Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Робота над голосом

Голос — це основне знаряддя роботи педагога, тому важливо навчитися працювати над його вдосконаленням. Голос утворюється в результаті роботи голосових зв’язок і дихання й наділений цінними властивостями: природними (сила, висота, тембр, діапазон) і набутими (темп, політ, звучність). Щоб розвинути голос, треба виявити кращі його якості, вдосконалити ті, що виражені неяскраво й застосовувати їх у процесі читання або мовлення.

Сила голосу регулюється довільно. Вона залежить в основному від напруження мовленнєвого апарату і від сили видиху повітря.

Тембр — це природне звукове забарвлення голосу. Він залежить від анатомічної будови мовленнєвого апарату, що створює індивідуальні тембри голосів, помітно відмінних між собою. Висота голосу — це його тональні можливості. Вона залежить від частоти коливання голосових зв’язок. Ця властивість голосу відіграє суттєву роль у роботі читця, оскільки кожен текст має свою висоту звучання, що слід обов’язково враховувати при підготовці тексту до читання.

Діапазон — межа людського голосу від найнижчих до найвищих тонів звучання. Він змінюється як з віком, так і в процесі тренування. Чим ширший діапазон голосу, тим цікавіші інтонаційні варіанти читання й мовлення.

Є низка властивостей, якими оратори-початківці оволодівають у процесі навчання, а згодом і самостійно. Це звучність, темп, політ, рухливість голосу, що з’являються в основному в результаті практичної діяльності.

Звучність (дзвінкість) — це властивість голосу, який звучить гучно й чітко. Цьому сприяє робота резонаторів і мовленнєвого апарату. Така властивість буває потрібною у процесі читання емоційно напруженого тексту, де не стільки потрібна сила голосу, скільки його гучне звучання. Володіти звучністю голосу можна навчитися, це удосконалить інтонаційне багатство при читанні.

Темп — швидкість читання й мовлення. Здається, що варто лише дотримуватися змісту, структури тексту, і темп відповідатиме задуму. Проте це не так просто. Кожна людина володіє відповідним темпоритмом усного мовлення, який переносить і в читання. І буває так, що текст мінорного плану читається в такому темпі, що дуже важко відчути настрій цього твору. Або, навпаки, твір за характером темпераментний, активний, а читається в уповільненому темпі, що призводить до спотворення його ідеї.

Політ голосу — здатність забезпечувати хороше сприй­мання в будь-якому кінці приміщення.

Уявіть собі, що лектор чи педагог має прекрасний голос, але не вміє ним володіти. Його ледь чують перші ряди, решті доводиться нудьгувати. Це говорить про те, що мовець не вміє посилати на певну відстань голос, не враховує об’єму приміщення. Такій людині необхідно працювати над вмінням подавати слова, звуки, навчитися посилати звук до слухачів.