Читайте также:
|
Феноменологія близька: (1) феноменалізму Берклі, Юма, Міля, Маха, яких об’єднує трактування в якості єдино доступної людському сприйняттю реальності комплексу відчуттів, даних (відчуття, чуття, сприйняття, спостереження) відкритих людському досвіду.
(2) Канту і кантіанству кн. 19 - поч. 20 ст. – які твердиться про те, що дійсність, яка пізнається, - світ феноменів – може бути впорядкований інтелігібельно, через ноумени (речі в собі) як апріорні смислові структури трансцендентального суб’єкта.
(3) з традицією осмислення феноменів, що пов’язана з уявленням, що в основі людського досвіду знаходиться світ сутностей, ідей, ідеальних конструктів, проявом і вираженням яких виявляються досвідні феномени свідомості.
(4) традиція, що бере початок від вчення Платона про ідеї, неоплатоніків про суще, що прагне до блага, до теорії “прафеноменів” Гете (доводив, що всі явища та істоти мають свій ідеальний тип, прообраз, якому морфологічно відповідають на всіх фазах своєї еволюції). Згідно з цією традицією світ феноменів – це сукупність “чистих сутностей”, “ідей”, інтелігібельних, тобто за своєю природою доступних не чуттєвому, а інтелектуальному спогляданню. Завдання філософського пізнання полягає в тому, щоб мінімізувати нашарування чуттєво-емпіричних смислів, які затемнюють істинну сутність предмету.
М. Гайдеґґера часто відносять до феноменології та екзистенціалізму. Найвідоміша праця Гайдеґґера “Буття і час” Загалом його філософське вчення можна назвати герменевтичною феноменологією. Таким чином, його філософія є певною проміжною ланкою між феноменологією Е. Гуссерля та філософською герменевтикою Г.-Ґ. Ґадамера. Розробляв фундаментальну онтологію. Гайдеґґер мав значний вплив на сучасну філософію і гуманітарні науки вцілому. В своїх працях поставив ряд проблем, пов’язаних із кризою західної культури. Загрозу людству вбачав у технічних нововведеннях та винаходах. Проблеми культури розглядає в контексті вчення про буття і обґрунтування сутності сучасної техніки. Вплив на становлення Гайдеґґера як філософа мали Августин, Лютер, К’єркегор, Гегель, Шеллінг, Ніцше, Гуссерль.
Твердить про “забуття буття” – це становить загрозу людству. Це “забуття буття” пов’язане із метафізичною традицією, що бере свій початок від Платона і Арістотеля. Вся метафізика, як твердить Гайдеґґер, мислить суще вцілому, не задаючись питанням про буття сущого. Не задумуючись про різницю одного і другого, закриваючи питання про “істину самого буття”, метафізика ніколи не запитує про те, яким чином істота людини належить істині буття.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 77 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |