Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Відновлення пенітенціарної системи України в повоєнний період.

Читайте также:
  1. GPS-системи
  2. quot;ВІДДАЛЕНОГО" ВІДНОВЛЕННЯ
  3. VII. Антропологічний склад народів України
  4. Аварійно - рятувальні служби України.
  5. Автоматизація оброблення інформації у податковій системі України
  6. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  7. Адаптація нервово-м’язової системи до аеробних навантажень
  8. Адвокатура України у радянський період.
  9. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
  10. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України у системі органів державної влади та його завдання.

Закінчення війни викликало необхідність переосмислення пріоритетних напрямів діяльності адміністрації місць позбавлення волі.

У директиві МВС СРСР з питання поліпшення умов утримання ув'язнених, що відбувають покарання в ВТТ і колоніях, підкреслювалося, що їх «утримання, побут, режим, праця, медико-санітарне обслуговування і перевиховання на основі залучення до суспільно корисної праці повинні відповідати основним принципам виправно-трудової політики, радянського законодавства».

До кінця 40-х років істотним чином змінився склад ув'язнених в місцях позбавлення волі: переважна більшість з них утримувалася за здійснення кримінальних злочинів. Нормативні акти, видані в 30-е роки, що регулювали всі питання діяльності місць позбавлення волі, в умовах, що змінилися, переставали відповідати вимогам виправно-трудової політики. В липні 1949 р. було затверджено нове Положення про Головне управління виправно-трудових таборів і колоній, в якому як основні задачі визначалися: виконання вироку, організація охорони, виправлення і перевиховання ув'язнених на основі суспільно корисної праці.

Що стосується системи місць позбавлення волі, то в післявоєнні роки вона продовжувала залишатися незмінною. В той же час через об'єктивні причини усередині цієї системи відбулася диференціація виправно-трудових таборів. В 1948 р. організовуються п'ять таборів особливого призначення із строгим режимом для небезпечних злочинців з лімітом наповнення в 25 000 чоловік кожний і особливі табори для ізоляції кримінальних бандитів, місткість яких в 1950 р. була доведена до 80 200 чоловік.

В першій половині 50-х років керівництво МВС і ГУЛАГа прийняли комплекс заходів, направлених на професійну підготовку різних категорій співробітників для місць позбавлення волі з метою підвищення рівня їх діяльності.


Потреба у виданні загальносоюзного виправно-трудового законодавства як основи для кодифікування відповідного республіканського законодавства стала особливо очевидною вже в процесі обговорення і ухвалення в грудні 1958 р. Основ кримінального законодавства і Основ кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік. На сесії Верховної Ради СРСР, що затвердила ці і інші закони, наголошувалося: «Назріла необхідність розробки загальносоюзних Основ виправно-трудового законодавства і відповідно до них ухвалення виправно-трудових кодексів з тим, щоб в цих законах викласти як загальні принципи радянської виправно-трудової політики, так і конкретні умови, форми і методи перевиховання правопорушників».

Підготовка Основ виправно-трудового законодавства була тривалим і складним творчим процесом по створенню акта, якого ще не знала історія радянського права. Активну участь в ній взяли представники широкої юридичної громадськості, науковці і практики, що виступали з конкретними пропозиціями і зауваженнями в періодичному друці, журналах, на теоретичних конференціях, присвячених проблемам назрілої кодифікації.

Про тривалість і складність розробки нового загальносоюзного закону свідчить той факт, що один з перших варіантів проекту Основ виправно-трудового законодавства був підготовлений вже в 1959 р.

11 липня 1969 р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон «Про затвердження Основ виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік». Одночасно із Законом СРСР було затверджено Положення про попереднє взяття під варту.

З ухваленням Основ з'явився ще один важливий законодавчий інструмент боротьби із злочинністю, викорінювання якої партія і уряд вважали серйозною державною і загальнонародною задачею. Основи — це акт, в якому не тільки по-новому було вирішено багато питань виконання покарання, але і дбайливо збережені правові принципи і інститути, вироблені протягом всієї історії розвитку радянського виправно-трудового права і що витримали випробування часом.

12 червня 1970 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла Указ «Про умовне засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці» і спеціальна ухвала про порядок його застосування.. Президія Верховної Ради СРСР встановила, що при призначенні покарання повнолітній працездатній особі, вперше засудженій до позбавлення волі на строк від одного року до трьох років, суду, враховуючи обставини справи і особу винного, а також можливість її перевиховання без ізоляції від суспільства, може ухвалити рішення про умовне засудження цієї особи до позбавлення волі з обов'язковим залученням на строк призначеного покарання до праці в місцях, які визначалися органами, що відають виконанням вироку.

Умовне засудження з обов'язковим залученням до праці має багато загального з інститутом умовного звільнення з ВТУ з направленням на будівництво народного господарства. Не випадково умовно звільнені і умовно засуджені із застосуванням Указу від 12 червня 1970 р. працювали звичайно разом, в одному і тому ж колективі, на будівництві одних і тих же промислових об'єктів.

Певне значення в регулюванні окремих сторін практичної діяльності ВТУ мали відомчі нормативні акти, підготовлені і видані МВС СРСР відповідно до приписів Основ виправно-трудового законодавства, зокрема:

· інструкція про організацію в ВТУ загальноосвітнього навчання, затверджена Міністерством внутрішніх справ СРСР і Міністерством освіти СРСР 11 листопаду 1971 г.;

· рекомендації МВС СРСР по організації прийому новоприбулих засуджених в ВТК і по ритуалу звільнення з ВТК від 3 грудня 1971 р.;

· положення про начальника загону ВТУ МВС СРСР від 30 грудня 1971 р.;

· положення про самодіяльні організації засуджених в ВТУ МВС СРСР від 4 лютого 1972 р.

Основи виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік, затверджені 11 липня 1969 р., стали правовою базою для розробки і ухвалення виправно-трудових кодексів в союзних республіках. На Україні, як і в інших республіках, підготовка проекту Виправно-трудового кодексу проводилася при широкій і активній участі представників органів юстиції, судових і прокурорських органів, установ МВС УРСР і вчених-юристів. Велика допомога в доробці і вдосконаленні законопроекту була надана Консультативною комісією юридичного відділу Президії Верховної Ради СРСР, що ретельно ознайомилася в жовтні 1970 р. з одним з останніх варіантів проекту ВТК УРСР. На початку грудня 1970 р. проект ВТК УРСР був обговорений на засіданні Комісії законодавчих проектів Верховної Ради Української РСР, яка після внесення деяких змін, уточнень і доповнень ухвалила рішення про представлення проекту кодексу на розгляд найвищого законодавчого органу республіки.

23 грудня 1970 р. Верховна Рада Української РСР прийняла закон «Про затвердження Виправно-трудового кодексу Української ССР».. Цим же Законом ВТК УРСР вводився в дію з 1 червня 1971 р.

В статтях ВТК УРСР текстуально були відтворені всі основоположні норми загальносоюзного виправно-трудового законодавства і в першу чергу норми Основ виправно-трудового законодавства 1969 р., що визначало принципову єдність змісту всіх республіканських виправно-трудових кодексів.

Виправно-трудовий кодекс УРСР, як і виправно-трудові кодекси інших союзних республік, не тільки відтворював, конкретизував і доповнював відповідні положення загальносоюзного виправно-трудового законодавства, але і самостійно вирішував багато питань виправно-трудового характеру, регулювання яких входило в компетенцію союзних республік.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 72 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав