Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Психологія окремих категорій злочинців

При вивченні окремих категорій злочинців велику увагу приділяють насильницькому типу злочинця (хуліган, ґвалтівник, вбивця). У літе­ратурних джерелах робилися спроби встановити найбільш загальні риси насильницьких злочинців:

1) егоїзм, що нерідко переходить в его­центризм, при якому вся поведінка особи підкоряється лише її інтересам, бажанням і потягам; примітивно-анархічна позиція: «що хочу, те і ро­блю»;

2) тісно пов'язана з егоїзмом (а нерідко і прямо ним обумовлена) зневага до інтересів і думок окремих членів суспільства, у тому числі навіть найближчих цій людині;

3) відсутність здатності, а часто і бажан­ня поставити себе на місце потерпілого, звідси – відсутність почуття жалю до потерпілого, високий чи низький ступінь жорстокості;

4) пере­важно афективний характер поведінки, при якій бажання, що виникають в особи, потреби і спонукання відразу ж реалізуються, у тому числі зло­чинним шляхом. Деякі вчені (М. Єнікєєв) до основних характерних рис насильницького типу злочинця відносять: дефектність соціальної іден­тифікації, емоційну тупість, імпульсивну агресивність.

Вчинення насильницьких злочинів пов'язане з агресією. У психо­логії агресія розглядається як поведінка або дія, спрямована на запо­діяння фізичної чи психічної шкоди або знищення іншої людини. Го­товність окремої особистості до агресії виявляється як негативна ри­са – агресивність.

Слід зазначити, що термін «агресія» означає напад. Агресивні зло­чини мають злісний, деструктивний характер, а їх метою є заподіяння потерпілому шкоди. В основі кримінальної агресії – ворожнеча і праг­нення руйнування. Вона посягає на найважливіші людські блага – життя, здоров’я, честь, гідність, права людини. Агресія спрямовується на заподіяння людині страждань і перешкоджає здійсненню її намірів. Об’єктами агресивних дій бувають також речі і природа – середовище життя людей.

Насильницький тип злочинця пов’язаний з тим, що розв’язання конфлікту визначається наявністю агресивності особистості, зумовле­ної такими якостями індивіда, як соціальне відчуження, знижена то­лерантність, озлобленість, егоцентризм та ін. Для насильницьких злочинців характерний низький рівень загальної культури та освіче­ності.

Розрізняють випадкових злочинців і стійкий («злісний») тип на­сильницького злочинця. Для злісного типу характерна агресивна спря­мованість особистості, прагнення розв’язати конфлікт шляхом засто­сування фізичної сили, жорстокості. Особливий тип насильницького злочинця – вбивця. Існують різні типи вбивць: «випадкові» вбивці, сексуальні вбивці, вбивці-хулігани, вбивці-терористи, вбивці-найманці (кілери) та ін.

Позбавлення життя іншої людини має серйозні психологічні на­слідки для особи, яка його вчинила. «Не убий» твердить шоста заповідь Закону Божого. І це пов'язано не тільки із захистом життя людини, а й з прагненням захистити від страждань (певних психічних станів) осо­бу, яка вчинила вбивство, адже вчинення вбивств призводить до де­формації всієї структури особистості.

Специфіка сексуальних вбивств полягає у необхідності враховува­ти сексопатологічні дані. Так, насильство серійних сексуальних садис­тів детерміноване психолого-психіатричними закономірностями (такий садизм є аномальною формою розв'язання різноманітних індивідуаль­но значущих інтра- та інтерперсональних конфліктів і подолання хро­нічних фрустрацій, підвищення самооцінки, підтвердження своєї маскулінності)'. Таку категорію вбивств (сексуальних) вчиняють чо­ловіки. Явища садизму в жінок трапляються вкрай рідко, а садистські вбивства і некрофілія не трапляються взагалі. Віковий склад злочинців такий: неповнолітні – 9 %, від 18 до 30 років – 56 %, від 30 до 50 років – 30 %, більше 50 років – 5 %. Картина сексуальних вбивств уражає своєю зовнішньою протиприродністю, «психічною ненормаль­ністю», патологічністю. Тут можна виділити злочинця, що «маскуєть­ся», і «раптового» злочинця, «душителя» (який вчиняє вбивство шля­хом удушення чи удавлення) та «потрошителя» (який вбиває шляхом нанесення колото-ріжучих поранень).

Соціально-психологічна характеристика сексуального вбивці (ма­ніяка) Н. Джумагалієва: «Смуга невдач і поневірянь. У перерві – армія, служив у десанті, на другому році запив, часто "до повного забуття". Тривалий час у стосунках з жінками був стриманий, соромливий, а з 1974 по 1977 р. роз'їжджав по країні, зовсім не спілкувався з жінками. У цей час, десь у віці 23 років, стали мимоволі виникати зорові уяв­лення окремих розчленованих частин оголеного жіночого тіла і вну­трішніх органів, при цьому відчував статеве збудження. Повернувшись додому, "загуляв" і навіть "познайомився" з венеричними хворобами. Звичайна близькість з жінкою вже не влаштовувала. Наприкінці 1978 р. став розробляти план, як "добути жінку, роздягнути її та вивчити бу­дову внутрішніх органів", нібито вирішивши, що можна стати про­роком, напившись крові, і зменшити статевий потяг, наївшись м'яса... 6 січня 1979 р. Джумагалієв убив А. У протоколі огляду місця події читаємо: "...На смітнику Карилінського сукняного комбінату виявлено частини людського тіла жіночої статі, дві ноги, за 15 м від них – чо­боти, розпороті гострим предметом до гомілки. Під купою каменів, землі і дроту виявлені грудна клітка, руки... обидві груди вирізані. Оглядом ніг установлено, що надрізи починаються на 15 см вище п'яти, йдуть далі до суглоба, тобто литки відсутні. Голова відпиляна на рівні першого шийного хребця..." Після цього вбивства потягнулися не­скінченною низкою: 21 квітня, 21 червня (подвійне вбивство матері і дочки), 27 червня...»

Ще один приклад – особа Г. Михасевича, який народився в 1947 р. Перше вбивство вчинив у 1971 р. і з кожним роком вбивав усе більше і більше (жертвами були тільки жінки). Усього в 1971-1984 pp. він вбив 36 жінок, причому в 1984 р. – 12 жінок. Михасевич вчиняв убивства, як правило, біля доріг; усі його жертви були задушені в один спосіб – різко стягнутою косинкою, шарфом чи пучком трави. Місце вбивств теж було визначеним – у районі між Вітебськом і Полоцьком, тому справу Михасевича і назвали вітебською. Ззовні Михасевич вів цілком благопристойне життя: працював завідувачем ремонтними майстерня­ми, мав дружину і двох дітей і навіть був... дружинником, позаштатним помічником міліції... Коли кільце слідства стало наближатися до міс­ця проживання Михасевича, він захвилювався, написав зміненим по­черком анонімного листа до обласної газети, де стверджувалося, що жінок вбивають місцеві чоловіки, які помщаються своїм коханим за невірність... Для більшої переконливості після відправлення листа поїхав до Вітебська, вбив ще одну жінку і біля тіла залишив записку, підписану «патріоти Вітебська».

У спеціальній літературі зазначається, що для серійних сексуальних злочинів характерне садистське оформлення епізодів – демонстрація, у першу чергу самому собі, свого панування над жертвою – її осо­бистістю, тілом, нерідко – можливість розпоряджатися її речами, життям, здоров’ям, статевою незалежністю і недоторканістю, жорстоке її придушення і підпорядкування, катування, болісне заподіяння ушкоджень, знущання, приниження.

Серйозну соціальну небезпечність становлять вбивства на замовлен­ня. Психологія вбивства на замовлення характеризується складним ланцюгом взаємодій: замовник – виконавець, або замовник – посеред­ник – виконавець, або замовник – декілька посередників – викона­вець. Є різні типи виконавців убивства на замовлення (кілерів). Вони можуть бути поділені на виконавців-дилетантів і виконавців-професіоналів. Наймані вбивці-професіонали у свою чергу поділяються на вбивць-одиночок, які виконують замовлення час від часу, та вбивць, які перебувають на постійному утриманні того чи іншого злочинного угруповання. Вони вчиняють вбивство групою по два-три чоловіки.

Психологічні особливості має особа виконавця вбивства на замов­лення, для якої основний мотив діяльності – не тільки користь, а й досягнення професійного результату. Професійних виконавців убивств на замовлення пропонувалося умовно позначити як:

1) «соціопатич-них», до яких належать особи з явними дефектами психічної діяльно­сті, у суміжних станах;

2) «категорія інфернального досвіду» – вете­рани бойових дій, колишні засуджені з низьким соціальним статусом (Д. Донськой).

Вбивця-професіонал йде на справу, якщо почуває 99-відсоткову гарантію власної безпеки. Він має досить високі навички в «мистецтві» вбивати людей, використовує найсучаснішу техніку спостереження і радіозв’язку, вживає заходів щодо підготовлення вбивства. Ніхто і ніколи не повинен запідозрити у ньому ліквідатора. Він має бути не­яскравим, непомітним, таким, що розчиняється у натовпі. Так, О. Солоник «був у 1995 p., мабуть, найбільш розшукуваним злочинцем у Росії. Він уже двічі вчиняв втечу з в'язниць, де відбував покарання за вбивство шести ватажків російських мафіозних угруповань і чоти­рьох міліціонерів, які намагалися його заарештувати. Після зробленої в Аргентині пластичної операції він приїхав в Афіни і оселився в районі Мініді як грек під ім'ям В. Кесов...»

Соціально-психологічна характеристика О. Солоника: «Він народив­ся в 1960 р. у провінційному Кургані. Захоплювався спортом, досяг успіхів у класичній боротьбі, був честолюбний, як і усі чоловіки невеликого росту (його зріст – 165 см), міг зчепитися з кожним, хто його зачепив чи скривдив. Після закінчення середньої школи пішов в армію. Службу про­ходив у Німеччині, де в спортивних змаганнях посідав призові місця і мав авторитет у солдатів та офіцерів. Одержавши відмінну характеристику, демобілізувався, повернувся до рідного Кургану і був зарахований у мілі­цію співробітником патрульно-постової служби. Оженився, народилася дочка, потім розлучився. Другий шлюб, народження сина, вступ до Горьківської вищої школи МВС СРСР. З цього моменту починаються події, що не вкладаються в стандартну схему... Відрахували з міліцейської школи, залишив службу в міліції. Пізніше влаштувався на цвинтар копати моги­ли і далі стався несподіваний арешт...»

Сьогодні злочинці роблять спроби змінити типовий образ кілера. Останнім часом у вчиненні вбивств на замовлення намітилися нові тенденції: до таких вбивств стали залучати жінок. Зокрема, у Києві була затримана Л., 22 років, киянка, яка проживала з коханцем. За нею – два невдалі замахи на вбивства (від замовника одержала за перший злочин – 2 000 доларів, за другий – 450 доларів).

Специфічною є особа хулігана. Відомі різні версії походження одного з найпоширеніших у світі позначень порушення громадського порядку (хуліганства). Звичайно його пов'язують із прізвищем однієї ірландської сім'ї, що проживала в Лондоні наприкінці XVIII ст. і від­різнялася особливим буйством. Але корені явища, позначеного ним, – у глибині століть, в агресивній природі людини³.

Хуліган прагне продемонструвати свою владу, відчуває насолоду від безкарності, прояву самоствердження. При вчиненні хуліганства спостерігається явна невідповідність приводу і реакції на нього. Май­же всі прояви хуліганства відбуваються у стані алкогольного сп’яніння чи наркотичного збудження. Серед вуличних дебоширів переважають молоді люди, які діють, як правило, групами⁴. Дії хулігана часто супро­воджуються руйнуванням або знищенням майнових цінностей. Йдеть­ся про вандалізм – безглуздо жорстоке руйнування історичних пам'яток, культурних цінностей, будинків, споруджень, майна. За своєю психологічною сутністю вандалізм агресивний. Широке коло осіб охоплює корисливий тип злочинця: злодії, роз­крадачі, шахраї та ін. Злодій – це злочинець, який займається крадіж­ками. Саме зі злодіями пов’язане виникнення злочинних традицій, злодійських «законів» і «правил поведінки» у кримінальному світі. Розрізняють злодіїв: «домушників», «кватирників», «кишенькових злодіїв» та ін. У злодіїв порушується система моральної орієнтації, з’являються негативні якості особистості: жадібність, прагнення до наживи, нечесність та ін. Від злодійства слід відрізняти клептоманію — імпульсивно виникаюче (нездоланне) прагнення взяти ту чи іншу річ без корисливої мети.

До корисливого типу особи злочинців належать шахраї. Процес економічних перетворень, розвиток ринкових відносин пов'язані з про­никненням шахрайства в усі сфери суспільства. З погляду психології більшість шахраїв мають добру уяву, їм притаманні сугестивний вплив і вміння переконувати. До особистих якостей і властивостей шахрая належать його хитрість, облудність, уміння привертати до себе оточу­ючих, знання способів підроблення документів. За своїм зовнішнім виглядом це звичайно солідні люди, які «вміють себе подати», мають певні знання у галузі психології, досить добру спостережливість і швидко реагують на обстановку, що змінюється. Шахраї використо­вують можливості перевтілення, встановлюють контакт із людьми різних типів, обирають відповідну манеру поведінки. Шахраїв поді­ляють на групи:

1) «нові» шахраї, які використовують механізми рин­кових відносин, можливості кредитно-банківських операцій, фіктивних фірм, страхової, інвестиційної та довірчої діяльності;

2) шахраї-гастролери, які постійно роз’їжджають і негайно ховаються з місць вчинення злочинних діянь; 3) шахраї-гравці, які використовують азарт­ні ігри (карткові шулери, «катали», «червові валети» та ін.);

4) шахраї, що не мають постійного місця роботи чи проживання, неодноразово засуджені за шахрайство та інші злочини;

5) шахраї, що вчиняють зло­чини вперше, з легкодумства, під впливом інших осіб чи ситуації;

6) шахраї-одиночки і шахраї, що вчиняють злочин групою, в тому числі з розподілом ролей.

Шахраї можуть заволодіти майном за допомогою сугестії або інших видів впливу. Так, у період з 2001 по липень 2002 р. керівники і члени громадського благодійного фонду «Д.» шляхом шахрайських дій за­володіли грошовими коштами громадян. Допитані у кримінальній справі особи, визнані потерпілими, показали, що в перебігу проведен­ня зборів з прийому нових учасників до громадського благодійного фонду «Д.» на осіб, які претендували на вступ у члени фонду, справ­лявся вплив з метою примусити їх внести вступний внесок до фонду в сумі 2 300 доларів США, а саме: голосна музика у приміщенні, в яко­му проводилися збори; постійні овації присутніх на зборах; вигуки, свист та голосні промови з залу присутніх на зборах і менеджерів; велика кількість осіб, які перебували у приміщенні; тривалий час збо­рів (від 6 до 8 годин) тощо.