Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Психологія прийняття рішення судом

У психології прийняття рішення розглядається як вольовий акт формування дії, спрямованої на досягнення мети. Процес прийняття рішень засновано на переконаності діяти відповідним чином. Склад­ність прийняття рішень може бути пов'язана зі ступенем невизначе­ності ситуації, що припускає настання неоднозначних наслідків – позитивних чи негативних.

Прийняття рішень судом має грунтуватися на внутрішньому переко­нанні. Зокрема, у кримінально-процесуальному законодавстві встановле­но, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунту­ється на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин спра­ви в їх сукупності, керуючись законом (ст. 323 КПК України). Таке пере­конання становить усвідомлену потребу особи, використання нею власних думок, поглядів і знань. При прийнятті рішень на основі внутрішнього переконання не допускається жодних сумнівів. Існує правило, згідно з яким сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого (підсудного).

Внутрішнє переконання пов’язане з правосвідомістю судді. Право­свідомість розглядається як форма суспільної свідомості, що поєднує систему поглядів, ідей, уявлень, теорій, а також почуттів, емоцій і пере­живань, які визначають ставлення людей до правової системи. У структу­рі правосвідомості виділяються сторони: світоглядна, або інтелектуальна (погляди, ідеї, теорії); психологічна (почуття, емоції, переживання); поведінкова (правомірна поведінка, правова активність, правопорушення тощо, які характеризують фактичну реакцію людини на функціонування елементів правової системи). Суддя є представником конкретного сус­пільства на певному етапі його розвитку. Правосвідомість судді багато у чому визначається устоями самого суспільства, умовами життя людей, традиціями. Саме з цим пов’язана заборона щодо можливої належності суддів до політичних партій і профспілок.

Специфіка правосвідомості суддів полягає в такому:

1) правосвідомість суддів характеризується ціле­спрямованістю, прагненням установити об’єктивну істину;

2) пов’язана з усвідомленням права та обов'язку ухвалювати і обґрунтовувати рішення у справі;

3) ґрунтується на впевненості у своїй незалежності і самостій­ності;

4) виходить з необхідності брати на себе всю повноту відповідаль­ності за законність, обгрунтованість і справедливість кожного зі складових вироку рішень і усього вироку в цілому.

При прийнятті рішення суддею повніші бути виключені сторонні, сугестивні впливи. Тому суддям законодавчо забороняється вступати в будь-які стосунки на цій стадії. Так, вирок постановляється в окре­мому приміщенні нарадчій кімнаті, існує таємниця наради суддів. Під час наради і постановленій вироку в нарадчій кімнаті можуть бути лише судді, які входять до складу суду в певній справі. Присут­ність у нарадчій кімнаті запасних суддів або секретаря судового засі­дання та інших осіб не допускається (ст. 322 КПК України).

Існують певні психологічні особливості при прийнятті рішень скла­дом суду під час колегіального обговорення. Тут слід пам'ятати про такі психологічні явища, як конформізм і сугестія. У будь-якому разі судді піддаються груповій поведінці, виливу лідера. Тому необхідні про­цесуальні гарантії при прийнятті рішень. Кримінально-процесуальний закон містить перелік питань, що вирішуються судом при постановлен-ні вироку (ст. 324 КПК України). При цьому головуючий повинен ста­вити кожне питання в такій формі, аби на нього можна було дати тільки позитивну або негативну відповідь. При вирішенні кожного окремого питання ніхто з суддів не має права утримуватися від голосування. Голо­вуючий голосує останнім. Усі питання вирішуються простою більшістю голосів (ст. 325 КПК України). Йдеться про формування власної думки суддів та усунення будь-яких сторонніх впливів. Кожен член суддівської колегії може мати свою позицію, висловити особливу думку. Так, суддя, який залишився в меншості, має право ви­класти свою окрему думку, яка приєднується до справи, але оголошенню не підлягає (ст. 339 КПК України). Окрема думка – це позиція судді або народного засідателя (викладена письмово), не згодного з рішенням чи вироком суду. Така думка може бути зі справи в цілому або з окремих питань, що вирішуються судом при винесенні рішення, вироку, ухвали.