Читайте также:
|
Виробнича й фінансова діяльність підприємств починається з формування фінансових ресурсів.
Фінансові ресурси підприємств можуть бути сформовані за рахунок таких джерел:
1) власні (статутний фонд, амортизаційні відрахування, чистий прибуток);
2) залучені (бюджетні асигнування, надходження з державних цільових фондів, надходження з централізованих корпоративних фондів та ін.);
3) запозичені (банківські кредити, комерційні кредити).
Амортизаційні відрахування являють собою специфічний вид цільових фінансових ресурсів. Вони відображають перенесену на готову продукцію вартість основних фондів, їх знос у процесі експлуатації; таким чином це є частина витрат підприємства в даному виробничому циклі. Амортизаційні відрахування виступають фінансовими ресурсами підприємства, призначеними для відтворення зношених у процесі виробництва основних фондів.
За економічною сутністю амортизаційні відрахування мають забезпечити просте відтворення основних фондів. Амортизація нараховується за встановленими нормативами, які повинні враховувати фізичну й моральну зношеність основних фондів. В Україні застосовуються два методи нарахування амортизації: рівномірна й прискорена амортизація. Рівномірне нарахування здійснюється за єдиним на весь період використання фондів нормативом. Прискорене списання полягає в застосуванні регресивної шкали, тобто нормативи поступово знижуються. При цьому більша частина вартості основних фондів списується за перші два-три роки. Прискорена амортизація сприяє створенню достатнього обсягу фінансових ресурсів для своєчасного відновлення основних фондів і впровадження новітніх техніки й технологій.
Амортизаційні відрахування як фінансові ресурси підприємства не формуються окремо, а перебувають на поточному рахунку підприємства, куди вони надходять у складі виторгу від реалізації продукції. Амортизаційні відрахування спрямовуються на фінансування капітальних вкладень – нове будівництво, розширення й модернізацію діючих потужностей, технічне переозброєння, придбання нової техніки, впровадження новітніх технологій тощо.
Обігові кошти являють собою ту частину фінансових ресурсів, яка постійно перебуває в обігу:
1) вони спрямовуються на придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів та інших видів виробничих запасів;
2) частина цих коштів перебуває в незавершеному виробництві;
3) ще одна частина обігових коштів перебуває в нереалізованій готовій продукції;
4) до них також належать залишки коштів підприємств на розрахункових рахунках та в касі підприємства;
5) крім того, до складу обігових коштів належить дебіторська заборгованість.
Обігові кошти призначені для забезпечення простого відтворення оборотних фондів, що здійснюється як за рахунок власних обігових коштів, так і за рахунок залучених джерел – короткострокових кредитів і кредиторської заборгованості підприємства.
Власні кошти повинні забезпечувати мінімальну стабільну потребу, без якої процес виробництва просто неможливий. Фінансовим фактором, що визначає потребу у власних обігових коштах, виступає можливість залучення до формування оборотних фондів позикових коштів.
Забезпеченість підприємства обіговими коштами безпосередньо впливає на його діяльність: недостатність цих коштів призводить до незабезпеченості виробничого процесу; нераціональне й неефективне їх використання звужує виробничі й фінансові можливості підприємства; втрата чи осідання обігових коштів у виробничих запасах або в залишках нереалізованої готової продукції призводить до збитковості, а надалі й до банкрутства підприємства.
Бюджетні асигнування можуть надаватися підприємствам (як правило, державним) у таких формах:
- бюджетні інвестиції;
- бюджетні кредити;
- державні дотації;
- державні субсидії.
Бюджетні інвестиції являють собою виділення коштів на розвиток виробництва, насамперед у вигляді капітальних вкладень.
Бюджетні кредити виступають формою фінансової допомоги підприємствам, зазвичай у випадку тяжкого фінансового стану.
Державні дотації – це виділення коштів з бюджету на покриття збитків підприємств, як правило, у тому випадку, коли збитковість є наслідком певної політики держави, наприклад, цінової.
Державні субсидії – це виділення коштів з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на вирішення певних завдань у межах різного роду державних програм.
Надходження з державних цільових фондів за своїм змістом ідентичні бюджетним асигнуванням. Вони здійснюються у формі державних інвестицій, субсидій і кредитів. Ці ресурси обов’язково носять цільовий характер.
Надходження з централізованих корпоративних фондів характеризують внутрішньокорпоративний перерозподіл фінансових ресурсів.
Кредити характеризують фінансові ресурси, які тимчасово перебувають у розпорядженні підприємств і мають для них певну ціну (у вигляді відсотку за користування кредитом).
Кредит існує у двох основних формах: комерційний і банківський. Комерційний кредит – це придбання товарів або одержання послуг з відстрочкою оплати. Така угода оформляється спеціальним борговим зобов'язанням – векселем. Банківський кредит полягає в отриманні позик від комерційних банків під певні відсотки.
Прибуток виступає формою фінансових ресурсів, прирощених (зароблених) підприємством у результаті його фінансової й господарської діяльності. Він спрямовується, в першу чергу, на розвиток виробництва.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 105 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |