Читайте также:
|
Обрізка повинна не знешкоджувати, а попереджати небажані явища плодового дерева. Якщо немає обрізування, то крона плодового дерева має менше розгалужень, гілки оголюються, дерева дуже велию, процес фотосинтезу: погіршується, плодоношення переходить на переферію крони.
При обрізуванні зменшується обсяг крони, кількість деревини, кількість бруньок, тому поживні речовини розподіляються на меншу кількість точок росту тобто на них припадає більша кількість поживних речовин, що викликає весною посилений picт. На молодих пагонах створюються молоді листки, які більш стійкі до водовіддачі. Скорочення листкової поверхні зменшує транспірацію. I Роль обрізки збільшується в посушливій зоні.
Покращення водного режиму знижує концентрацію клітинного соку. А не впливає на закладання генеративних бруньок. Чим більше процент концентрації клітинного соку, тим інтенсивніше проходить процес диференціації квіткових бруньок, тому обрізка - це прийом управління закладки плодових бруньок навантаження врожаю на дерево.
У молодих садах обрізування відтягує вступ дерев у товарне плодоношення на 2-3 роки. Тому обрізування молодих дерев повинно бути мінімальним.
Нормальна довжина приросту молодих дерев 60-80 см, для плодоносячи дерев 30-40см. Якщо менше, то погано i треба вже робити агроприйоми, які посилюють picт.
В інтенсивних садах обрізка повинна проводитись разом з нахилом плодових гілок. Нахилом гілок посилюють процеси фотосинтезу i тим самим підвищують концентрацію клітинного соку.
При обрізки дорослих дерев оновлюється стара деревина, створюються молоді генеративні гілочки, плоди укрупнюються.
Обрізка впливає на частини дерева, які підвергаються обрізці, тобто її дія локальна.
У дерев, що вступили в пору найбільшого плодоношення, коли приріст їх значно зменшився, або й зовсім відсутній, - виникають умови для періодичного плодоношення навіть у сортів, схильних до щорічних врожаїв. Такі дерева зерняткових порід в неврожайні роки закладають надмірну кількість квіткових бруньок. Це викликає в наступному році зайву витрату великої кількості пластичних речовин на цвітіння i формування зав'язі. Перевантаження дерев надмірним цвітінням та врожаєм не дає змогу дереву закласти необхідну кількість квіткових бруньок для врожаю в наступному році. Тому для регулювання росту пагонів, закладання нових плодових утворень i квіткових бруньок необхідно застосовувати обрізку: в роки відсутнього або незначного врожаю помірне або слабке обрізування, а у врожайні роки - сильне обрізування, з метою зменшення навантаження дерев плодовими квітками, а в подальшому плодами.
Із вищевикладеного слід зазначити, що за допомогою обрізування:
• поліпшується освітлення крон i тим самим збільшується інтенсивність процесів фотосинтезу;
• підвищується оводненість тканини, а це сприяє кращому використанню мінеральних речовин грунту, кращому процесу фотосинтезу;
• омолоджуюче обрізування стримує процеси старіння;
• обрізка збільшує морозостійкість плодових дерев;
• при обрізуванні підтримується фізіологічне врівноваження між ростом плодоношенням дерев у різні періоди їх життя;
• за допомогою обрізування можна регулювати врожайність по роках і тим самим уникати явища періодичності плодоношення;
• при обрізуванні видаляються пошкоджені хворобами гілки, що послаблює ураження дерев.
Але обрізування не повинно бути надмірним. Аналіз даних багатьох досліджень біологічних особливостей плодових дерев показує, що надмірне обрізування затримує початок їx плодоношення. При надмірному вкорочуванні внаслідок більш довгого росту пагонів, в пагонах затримуються асимілянти послаблюється їх доступ до кореневої системи. Уповільнюється picт кореневої системи i взагалі послаблюється picт дерев. При надмірному вкорочуванні крім того видаляється частина деревини, на утворення якої рослина витрачає велику кількість пластичних речовин.
3. Теоретичні основи формування крон плодових дерев.
Формування крони в саду — це комплекс прийомів, за допомогою яких створюють певну конструкцію, що визначає її форми i об'єм.
Основні завдання при формуванні крон дерев в інтенсивних садах:
• крони повинні мати невелику висоту i об'єм дерев з метою збільшення щільності насаджень i зручності догляду за ними;
• сприяти забезпеченню раннього вступу дерев у промислове плодоношення їх високої урожайності;
• забезпечувати добре освітлення вcix ділянок крони, тобто створення оптимальних умов для фотосинтезу i рівномірного їх плодоношення;
• мати достатню міцність крони, яка б витримувала найбільші навантаження урожаєм та була стійкою проти несприятливих погодних умовах;
• забезпечити механізацію виробничих процесів по догляду за грунтом деревами та підвищенню продуктивності праці на всіх роботах, насамперед на збиранні врожаю;
• крони у сучасному плодівництві повинні бути простими за конструктивними особливостями, не трудомісткими i доступними для широкого виробництва. У світовому промисловому садівництві розроблено i застосовують понад 40 типів
• крон плодових дерев. Залежно від процесу формування крони умовні поділяють на природні та штучні.
Крім того, виділяють проміжну групу спеціальними способами формування: веретеноподібний кущ, грузбек пиляр. Основною перевагою природних крон є простота формування при порівнянні невеликих затратах праці. До цієї групи належать розріджено-ярусна, без'ярусна чашоподібна, кущоподібна та інші крони.
Для створення штучних крон широко застосовують основні і допоміжні прийоми завдяки яким кронам надають piзні (неприродні) форми. Основними штучними формами крони є пальмети, сланці, різні декоративні та інші форми.
Залежно від наявності лідер а (центрального провідника) крони поділяються на лідерні (розріджено-ярусна, без'ярусна, пальмета, веретеноподібна, та ін.), безлідерні - чашоподібна, V –подібна, Tatura trellis system та ін.
Залежно від форми, розміщення основних гілок, способом регулювання росту i плодоношення крони поділяють на округлі (гілки спрямовані радіально навколо центрального провідника), площинні (основні гілки спрямовані в площину ряду), напівплощинні (ochobhі гілки спрямовані в обидва боки від ряду під кутом 15-30°, а горизонтальна проекція має вигляд широкого еліпса) сланкі (вся крона формується в горизонтальній площині біля поверхні грунту).
При формуванні крони округлого або близького до нього типу:
а) провідник з пагоном подовження зберігається протягом усього життя дерева; такій кроні властива найбільша міцність зростання гілок зі стовбуром, але дерево набуває великого розміру, а у центральній частині крони створюються умови недостатнього освітлення;
б) провідник видаляють на верхню бічну гілку одночасно або через 1-2 poки після закінчення формування; також крона за міцністю не поступається першому варіантові, але краще освітлюється її центральна частина;
в) провідник стовбура видаляють при закладанні основних 3-4 гілок крони (вазоподібна); видалення провідника сприяє значному зменшенню висоти дерев забезпечується добре освітленню центральної частини, але помітно послаблюється міцність крони.
Провідник повинен домінувати за товщиною i висотою. Кожна гілка, що відходить від нього, має бути наполовину тоншою від стовбура над нею. Треба стежити, щоб гілки вищих порядків не розвивались сильніше гілок нижчих порядків.
При виборі основних гілок першого порядку i наступних слід керувати основними положеннями: кут відхилення гілки від стовбура повинен мати 60-70°, але не менше 45-50°. Гілки, що відходять під таким кутом, добре зростаються зі стовбуром i наступні - з попередньою гілкою. При формуванні округлих крон гілки, щовідходять під гострим кутом, видаляють. Найкращий кут розходження основних гілок між собою у горизонтальній площині округлих та наближених до них крон 80- 90°, допустимий i 120°. Малі кути розходження погіршують умови живлення, їхні потовщення i зменшують міцність крони.
Особливо незадовільне зростання гілок зі стовбуром чи попередньою гілкою спостерігається в випадках, що утворюють гілки-конкуренти, які мають кут 20-25° i менше. У місцях їхнього з'єднання внаслідок взаємного затискування тканин гілки погано зростаються, а під вагою врожаю або сильного вітpy розчахуються. Тому конкуренти своєчасно видаляють на кільце або обрізують на перевод.
В окрему групу виділяють декоративні крони, які мають різноманітні форми конструкції (кордони, вази, кулі). Дерева з такими кронами використовують в декоративному caдiвництвi.
Залежно від призначення i умов вирощування плодів дерева формують на різних за висотою штамбах: високо штамбові - понад 1.2м., напівштамбові — 0.8- 1.2м., низькоштамбові - 0.4-0.7м., кущоподібні - 0.2-0.4м., без штамбові (кущі). У промислових садах України перевагу надають низькоштамбовим деревам. Високо і напівштамбові дерева використовують у декоративному садівництві. При визначенні висоти штамбу слід враховувати, що високі штамби частіше i сильніше уражаються сонцевими опіками, а низькі - затрудняють догляд за грунтом пристовбурних смугах, механізоване збирання врожаю та виконання деяких агротехнічних заходів. А.П.Драговцев відмічає, що висота штамбу більше 0.6=0.7м затримує початок плодоношення, а збільшення висоти до 1.1-1.3м нерідко знижує врожаї на 20-30%.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 184 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |