Читайте также:
|
Соціолектні групові варіанти в широкому розумінні цього поняття називаються соціолектами. Ці варіанти, які характеризуються комплексом ознак як соціального, так і лінгвістичного плану, стали з недавніх пір цікавим об‘єктом лінгвістичних досліджень. Можна з упевненістю сказати, що у сучасній соціолінгвістиці розвинувся новий напрямок вивчення соціально обумовлених варіантів мовлення – соціолектологія. Поняття «соціолекту» є відносно молодим і становить собою частину моделі з диференціації будь-якої мовної спільноти. Зрозуміло, що лінгвісти не завжди одностайні як у розробці термінологічного апарату соціолектології та самого поняття «соціолект», так і принципових методів вивчення цього об‘єкта.
Перші спроби систематизації термінологічного апарату соціолектології належать Г.Хаммарштрему. Автор розподіляє мовні соціолектні варіанти на індивідуальні (ідіолекти), власне діалектні (територіальні) та групові (соціолектні). Соціолектні різновиди, за Г.Хаммарштремом, становлять собою сукупність соціальних і мовних ознак, які проявляються у мовленнєвій комунікативній діяльності. В.Штайніг вважає, що соціолект суть мовна поведінка однієї суспільної групи носіїв мови, яка залежить у певній мірі від оцінки (самооцінки та чужої оцінки) і очікувань комунікантів, які зайняті у процесах спілкування. Один і той же самий мовний елемент (лексичний, граматичний, фонетичний, просодичний) може бути соціолектного характеру або не мати його взагалі.
Мовні ознаки можуть бути сигналами, що вказують на певну соціальну групу, причому самі групи характеризуються комплексом зовнішних по відношенню до мови (власне соціальних) ознак. Елементи мови при цьому немов би конструюються соціальними групами, набуваючі специфічних рис, властивих тільки цій групі мовців або ж переважаючих у цій групі. У ряді сфер соціальної чи професійної діяльності носії мови створюють свій локальний діалект або жаргон.
Діалектні і соціальні відмінності у плані мовної варіативності можна диференціювати тільки скрізь призму соціальної оцінки. На наявність цінностної орієнтації, якої дотримуються члени мовного та мовленнєвого колективу стосовно відбору тих чи інших мовних варіантів, які називають соціолінгвістичними змінними. Для того, щоб спілкування було ефективним, необхідно, щоби мовці і слухачі були єдині не тільки в розумінні значення слов, але і стосовно соціальної значущості чи соціальної цінності, яка приписується відбору мовних виразів. Показовими у цьому відношенні є спостереження автора за мовленнєвою поведінкою мешканців норвезького поселення Хемнесберга, які використовують у спілкуванні один з одним як місцевий діалект (лансмол), так і літературну мову (букмол).
Будь-яка людина, яка є членом певної верстви суспільства, класу чи групи, засвоює мову не довільним чином. Вважають, що у процесі соціалізації у мовців формується так звана соціолінгвістична компетенція, яка виявляється у використанні тих чи інших соціально обумовлених варіантів мови. Така компетенція позначається на здібностях комунікантів ідентифікувати, розуміти і вживати соціально забарвлені мовні форми і віріанти. У створеному соціологічному полі проявляється, отже, взаємодія двох параметрів – соціальних і мовних. Представники різних соціальних груп проводять певний (і не завжди ідентичний) вибір одиниць із загального інвентарю мови відповідно до своїх специфічних потреб та інтересів. При цьому носії мови вживають переважно ті чи інші мовні форми, граматичні конструкції, інтонаційні моделі тощо. Такі мовні засоби, що зустрічаються на всіх рівнях мови – лексико-семантичному, граматичному, вимовному, можуть складати у сукупності специфіку соціального діалекту. З них складається норма, властива певній соціальній групі носіїв мови у конкретних ситуаціях спілкування, яка являє собою єдину систему, типову для певної групи мовців.
Поняття соціолекту набуло в останні роки широкого поширення у всьому світі. В розумінні американських дослідників соціолект є також варіантом мови, що відрізняється від інших подібних йому варіантів рядом рис фонетичного, граматичного та лексичного плану. Соціальні діалекти виникають за наявності географічних чи соціальних відмінностей у системі спілкування: чим більш явними є ці відмінності, тим чіткіше проявляється диференціація діалектного і соціолектного характеру. Немає жодного суспільства, де не було б соціальних діалектів, причому, чим менше класових бар‘єрів, тим важче знайти дійсно класові відмінності, у тому числі і в мовленні.
Уіль’ям Лабов у своїй доповіді 23 січня 1997 року на науковій конференції університету Пенсильванія висвітлив результати досліджень, проведених під його керівництвом в останні роки. Зокрема було нанесено на карту виміри в англійській мові по всій території Північної Америки як в цілому, так і в окремих соціальних групах. У 1996 році була опублікована робота “Багатоярусна структура діалектів Північної Америки. В цьому дослідженні вперше було наведено короткий опис нових відкриттів проекту “Telsur”, а також “Фонологічного атласу Північної Америки”, в яких досліджується усне мовлення. Даний атлас містить в собі національні мапи злиття, типу “cot-caught”, “pin-pen” а також три рівні виміру зсуву голосних північних міст та півдня США.
Проект “Telsur” здійснюється У.Лабовим у лінгвістичній лабораторії університету Пенсильванія. Цей проект є оглядом мовних змін у розвитку північноамериканської англійської мови і підтримується фондом “Національної науки та національного внеску у сфері гуманітарних наук” США. В межах проекту створюється новий “Атлас Північноамериканської Англійської Мови”, (попереднє видання – “Фонологічний Атлас Північної Америки”). Атлас буде опубліковано у 2002 році під редакцією Мутона і де Грайтера. Видання буде супроводжуватися компакт-диском, розробленим групой вчених під керівництвом професора Юргена Хандке у Марбургському університеті (Німеччина), які є авторським колективом, що розробив “Інтерактивний вступ до фонетики і фонології Мутона”. На сторінках цього видання буде наведено як катрографічні дослідження і фонетичний аналіз, так і більш ранні дослідження в цій сфері.
“Атлас Північноамериканської Англійської Мови” становить собою фонозаписи англійської розмовної мови урбанізованих областей США і Канади, проведені в 1996 – 1999 роках з метою здійснення першої спроби встановлення вимовних тенденцій в цьому регіоні. Атлас складено на основі праць американських лінгвістів, починаючи з 1933 року. В ньому представлено новий напрямок американської діалектології / соціолектології, що враховує поряд з проблемами формування діалектів / соціолектів, також аналіз фонетичних форм та статистичні оцінки акустичних вимірів мовлення.
Однією з перших праць, присвячених проблемі соціальної стратифікації мовних варіантів в Німеччині є монографія В.Штайніга “Соціолект і соціальні ролі” [358]. Автором вперше у соціолінгвістиці Німеччини викладено суть поняття соціолекта з точки зору проблеми соціолінгвістичної варіативності.
Г.Глінц, І.Крамер, М.Йілезен розуміють під соціолектом мовну форму, типову для конкретної групи мовців, не зв‘язаних дією регіональних чинників і територіальним походженням. Стосовно мовної ситуації в Німеччині та інших німецькомовних країнах цей підхід потребує, на наш погляд, більш точного і диференційованого аналізу. Г.Хайке, Р.Водак та Х.Штегер вважають, що соціолект характеризується надіндивідуальним використанням мовної системи в межах певної групи носіїв мови. Соціально обумовлені мовні варіанти слід розглядати як різновиди (варіанти) мови, які використовує та чи інша соціальна група людей. Цю точку зору поділяє і Р.Меколей, вживаючи поняття "social dialect" синонімічно до термінів "соціолект", "Soziolekt". В.М.Жирмунський розглядає діалект як територіальний, часовий чи соціальний різновид мови, що використовується більш чи менш обмеженою кількістю людей і відрізняється за своєю будовою (фонетикою, граматикою, лексикою і семантикою) від мовного стандарту, який сам є найбільш престижним діалектом.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 192 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |