Читайте также:
|
В галузі міжнародно-правового регулювання праці охорона працюючих жінок у зв’язку з їх функціями материнства вперше розглядалася в Конвенції МОП № 3 про працю жінок до та після пологів, що була прийнята на першій сесії Конференції МОП у 1919 р. Щодо сільськогосподарської галузі, то лише у 1921 р. черговою міжнародною Конференцією МОП була прийнята Рекомендація № 12 про охорону праці жінок, що працюють за наймом у сільському господарстві, до та після пологів.
4 червня 1952 р. Адміністративна рада Міжнародного бюро праці скликала Генеральну конференцію МОП на 35-му сесію, де було прийнято Конвенцію №103 (переглянуту) про охорону материнства. Сфера її застосування охоплює промислові підприємства, а також непромислові та сільськогосподарські види робіт. Конвенція 1952 р. передбачає надання жінкам відпустки з вагітності тривалістю не менше 12 тижнів, яка включає період обов’язкової післяпологової відпустки тривалістю не менше 6 тижнів. Але лише 15 червня 2000р. МОП на своїй 88-й сесії прийняла Конвенцію № 183 (переглянуту) про охорону материнства, яка набула чинності 7 лютого 2002 р. Вказана Конвенція 2000 р. покликана надалі сприяти рівності всіх жінок у сфері праці, так само як і здоров’ю та безпеці матері та дитини. Вказується також, що в проблемі допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами головну роль повинно відігравати національне законодавство.
Викладені положення про охорону материнства передбачаються також у п. 2 ст. 10 Декларації Генеральної Асамблеї ООН про ліквідацію дискримінації щодо жінок 1967 р. та у ст. 10 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 р. Вказаний міжнародний стандарт щодо охорони материнства імплементований у законодавство багатьох країн світу.
Враховуючи положення Рекомендації МОП 1965 р. про працю жінок з сімейними обов’язками, 23 червня 1981 р. було прийнято Конвенцію МОП № 156 про рівне поводження та рівні можливості для працюючих чоловіків та працюючих жінок з сімейними обов’язками. Дана Конвенція розповсюджується на працюючих чоловіків та жінок, які мають сімейні обов’язки щодо дітей, що перебувають на їх утриманні. Під дію Конвенції підпадають всі галузі економічної діяльності та всі категорії трудящих.
Переважна більшість положень конвенцій та рекомендацій МОП імплементовано у законодавство України. Державою гарантований рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги, що, зокрема, встановлений Законом України „Про допомогу сім’ям з дітьми” 1992 р. Вказаний Закон окремо визначає також відповідальність місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та громадян за порушення його положень. Іншим підтвердженням уваги в Україні до поліпшення становища сім’ї, охорони материнства та дитинства можна вважати прийняття постанови Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо посилення охорони материнства та дитинства” 1998 р. та схвалення Постановою Верховної Ради України „Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок” 1999 р.
З метою захисту репродуктивних прав жінок і створення умов для безпечного материнства держава надає жінці відпустки по вагітності, пологах і догляду за дитиною. Пологах і догляду за дитиною.
Відповідно до ст. 179 Кодексу законів про працю України “на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологіві 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів”. Протягом цього терміну за жінкою зберігається заробітна плата в повному обсязі.
Згідно з Кодексом законів про працю України жінки мають право на 3-річну неоплачувану відпустку по догляду за дитиною із збереженням робочого місця і трудового стажу. Крім того, жінці-матері при необхідності може бути надана відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичною висновку, до досягнення дитиною шестирічного віку.
Працюючим жінкам, які мають грудних дітей, статтею 183 КЗпП надаються спеціальні перерви для годування дитини: “жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком.
Стаття 185 КЗпП передбачає надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подання їм матеріальної допомоги.
Питання безпеки праці жінок регламентується Кодексом законів про працю України (статті 174 та 175), статтею 14 “Охорона праці жінок” Закону України “Про охорону праці”, згідно з якими забороняється використання праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. З урахуванням цих чинників розроблено і затверджено Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я від 29 грудня 1993 року.
Щодо норм охорони праці жінок, пов`язаних з материнством, то вони передбачають:
- встановлення полегшених умов праці (заборона залучати до роботи в нічний час, до понаднормових робіт, до роботи у вихідні, відправляти у відрядження тощо);
- надання пільг у зв`язку з материнством (відпустка, перерва на годування дитини тощо);
- використання праці жінок, що мають дітей, на роботі з неповним робочим тижнем, використання змінного графіку праці, надомної роботи.
Стаття 172 Кримінального кодексу України зазначає, що незаконне звільнення вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.
Нормативно-правова база в Україні формується в межах норм, встановлених Конвенцією Міжнародної організації праці № 103 “Про охорону материнства”, що набрала чинності 07 вересня 1955 року.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що на декларативному рівні в Україні визнається пріоритетність інтересів матері та дитини у суспільстві та відмічається прагнення створити правові, соціально-політичні та соціально-економічні умови для поліпшення становища жінок, найповнішого розкриття їх можливостей.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 149 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
|