Читайте также:
|
Воєнні злочини є найстарішими серед групи злочинів, підсудних Міжнародному Кримінальному Суду. За них карали ще за часів Середньовіччя. Перше юридичне визначення воєнних злочинів запропонував Авраам Лінкольн у 1863 році під час Громадянської війни у США. Їхнє визначення міститься також у численних Конвенціях, які складають засади міжнародного гуманітарного права – Гаазьких (1907) та Женевських (1949). На відміну від злочинів проти людства, Суд повинен займатися воєнними злочинами навіть у тому разі, коли вони є одиничними діями окремих осіб, а не частиною державної політики. Воєнні злочини поділяються на дві великі категорії. Перш за все, МКС діє у випадках порушення норм захисту цивільних осіб, викладених у чотирьох Женевських конвенціях і перелічених вище. По-друге, МКС займається й іншими воєнними злочинами, які не знайшли відображення у Женевських конвенціях, тобто: умисними нападами на цивільне населення та цивільні об’єкти, місії гуманітарних організацій, медичні та навчальні заклади, культові споруди, історичні монументи (якщо ці споруди не є військовими об’єктами), а також нападами, які можуть побічно викликати смерть великої кількости цивільних осіб та знищення їхнього майна (наприклад, бомбардування чи масований артобстріл населених пунктів); завданням ушкоджень беззахисним людям – вбивство, каліцтво чи знущання з поранених чи полонених, принизливе з ними поводження, зґвалтування чи інші види сексуального насильства, використання їх як «живих щитів»; застосуванням заборонених методів ведення війни – голоду, отруєної зброї, певних газів, розривних куль, використанням у воєнних діях дітей до 15 років тощо.
Загальноприйнято вважати, що воєнні злочини – це серйозні порушення норм міжнародного гуманітарного права [19, с. 68]. Воєнні злочини є своєрідним збірним поняттям, яке включає в себе десятки складів злочинів. Науковці виділяють від 20 до 60 окремих складів злочинів,
які є серйозними порушеннями норм міжнародного гуманітарного права
[17, с. 95]. Тому перед тим як перейти до аналізу кожного окремого складу, всі ці злочини слід систематизувати з метою полегшення їх дослідження.
Що ж стосується переліку дій, які є воєнних злочинів, то їх переліки містяться в міжнародно-правових документах, причому то тут слід відзначити, що таких документів є досить багато. До них і першу чергу слід віднести Женевські конвенції 1949 року, Додаткові протоколи до них
1977 року, Другий протокол до Конвенції про захист культурних цінностей під час збройних конфліктів. 1999 року та деякі інші.
До порушеньЖеневських конвенцій 1949 року, які вважаються серйозними та тягнуть кримінальну відповідальність фізичних осіб слід назвати такі:
─ умисне вбивство, тортури і нелюдяне поводження, біологічні експерименти, навмисне спричинення важких страждань, катування, спричинення серйозного каліцтва або нанесення шкоди здоров’ю (ст. 50 I,
ст. 51 II, ст. 130 III, ст. 147 IV Женевських конвенцій);
─ незаконне, самовільне та таке, що проводиться у великому масштабі знищення і привласнення майна, що не викликається воєнною необхідністю (ст. 50 I, ст. 51 II, ст. 147 IV Женевських конвенцій);
─ примус військовополонених або підзахисних осіб служити у збройних силах держави противника; позбавлення військовополонених або підзахисних осіб прав на неупереджене і нормальне судочинство, передбачене Конвенціями (ст. 130 III, ст. 147 IV Женевських конвенцій);
─ незаконна депортація або переміщення підзахисних особи, незаконній арешт підзахисної особи, захоплення заручників (ст. 147 IV Женевської конвенції);
До серйознихпорушень Додаткового протоколу І 1977 року відносять:
1) нанесення шкоди шляхом якої-небудь навмисної і невиправданої дії чи бездіяльності фізичному або психічному здоров’ю і недоторканності особи, що знаходяться під владою противника або є інтернованою, затриманою або яким-небудь іншим чином позбавленою свободи в результаті збройного конфлікту; зокрема, маються на увазі нанесення фізичних каліцтв, проведення медичних або наукових експериментів, видалення тканин або органів для пересадки, а також, будь-яка медична процедура, яка не потрібна за станом здоров’я вказаної особи і не відповідає загальноприйнятим медичним нормам, вживаним при аналогічних, з медичної точки зору, обставинах до громадян сторони, що проводить цю процедуру, які не позбавлені свободи в якій би то не було формі (ст. 11).
2) дії, які здійснюються умисно і стали причиною смерті або тілесного ушкодження або завдали шкоди здоров’ю (п. 3 ст. 85):
Порушення норм, що стосуються неміжнародного збройного конфлікту (статті 3, спільної для всіх Женевських конвенцій 1949 р., і Додаткового протоколу ІI):
1) вчинення або погроза вчинити нижче перелічені дії: посягання на життя, здоров’я, фізичний і психічний стан осіб, зокрема вбивство, а також таке жорстоке поводження, як катування, нанесення каліцтв або будь-які форми тілесних покарань; колективні покарання; узяття заручників; акти тероризму; наруга над людською гідністю, зокрема принизливе і образливе поводження, зґвалтування, примус до проституції або непристойне посягання в будь-якій формі; рабство і работоргівля у всіх формах; грабіж;
2) вчинення таких дій: засудження і відбування покарання без попереднього судового рішення, винесеного належним чином створеним судом за наявності судових гарантій, визнаних необхідними; напад на медичний і духовний персонал, медичні формування і транспортні засоби; незаконне використання захисної емблеми Червоного Хреста або Червоного Півмісяця; напади, направлені проти цивільного населення в цілому або окремих цивільних осіб; акти насильства, що мають на меті тероризувати цивільне населення; використання голоду серед цивільного населення як метод ведення воєнних дій; напад на споруди і установи, що містять небезпечні сили, коли такий напад може викликати вивільнення небезпечних сил і подальші важкі втрати серед цивільного населення; напад на історичні пам’ятники, твори мистецтва і місця відправи культу, які складають культурну і духовну спадщину народів, і використання їх для підтримки воєнних дій; переміщення цивільного населення з причин, пов’язаних зі збройним конфліктом, якщо необхідність в цьому не викликається вимогами забезпечення безпеки цивільних осіб або іншими вимогами воєнного характеру.
Протокол ІІ до Конвенції про захист культурних цінностей під час збройних конфліктів 1999 року всі дії, які є воєнними злочинами, поділяє на дві категорії: 1) дії, на які поширюється дія принципу універсальної юрисдикції; 2) дії, на які не поширюється дія принципу універсальної юрисдикції.
Існує досить багато підходів до класифікації воєнних злочинів. Причому такі класифікації можна знайти як у доктрині міжнародного права, так і у міжнародних документах.
Одну з найпростіших класифікацій подає В. Н. Русинова, яка поділяє всі воєнні злочини на: 1) серйозні порушення Женевських конвенцій та Додаткових протоколів; 2) інші порушення міжнародного гуманітарного права [21, с. 54-67].
Схожу класифікацію наводить Р. Фалк, який поділяє воєнні злочини на дві групи 1) серйозні порушення Женевських конвенцій та Додаткових протоколів; 2) інші порушення законів та звичаїв ведення війни [29, с. 40].
Дещо складнішу класифікацію пропонує А. Кассезе. На його думку, воєнні злочини їх можна розділити: 1) на злочини, спрямовані проти осіб, які не приймають або перестали приймати участь у збройному конфлікті; 2) застосування заборонених методів ведення війни; 3) застосування заборонених засобів ведення війни; 4) злочини, спрямовані проти осіб і об’єктів, які користуються спеціальним захистом; 5) незаконне використання захисних знаків та емблем [54, с. 54-57].
Що ж стосується переліку класифікації воєнних злочинів, закріплених у міжнародно-правових документах, то тут слід в першу чергу навести Статути міжнародних судів та трибуналів. У статутах Нюрнберзького та Токійського воєнних трибуналів не було якоїсь розширеної класифікації Воєнних злочинів, в них лише зазначалося, які саме дії включаються в поняття воєнного злочину. Відповідно до ст. 6 Статуту Нюрнберзького трибуналу воєнні злочини – це: порушення законів або звичаїв війни. До цих порушень відносяться: 1) вбивства, катування або навернення у рабство або для інших цілей цивільного населення окупованої території; 2) вбивства або катування військовополонених або осіб, що знаходяться в морі; вбивства заручників; 3) пограбування державної або приватної власності; 4) безглузде руйнування міст або сіл, не виправдане воєнною необхідністю; 5) інші злочини. Ідентичні положення міститься у Статуті Токійського трибуналу. Така відносно проста система зумовлена досить малою кількістю дій, які вважалися злочинами.
Набагато складнішою виглядає класифікація воєнних злочинів закріплена у статутах Міжнародних кримінальних трибуналів ad hoc. Так, зокрема Статут Міжнародного кримінального трибуналу для колишньої Югославії поділяє усі воєнні злочини на: 1) серйозні порушення Женевських конвенцій 1949 року; 2) порушення статті 3, спільної для Женевських конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу ІІ 1977 року. Причому кожна з вказаних груп також поділяється на декілька підгруп.
Дещо інший поділ закріплений у Римському статуті Міжнародного кримінального суду. Так, у стаття 8 цього документу визначає, що для цілей Статуту воєнні злочини означають: 1) серйозні порушення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, вчинені щодо осіб або об’єктів (8 складів злочинів); 2) інші серйозні порушення законів і звичаїв, що застосовуються у міжнародних збройних конфліктах в рамках встановлених міжнародним правом (26 складів); 3) серйозні порушення статті 3, спільної для чотирьох Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, вчинені під час збройного конфлікту неміжнародного характеру, а саме діяння, спрямовані проти осіб, які не приймають активної участі у воєнних діях, включно військовослужбовців, що склали зброю, і осіб, виведених з ладу в результаті хвороби, поранення, утримання під вартою або з будь-якої іншої причині
(4 склади); 4) інші серйозні порушення законів і звичаїв, що застосовуються при збройних конфліктах неміжнародного характеру у встановлених рамках міжнародного права (12 складів).
Загалом, на нашу думку, всі порушення гуманітарного права, за які передбачена кримінальна відповідальність як за воєнні злочини, слід поділити на дві групи: 1) порушення Женевського права; 2) порушення інших законів та звичаїв ведення війни. Саме за такою схемою ми будемо характеризувати воєнні злочини.
Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 183 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |