Читайте также:
|
Процес мовленнєвої діяльності має три рівні: мислительний (йому властиві автоматизм та імпровізація), лексико-граматичний і фонологічний, адже в діяльності свідомості людини відбувається творення, розподіл, обмін, споживання знань. Звичайно, ці процеси проходять по-різному, залежно від схильності людини до інтелектуальної праці, рівня знань, особистого досвіду, характеру практичної діяльності та ін. Психологи справедливо підкреслюють: “Нагромадженню мовних знань сприяє не лише активний процес говоріння, а й процес розуміння” [4, 18].
Отже, логічний — це мислительний. Словники дають такі тлумачення слова логічний: 1. Стосується до логіки (науки про закони й форми мислення). 2. У якому є внутрішня закономірність; розумний, послідовний [26, 615]; або 1. Стосується до логіки, відповідає законам логіки (рос. логический). 2. Правильний, послідовний, обґрунтований, відповідає законам логіки (рос. логичный) [5, 108].
Логічність як ознака культури мовлення формується на рівні “мислення — мова — мовлення” і залежить від ступеня володіння прийомами розумової діяльності, знання законів логіки і ґрунтується на знаннях об’єктивної реальної дійсності, тобто перебуває в тісному зв’язку з точністю. А звідси висновок: погане мовлення є передусім свідченням поганого мислення й лише потім поганих знань мови. Отже, щоб навчитися добре висловлювати думки, треба навчитися мислити. Адже істина — це “правильна думка, ідея, правильне відображення об’єктивної дійсності в свідомості людини”, а “пізнання істини — це процес адекватного відображення в думці, ідеї, свідомості людини властивостей, якостей, станів, закономірностей явищ, предметів і процесів матеріального світу” [5, 106]. Тобто, коли мовлення точне, воно логічне. Але якщо точність вимагає строгої відповідності вживання слова його значенню, то для логічності цього замало: вона потребує ще й точного зв’язку між словами в мовленнєвому потоці. Це реалізується не лише за законами семасіології, лексикології, лексичних норм, а й за законами синтаксису: на рівні речення — фрази, надфразної єдності, тексту.
Отже, логічне мовлення формується на основі: 1) навичок (вправного їх застосування) логічного мислення, спрямованого і на нагромадження нових знань (логіки пізнання), і на передачу цих знань співбесідникові; 2) знання мовних засобів (і навіть позамовних — міміки, жестів), якими можна оформити думку; 3) володіння технікою смислової зв’язності, тобто логікою викладу, при якій не виникає суперечностей у межах цілого тексту. Кожен чинник удосконалюється впродовж життя людини, і якщо логіку викладу може контролювати оточення (дітей її навчають дорослі, учителі, пізніше можуть корегувати співбесідники, усні й писемні зразки), то логіку пізнання контролює сам мовець. І коли слова наздоганяють або випереджають думку, то виникає небезпека, що співбесідник не зрозуміє мовця, до того ж алогізми у мовленні, як правило, “готуються” помилками в ході пізнання.
Ліквідувати екстралінгвістичні причини логічних помилок (через незнання прийомів логічного мислення, неволодіння ними) можна шляхом удосконалення виховного процесу в дошкільний і шкільний період життя людини, поліпшення соціально-психологічних умов її життя, умов праці та відпочинку, фізичного розвитку особистості тощо. А лінгвістичні умови логічності забезпечує сама мовна система, засвоєння якої теж триває практично все життя.
Серед причин помилок у логіці викладу можуть бути:
1) поєднання логічно несумісних слів (Мені було страшно весело. У зоопарку я побачив страшно красиву лисичку. Моя матуся жахливо добра);
2) введення у фразу зайвих слів, що структурно її обтяжують (У місяці грудні почнуться зимові канікули — замість у грудні; На долонях рук хлопчик тримав кошенятко — замість на долонях);
3) неправильна побудова рядів з однорідними членами речення (У бабусі на подвір’ї живуть кури, гуси, птиця; Учні й школярі прийшли на свято);
4) неправильне утворення аналітичних синтетичних форм (Самий найдорожчий друг для мене — тато; Говорити необхідно більш виразніше);
5) порушення порядку слів у простому реченні або порядку розташування компонентів складного речення (Сашко читав казку, якого ми вперше слухали; Випав нарешті сьогодні сніг перший. Сонечко світило яскраво в віконце моє);
6) порушення смислового зв’язку між окремими висловлюваннями в тексті (Раптом заєць наскочив на вовка. Він злякався і почав тікати. Хто він — заєць чи вовк?).
Більшість причин має лінгвістичну основу — з’ясовується, як логіка викладу реалізується засобами літературної мови, зокрема її морфологічними та синтаксичними ресурсами. Інтелектуальний розвиток, евристичні нахили, навички слухати себе (контролювати своє мовлення), почуття міри щодо кількості мовлення — усе це також сприяє логічності мовлення.
Отже, логічність — поняття як загальномовне, так і індивідуально-мовленнєве. Воно залежить від способу мислення, рівня знань, у тому числі й життєвого досвіду людини.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 435 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |