Читайте также:
|
Бій – основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з’єднань, частин та підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу. Бій може бути загальновійськовим, протиповітряним, повітряним та морським.
Сучасний загальновійськовий бій ведеться об’єднаними зусиллями всіх військ, які беруть в ньому участь, із застосуванням танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), артилерії, засобів протиповітряної оборони, літаків, вертольотів, іншого озброєння та техніки. Він характеризується рішучістю, напруженістю, швидкоплинністю і динамічністю бойових дій, їх наземно-повітряним характером, одночасною могутньою вогневою дією на велику глибину, застосуванням різноманітних способів виконання бойових завдань та швидким переходом від одних видів бойових дій до інших.
Сучасний загальновійськовий бій вимагає від воїнів високого бойового вишколу, фізичного загартування, уміння використовувати всю міць озброєння та техніки, застосовувати засоби захисту та маскування. Це досягається під час напруженої бойової підготовки, яка є основним змістом повсякденної діяльності підрозділів у мирний час і продовжується під час підготовки до бою та в проміжках між боями. В умовах воєнного часу основна мета бойової підготовки – вивчити противника, що протистоїть, та оволодіти найбільш ефективними способами його розгрому в обстановці, яка склалася.
Загальновійськовий бій може вестися із застосуванням як звичайної зброї, так і зброї масового знищення.
Основними видами загальновійськового бою є оборона і наступ. В початковий період війни оборона буде найважливішим і найбільш розповсюдженим видом бою.
Оборона – вид бою, який здійснюється навмисно або вимушено з головною метою – відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об’єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу своїх військ у наступ.
Оборона може готуватися завчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або в умовах безпосереднього зіткнення з ним.
Наступ – проводиться з метою розгрому (знищення) противника та оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості. Він полягає в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів у глибину його бойового порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості.
Наступ на противника, який обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу.
Взвод (відділення) завжди повинен бути готовим до маршу (пересування своїм ходом) і перевезення різними видами транспорту в умовах впливу уражаючих факторів ядерної, хімічної, високоточної зброї та засобів дистанційного мінування противника, дій його авіації, повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп, руйнування доріг та переправ.
Марш – організоване пересування підрозділів в колонах по дорогах та колонних шляхах з метою своєчасного виходу в призначений район або на вказаний рубіж. Він може здійснюватися в умовах передбачення вступу в бій з противником або поза загрозою зіткнення з противником.
На місці взвод (відділення), як правило, розташовується вздовж маршруту висування, використовуючи захисні та маскувальні властивості місцевості, в постійній готовності до відбиття нападу наземного та повітряного противника, знищення його диверсійно-розвідувальних груп.
У сучасних умовах велику роль набуває ведення бойових дій в локальних війнах та збройних конфліктах. В локальних війнах та збройних конфліктах останніх десятиріч жоден бій не проходив без того, щоб військам не приходилося відбивати напади диверсантів, терористів, які влаштовують засідки, мінно-вибухові загородження, здійснюють вогневі напади, снайперські обстріли. Попередження диверсійно-терористичних акцій противника та захист військ по своїй суті стали таким же основним завданням військ, які обороняються або наступають, як боротьба з танками, мотопіхотою, артилерією та авіацією противника. Більш того, боротьба з диверсіями і тероризмом у внутрішніх збройних конфліктах стає основним їх змістом.
Особлива складність вирішення цього завдання полягає в тому, що диверсійно-терористичні формування (незаконні збройні формування) мають, як правило, перевагу у виборі часу, місця, способів та засобів нанесення ударів і зазвичай використовують фактор раптовості. Наявність у них самої сучасної зброї, включаючи засоби масового ураження, космічних засобів навігації, інформаційної та інших видів зброї надає особливу небезпеку підривним діям, які вони проводять.
У даному випадку підвищуються вимоги до шикування оборони. Виникає необхідність організації кругової оборони, опорних пунктів дрібних підрозділів (рот, взводів) у поєднанні із системою вогню і загороджень.
Стійкість оборони в “протидиверсійному” відношенні можна підвищити за рахунок інженерного обладнання позицій, насамперед встановлення дротяних і мінно-вибухових загороджень; розчищення смуг огляду та обстрілу, обладнання окопів для бойової техніки та інших вогневих засобів, улаштування перекритих щілин, бліндажів; відривання траншей і ходів сполучення.
Відділення (взвод) у ході збройного конфлікту може застосовуватися у складі взводу (роти), надаватися для підсилення збройних формувань інших міністерств та відомств.
Мета застосування роти (взводу, відділення) у збройному конфлікті полягає в інженерному забезпеченні розгрому регулярних та іррегулярних збройних формувань противника; сприянні органам правопорядку у відновлені законності та правопорядку, забезпеченні громадської безпеки і стабільності, підтримці встановленого режиму; наданні допомоги населенню.
На етапі попередження конфлікту відділення (взвод) може залучатися для вирішення наступних завдань (в складі роти): ведення інженерної розвідки; виконання завдань інженерного забезпечення по локалізації району конфлікту; підсилення охорони важливих державних об’єктів; забезпечення руху колон; участь у демонстрації готовності до дій, утримання переправ та переходів через природні перешкоди, фортифікаційне обладнання прикордонних застав, районів розгортання частин і підрозділів, районів розгортання пунктів управління, улаштування інженерних загороджень для прикриття прикордонних застав, обладнання пунктів польового водопостачання, виконання інженерних заходів по маскуванню; підсилення охорони державного кордону.
На етапі припинення збройного конфлікту основними завданнями можуть бути: інженерне забезпечення блокування, роззброєння, а у випадку необхідності – розгром і ліквідація озброєних формувань противника, їх баз, центрів підготовки, складів і комунікацій; розмінування місцевості, об’єктів, шляхів, позиційних районів і районів вогневих позицій від вибухонебезпечних предметів, у тому числі й за заявками органів влади; відновлення зруйнованих мостів, пророблення проходів у загородженнях і руйнуваннях.
У внутрішньому збройному конфлікті головна мета дій підрозділів інженерних військ полягає в інженерному забезпеченні виконання органами правопорядку своїх завдань з нормалізації обстановки в районі конфлікту.
Для досягнення перемоги над ворогом сержанти та солдати повинні досконало знати та утримувати в постійній бойовій готовності свою зброю та бойову техніку, майстерно володіти ними та уміло застосовувати в бою. Крім того, кожен сержант і солдат повинен бути готовим замінити у разі необхідності товариша, який вибув зі строю. Тому знання суміжної військової спеціальності є обов’язковим.
Кожен сержант і солдат зобов’язаний:
знати бойове завдання взводу, свого відділення та своє завдання;
знати організацію, озброєння, техніку та тактику дій підрозділів противника, особливо бойові можливості його танків, інших броньованих машин та протитанкових засобів, їх найбільш уразливі місця;
знати озброєння і техніку свого підрозділу;
знати розміри, обсяг, послідовність та терміни фортифікаційного обладнання, вміти швидко обладнувати окопи та укриття, в тому числі із застосуванням вибухових речовин, здійснювати маскування;
у бою постійно вести спостереження, своєчасно виявляти противника і негайно доповідати про нього командиру;
стійко і впевнено діяти в обороні, сміливо та рішуче – в наступі, знищувати противника, особливо його танки та інші броньовані машини, усіма способами і засобами, уміло пересуватися на полі бою, вибирати вогневі позиції (місця для стрільби); проявляти хоробрість, ініціативу та спритність в бою, надавати допомогу товаришам;
уміло розпізнавати повітряного противника і вести вогонь по його низьколітаючих літаках, вертольотах та інших повітряних цілях із стрілецької зброї;
знати способи захисту від зброї масового ураження та високоточної зброї противника; уміло використовувати місцевість, засоби індивідуального захисту та захисні властивості машин; долати загородження, перешкоди та зони зараження, встановлювати та знешкоджувати протитанкові та протипіхотні міни, проводити спеціальну обробку;
без дозволу командира не залишати своє місце в бою; при пораненні або ураженні радіоактивними, отруйними речовинами, біологічними засобами, а також запалювальною зброєю вживати необхідних заходів само- і взаємодопомоги та продовжувати виконання завдання; якщо буде наказано відправитися в медичний пункт, взяти з собою особисту зброю; при неможливості йти в медичний пункт відповзти зі зброєю в укриття та чекати санітарів;
вміти готувати озброєння та боєприпаси до бойового застосування, швидко споряджувати обойми, магазини, стрічки набоями; слідкувати за витратою боєприпасів та заправкою техніки пальним, своєчасно доповідати своєму командиру про використання 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів та заправки пальним;
захищати командира в бою, у випадку його поранення або загибелі сміливо брати на себе командування підрозділом;
бути фізично розвинутим та витривалим, володіти прийомами рукопашного бою;
Командир відділення зобов’язаний:
підтримувати бойову готовність та високу злагодженість відділення для ведення бою, знати моральні, ділові якості своїх підлеглих;
вміло командувати відділенням в бою і наполегливо добиватися виконання поставленого завдання;
бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості, витривалості та розпорядливості, особливо у важкі моменти бою; постійно турбуватися про своїх підлеглих, слідкувати за забезпеченням їх усім необхідним для успішного ведення бою;
вміло використовувати прилади спостереження, особисто вести спостереження за противником, сигналами командира взводу і діями сусідів;
вміло готувати до роботи засоби зв’язку та працювати на них; постійно підтримувати зв’язок з командиром взводу;
вміло проводити вивірку та приведення зброї до нормального бою, вести влучний вогонь із зброї відділення, орієнтуватися на будь-якій місцевості, користуватися топографічними картами;
знати та утримувати в справному стані інженерну техніку та озброєння відділення, своєчасно організовувати їх технічне обслуговування, а у випадку пошкодження доповісти командиру взводу та організувати ремонт;
слідкувати за витратою боєприпасів та пального, доповідати командиру взводу про витрату 0,5 і 0,75носимого (возимого) запасу боєприпасів і заправки пальним, вживати заходів щодо їх поповнення; недоторканий запас матеріальних засобів.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 167 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |