Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Принципи та методи стандартизації

Стандартизація як діяльність охоплює комплекс взаємо­пов'язаних подій, фактів у житті суспільства, які вплива­ють на процес узагальнення та розробку нових норматив­них документів і забезпечує їх використання в матеріальній, культурній та торговій сферах діяльності.

Теорія, принципи та методи в стандартизації сформува­лися в процесі її розвитку і використовуються при розробці нових нормативних документів. Принципи стандартизації пов'язані з її загальним провадженням і розв'язанням поставлених перед нею задач. До основних принципі слід віднести: плановість, оптимальність, перспективність, ди­намічність, системність, обов'язковість та ін.

Принцип плановості враховується при складанні перс­пективних і поточних планів з розробки нових і заміни за­старілих стандартів. Планування робіт зі стандартизації невідривне пов'язане з планами розвитку народного госпо­дарства, тому що обсяги і спрямованість планів зі стандар­тизації визначаються завданнями і перспективою розвитку промисловості, сільського господарства та сфери обслугову­вання. У плани обов'язково включаються основні завдання комплексної стандартизації, метрології та сертифікації, ви­конання яких контролюється Держстандартом України.

Принцип оптимальності полягає в тому, що розробка нових стандартів і нормативних документів має бути спря­мована на врахування нових досягнень в науці, промисло­вості й раціоналізації, щоб законодавчо закріпити опти­мальні рішення в народному господарстві країни. При­йняті нові стандарти мають сприяти економії сировини, ма­теріальних, трудових, енергетичних ресурсів тощо.

Принцип перспективності полягає в тому, що нові стандарти мають враховувати підвищені норми та вимоги до об'єктів стандартизації і мають бути випереджаючими стандартами, враховувати новітні досягнення науки і тех­ніки. Роботи зі стандартизації мають враховувати і закрі­пляти підвищені вимоги до якості продукції та послуг.

Принцип динамічності забезпечує проведення як пла­нових, так і періодичних перевірок стандартів з метою вне­сення до них відповідних змін та своєчасного їх перегля­ду. Якщо ж стандарти не відповідають сучасним вимогам, то їх необхідно скасувати, щоб вони не заважали прогре­сивному розвитку.

Принцип системності визначає розробку стандартів як елемента системи і забезпечує упорядкування розроблених і взаємопов'язаних об'єктів стандартизації в єдину систе­му стандартизації.

Принцип обов'язковості полягає в тому, що розроблені й прийняті стандарти мають обов'язковий характер в дер­жаві і їх повинні дотримуватися всі підприємства й органі­зації незалежно від форми власності.

У стандартизації застосовуються уніфікація, агрегатуван­ня, типізація — найпоширеніші методи, які забезпечують взаємозамінність і спеціалізацію на всіх рівнях діяльності.

Уніфікація — найбільш поширений та ефективний ме­тод стандартизації, яким передбачається приведення об'єк­тів до одноманітності і встановлення раціонального числа їх різновидів, наприклад, раціональне скорочення типів приладів або розмірів виробів однакового функціонально­го призначення (болти, гайки, швелери та ін.). Уніфікація дає змогу знизити вартість виробів, підвищити серійність та рівень механізації і автоматизації виробничих процесів. Основою уніфікації є систематизація та класифікація ви­робів, процесів, функцій тощо.

Агрегатування — метод стандартизації, який полягає в утворенні виробів шляхом компонування їх з обмеженої кіль­кості стандартних і уніфікованих деталей, вузлів, агрегатів, наприклад, складання приладів, двигунів, машин тощо.

Типізація — метод стандартизації, спрямований на роз­робку типових конструкцій, технологічних, організаційних та інших рішень на основі загальних технічних характе­ристик, наприклад, типові будівлі, типова технологія, типо­ва структура управління тощо.

Взаємозамінність — це можливість використання од­ного виробу, вузла, агрегата чи послуги замість іншого по­дібного виробу, вузла, агрегата, не змінюючи їх функціонального призначення, наприклад, заміна старого двигуна авто­машини новим, заміна в приладі реохорда, електронного підсилювача тощо.

Спеціалізація — це організаційно-технічні заходи, спря­мовані на створення виробництва для випуску однотипної продукції чи послуг в широкому масштабі, наприклад, кон­дитерська фабрика для випуску цукерок, завод для випус­ку телевізорів, холодильників, годинників та інших виробів.