Читайте также:
|
При визначенні земельної ренти слід враховувати що різні за родючістю землі забезпечують різні рівні прибутку. М.Й. Малік рекомендує при рівні рентабельності до 15% включати в орендну плату близько 3% розрахункового прибутку, при рентабельності від 15 до 30% – ЗО – 40%, при рентабельності від ЗО до 45% – включати 40 – 50%, а вище 45 % рентабельності – 50 – 60% прибутку.
Розмір орендної плати за будівлі, споруди, техніку необхідно визначати з таким розрахунком, щоб амортизація була розподілена за роками залежно від специфіки засобів та інтенсивності їх використання рівними частинами або за розглянутими вище варіантами. Розмір прибутку може встановлюватись на рівні банківського відсотка або в межах нормативного прибутку у підприємстві.
Орендна плата на робочу і продуктивну худобу п овинна забезпечувати відшкодування її вартості й одержання прибутку. Найбільш поширеними варіантами розрахунку орендної плати є: відшкодування вартості однієї голови худоби з прибутком рівними частинами, за роками використання без урахування ліквідної вартості, і, відшкодування витрат, без ліквідної вартості з урахуванням продуктивності худоби.
17. Господарський розрахунок - це економічний метод організації виробничої діяльності підприємств, який повинен забезпечувати рентабельність та самофінансування підприємства. А це означає, що за рахунок виручки від реалізації продукції і послуг підприємство покриває всі витрати на виробництво продукції і отримує прибуток, який дає змогу вести розширене виробництво.
В основі господарського розрахунку лежить матеріальна заінтересованість у наслідках виробництва, що в свою чергу веде до збільшення виробництва продукції та підвищення її рентабельності, розподілу за працею, а також керування у своїй діяльності відповідними економічними категоріями: собівартість, ціна, чистий доход, прибуток, фінансування тощо.
Матеріальна зацікавленість працівників у підвищенні ефективності виробництва ґрунтується на використанні оптимальної системи економічного стимулювання виробництва з метою підвищення матеріальної і моральної відповідальності за виконання поставлених завдань. Правильно розроблена система оплати праці за кількістю і якістю виробленої продукції, використання та збереження засобів виробництва тощо, створює умови для виконання і перевиконання завдань виробничо-фінансових планів. В свою чергу, підвищення ціни за продукцію (її якість і реалізацію в оптимальні строки) забезпечує зростання прибутку і рентабельності виробництва. Чим більше прибутку і менше затрат, тим швидше розвивається виробництво. Особиста матеріальна заінтересованість виявляється у вищій оплаті праці за кращі її результати.
Матеріальна відповідальність підприємств і працівників перед державними установами та іншими підприємствами за виконання договірних зобов’язань, використання і своєчасне повернення кредитів банкам та іншим інвесторам. У свою чергу сільськогосподарське підприємство може стягувати кошти з інших господарств, які порушують умови договорів.
Загальногосподарський розрахунок передбачає розв’язання питань діяльності підприємства як юридичної особи у цілому і питань його виробництва, сфери обігу та соціального розвитку а саме:
виконання договорів (контрактів) на реалізацію продукції;
матеріально-технічне забезпечення підприємства;
організацію фінансово-кредитних відносин підприємства;
податкову систему;
встановлені для підприємства замовлення на товарну продукцію, рівень цін на неї.
Загальногосподарський і внутрішньогосподарський розрахунок тісно пов’язані між собою, але відрізняються організаційними формами, складом показників, які використовуються в процесі планування, обліку і контролю.
Внутрішньогосподарський розрахунок - це метод планової організації господарської діяльності підрозділів підприємства з виконання планових, завдань, збільшення виходу продукції високої якості при зниженні витрат на її одиницю па основі матеріальної заінтересованості в кінцевих результатах роботи.
При внутрішньогосподарському розрахунку підрозділи не мають права юридичної особи, вони є частиною сільськогосподарського підприємства і тому самостійність їх обмежена лише виробничою сферою. Вони не можуть: укладати договорів, мати рахунок в банку, здійснювати взаємовідносини з державою та Іншими підприємствами, вони не реалізують продукцію, не мають прибутків, а свою діяльність в основному обмежують питаннями економіки п організації сільськогосподарського виробництва всередині підприємства.
19На формування системи ведення господарства сільськогосподарського підприємства, ї ї розвиток впливає сукупність факторів і умов виробництва. Головним із них є ресурсний потенціал, тобто наявність матеріально-технічних, трудових і земельних ресурсів підприємства.
Особливо важливим при проектуванні системи ведення господарства є оптимізація виробничої структури підприємства, а також обґрунтування систем рослинництва і тваринництва.
18. Внутрішньогосподарський розрахунок – це си-ма взаємовідносин між господарством та його внутрішніми підрозділами (цехами, бригадами, дільницями та ін.). Він є складовою економіки під-ва і ґрунтується на тих же принципах діяльності, що і загальногосподарський розрахунок.
В основі внутрішньогосподарського розрахунку лежать товарно-грошові відносини, всі види робіт, послуг та продукції на внутрішньогосподарському рівні стають товаром.
Для впровадження внутрішньогосподарського розрахунку необхідно:
Визначити склад внутрішньогосподарських підрозділів, які будуть переведені на господарський розрахунок.
Закріпити за госпрозрахунковими підрозділами землю, засоби вир-ва та робочу силу.
Визначити відповідальність підрозділів за неефективне використання факторів вир-ва.
Провести економічний аналіз всієї виробничо-господарської діяльності підрозділів.
20. Для ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва необхідне найповніше і найраціональніше використання виробничих ресурсів підприємств. Цьому сприяє впровадження науково обґрунтованої системи ведення господарства.
Система ведення господарства -це правильна спеціалізація підприємства, раціональне поєднання галузей, які разом із комплексом соціально-економічних, агрозоотехнічних та організаційних заходів спрямовані на всебічне використання виробничого потенціалу підприємства, одержання максимального прибутку.
Класифікація систем ведення господарства здійснюється за:
регіональними рівнями (системи ведення господарства для країни, зони, області, району, підприємства);
галузевим принципом (системи – рослинництва; тваринництва; допоміжних і обслуговуючих виробництв для підприємства);
технологічною ознакою (системи – землеробства; добрив; годівлі худоби; машин; оплати праці тощо);
структурним принципом (виробнича, організаційна, соціальна структура підприємства).
21. Система рослинництва – охоплює всі галузі рослинництва, раціональні способи їх введення за природноекономічними зонами та складається з різних галузевих систем: рільництва, овочівництва, садівництва, лукопасовищного господарства і лісівництва.
Технологічною основою рослинництва є система землеробства, яка являє собою комплекс організаційно-економічних та агротехнічних заходів, спрямованих на раціональне використання землі, підвищення урожайності сільськогосподарських культур, збереження та підвищення родючості ґрунту.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 109 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |