіх видів продукції (робіт, послуг), запланованих до випуску, і враховує зміну залишків незавершеного виробництва.
1.6 Витрати виробництва у короткостроковому періоді діяльності фірми
Витрати, які фірма здійснює при виробництві заданого обсягу продукції, пов'язані з можливістю зміни обсягу всіх ресурсів, що використовуються. Одна частина таких ресурсів, а саме більша частина видів живої праці, сировини, палива, енергії тощо, може бути змінена відносно швидко і легко. Інші ресурси вимагають значно більшого часу для їх зміни. Так, потужність обробного підприємства, тобто його площі, кількість машин і обладнання може бути змінена впродовж тривалого терміну. Саме за цими критеріями розрізняють два періоди: короткостроковий і довгостроковий.
Короткостроковий період - це період часу, коли потужності фірми залишаються незмінними, але обсяг виробництва може бути змінений шляхом застосування більшої або меншої кількості живої праці, сировини, палива, енергії. Тому у короткостроковому періоді одні види ресурсів змінні, а інші - фіксовані.
Довгостроковий період - це період часу, достатньо тривалий для того, щоб змінити кількість всіх зайнятих ресурсів, в тому числі і виробничі потужності.
Відповідно, визначення періодів діяльності фірми у короткостроковому періоді витрати виробництва поділяють на змінні та постійні.
Змінними витратами (УС — variable cost) називають витрати, величина яких залежить від зміни обсягу виробництва (це витрати на сировину, допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, паливо, електроенергію, транспортні послуги, зарплата більшості працюючих). Тут існує залежність: чим більше продукції випускається, тим більший обсяг даних витрат.
Динаміка змінних витрат нерівномірна: із збільшенням виробництва вони спочатку швидко зростають, потім виникає фактор економії на масовому виробництві (ефект масштабу виробництва) -це на рис. 1.3 відрізок кривої між точками А і В. Потім знову вони ростуть швидше.
Рис. 1.3 Графік змінних та постійних витрат
Отже, при збільшенні виробництва змінні витрати ростуть:
а) спочатку пропорційно до зміни обсягу виробництва (до точки А);
б) з точки А до точки В діє ефект масштабу виробництва і швидкість росту їх зменшується;
в) з точки В (вправо) змінні витрати зростають у результаті порушення оптимальних розмірів підприємства (це можливо при збільшенні транспортних затрат на зростаючі масштаби сировини, обсягів готової продукції та ін.).
Постійними витратами (РС - fixed cost) називають такі, величина яких не залежить від зміни обсягу виробництва (витрати на утримання заводських будівель, машин і обладнання, страхові внески і рентні платежі, оплата праці управлінців). На рис. 1.3 видно, що лінія РС горизонтальна, тому що певна їх кількість притаманна будь-якому обсягу виробництва (точка С1).
Сума постійних (РС) і змінних (УС) витрат виробництва — це валові (сукупні) витрати виробництва (ТС - total cost), як сума грошових витрат на виробництво певного обсягу продукції.
Якщо накласти графіки один на другий, то отримаємо графік, валових витрат як суми змінних і постійних витрат (рис. 1.4).
Рис 1.4 Графік загальних витрат
Щоб більш чітко визначити можливі обсяги виробництва, при яких фірма гарантує себе віднадмірного росту витратвиробництва, досліджується
динаміка середніх витрат. Аналіз їх динаміки і структури необхідний для визначення оптимального вибору обсягу виробництва, можливих меж руху витрат, при яких виробництво зберігає прибутковість.
Середні витрати - цевитрати в розрахунку на одиницю випуску продукції (average cost).
Рис. 1.5 Графік середніх витрат
Графік середніх витрат (рис.1.5) має U-образну форму. Це викликано такими обставинами:
1. Спочатку, при русі зліва направо, спостерігається зниження середніх витрат до точки М. Це виникає тому, що досягається ефект масового виробництва, коли постійні і змінні витрати розподіляються на більший обсяг продукції.
2. Потім, при русі вправо від точки М, починають зростати труднощі з управлінням, зростають транспортні витрати, змінні витрати ростуть, тому зростають середні витрати. Якщо середні витрати нижчі від ринкової ціни, то фірма може працювати рентабельно у межах обсягу виробництва Q1 - Q2 (рис. 1.6). Якщо середні витрати вищі за ринкову ціну, фірма повинна покинути виробництво.
Рис 1.6 Графік середніх витрат
У практиці господарювання визначаються також середні валові витрати як відношення загальної суми витрат до кількості виробленої продукції:
Середні постійні витрати - це валові постійні витрати поділені на об'єм випуску продукції:
Для визначення стратегії фірми дуже важливе значення має ще один вид витрат - граничні витрати.
Граничні витрати - це приріст витрат у результаті виробництва кожної додаткової одиниці продукції.
Динаміку витрат фірми, що пов'язана з певним рівнем виробництва, характеризує так званий закон спадаючої віддачі. Суть закону: послідовне зростання змінних витрат, починаючи з певного моменту, приводить до зменшення доданої вартості (граничного продукту), одержаної в розрахунку на кожну додаткову одиницю витрат. Це означає, що якщо кількість працівників, що обслуговують дане виробниче обладнання, буде зростати, то наступить межа, за якою зростання виробництва буде все меншим при залученні кожного додаткового працівника.
Закон спадаючої віддачі справедливий у всіх випадках і до усіх змінних ресурсів, коли хоча б один виробничий фактор (постійні витрати) залишається незмінним. Графічний вираз цього закону зображено на Рис. 1.7, де виділено межу зростаючої віддачі (В), за якою обсяг виробництва почне зменшуватись.
Рис 1.7 Закон спадаючої віддачі
На основі нового графіка (рис. 1.8) можна охарактеризувати динаміку витрат фірми у короткостроковому періоді.
Рис. 1.8 Витрати виробництва у короткостроковому періоді
Оскільки при прийнятті рішень фірмою найбільш важливими є характеристики в розрахунку на одиницю продукції, то розглянемо дані по середніх величинах різних витрат. Постійні витрати на одиницю продукції, тобто середні постійні витрати (АFС) в міру наношування випуску продукції падають, оскільки їх абсолютна "личина незмінна. На практиці їх величина може зазнавати невеликих змін. Так, з ростом виробництва можуть збільшуватися затрати на охорону у зв'язку зі зростанням ризику крадіжок. Більш складна залежність змінних витрат у функції росту виробництва. На першому етапі крива АУС показує зменшення середніх змінних витрат: проявляється ефект масштабу, збільшення обсягу виробництва. Та потім середні змінні витрати починають зростати: над ефектом масштабу бере верх дія закону спадаючої віддачі. Так, на машинобудівному заводі робота в три повних зміни може привести до зниження віддачі обладнання, бо випуск продукції у третю зміну виключає можливість профілактики робіт, що неминуче призведе до простою машин і обладнання.
Що стосується кривої середніх валових витрат (АТС), то вона падає швидше, ніж кожна з її складових (АFС і АVС), що закономірно.
Для діяльності фірми вирішальні 2 моменти:
1. Із графіка виходить, що поки граничні витрати (МС) менші від середніх валових витрат (АТС), має місце зменшення середніх витрат, яке буде продовжуватися до тих пір, поки останній приріст граничних витрат буде меншим, ніж усі попередні. У точці К, де перетинаються криві МС і АТС, має місце мінімум середніх валових витрат (АТС). Правіше точки К середні валові витрати починають рости. Звідси випливає, що у точці К ринкова ціна дорівнює середнім валовим витратам. Ця точка називається точкою беззбитковості виробництва. При падінні ринкової ціни нижче точки К підприємства починають покидати галузь. Продовжувати працювати в цій точці можливо, якщо перехід на випуск іншої продукції пов'язаний з великим ризиком або аналіз перспектив дозволяє зробити висновок про можливість у найкоротший час підвищення ціни на продукцію в силу росту попиту або погіршення стану конкурентів.
2. Значно гірше становище підприємства, якщо воно виявилося у точці В, де продажна ціна лише дорівнює АVС - середнім змінним витратам. У цьому випадку продаж продукції не дозволяє відшкодувати всі витрати на її виробництво. Керівництву фірми не залишається нічого іншого, як припинити виробництво даної продукції. Також не виключений варіант оголошення фірми банкрутом.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 86 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |