Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Значення Кс до 0,20 свідчить про низький рівень спеціалізації господарства; 0,21-0,40 — середній; 0,41–0,60 — високий; 0,61 і більше — для поглибленої спеціалізації господарства.

Основними завданнями вдосконалення внутрішньогосподарської спеціалізації є: максимальне збільшення виробництва продукції в кожному підрозділі, ефективне використання виробничих фондів і трудових ресурсів, підвищення показників ефективності виробництва. При плануванні внутрішньогосподарської спеціалізації слід враховувати технологічні зв'язки між підрозділами, передбачати раціональне поєднання галузей. Кожен виробничий підрозділ (відділок, цех, бригада, ферма) повинен мати певну спеціалізацію з урахуванням комплексу умов роботи підрозділів господарства.

28. Виробничий тип — це сукупність господарств, які виробляють певну сільськогосподарську продукцію, маючи приблизно однакові спеціалізацію і галузеву структуру, близькі показники рівня інтенсивності й економічної ефективності виробництва. Господарства певного виробничого типу мають спільні риси організації рослинницьких і тваринницьких галузей, характерні для даної природно-економічної зони.

Типізація сільськогосподарських підприємств допомагає обгрунтовано вирішувати питання планування та організації виробництва. Оскільки господарства певного виробничого типу мають схожі природно-економічні умови, показники розвитку галузей у кращих господарствах можна поширити на групу підприємств, які належать до цього виробничого типу. Отже, матеріали типізації сільськогосподарських підприємств використовують при плануванні і обгрунтуванні зональної спеціалізації, визначаючи можливий рівень виробництва продукції різних галузей і необхідні для забезпечення передбаченого обсягу виробництва продукції матеріально-технічні ресурси.

Серед виробничих типів господарств розрізняють такі, що фактично склалися, і раціональні. Тому типізацію сільськогосподарських підприємств здійснюють двома етапами:

-виділяють типи господарств, які фактично склалися;

-розробляють раціональні виробничі типи сільськогосподарських підприємств.

Виробничі типи господарств, які фактично склалися протягом ряду років, відображують масовий досвід ведення виробництва, проте вони можуть не відображати останніх досягнень науки і передової практики ведення господарства.

Раціональні виробничі типи підприємствтреба створювати з урахуванням найновіших досягнень науки і передової практики організації сільськогосподарського виробництва.

У зв'язку з деякими відмінностями в природно-економічних умовах підприємств у межах певного виробничого типу можна виділити кілька підтипів за поєднанням галузей, рівнем інтенсивності виробництва, особливостями його організації тощо.

Через різноманітність природно-економічних умов в Україні функціонують сільськогосподарські підприємства різних виробничих типів і підтипів. За даними наукових досліджень, у різних грунтово-кліматичних зонах України переважають такі виробничі типи сільськогосподарських підприємств:

у Поліській зоні — льонарсько-молочні, молочно-картоплярські, свиновідгодівельні, скотовідгодівельні, скотарсько-картоплярські;

у Лісостепу — скотарсько-буряківницькі, буряко-молочні, скотарсько-зернові, буряко-скотарські, скотовідгодівельні, свиновідгодівельні та ін.;

у степових районах — зерново-скотарські, скотарсько-зернові, скотовідгодівельні, свиновідгодівельні, вівчарські, птахівницькі, садівницькі, виноградарські та ін.;

у приміських зонах великих міст і промислових центрів — овочево-молочні, молочно-овочеві, овоче-картоплярсько-молочні, плодово-ягідні, свиновідгодівельні, птахівницькі та ін.