|
Читайте также: |
1. Составить пакет документов для лицензирования деятельности, связанной с проведением геологоразведочных работ.
2. Составить пакет документов для лицензирования деятельности, связанной с добычей полезных ископаемых.
3. Составить пакет документов для участия в торгах на право использования месторождения полезных ископаемых.
4. Определить последовательность действий и составить пакет документов, необходимых для размещения буровой установки для геологического изучения недр.
5. Определить последовательность действий и составить пакет документов, необходимых для размещения буровой установки для добычи полезных ископаемых.
6. Составить схему налогообложения горнодобывающего предприятия (на примере Томской области).
7. Составить сравнительную схему деятельности по добыче полезных ископаемых на условиях действующего горного законодательства и соглашения о разделе продукции.
8. Составить пакет документов, необходимых для экспорта нефти и нефтепродуктов.
Основы нефтегазового права.
Вопросы для зачёта
1. Норма права.
2. Источники права.
3. Толкование норм права.
4. Реализация норм права.
5. Правоотношение – понятие, содержание.
6. Субъекты правоотношения.
7. Юридическая ответственность – понятие и виды.
8. Предмет и метод горного права РФ.
9. Объекты горных правоотношений.
10. Субъекты горных правоотношений.
11. Источники горного права РФ.
12. Право собственности на недра.
13. Право собственности на результаты недропользования.
14. Понятие недропользования. Виды недропользования.
15. Основные права и обязанности недропользователей.
16. Государственное управление недропользованием – понятие, цели.
17. Формы государственного управления недропользованием.
18. Государственный мониторинг недр и геологическая информация.
19. Основания и порядок предоставления лицензии на право осуществления деятельности, связанной с использованием недр.
20. Основания и порядок предоставления лицензии на право эксплуатации участка недр.
21. Порядок проведения торгов по предоставлению права на эксплуатацию участка недр.
22. Лимитирование природопользования.
23. Лицензионное соглашение – понятие, содержание, порядок заключения.
24. Система и полномочия органов государственного контроля за недропользованием.
25. Права недропользователей на иные природные ресурсы.
26. Документальное оформление прав на природные ресурсы.
27. Особенности недропользования на основании соглашения о разделе продукции.
28. Юридическая ответственность за нарушения законодательства в области недропользования.
29. Правовое регулирование возмещения вреда, причинённого окружающей среде в процессе недропользования.
30. Порядок, формы и сроки уплаты налогов при недропользовании.
31. Международное горное право.
32. Правовой режим минеральных ресурсов континентального шельфа Российской Федерации, особой экономической зоны Российской Федерации и открытого моря.
Вступ
У мовній освіті вищої школи досягається рівень адекватного вибору, тобто комунікативної досконалості
Найвищими показниками формування мовної особистості є рівень володіння фаховою метамовою (терміносистемами, фразеологією, мовними формулами) та рівень мовного іміджу соціальних ролей: державного працівника, керівника, вченого.
Володіння державною мовою – одна з основних умов фахового зростання, досягнення професійної майстерності в обраній сфері елітарного становища в суспільному житті.
Проблема формування мовної культури знаходить відображення в державних документах.
Згідно з Державною національною програмою «Освіта» (Україна XXI ст.) формування високою мовою належить до пріоритетів реформування виховання, є особливим завданням вищої школи, що спрямована на забезпечення фундаментальної, наукової, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців.
Мова є засобом спілкування, а професія – інформаційним матеріалом, який використовуємо для вирішення важливих проблем суспільного, господарського життя завдяки доречному, вмілому, правильному виборі мовних одиниць
Професійно орієнтований характер мовлення студента – майбутнього фахівця забезпечує дисципліна “Українська мова за професійним спрямуванням”.
Головна мета практичного курсу – формування комунікативної культури у сфері професійного мовлення в його усній і письмовій формах; навичок практичного володіння мовою в обсязі тематики, обумовленої фаховими потребами.
Посібник покликаний навчити студентів вирішувати важливі мовні проблеми, пов’язані з труднощами слововживання, особливостями професійного спілкування, з вивченням законів лексичної сполучуваності слів, з дослідженням значень і правопису термінів, професіоналізмів, фразеологізмів.
Даний посібник ставить за мету допомогти студентам засвоїти особливості професійного мовлення на граматичному, лексичному, фразеологічному, стилістичному рівнях.
Культура професійного мовлення
1.1 Мова і професія
Перед вищими навчальними закладами поставлено завдання підготувати висококваліфікованих спеціалістів, які не тільки повинні мати знання фаху, але й володіти українською мовою. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й впроваджена в усі сфери життєдіяльності держави.
Мова – елемент соціальної сфери.
Уміння спілкуватися мовою професії сприяє швидкому засвоєнню спеціальних дисциплін, допомагає орієнтуватися у професійній діяльності та в ділових контактах.
Мовні знання – один із основних компонентів професійної підготовки. Під поняттям мовних знань ми розуміємо вільне володіння лексикою свого фаху.
1.1.1 Основні вимоги до мовлення
Зразкове мовлення характеризується такими найважливішими ознаками:
- правильністю, тобто відповідати літературним нормам сучасної української мови (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним);
- точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу. Виражаючи власні думки, слід добирати слова, які найбільше відповідають висловленому змісту;
- змістовністю, яка передбачає глибоке осмислення теми і головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією на дану тему, різнобічне та повне розкриття теми;
- послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок;
- багатством, яке передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у рамках відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень;
- виразністю, щоб мовлення було виразним, слід виділяти найголовніші місця свого висловлювання і виражати своє ставлення до предмета мовлення;
- доречністю та доцільністю, яка залежить насамперед від того, наскільки повно і глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата.
При цьому треба уникати того, що могло б уразити, викликати роздратування у співбесідника. Слід вказувати на помилки співрозмовників у тактовній формі.
Отже, високу культуру мовлення людини визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності.
1.1.2 Особливості професійного спілкування
Професійне мовлення має вираження в усній і писемній формі.
Усне ділове мовлення (звіт, переговори тощо) належить до більш складної форми усного мовлення порівняно з розмовним стилем. Воно має багато лексичних і граматичних особливостей писемно-літературної мови.
Офіційно-діловий стиль обслуговує сферу ділових (місцевого, галузевого, державного діловодства) та юридично-правових, виробничо-економічних і дипломатичних відносин. Офіційно-діловий стиль використовується у процесі спілкування в державно-політичному й економічному житті, законодавстві, адміністративно-господарській діяльності.
Основне призначення офіційно-ділового стилю – регулювати ділові стосунки мовців у державно-правовій і суспільно-виробничих сферах. Обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях.
Мовна норма – це мовні (мовленнєві) варіанти, які найкраще виконують своє призначення в певний період функціонування мови. Ці варіанти є найпоширенішими з тих, що існують, і закріплені в практиці зразкового використання.
Виділяють такі норми сучасної української літературної мови:
- орфографічні (написання слів);
- орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень);
- графічні (передача звуків на письмі);
- пунктуаційні (вживання розділових знаків);
- лексичні (слововживання);
- словотвірні (творення слів);
- морфологічні (правильне вживання морфем, форм слів);
- синтаксичні (установлені зразки побудови словосполучень, речень, текстів);
- стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування);
- акцентуаційні (правильний наголос).
Правильність – це насамперед правильне, не перекручене розуміння понять, термінів, якими передаються ці поняття, доречне їх вживання, зв’язок думок, понять у єдину теорію, ясність викладу. Правильною є відповідь, в основі якої істинні знання (наукові, об’єктивні, достовірні). Правильність досягається дотриманням літературних норм вимови і написання, словотворення і формотворення, будови словосполучень і речення.
Орфоепічні норми регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошення слів.
Для прикладу розглянемо порушення літературної норми у вимові злитих словосполучень (дж), (дз).
В усному мовленні (дж), (дз) у позиції на початку слова вимовляються здебільшого правильно: джерело, дзвін. У середині слова часто ці звуки вимовляються окремо, що є порушенням норми: розходження, обсаджений.
Акцентуаційна норма в сучасній українській мові цілком сформована, але найменш усталена, адже на наголос впливають діалекти та інші мови. В українській мові існує тенденція скорочення кількості слів з дублетним наголосом. Словники наголосів повинні бути настільною книгою спеціаліста. Не можна дозволяти собі так званих професійних наголосів (літературна норма - металургія, а не металургія).
1.1.3 Мовленнєвий етикет спілкування
Мовленнєвий етикет – це складна система мовних знаків, що спирається на моральні правила й вимоги і вказує на ставлення як до інших людей, так і до себе. Не слід порушувати вироблених суспільством формул етикету, тобто правил вітання, знайомства, прощання, вдячності, вибачення, запрошення, схвалення тощо.
Для того, щоб професійне спілкування було ефективним, важливо, щоб його учасники зверталися один до одного на “Ви”. В обов’язковому порядку слід звертатися до іншого на ім’я та по батькові. Ефективним є й вчасно висловлене слово „дякую”.
Усне професійне спілкування передбачає всілякі способи взаємодії з людьми, використання різних комунікативних засобів – вербальних (словесних) і невербальних (несловесних). Вербальне ділове спілкування може здійснюватися за дуже неоднакових обставин: одні вимоги ставить перед нами розмова з однією людиною, інші – спілкування з кількома людьми, ще інше – з цілим залом слухачів. Неоднаково ми будуємо розмову, якщо діловий партнер сидить перед нами і якщо він звертається до нас по телефону.
У будь-якому разі, щоб досягти мети спілкування, ділова людина повинна мати не тільки певний фізичний та інтелектуальний потенціал, навички комунікації, а й знати правила ділового спілкування, або, інакше, – правила ділового етикету.
Вітання. Сьогодні набули певного поширення такі форми вітання: Доброго дня (ранку, вечора), вітаю Вас, Олександре Степановичу або Доброго здоров`я, пані Галино. За сучасним діловим етикетом першим вітається молодший зі старшим, підлеглий з керівником, студент з викладачем.
Знайомство і представлення. Залежно від рівня офіційності процедура знайомства набирає дедалі більше формальної вимоги. Найчастіше, коли вам конче потрібно встановити ділові контакти, вдаються до послуг третьої особи – до посередника, який представить вас діловому партнеру. Коли посередника немає, а вам терміново потрібно вирішити певне питання, слід представитися самому.
Знайомлячись і називаючи себе, чітко вимовляйте своє прізвище, ім`я по батькові (чи тільки ім`я), тобто називайте себе так, як би ви воліли почути звернення до себе від особи, яку вам представляють. Жінка теж називає себе під час знайомства – зрозуміло, якщо її попередньо не відрекомендували: ”Познайомтесь! Це наш найвправніший менеджер Марія Степанівна”.
Якщо ділове знайомство відбулося, і ви хочете, щоб воно стало тривалим і приємним, тоді вам слід дотримуватися таких правил:
- коли ви не можете згадати, як звуть вашого ділового партнера, перепитайте ще раз: це краще, ніж ламати голову над якимось особливим звертанням;
- у товаристві не слід перешіптуватись потай від інших, плескати долонею по столу і надто енергійно виражати свої емоції, довго говорити про власне самопочуття;
- розповідаючи про відсутнього, не можна казати він чи вона – треба називати людину на ім`я;
- в установі слід дочекатися запрошення господаря сісти.
Форма звертання. Ввічливим вважається звертання на Ви:
- до малознайомої або незнайомої людини;
- до свого друга чи приятеля в офіційних умовах спілкування (на зборах чи на вченій раді, у присутності офіційних осіб тощо);
- до рівного й старшого за віком чи становищем;
- за підкреслено чемного, стриманого ставлення.
Звертання на ти у ділових контактах – дуже складна проблема. З одного боку, це ознака особливого довір`я. З іншого, – коли, скажімо, начальник говорить “ти” своїм підлеглим, – це принизливо для обох сторін, таке звертання ображає старших за віком.
1.1.4 Роль гендера у створенні мовної картини світу
Гендер – це соціальна стать на відміну від біологічної, і продукується вона у процесі соціальної, культурної і мовної практики. Гендерний фактор, який враховує природну стать людини і її соціальні „наслідки”, є однією з істотних характеристик особистості і протягом усього життя впливає на її усвідомлення своєї ідентичності, а також на ідентифікацію суб’єкта мовця іншими членами соціуму.
Гендерні ознаки мовної картини світу – це сутнісні прояви пізнання світу крізь призму чоловічого і жіночого бачення, що інтегрують універсальні та національно специфічні ознаки, виявляють особливості номінативної та комунікативної діяльності чоловіків і жінок, а також вплив статі на мовну практику та мовну поведінку.
Гендерні настанови виявляються насамперед у сценаріях мовної поведінки чоловіків і жінок, позначених доволі високим ступенем стереотипізації, відтворивши яку, можна легко структурувати більш-менш цілісний портрет різностатевих мовних особистостей у діалоговій діяльності.
Важливим соціолінгвістичним фактором репрезентації мовної особистості є її професійна приналежність, тому гендерний аспект мовної діяльності представників різних професій мусить привертати увагу дослідників.
Практичний блок
Питання для самоконтролю
1 Для чого потрібно знати мову майбутнього фаху?
2 Якими ознаками характеризується бездоганне мовлення?
3 Розкрийте поняття мовного етикету.
4 Які правила мовленнєвого етикету ви знаєте?
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 79 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |