Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Історія розвитку стандартизації.

Задание 2. Скопируйте в файл отчета и заполните таблицу, используя сеть Интернет.

Задание 3. Скопируйте в файл отчета и заполните таблицу, используя сеть Интернет.

Задание 4. На каждом этапе инсталляции и деинсталляции делайте скриншот(кнопка PrtScn на клавиатуре) и вставляйте его в свой отчет.

Инсталляция. Установите на компьютер браузер Firefox. Для этого запустите инсталлятор Firefox Setup 15.0.1.exe. Тип установки – «выборочная», папка установки D:\Install\, создать ярлык на рабочем столе.

Запустите программу.

Деинсталляция. Удалите установленный вами ранее браузер Firefox.

Тема 1: ДЕРЖАВНА СИСТЕМА СТАНДАРТИЗАЦІЇ УКРАЇНИ

План

1. Історія розвитку стандартизації.

2. Основні визначення в стандартизації.

3. Роль стандартизації в розвитку народного господарства України.

4. Принципи та методи стандартизації.

5. Категорії та види стандартів

Література

1. Саранча Г.А. Метрологія, стандартизація, відповідність, акредитація та управління якістю: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 22-31; С. 510-524.

2. Цюцюра С.В,, Цюцюра В.Д. Метрологія, основи вимірювань, стандартизація та сертифікація: Навч. пос. – 3-е вид., стер. - К.: Знання, 2006. – С. 159-179.

3. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації; Підр. з проф. спрям. техн. і економ. профілю/Європейський університет. = К.: Вид-во Європейського університету, 2001. – С. 83-95.

Вступ

Науково-технічний прогрес, розширення наукових, тех­нічних та економічних зв'язків між державами пов'язані з розвитком стандартизації як виду діяльності, яка спря­мована на узагальнення досвіду, відомостей, знань для по­дальшого прогресивного розвитку людства, суспільства, про­мисловості та випуску високоякісної продукції.

Суть стандартизації полягає в забезпеченні планомірної діяльності на всіх рівнях виробництва з установлення та використання обов'язкових норм і правил, спрямованих на забезпечення технічного прогресу та одержання високої якості готової продукції в різних галузях промисловості: будівництві, машинобудуванні, приладобудуванні, літакобу­дуванні, хімічній та харчовій промисловості та ін. Об'єк­тивність і точність оцінки якості продукції пов'язані з технічними вимірюваннями, вдосконаленням метрологіч­ного забезпечення та стандартизації.

Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартиза­цію і сертифікацію" від 10 травня 1993 р. визначає правові та економічні основи системи стандартизації і сертифіка­ції, встановлює організаційні форми їх функціонування в Україні.

Підготовка сучасних бакалаврів і спеціалістів будь-якої галузі промисловості не можлива без знань основ метрології, стандартизації та сертифікації, чинних основних норматив­них документів, єдності вимірювань основних параметрів, вибору засобів вимірювань для об'єктів автоматизації.

Історія розвитку стандартизації.

З розвитком суспільства удосконалювалась трудова ді­яльність людства, з'явилася потреба у збільшенні випуску продукції та товарообміні, розробці нових знарядь праці, обладнання, устаткувань і технологій для випуску про­дукції. Проходить постійний відбір найбільш досконалих результатів трудової діяльності з метою їх використання в подальшій роботі, виробництві. Так, у III ст. до н. е. під час будівництва пірамід у Єгипті використовували тесані ка­мені точних розмірів.

Відомі архітектурні споруди Греції складені з невели­кої кількості стандартних деталей: колон, портиків, пере­мичок та ін. У стародавньому Римі для будівництва водо­гону використовували труби стандартних розмірів. Найпо­ширенішою була труба діаметром п'ять пальців. У XV ст. у Венеції будували судна із заздалегідь виготовлених стан­дартних деталей та вузлів (носова частина, корма, вітрила, щогли тощо), завдяки чому вони мали однакову швидкість і під час морського бою могли триматися разом.

Початок стандартизації в Росії було покладено в сере­дині XVI ст. У 1553 р. указом Івана Грозного було запро­ваджено стандартні нормальні калібри-кружала для вимі­рювання ядер до гармат. У 1550—1560 pp. для будівницт­ва храму Василія Блаженного російські будівничі викори­стовували цеглу стандартних форм і розмірів. В Німеччині у 1870 р. вперше було встановлено єдиний розмір цегли для всієї країни.

Для будівництва міста-фортеці Свіяга в 1551 р. на річці Свіяга (під Казанню) використали стандартні дерев'яні деталі, які виготовлялися під Угличем за кресленнями російського інженера-будівельника І.Г. Вигодкова. Це дало змогу побудувати фортецю за літо 1551 р.

Москву відбудовували після пожежі 1812 р. лише за 5 ро­ків завдяки тому, що заздалегідь були заготовлені деталі й частини будівель для збирання їх на місці забудови столиці.

Широкого розвитку стандартизація набуває в період роз­витку машинного виробництва. Взаємозамінність стала поштовхом до масового виробництва деталей, вузлів і склад­них виробів. Значною подією стало введення в 1841 р. в Англії дюймової різьби Вітворта. Згодом від дюймової різьби в Європі перейшли до метричної різьби.

Значною подією в розвитку науки і техніки стало ство­рення метричної система мір, яка 7 квітня 1795 р. зако­нодавче була прийнята Національними зборами Франції. 20 травня 1875 р. представники 19 країн Європи, Азії та Америки підписали Міжнародну метричну конвенцію і заснували Міжнародне бюро мір і ваги, що відіграло знач­ну роль в міжнародному прогресі. Сьогодні метрична сис­тема прийнята більшістю держав світу.

Під час Першої світової війни були засновані перші національні організації зі стандартизації у Голландії (1916), Німеччині, Франції, Швейцарії і СІЛА (1918), Канаді (1919) та ін.

Постійне поширення міжнародного товарообміну та спів­робітництво в науці й техніці сприяло утворенню в 1926 р. Міжнародної асоціації зі стандартизації (ІСА), робота якої була перервана Другою світовою війною.

У 1946 р. у Лондоні на базі існуючого бюро зі стандар­тизації було засновано Міжнародну організацію зі стан­дартизації (ISO), до складу якої увійшли 33 країни. Нині ISO — одна з найбільших міжнародних технічних органі­зацій, до якої входять більше 160 країн. Стандартизація впроваджується багатьма міжнародними і регіональними організаціями.

1953 р. — створено Координаційну комісію зі сталі, уповноважену розробляти Європейські стандарти для шес­ти країн: Франції, Бельгії, Нідерландів, ФРН, Італії, Люк­сембурга.

1961 р. — на нараді в Парижі утворено Комітет євро­пейської координації стандартів, нині — Європейський ко­мітет стандартів (у рамках Європейського економічно­го співтовариства, Європейської асоціації вільної торгівлі, Комітету із загального ринку) з великою кількістю робо­чих (галузевих) груп. Основна задача Комітету — розроб­ка загальних стандартів для країн, які входять до складу Європейського економічного співтовариства і Європейської асоціації вільної торгівлі.

15 вересня 1925 р. було створено Комітет зі стандар­тизації при Раді праці й оборони, це офіційна дата започаткування стандартизації в колишньому СРСР. Коміте­том запроваджено перші обов'язкові стандарти, які одер­жали силу державного закону.

1954 р. — створено Комітет стандартів, мір та ви­мірювальних приладів для координації роботи зі стандартизацїї в галузях народного господарства країни. Впро­ваджується державна система стандартизації (ДСС), що ґрунтується на єдиній системі нормативно-технічної, про­ектно-конструкторської і технологічної документації, між­галузевих системах.

У 1970 р. Комітет стандартів, мір і вимірювальних при­ладів перетворено у Державний комітет зі стандартизації (Держстандарт). Вперше застосовуються економічні санк­ції за випуск продукції, яка не відповідає вимогам стан­дартів і технічним умовам. Опрацьовується набутий досвід у галузі стандартизації, удосконалюється Державна систе­ма стандартизації, яка визначає правила проведення робіт зі стандартизації в країні та прогресивні вимоги до якості продукції.

В 1992 р. в Україні створено Державний комітет стан­дартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України), який є національним органом державного управ­ління в галузі стандартизації, єдності вимірювань, серти­фікації, державного нагляду за виконанням стандартів і представляє інтереси держави в міжнародних організаці­ях. Україна з 1993 р. є членом Міжнародної організації зі стандартизації.