Читайте также:
|
ТИМЧИК О.А.
МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ОСНОВ ЕКОНОМІКИ:
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
Київ - 2012
УДК 330.1 (075.8)
ББК 65.01я7
Т 41
Рекомендовано до друку
Вченою радою Інституту лідерства та соціальних наук
Київського університету імені Бориса Грінченка
(Протокол № 1 від 21.09.2011 р.)
Автор-укладач:
Тимчик О.А., доцент кафедри менеджменту, економіки та фінансів Інституту лідерства та соціальних наук Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат педагогічних наук.
Рецензенти:
Збарський В.К., доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри аграрной економіки Національного університету біоресурсів і природокористування України;
Черниш А.П., кандидат педагогічних наук, доцент Інституту лідерства та соціальних наук Київського університету імені Бориса Грінченка.
Т 41 Тимчик О.А. Методика навчання основ економіки: навч. посіб. / Автор-укладач: О.А. Тимчик. – К.: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2012. – 164 с.
У посібнику подано лекційний матеріал навчальної дисципліни за темами, практичні завдання, список рекомендованої літератури і додатки, які вміщують державний стандарт освіти, навчальні програми з економіки для загальноосвітніх середніх закладів і критерії оцінювання учнів.
ББК 65.01я7
© КУ, 2012 р.
ЗМІСТ
| Вступ…….................. …………………................. …………… 4-5 Лекція І. Загальні засади організації економічної освіти у загальноосвітніх навчальних закладах україни ………………………………………...……… 6-18 Лекція іі. Основи методики навчання економіки у загальноосвітніх навчальних закладах …………………………………………………………19-25 Лекція ІІІ. Форми та методи навчального процесу ………………………....26-39 Лекція ІV. Методика підготовки та проведення уроку з економіки ……….40-46 Лекція V. Лекційні, семінарські, практичні заняття з економічних дисциплін ……………………………………………………………………..47-51 Лекція VІ. Засоби навчання на уроках з економічних дисциплін ……….…52-59 Лекція VІІ. Активізація пізнавальної діяльності учнів під час вивчення економічних дисциплін ……………………………………………………….60-68 Лекція VІІІ. Організація самостійної роботи при навчанні економічних дисциплін ………………………………………………………………………69-72 Лекція ІХ. Позаурочні форми навчання економіки …………………………..73-81 Лекція Х. Контроль і оцінювання у процесі навчання ……………...……….82-93 Рекомендована література …………………………………………………… 94-95 Додаток 1. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти ………………………………………………………………………….96-110 Додаток 2. Програми з економічних дисциплін для загальноосвітніх навчальних закладів ……………………………………………………………………....110-160 Додаток 3. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти ……………………………………........161-165 |
ВСТУП
Навчальний посібник з дисципліни «Методика навчання основ економіки» розроблено відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалавра для денної форми навчання студентів Київського університету імені Бориса Грінченка. Метою курсу «Методика навчання основ економіки» є підготовка для школи професійних кадрів, що здатні здійснювати економічну підготовку учнів. Завдання курсу полягає у забезпеченні знань і формуванні навичок з методики викладання економічних дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах освіти.
У вступі окреслено загальні межі курсу, його місце у підготовці майбутніх фахівців, розкрито мету і завдання курсу, визначено знання й уміння, якими мають оволодіти студенти в процесі вивчення навчальної дисципліни.
Друга частина навчального посібника містить лекційний матеріал навчальної дисципліни, розкритий у десяти логічно пов’язаних темах. Навчальний матеріал включає ключові питання теорії та практики загальних основ методики викладання суспільних дисциплін; методів та форм навчального процесу; методики підготовки та проведення уроків з економічних дисциплін; використання різних засобів навчання та активних форм навчання на уроках економіки; організації самостійної роботи учнів у вивченні економічних дисциплін; методики проведення позаурочних занять (консультацій; екскурсій, економічних гуртків); сутності, функцій, видів, форм і методів контролю; критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів.
Навчальний посібник містить практичні завдання, які охоплюють значний обсяг матеріалу і дозволяють студентам закріпити знання, отримані під час лекцій та самостійного опрацювання.
Список рекомендованої літератури, який завершує методичні рекомендації, включає нормативні акти, які регламентують освітню діяльність загальноосвітніх середніх закладів, та навчально-методичну літературу.
Наступну частину навчального посібника складають додатки, які вміщують навчальні програми з економіки для загальноосвітніх середніх закладів; Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти; критерії оцінювання учнів.
У навчальному посібнику використані матеріали програми підвищення кваліфікації вчителів економіки, розроблені авторами Гражевською Н., Губатюком І., Клімуком І., Лелюк Ю., Макаровою Н., Олійником О., Пархоменко І., Решетняк О., Тимченко І. (керівник колективу розробників Решетняк О.В.).
У навчальному посібнику враховано, що сучасні вимоги до спеціаліста вищої кваліфікації передбачають не лише глибокі професійні і широкі загальні загальногуманітарні знання, але й уміння і навички передавати їх підростаючому поколінню, готуючи їх до активної економічної діяльності. Відповідно до цього виникає потреба у підготовці майбутніх спеціалістів до викладання основ економічних знань у загальноосвітніх навчальних закладах.
У процесі вивчення курсу студенти повинні:
Знати:
- місце економічних дисциплін у загальноосвітній підготовці учнів; зміст економічних програм; державні стандарти освіти щодо економічних знань учнів початкових, середніх та старших класів;
- зміст основних форм і методів навчання;
- методи роботи з різними видами економічних джерел, застосування наочності під час викладання економічних дисциплін;
- основні форми ведення запису навчального матеріалу;
- засоби здійснення ефективного контролю за знаннями, отриманими учнями під час вивчення економічних дисциплін;
- критерії оцінювання економічних знань учнів.
Уміти:
- застосовуючи різноманітні методи і форми навчання, пояснювати учням економічні процеси і явища;
- використовувати на уроках економіки різні засоби навчання;
- розробляти і проводити різні види ділових ігор;
- складати план уроку з економічних дисциплін;
- проводити консультаційну роботу;
- формувати в учнів сучасне економічне мислення та готовність до економічної діяльності.
Лекція І.
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ
ПЛАН.
1. Економічна освіта на сучасному етапі.
2. Безперервність економічної освіти.
3. Місія, мета, принципи та завдання економічної освіти.
4. Нормативно-правова база вивчення економічних дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах.
а) Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти;
б) Базовий, типовий та робочий навчальний плани.
в) місце економічних дисциплін у навчальних планах загальноосвітніх навчальних закладів.
1. Економічна освіта на сучасному етапі [1]
Економічна освіта на сучасному етапі розвитку України визначається завданнями розвитку ринкової економіки, необхідності наближення до світових тенденцій економічного і суспільного розвитку. Розвиток економічної освіти відбувається в контексті загального процесу трансформації різних сторін суспільного життя, у тісному взаємозв'язку з перебудовою в інших сферах, одночасно виступаючи для них джерелом забезпечення необхідним кадровим ресурсом.
Головними компонентами економічної освіти є її зміст і організаційно-освітні технології забезпечення. Вони мають свої особливості у різних складових економічної освіти: загальноекономічній та професійно-економічній.
Загальноекономічна освіта охоплює комплекс соціально-економічних знань, умінь і навичок для забезпечення розвитку економічної культури і свідомості як особи, так і суспільства загалом.
Особливості змісту професійно-економічної освіти обумовлюються вимогами до її кінцевого результату - формування гармонійної, різнобічно розвиненої особистості, для якої професійні знання, уміння, навички і їх постійне оновлення становлять основу самореалізації в економічній сфері суспільства.
Головною парадигмою економічної освіти є розуміння того, що розвиток економічної сфери суспільства значною мірою зумовлений характером життєдіяльності людини, її світоглядом, соціально відповідальною поведінкою. Професійна підготовка сучасних економістів передбачає розуміння ними закономірностей формування та розвитку відтворювальних процесів на макро- та мікрорівнях, у взаємозв'язку з розвитком політичних, культурних та інших суспільних процесів.
Економічна освіта охоплює чотири блоки дисциплін, які формують сучасний світогляд і зумовлюють потребу в постійному оновленні соціально-економічних знань, умінь, навичок: загальноосвітній, фундаментальний, інноваційно-практичний і блок дисциплін спеціальної підготовки. Дисципліни, що входять в названі блоки, забезпечують комплексне багатоаспектне вивчення закономірностей економічної сфери суспільства.
Формування економічних знань реалізується через поєднання пізнавальних, теоретичних і практичних компонентів навчання. Причому пізнавальні компоненти створюють не тільки систему фінансових, технологічних, технічних, економічних і правових знань, а й визначають внутрішню культуру молоді, формують її готовність до свідомої гармонізації стосунків "Людина - суспільство - природа - економіка". До теоретичних компонентів навчання належить світогляд і вміння творчо мислити, які створюють підґрунтя економічно доцільних і водночас соціально відповідальних рішень, дослідницьких навичок; практичних умінь.
Практичні компоненти економічно освіченої людини становлять мотивацію та вміння постійно підвищувати компетентність і практично використовувати нові знання для вдосконалення та розвитку технічного, технологічного, фінансового, соціально-економічного, правового та іншого забезпечення організаційно-економічних і управлінських процесів; розвивати особистісний і колективний потенціал економічної діяльності на засадах соціального партнерства і соціальної відповідальності.
2. Безперервність економічної освіти [2]
Підґрунтям безперервної економічної освіти є економіка як наука, що віддзеркалює закономірності складної економічної системи. При цьому знання організаційно-економічних відносин і відповідних галузей допоможуть створювати матеріальні блага, а знання соціально-економічних відносин і загальної економічної теорії дадуть змогу так організувати процеси відтворення всіх ресурсів, щоб неухильно підвищувати суспільний добробут.
На кожному етапі безперервної економічної освіти для кожної людини зміст і форма освітнього процесу повинні віддзеркалювати задоволення потреб особистості відповідно до особливостей етапу та професії. З цієї точки зору усіх, хто навчається, можна поділити на дві групи: фахівців, для яких економіка є основним предметом діяльності (професійні економісти і підприємці, менеджери та інші управлінські кадри) й індивіди, для яких економічна наука є засобом усвідомлення їх економічного становища на виробництві і в суспільстві, удосконалення умов їх життя, підвищення добробуту та всебічного розвитку особистості. Для кожної з цих груп зміст економічної освіти має бути різним.
Початкові економічні знання засвоюються в дошкільному віці через емоційно-естетичне сприйняття основ домашнього господарства та розвиток навичок дбайливого ставлення до матеріальних цінностей, природних багатств, сприйняття реальних економічних явищ, усвідомлення життєво необхідних потреб, а також ознайомлення з елементарними відомостями про економічні стосунки людей. Цей процес відбувається під час активної діяльності, коли діти оволодівають умінням бережливого ставлення до предметів, що їх оточують, і створення умов для їх нормального використання.
Загальна середня освіта дає змогу школярам здобути базові економічні знання, оволодіти елементами економіки, щоб використовувати їх для вирішення життєвих ситуацій. Знання про взаємозв'язки між компонентами економічних знань і людською діяльністю потрібні для сприйняття цілісного економічно-предметно-просторового середовища, яке їх оточує і є основою здорового способу життя.
Зміст шкільної економічної освіти структурується за блочно-модульним принципом навчання і сприяє розвитку економічної культури та формуванню економічного мислення.
Економічні знання мають віддзеркалювати нові економічні явища й поняття, формувати вміння і навички економічного аналізу і розрахунків, розвивати творчі здібності учнів. Шкільна економічна освіта є базою для її подальшого розвитку і поглиблення.
Економічна освіта педагогічних вищих навчальних закладів, де готують майбутніх учителів, повинна мати високий загальний рівень економічної культури і економічних знань, щоб формувати в учнів наукове економічне мислення, яке виявляє об'єктивну істину - відображає економіку всебічно, цілісно, з урахуванням соціальних орієнтирів, на противагу егоїстичній ринковій психології, яку помилково сприймають як економічне мислення.
Професійна економічна освіта студентів вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації спрямована на опанування спеціальними фаховими знаннями про економічні закономірності та отримання практичних умінь і навичок для застосування їх у майбутній трудовій діяльності. Вона реалізується через формування загальних уявлень про економіку, її елементи і перетворюючу роль виробничої діяльності, набуття професійних знань щодо наслідків економічної діяльності.
Економічна освіта у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації має за мету підготовку фахівців-економістів із сучасним світоглядом, професійними знаннями інноваційного характеру, вміннями їх практичного використання при розв'язанні соціально-економічних проблем на базі постійної самоосвіти.
Бакалавр - має ґрунтовну соціально-гуманітарну, природничо-наукову, загальноекономічну та професійну підготовку, а також спеціальні вміння і навички, достатні для самостійного виконання переважно стереотипних, частково діагностичних завдань, виконання економічних розрахунків, підготовки та опрацювання інформації, на підставі якої приймаються управлінські рішення.
Спеціаліст - має цілісні знання про функціонування і розвиток соціально-економічної системи, її рівнів, прогнозування змін і оцінку соціальних наслідків економічних трансформацій, уміння самостійно аналізувати і моделювати типові економічні ситуації в мікро- і макропредметно-просторовому середовищі з орієнтацією на керування останніми, якісно виконувати комплексні економічні експертизи, приймати практичні поточні рішення.
Магістр - має розвинутий апарат наукового дослідження, науково-педагогічні вміння та цілісні знання про функціонування і розвиток соціально-економічної системи, її рівнів, прогнозування змін і оцінку соціальних наслідків економічних трансформацій, уміння самостійно аналізувати і моделювати типові економічні ситуації в мікро- і макропредметно-просторовому середовищі з орієнтацією на керування останніми, якісно виконувати комплексні економічні експертизи, приймати практичні поточні рішення.
Система безперервної економічної освіти охоплює післядипломну економічну освіту, метою якої є підвищення рівня економічних знань, ознайомлення з новітніми досягненнями економіки у всіх сферах людської діяльності. Базовий зміст післядипломної освіти полягає у формуванні сучасного уявлення про економіку предметно-просторового середовища, його склад, функціонування, стан та перспективи розвитку; розумінні понять і законів економіки, відомостей про основні перспективні напрями економічних досліджень і господарських трансформацій; знанні правових аспектів економічної діяльності.
3. Місія, мета, принципи та завдання економічної освіти [3]
Місія економічної освіти - розвиток і використання економічних знань для формування творчої особистості, підвищення якості життя українського народу і прогресивного розвитку суспільства.
Метою розвитку системи економічної освіти є інтенсивне накопичення соціально-економічних знань і оптимізація їх використання як головного потенційно необмеженого ресурсу розвитку українського суспільства і його соціально орієнтованої економіки.
Ціннісні орієнтири економічної освіти: розвиток творчого потенціалу особистості та її соціалізація; виховання самостійності наукового економічного мислення, формування економічного світогляду, впевненості у власних силах; розвиток здібностей до самореалізації, самоосвіти, саморозвитку особистості.
Основні принципи освіти:
Розвиток економічної освіти ґрунтується на принципах, визначених Законами України "Про вищу освіту", "Про освіту", а саме:
· доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
· рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
· гуманізм, демократизм;
· пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей над політичними і класовими інтересами;
· органічний зв'язок з національною історією, культурою, традиціями;
· незалежність державної системи освіти від політичних партій, інших громадських і релігійних організацій;
· науковий, світський характер освіти у державних навчально-виховних закладах;
· інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв'язок з освітою інших країн;
· гнучкість і прогностичність системи освіти;
· єдність і наступність системи освіти;
· безперервність і різноманітність освіти;
· відповідність освіти світовому рівню;
· поєднання державного управління і громадського самоврядування у системі освіти.
Завдання економічної освіти
Завданнями економічної освіти є:
- створення умов для самореалізації особи як економічно активного члена суспільства, здатного свідомо долучатися до економічного життя країни;
- задоволення потреб суспільства і держави у фахівцях економічного профілю, здатних практично реалізувати стратегію сталого економічного, соціального і духовного розвитку України, для забезпечення високого рівня життя народу; забезпечення мобільності студентів та викладачів;
- виховання у майбутніх фахівців цілісного соціально-економічного світосприйняття і сучасного наукового світогляду, формування свідомості членів суспільства на основі системного економічного мислення, що створює для них можливості опановувати знання, вміння та навички економічної діяльності;
- нарощування потенціалу професорсько-викладацького складу та підвищення його соціального статусу;
- розвиток економічної науки у ВНЗ як основи забезпечення постійного оновлення змісту, підвищення якості навчання в освітніх установах різних форм власності;
- вдосконалення управління і організаційно-економічного механізму функціонування навчальних закладів освіти;
- інтеграція вітчизняної вищої професійної економічної освіти у європейський освітній простір;
- упровадження європейської системи заліку знань, розвиток критеріїв і методології оцінки якості викладання;
- забезпечення приєднання до Болонського процесу, у тому числі за рахунок узгодження змісту навчання,
- розвитку співробітництва навчальних закладів, схем мобільності, інтеграції програм навчання, технологій тренінгу і наукових досліджень;
- розроблення системи зіставлення кваліфікації вітчизняних фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів та кваліфікації фахівців європейських країн;
- залучення роботодавців до соціального партнерства в організації професійної економічної освіти для задоволення потреб ринку праці;
- створення умов для соціального партнерства учасників навчального процесу;
- відповідність якості вітчизняної економічної освіти вимогам міжнародного ринку праці;
- забезпечення безперервності економічної освіти на основі інтеграційних процесів як у системі "Освіта - наука - виробництво", так і в системі зв'язків міжнародного співробітництва.
Метою навчання економіки в школі є:
1. Ознайомлення учнів з основами економічних знань.
2. Розвиток в учнів умінь і навичок конструктивно-критичного мислення та аналізу економічних подій.
3. Виховання у школярів свідомого відповідального ставлення до своєї майбутньої ролі як раціонального споживача, ефективного виробника, компетентного інвестора, працівника чи роботодавця тощо.
Економічне виховання - організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.
Економічна культура передбачає формування у школярів-студентів моральних та ділових якостей, необхідних для майбутньої трудової діяльності: суспільної активності, підприємливості, ініціативності, господарського ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, оновлення технологічних процесів, підвищення продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.
4. Отримання учнями досвіду прийняття раціональних економічних рішень та відповідальної економічної поведінки.
5. Формування в учнів основ економічної свідомості та економічного мислення.
Економічна свідомість — знання основних законів економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання.
Чинником економічної свідомості є економічне мислення: здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки.
.Отже, завдання економічної освіти полягає в перетворенні потрібних економічних знань в економічне мислення, а далі в економічну поведінку та економічну дисципліну як окремої людини, так і суспільства в цілому.
4. Нормативно-правова база вивчення економічних дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах.
Нормативно-правовою базою вивчення економічних дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах є, насамперед,:
- Закон України «Про освіту»,
- Закон України «Про загальну середню освіту»,
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад» від 27.08.2010 р. № 778,
- Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1392.
Поняття Державного стандарту базової і повної
загальної середньої освіти
Поняття Державного стандарту визначено у ст.. 15 Закону України «Про освіту». Державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінки освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освяти.
Державні стандарти розробляються окремо з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше як один раз на 10 років.
У преамбулі до Державного стандарту загальної середньої освіти записано:
1. Державний стандарт – це зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості особи на рівні початкової, базової і повної загальної середньої освіти та гарантії держави уїї досягненні громадянами.
2. Стандарт регулює відносини суб’єктів освітнього процесу (державних органів управління освітою, закладів освіти, учнів, їх батьків або повноважних їх представників, педагогічних працівників, громадськості тощо) щодо його розробки запровадження і дотримання.
Стандарт визначає:
- структуру змісту загальної середньої освіти, яка встановлює загальнообов’язкову (інваріанту) та змінну (варіативну) його складові за ступенями навчання у загальноосвітніх закладах;
- національний базовий навчальний план середньої загальноосвітньої школи, який дає цілісне уявлення про змістовий склад загальної середньої освіти за галузями знань та їх співвідношення, окреслює обсяги (нормативи) навчального досягнення учнів та його розподіл за освітніми рівнями і роками навчання;
- обов’язковий мінімум навчання з кожної освітньої галузі, що входить до державного компонента;
- обов’язкові результати навчання на різних рівнях ( початкова, базова та повна загальна середня освіта);
- компетенцію і взаємну відповідальність учасників освітнього процесу, державні гарантії в одержанні загальної середньої освіти та контроль за дотриманням державного стандарту;
- порядок внесення змін до державного стандарту загальної середньої освіти.
Стандарти освітніх галузей, які обумовлюють їх змістовне наповнення (обов’язків мінімум змісту освітньої галузі, що входить до державного компонента, та обов’язкові результати навчання, що відповідають різним освітнім рівням – початкової, базової та повної середньої освіти) є самостійними документами, що становлять складову даного стандарту.
Державний стандарт з економіки є складовою освітньої галузі «Суспільствознавство». Стандарт шкільної економічної освіти визначає мінімально необхідний обсяг знань з врахуванням віку учнів, обсягу допустимого навчального навантаження школярів та вимог щодо рівня засвоєння ними цих знань, набуття певних умінь та навичок.
Стандарт економічної освіти передбачає вивчення загальних економічних явищ, притаманних економікам різних країн. В той час він забезпечує спрямування на реальні проблеми розвитку української економіки, на її майбутні потреби.
На підставі даного стандарту можуть розроблятися різноманітні навчальні програми, створюватися підручники, навчальні посібники та інші методичні матеріали, в яких реалізуватимуться сучасні педагогічні концепції та ідеї.
Стандарт дає можливість формувати навчальні економічні програми з максимальним урахування інтересів і потреб дітей, батьків, регіональних особливостей, рівня підготовленості та віку школярів.
Стандарт має трьохрівневий підхід, що передбачає послідовність та безперервність економічної освіти школярів. Спадкоємність знаходить вираз в лінійно-циклічний структурі курсів.
1-4 класи – початкова школа;
5-9 класи – основна школа;
10-11 класи – старша школа
Вибір року початку навчання та його термін залишається за складом освіти.
При вивченні економіки у 1 – 4 класах діти отримають початкове уявлення про навколишнє економічне середовище. Відбувається формування первинної економічної культури та освіченості.
На цьому етапі вивчення економіки навчання може здійснюватись як на окремих кроках, так і в інтегрованому вигляді.
У 5 – 9 класах має відбуватися:
- послідовне розширення економічного кругозору учнів, передбачає подальше вивчення економічних понять;
- нагромадження нового досвіду у самостійному прийнятті виважених економічних рішень у процесі вибору;
- висвітлення зв’язав, які існують у ринковій економіці між людиною (дитиною), родиною, державою;
- розуміння основних впливів економічного середовища на діяльність підприємця, споживача, виробника, інвестора, роботодавця, свідомого громадянина;
- здобуття вмінь та навичок застосовувати отримані знання для аналізу різноманітних подій економічного життя;
- набуття досвіду роботи з періодичною економічною літературою.
Економічна освіта учнів у 10-11 класах передбачає:
- поглиблене засвоєння комплексу універсальних економічних категорій та законів;
- здобуття досвіду роботи із спеціальною літературою, комп’ютером тощо;
- оволодіння навичками робити економічно аргументовані висновки замість емоційних;
- надбання досвіду планування свого подальшого життя: освіти, праці, кар’єри, наукової діяльності тощо.
Матеріал економічних дисциплін у загальноосвітніх середніх закладах включає наступні блоки:
І. Людина як суб’єкт економічних відносин.
Блок включає наступні питання:
- економічні потреби та інтереси,
- класифікація потреб,
- блага, корисність,
- товари і послуги,
- альтернативна вартість, сутність економічних рішень,
- домогосподарство як економічний суб’єкт,
- споживання.
ІІ. Господарювання і виробництво.
Блок включає наступні питання:
- підприємництво; підприємницька діяльність та її види,
- підприємство і власність,
- ринкові установи тощо.
ІІІ. Економіка України.
Блок включає наступні питання:
- моделі економічних систем,
- функціонування економіки як цілого,
- національне виробництво,
- система національних рахунків,
- економічний цикл, зайнятість, безробіття,
- грошово-кредитна політика,
- податкова система,
- держава і сучасний ринок,
- економічний потенціал України, її місце серед інших країн.
ІV. Світове господарство.
Блок включає наступні питання:
- світове господарство,
- міжнародна торгівля.
- міжнародні валютні відносини,
- глобалізація світової економіки,
- міжнародна економічна інтеграція,
- зовнішньоекономічні зв’язки України.
Поняття Базового, типового та робочого навчальних планів
Навчальний план – документ, що визначає структуру навчального року, перелік та розподіл предметів для вивчення у навчальному закладі, тижневу і річну кількість годин, відведених на кожний начальний предмет.
Базовий навчальний план затверджується Кабінетом Міністрів України і визначає суспільно обумовлені норми забезпечення якісної загальної освіти на різних стадіях навчання учнів (початкова, основна, старша школа), окреслює з урахуванням санітарно-гігієнічних вимог часові межі вивчення освітніх галузей державного компонента та навчальне навантаження учнів.
Крім того, він встановлює тривалість навчання на кожному освітньому рівні, розподіл навчальних годин між інваріантною та варіативною складовими, тижневе навчальне навантаження учнів за роками навчання і сумарну кількість навчальних годин, що фінансуються державою.
Типовий навчальний план розробляється Міністерством освіти і науки України на основі Базового навчального плану для загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності. Тому типових навчальних планів може бути багато.
Так, типові навчальні плани розроблені для шкіл нового типу (гімназій, ліцеїв, колегіумів), спеціалізованих (з поглибленим вивченням) і профільних (економічних, математичних тощо) класів (шкіл).
За своєю структурою типовий навчальний план складається із двох частин:
1) інваріантної (обов’язкової для всіх учнів)
2) варіативної, що залежить від напряму навчання у конкретній школі або класі.
Типові плани створено для загальноосвітніх шкіл (класів):
- за класами: 1-4, 5-9; 10-11;
- за напрямами: природничо-математичним, технологічним і суспільно-гуманітарним;
- за типами шкіл (середніх загальноосвітніх; спеціалізованих; гімназій; ліцеїв; колегіумів; загальноосвітніх шкіл-інтернатів, спеціалізованих загальноосвітніх шкіл; загальноосвітніх санаторних шкіл; шкіл соціальної реабілітації).
Перелік предметів і кількість годин, що на них відведена, суттєво відрізняється переважно у старших класах. У базовій школі майже за всіма предметами зберігається однакова кількість тижневих навчальних годин.
Робочий навчальний план складається у навчальному закладі на основі типового навчального плану. Заклад може одночасно використати декілька різних типових планів, якщо в цьому існують різнопрофільні класи. Наприклад, математичний, фізичний, естетичний тощо.
Години варіативної частини навчального плану кожен заклад розподіляє самостійно. В старших класах години мають бути використані на поглиблене або профільне вивчення предметів, на викладання предметів за бажанням батьків (якщо дозволяє кадровий склад вчителів) тощо. У меншій мірі це стосується загальноосвітніх шкіл, у яких за кількістю годин варіативна частина незначна. У більшій – спеціалізованих та профільних класів (закладів). За рахунок варіативної частини вони зазвичай вводять додаткові спеціалізовані курси.
Міністерством освіти, науки, молоді та спорту України щорічно надсилаються інструктивні листи щодо змін, що відбулися протягом цього навчального року або передбачаються у наступному, аналізу стану освіти з предмета. Навчальні заклади мають врахувати ці рекомендації при складанні нового робочого навчального плану.
Серед питань, які мають вирішувати навчальні заклади, є обрання спецкурсів, які учні будуть вивчати. Вибір додаткових предметів має бути розумним, зваженим, прорахованим на декілька років наперед. Тому робочі навчальні плани потрібно продумувати на декілька років: для старших класів – на три, для базової школи – на 5 років; для спеціалізованих класів – на весь період спеціалізації.
Місце економічних дисциплін у навчальних планах
загальноосвітніх навчальних закладів.
Предмет «Основи економіки» увійшов до інваріантної частини відповідно до Типового навчального плану для профільного навчання (Наказ МОН України від 20.05.2003 р. № 306).
Орієнтовна кількість годин на вивчення економічних предметів:
У 10 класі для ЗНЗ філологічного, природничого, технологічного, спортивного, художнього, естетичного та універсального напрямів – 1 година на тиждень.
У 10-11 кл. для ЗНЗ фізико-математичного напряму – 1 год. на тиждень.
Для ЗНЗ суспільно-гуманітарного профілю: в 10 кл. – 2 год. на тиждень, в 11 кл. – 1 год. на тиждень.
Кількість годин може бути збільшена за рахунок варіативної частини.
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
Завдання 1.
Проаналізуйте структуру Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, визначте її складові.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 75 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |