Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Україна у період другої світової та великої вітчизняної війни...

Читайте также:
  1. Адвокатура України у радянський період.
  2. Архітектура, живопис, пластичні мистецтва другої половини ХІХ століття.
  3. Біохімічні чинники виникнення втоми при виконанні тривалих вправ великої і помірної потужності
  4. В) період військової демократії.
  5. Валовий внутрішній продукт - це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у національній економіці протягом певного періоду часу (як правило, року).
  6. Відбудова народного господарства в Україні після Великої Вітчизняної війни. Друга радянізація західноукраїнських земель.
  7. Відновлення пенітенціарної системи України в повоєнний період.
  8. Відомо, що під час м язевої діяльності виникають підвищені потреби у кисні. Дати характеристику періоду відпочинку з точки зору оплати кисневого боргу.
  9. Вікова періодизація
  10. Геополітичне положення українських земель в період первіснообщинного ладу

Об'єднання українських земель та радянізація західних областей України в 1939-1941 рр.

23 серпня 1939 р. між СРСР та Німеччиною було підписано пакт про ненапад, а також таємний протокол Молотова-Ріббентропа, який визначав зони впливу двох держав у Східній Європі.

Секретними протоколами обумовлювалися: поділ Польщі на сфери впливу і територіальні приєднання до Німеччини та СРСР; згода СРСР ввести свої війська після початку німецької окупації Польщі, про невтручання Німеччини в долю Прибалтійських держав та свободу дій СРСР та ін. Радянська територія окупації» східних територій Польщі передбачалася вздовж лінії Нарва-Вісла-Сан.

1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу, що започаткувало Другу світову війну. Швидко просуваючись у глиб польської території, німецькі частини 10 вересня 1939 р. підійшли до Бреста і Львова.

У 1939 р. війська Червоної армії вступили на територію Західної України і Західної Білорусії.

Окупаційний режим в Україні в 1941-1944 рр. Звільнення України від нацистської окупації

22 червня 1941 р., з нападом Німеччини на Радянський Союз, Україна виявилася втягнутою у Другу світову війну. 29 червня німці взяли Львів, а до середини липня вже контролювали всю Галичину, Західну Волинь, Буковину та Бессарабію. Вирішальною для подальшого перебігу воєнних операцій стала битва під Уманню (10-12 серпня 1941 р.), під час якої було розбито радянську армію, яка перекривала доступ до Центральної та Східної України. Через місяць, 16 вересня 1941 р., впав Київ, а на початку листопада нацистські війська захопили практично всю територію України, за винятком Ворошиловграда і північно-східної частини Донбасу. Кепсько підготовлені та слабо озброєні радянські війська не могли стримувати натиск ворога.

(Діяльність радянських партизан і ОУН-УПА в роки Другої світової війни)

В умовах блискавичного просування німецьких військ у тилу в них опинилися цілі підрозділи радянських військ. Вони й стали базою радянського партизанського руху. На перших етапах він був виявом боротьби за самозбереження. Лише після утворення Українського штабу партизанського руху на чолі з Т.Строкачем 30 травня 1942 р. він набув організованіших форм. УШПР налагодив координацію дій партизанських загонів з операціями Червоної армії та постачання партизан за допомогою авіації.

Крім радянського руху Опору, билися з фашистськими окупантами й представники українського самостійницького руху, який діяв переважно на теренах Західної України. Перші партизанські загони на Поліссі й Волині створив Т.Боровець (вони не були зв'язані з ОУН). Сформований ним військовий загін «Поліська Січ» боровся в своєму регіоні з залишками Червоної армії. Коли німці спробували розпустити цей загін, Т.Боровець (Бульба) повернув зброю проти них, а також проти радянських партизанів. У 1942 р. на Волині виникли загони ОУН-Бандери та ОУН-Мельника.

(Україна в період Другої світової війни (1939-1945))

Наприкінці 1930-х років у Європі розжарювалася міжнародна ситуація. Дві тоталітарних держави – Німеччина й СРСР готувалися до територіальних захоплень. Їхні інтереси зіштовхнулися в Іспанії, де все-таки гору взяв профашистський уряд генерала Франко, що підтримував нацистський уряд Німеччини. Потім, була захоплена Австрія під приводом з’єднання німецьких земель. Пізніше, в 1938 році шляхом військового тиску була захоплена частина Чехословаччини (так звана Судетська область), а небагато пізніше окупована й сама Чехословаччина.

Однак цього Німеччини виявилася мало й нацистська верхівка, на чолі з Адольфом Гітлером, почала готуватися до війни в Європі. Агресивні плани Гітлера вимагали забезпечення позиції нейтралітету з боку СРСР. Радянський уряд який прагнув запобігти створення

44.1.

антирадянської коаліції в Європі, наприкінці 1938 р. узяв курс на зближення з фашистською Німеччиною.

З призначенням на посаду наркома іноземних справ у СРСР В. Молотова радянсько-німецькі переговори придбали офіційний характер, хоча і продовжували проводитися в обстановці таємності. А в серпні 1939 р. в Москву прилетів представник Гітлера - Рибентроп. Через нього Гітлер запропонував Сталіну розділити між собою Польщу, а також Естонію, Литву й Латвію, на що Сталін відразу погодився. Для широкої громадськості Рибентроп приїхав для того, щоб провести офіційні радянсько-німецькі переговори, на яких німецька сторона заявила, що будь-які політичні, економічні, територіальні інтереси СРСР будуть задоволені. Представники Німеччини також проінформували радянську сторону про плани почати бойові дії проти Польщі після 25 серпня 1939 р.

У ніч з 23 на 24 серпня 1939 р. між СРСР і Німеччиною був підписаний пакт про ненапад і секретні протоколи до нього. Пакт передбачав наступні зобов'язання сторін:

- не воювати один з одним;

- не брати участь в угрупованнях держав, спрямованих проти іншої сторони;

- усі суперечки один з одним вирішувати винятково мирним шляхом;

- підтримувати постійні контакти між собою й інформувати друг друга в питаннях, що торкаються загальних інтересів.

1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу почалася Друга світова війна. 17 вересня польський кордон перетнули війська Червоної армії. Офіційною радянською пропагандою це було кваліфіковано як «визвольний похід» у Західну Україну. 22 вересня було встановлено попередню демаркаційну лінію між військами агресорів, а 28 вересня СРСР і Німеччина уклали договір про дружбу. 11 лютого 1940 р. в Москві була підписана економічна угода, згідно з якою на 15 травня 1941 р. Німеччина отримала від СРСР 632 тис. тонн хліба, 232 тис. тонн бензину, 23,5 тис. тонн бавовни, 50 тис. тонн марганцю, 900 кг платини тощо.

44.2.

У Бресті, Пінську, Ковелі відбулися спільні військові паради, що мало символізувати дружбу СРСР та Німеччини. Сталін, ведучи політичний торг із Гітлером, насамперед дбав про подальше розширення своєї імперії, про створення «зони безпеки» на західних кордонах. До того ж Сталін прагнув якомога скоріше покласти край визвольному рухові населення Західної України. Для цього застосовувалися не лише репресії. З тактичних міркувань було зроблено ряд кроків, спрямованих на обмеження польського впливу на цих землях. Зокрема, українська мова стала мовою викладання у названому на честь І. Франка Львівському університеті.

22 червня 1941 р. Німеччина порушила радянсько-німецький договір про ненапад, її армія без об’яви війни напала на СРСР. Германський фашизм намагався перетворити Східну Європу в “життєвий простір для арійської раси”, загубивши проживаюче там населення. Програма такого «освоєння» європейської частини

(Визволення України)

На початку жовтня 1944 р. територія України була повністю визволена від окупантів, а наприкінці того ж місяця війська 4-го Українського фронту вибили ворога із Закарпаття. 29 червня 1945 р. між СРСР і Чехословач-чиною підписано угоду про возз'єднання Закарпаття з Українською РСР. 8 травня 1945 р. капітулювала Німеччина, а 2 вересня — Японія. Це означало, що Друга світова війна фактично закінчилася.

Отже, визволення України було важливою частиною процесу розгрому фашистських загарбників. Перемога стала можливою завдяки значному напруженню сил народу, мужності та відданості борців з окупантами, плідній співпраці фронту і тилу. Війна зумовила кардинальні зрушення в суспільному житті України. З одного боку — це невигойні рани та гігантські збитки, пов'язані з численними людськими жертвами, грабіжництвом окупантів, руйнаціями. З іншого — з війною пов'язані завоювання Україною авторитету на міжнародній арені, зростання свідомості та віри у свої сили народу, концентрація в межах однієї держави основної частини українських етнічних земель.

45. Україна у повоєнні роки (1945-1953). Політичне та економічне становище

У першу чергу відновлювалася важка і військова індустрія, що забезпечувала потреби фронту: електростанції; металургійні комбінати, затоплені фашистами шахти, залізниці.

Результати напруженої праці народу по відновленню зруйнованого господарства були вражаючими: промислове виробництво на Україні значно перевищувало рівень 1940 р. У 1947 р. була скасована карткова система. До 1950 р. легка промисловість ледь дозріла 80% довоєнного рівня, відчувалася гостра недостача предметів споживання. До того ж грошова реформа 1947 р. девальвувала карбованець, «з'їла» особисті заощадження і супроводжувалася підвищенням цін.

В 1950 р. Україна вже давала майже половину всесоюзного видбутку чавуну, 53% залізної руди, сталі – 30,6%, прокату - 33,2%. Обсяг валової продукції промисловості України протягом 40-50 рр. збільшився у 44,4 рази і перевищив рівень 1940 р. на 15%.

Характерними рисами економічного розвитку країни у повоєнний період були: високі темпи відбудови, в першу чергу важкої індустрії; величезний вклад народу у відбудову; докорінні соціально-економічні перетворення в Західній Україні; збереження і посилення диспропорцій і деформацій в економіці – хронічне відставання легкої промисловості та сільського господарства.

Відбиток на розвиток духовної сфери в республіці зробило таке явище, як «ждановщина» (А. Жданову Сталін доручив відновлення ідеологічного чищення суспільства), що особливо лютувала на Україні. Це було викликано тим, що Україна довше інших республік перебувала в німецькій окупації, переважно українців вивозили на примусові роботи в Німеччину. Верх узяли методи підозрілості й істерії серед творчої інтелігенції, пошуки ідеологічних відхилень.

 

 

45.1.

Після закінчення війни, вперше в своїй історії Україна ввібрала всі етнічні землі, які через різні обставини були захоплені сусідніми державами. Внаслідок цього наприкінці 1945 р. територія України становила 540 тис. кв.км.

на Кримській конференції у лютому 1946 р. США та Англія зобов’язалися підтримати пропозицію СРСР про прийняття України до ООН.

На першій сесії Генеральної Асамблеї ООН Україну обрано до складу Економічної і Соціальної рад. У 1948-1949 рр. вона була постійним членом головного органу ООН – Ради Безпеки.Вперше за багато століть фактично всі землі, які історично належали Україні, були об’єднані у складі УРСР.

46. Реформування економіки та зміни у суспільно-політичному житті УРСР у період "Відлиги" (1956-1961)

Найбільші труднощі переживало сільське господарство, і тому пе­рші реформаторські заходи були спрямовані на його піднесення. Серед цих заходів першим було підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію.

З ініціативи українського керівництва у 1958 р. відбулася ліквідація МТС і продаж їх техніки колгоспам, що скоротило управлінський апарат, розширило їх самостійність. Непослідовністю відзначалась політика щодо підсобних господарств колгоспників.

Значним і своєрідним було реформаторство у промисловості, яка в часи післявоєнної відбудови швидко розвивалася — до 20% приросту на рік. Було зменшено кількість союзних (з 30 до 20) та союзно-республіканських (із 21 до 13) міністерств, натомість збільшилась їх кількість у республіках. Розпочато скорочення управ­лінських штатів на підприємствах і в трестах. В Україні було створено 11 раднаргоспів.

Усе це спочатку сприяло нарощуванню випуску продукції. Поряд із важкою розвивались легка та харчова промисловості, що сприяло збільшен­ню товарів споживання в магазинах. За часів керівництва М. Хрущова умови життя людей в СРСР значно поліпшились.

Однак «реформаторський» хаос в економіці, часто авантюристичні експерименти і проекти призвели до значної дестабілізації соціально-побутової сфери, особливо на початку 60-х рр. Періодично виникали дефі­цити найнеобхідніших товарів, навіть хліба, що викликало масове невдово­лення політикою держави, її керівництвом.

Лібералізація і десталінізація суспільства мали позитивне значення для розвитку української літератури. У цей час були написані «Зачарована Десна» і «Поема про море» О. Довженка, «Гомоніла Україна» П. Панча і «Вир» Г. Тютюнника, «Людина і зброя» О. Гончара та «Правда і кривда» М. Стельмаха. Припинилися нападки на письменників. 10

На розвиток української культури та громадське життя в Україні того часу помітно вплинуло нове покоління талановитих митців, які одержали назву «шестидесятників». Твори цих поетів, прозаїків, літературних критиків нерідко з труднощами пробивали собі шлях на сторінки журналів, проте користувалися популярністю серед молоді, поширюючись у численних руко­писах. Саме з цього часу беруть початок українські позацензурні видання або, інакше кажучи, український «самвидав».

Серед зачинателів руху «шестидесятників» були Л.Костенко і В. Симоненко.

Новим наступом на українство став підпал у Київській Публічній біб­ліотеці 24 травня 1964 р., коли згорів увесь український відділ — 600 тисяч рукописів, рідкісних книг.

47. Основні тенденції у соціально-економічному та політичному житті України у період "Застою" (1962-1982)

У середині 60-х рр. була почата спроба проведення господарської реформи:

— посилення економічних методів керування промисловістю;

— розширення прав підприємств, переведення на госпрозрахунок;

— посилення економічного стимулювання.

Але зроблені лише перші кроки, реформа в цілому завершилася невдачею. Вона викликала опір бюрократичного апарата, не торкалася основ командно-адміністративної системи, мала некомпетентний характер. Економіка СРСР і України продовжувала йти по екстенсивному шляху. Продовжувалися труднощі і недоліки в розвитку сільського, господарства.

Почалося згортання демократії і засилля бюрократизму, проявилися деформації в політико-

управлінській сфері: некомпетентність керівництва, відсутність рішучості в практичних справах, благодушність і самозаспокоєність. Посилюється русифікація. У соціально-політичній і культурній сферах продовжував діяти сталінізм, хоча без репресій: не здійснювалося право на волю слова, демократична активність людей визнавалася інакомисленням, за яке могла піти ізоляція від суспільства.

Наростання негараздів у радянському суспільстві викликало незадоволення різних верств населення, створюючи сприятливу атмосферу для діяльності дисидентів (дисидент — інакомислячий, не згідний з існуючим режимом).

Формою поширення ідей представників опозиційного руху був «самвидав.

Метою правозахисного руху було: захист прав людини і прав народів СРСР, боротьба проти русифікації, боротьба за незалежну Україну та націо­нальне відродження.

Нова хвиля репресій другої половини 60-х рр. (судові процеси 1967-1968 рр. над представниками української інтелігенції в Києві, Львові, Івано-

Особливістю руху опору 60-х - першої половини 80-х років було праг­нення уникати утворення формальних організацій, які легко викривав і зни­щував КДБ. Українська опозиція зуміла обійти цю загрозу, перетворивши опір режимові на широкий рух. Навіть численні індивідуальні репресії не зруйнували загальної тенденції до політичного, духовного і культурного відродження нації, до появи яскравих речників цього відродження.

Україна на шляху до державного суверенітету (1985-1991). Курс на перебудову: причини, етапи та особливості здійснення в Україні. Зрушення у суспільно-політичному житті республіки. Розвиток антикомуністичного руху в Україні

З приходом Горбачова до влади розпочалась перебудова, було взято курс на „прискорення”, „гласність”, демократизацію. Почались пошуки шляхів виходу з кризи. Керівництво партії намагалось зберегти соціалізм, як систему, поєднати його з ринковою економікою і демократією. Але всі спроби реформувати економіку виявились невдалими. Ключові показники розвитку економіки погіршувались. Поглиблення кризи в економіці проявилося в наростанні темпів інфляції, збільшенні дефіциту державного бюджету. Гроші перестали виконувати свої функції, з’явились бартерні обміни, що значно погіршило ситуацію. Крах комуністичної ідеології і криза в економіці призвели до падіння життєвого рівня і невдоволення населення країни.

Процес духовного відродження української культури започаткував ЇХ з'їзд письменників України (червень 1986 р.), а українські письменники очоли­ли його, ставши першою опозицією в суспільстві, яке від 30-х років опозиції не знало.

За умов горбачовської перебудови і лібералізації режиму в Україні почали утворюватись різноманітні громадські організації, політичні клуби, просвітницькі українознавчі організації.

Великого суспільного резонансу набуло перепоховання на Байковому цвинтарі у Києві в листопаді 1989 р. жертв брежнєвського режиму— поетів Василя Стуса, Юрія Литвина і літературознавця Олекси Тихого. У майві національних знамен вулицями столиці України пройшла багатотисячна процесія.

Активну діяльність розгорнули Товариство української мови (ТУМ) ім. Т. Шевченка і товариство «Меморіал».

Неформальна преса стала могутнім чинником піднесення свідомос­ті населення, відіграла помітну роль у проведенні виборів народних де­путатів України 1990 р.

Багатопартійність бере свій початок з часів перебудови. Утворення Руху як масової громадсько-політичної організації поклало край монополії Компартії України на політичну діяльність. Народний рух України за перебудову (Рух) був створений у вересні 1989 р. з ініціативи інтелігенції.

Наприкінці 1989-1990 рр. було створено цілу низку політичних партій:

- правих — Українська національна партія (Львів, жовтень 1989 р.);

- центристських— Українська Республіканська партія (УРП;

- соціал-демократичних— Соціал-демократична партія України, Об'єднана соціал-демократична партія України;

- екологічних — Партія зелених України, яка утворилась на осно­ві масової організації «Зелений світ» у вересні 1990 р.;

- лівоцентристських— Партія демократичного відродження України, яка утворилась в грудні 1990 р. на базі прихильників Демократичної платформи в КПРС.

Багатопартійність є великим кроком на шляху перетворення Укра­їни в демократичну державу. Але наявність такої великої кількості полі­тичних партій свідчить не про силу демократії в Україні, а про її слаб­кість. Між партіями точиться боротьба за посилення впливу на маси, залу­чення до своїх лав нових членів, що визначає політичну атмосферу українсь­кого суспільства в умовах незалежності.




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 139 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.022 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав