Читайте также:
|
|
Питання:
1. Фондовий ринок: поняття та ознаки.
2. Організаційна структура та види фондових бірж.
3. Нормативно – правові акти, які регулюють ринок цінних паперів.
СРС: Винагороди за брокерську діяльність та ефективність її здійснення.
СРС: Застосування індексів на фондовому ринку.
Наукова мета: Ознайомлення з поняттям та видами фондового ринку, з’ясування правової основи діяльності ринку цінних паперів його організаційної структури, визначення винагороди за брокерську діяльність.
Розвивальна мета: Удосконалювання вміння логічно мислити, навичок усних виступів, підготовки рефератів та повідомлень, аргументованого діалогу, вміння сприймати чужу думку.
Виховна мета: Формування моральних пріоритетів, які визнають людину найвищою соціальною цінністю, особистісні вольові риси. Сприяння вихованню доброзичливості, людяності, тактовності. Виховуванняінтересу до знань, почуття гідності, відповідальності та обов’язку, громадянськості, поваги до прав інших людей, спрямування пізнавальної активності студентів на самовдосконалення.
Література:
1. Концепція функціонування і розвитку фондового ринку в Україні: По
станова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994р. №277//Державний
інформативний бюлетень про приватизацію. - 1994.
2. Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України, схвалена Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995р. //Финансовая
Украина.- 1996.- № 4.
3. Лисенков Ю., Камбулов Д. Фондовий ринок - договірно-правове забезпечення. - К.: Вексельно-розрахунковий центр банку Україна: ТОО "Задруга", 1996.-303 с.
4. Васильєв Г.А., Каменева Н.Г.Товарні біржі.-М.,1991.
5. Гайдуцький П.І. Біржова торгівля – основа ринку.-К.,1992.
6. Дудяк Р. П., Бугіль С.Я. Організація біржової діяльності: основи теорії і практикум. - Львів,2003.
7. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч.посібник.- К.: КНЕУ, 1999.-316 с.
8. Мендрул О.Г.. Павленко І.А. Фондовий ринок: Операції з цінними па
перами: Навч.посібник. - Вид. 2-ге, доповн. та перероб.- К..- КНЕУ, 2000. - 156
Питання 1. Фондовий ринок: поняття та ознаки.
Фондова біржа являє собою організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.
Фондова біржа — це спеціальна організація, що поєднує професійних учасників ринку цінних паперів в одному приміщенні для проведення торгів, створює умови для концентрації попиту та пропозиції і збільшення ринку.
Біржа суворо стежить за тим, щоб ніхто з продавців або покупців не міг диктувати ціни. Нарешті, всі угоди укладаються методом відкритого торгу і за кожною з них надається повна інформація. Спочатку вона надходить на електронне табло біржі, а потім публікується в пресі.
Фондова біржа виступає в якості торговельного, професійного і технічного ядра ринку цінних паперів.
Усього у світі близько 150 фондових бірж, найбільшими з яких є Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, Тайванська, Сеульська, Цюріхська, Паризька і Гонконгська.
У міжнародній практиці існують різні організаційно-правові форми бірж. Серед них:
• неприбуткова корпорація (Нью-Йоркська біржа);
• неприбуткова членська організація (Токійська біржа);
• товариство з обмеженою відповідальністю (Лондонська і Сіднейська біржі);
• напівдержавна організація (Франкфуртська біржа).
В Україні прийнятий і діє ряд нормативних актів, які заклали основу для функціонування цінних паперів. Одним з головних нормативних актів, що регулюють взаємини між всіма учасниками, є Закон України «Про цінні папери і фондову біржу».
Фондова біржа — організація, що створюється без мети одержання прибутку і займається винятково організацією укладання угод купівлі і продажу цінних паперів. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені і за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.
Фондова біржа створюється у формі акціонерного товариства, що зосереджує попит та пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу і здійснює свою діяльність згідно з вказаним законом, іншими актами законодавства України, статутом і правилом фондової біржі.
Фондова біржа створюється не менше як 20 засновниками — торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінними паперами за умови внесення ними в статутний фонд не менше як 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Фондові біржі України ґрунтуються на безприбуткових засадах і повинні діяти на принципах ліквідності, тобто вільного перетворення цінних паперів у гроші без фінансових втрат для власника, стабільності ринку, широкої гласності і довіри.
Функції:
• залучення грошових сум для інвестицій у виробничу і соціальну сферу;
• перерозподіл капіталів між різними галузями і підприємствами;
• акумуляція вільних заощаджень представників різних прошарків населення;
• створення умов для розвитку в країні підприємницької діяльності;
• створення постійно діючого ринку;
• підтримка професіоналізму торговельних і фінансових посередників;
• індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.
Усі зазначені функції фондова біржа може виконувати тільки при розвинутому ринку цінних паперів. Варто зауважити, що в Україні функціонують такі організатори торгівлі цінними паперами: Українська фондова біржа (УФБ), Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), Донецька фондова біржа (ДФБ), Придніпровська фондова біржа (ПФБ), Позабіржова фондова торговельна система (ПФТС), Південно-українська торгово-інформаційна система (м. Миколаїв).
Першою виникла УФБ. Перші торги на ній відбулися 6 лютого 1992 р. Нині відкрито 25 її філій по всій Україні. З 1995 р. її конкурентами стали КМФБ, УМВБ, ДФБ і ПФТС.
На УФБ згідно з чинним законодавством можуть випускатися і бути в обігу як державні, так і недержавні цінні папери, укладатися касові угоди й угоди на термін.
Основними ознаками фондової біржі є:
1) фондова біржа — централізований ринок з фіксованим місцем торгівлі, тобто наявністю торговельної площадки;
2) процедура добору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідають визначеним вимогам (фінансова стійкість і великі розміри емітента, масовість цінного паперу як однорідного і стандартного товару, масовість попиту тощо);
3) існування процедури добору кращих операторів ринку як членів біржі;
4) наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами і стандартними торговельними процедурами;
5) централізація реєстрації угод і розрахунків по них;
6) встановлення офіційних (біржових) котирувань;
7) нагляд за членами біржі (з позиції їх фінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку).
Фондова біржа отримує права юридичної особи від дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку.
Статут і правила фондової біржі затверджуються її вищим органом. У статуті фондової біржі містяться такі дані:
1. найменування і місцезнаходження фондової біржі і засновників;
2. розмір статутного фонду;
3. умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі;
4. права й обов'язки членів фондової біржі;
5. організаційна структура фондової біржі;
6. компетенція і порядок створення керівних органів;
7. порядок і умови відвідування фондової біржі;
8. порядок і умови застосування санкцій, установлених фондовою біржею;
9. порядок припинення діяльності фондової біржі.
У статуті можуть передбачатися інші положення стосовно створення і діяльності фондової біржі.
Правила фондової біржі повинні передбачати:
• види угод, які укладаються на фондовій біржі;
• порядок торгівлі на фондовій біржі;
• умови допуску цінних паперів на фондову біржу;
• умови і порядок підписки на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;
• порядок формування цін, біржового курсу і їх публікації;
• перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;
• обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку й інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їх діяльності;
• систему інформаційного забезпечення фондової біржі;
• види послуг, надані фондовою біржею, розмір плати за них;
• правила ведення розрахунків на фондовій біржі тощо.
Позначення «фондова біржа» або таке, у якому міститься вираз «фондова біржа», може використовувати у своєму фірмовому найменуванні або рекламі тільки та організація, яка створена в порядку, визначеному статтею 34 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу».
Особливістю державного регулювання роботи біржі є те, що Міністерство фінансів призначає своїх представників, уповноважених стежити за дотриманням положень статуту і правил фондової біржі і які мають право брати участь у роботі її керівних органів. Така практика має місце в країнах з розвинутою економікою: наприклад, в Англії, США функціонують державні комісії з нагляду за фондовими біржами. Уряд має намір йти на визнання правонаступництва стосовно цінних паперів і здійснювати компенсацію втрат від їх знецінювання.
Закон передбачає також особливі умови припинення діяльності фондової біржі. Одним з них є виникнення ситуації, коли в біржі залишається менше 10 членів і протягом 6 місяців у її склад не будуть прийняті нові члени. У такий спосіб законодавство намагається не допустити виникнення монополістів у сфері фондового ринку.
На фондовій біржі здійснюються певні операції й угоди, що поділяються на касові і термінові.
За касовими операціями відбувається негайний розрахунок і оформлення.
Найбільш цікаві операції на термін, оскільки вони мають завжди спекулятивний характер, тому в деяких країнах подібні угоди заборонені.
Угоди з преміями передбачають, що одна із сторін має право відмовитися від своїх зобов'язань, а в результаті платить «відступні» іншій стороні.
Продаж без покриття в термін полягає в наступному: гравець бере в борг певну кількість акцій з видачею боргового зобов'язання. Потім продає їх за біржовим курсом, а через термін, очікуючи зниження курсу, він купує їх знову за низькою ціною і повертає власникові, одержавши свій дохід.
Питання 2. Організаційна структура та види фондових бірж.
Організаційна структура фондових бірж:
Вищий орган фондової біржі складається з:
І. Консультативної Ради (апарат порадників)
ІІ. Виконавчого органу фондової біржі, що містить апарат фондової біржі, який складається з таких підрозділів:
1. організація ринку — встановлення правил торгівлі й організації діяльності ринку, допуск нових членів на біржу, виключення членів, допуск на ринок цінних паперів (листинг);
2. поточне управління біржовим ринком — організація поточної роботи ринку (трейдинг); організація і нагляд за поточною роботою обліково-операційних, клірингових і депозитарних систем; збір, аналіз і поширення поточної біржової інформації; організація і нагляд за поточною роботою ринків окремих видів цінних паперів (ф'ючерсні й опці-онні секції тощо);
3. нагляд за станом ринку — контроль стану і тенденцій розвитку біржового ринку, зовнішнє спостереження й оцінка фінансово-господарського становища компаній-членів фондової біржі, дисциплінарне спостереження й адміністративні санкції;
4. зовнішні зв'язки і послуги — міжнародні зв'язки; зв'язки з громадськістю; послуги публіці, компаніям-емітентам, компаніям-членам фондової біржі.
5. розвиток -— маркетинг і управління стратегічним розвитком; розробка нових технологічних й інформаційних систем для торговельної, обліково-адміністративної й інформаційної діяльності фондової біржі;
Поряд з торгівлею цінними паперами на фондовій біржі існує позабіржовий ринок, що охоплює ринок операцій з цінними паперами, який функціонує поза фондовою біржею.
Через цей ринок проходить більшість первинних розміщень і торгівля паперами гіршої якості (порівняно з зареєстрованими на біржі).
Разом з тим, існують перехідні форми, так звані «прибіржові» ринки, що розмивають чітку межу між біржовими і позабіржовими ринками, — це «другі», «треті», «рівнобіжні» ринки, які створюються фондовими біржами і знаходяться під їх регулюючим впливом. Як правило, подібні ринки мають більш низькі вимоги до якості цінних паперів, містять у собі акції малих і середніх компаній, підтримуючи при цьому регулярність торгівлі, котирування і єдність правил.
Подальший розвиток українського фондового ринку стримується рядом об'єктивних і суб'єктивних факторів, основними з яких є такі:
• криза української економіки, інфляція, відсутність твердої національної грошової одиниці;
• відставання існуючої законодавчої і нормативно-правової бази функціонування фондового ринку і розвитку властивих йому реальних процесів (як приклад можна згадати ситуацію, що склалася з трастами й іншими фінансовими посередниками);
• недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів;
• слабкий розвиток первинного ринку цінних паперів, невелика кількість операцій.з похідними від цінних паперів;
• відсутність гарантій щодо операцій з цінними паперами, недовіра населення і його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;
• зубожіння більшої частини населення, його низька купівельна спроможність, що заважає появі масового приватного інвестора;
• відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення, у тому числі й у цінних паперах.
Види фондового ринку:
1. Первинний ринок поєднує фазу конструювання нового випуску цінних паперів і їх первинне розміщення. Первинний ринок цінних паперів визначається як відносини, що складаються при емісії (для інвестиційних цінних паперів) або при укладанні цивільно-правових угод між особами, які беруть на себе зобов'язання щодо інших цінних паперів, і першими інвесторами, професійними учасниками ринку цінних паперів, а також їх представниками.
Первинний ринок — це ринок, на якому продаються вперше випущені цінні папери, де емітентами можуть бути держава, кредитно-фінансові установи, підприємства, компанії тощо.
Найважливішою рисою первинного ринку є повне розкриття інформації для інвесторів, що дає змогу зробити обґрунтований вибір цінного паперу для вкладення коштів. Уся діяльність на первинному ринку служить для розкриття інформації і підготовки проспекту емісії, його реєстрації і контролю з боку державних органів.
Основними формами первинного ринку цінних паперів є приватне розміщення і публічна пропозиція.
Приватне розміщення характеризується продажем (обміном) цінних паперів обмеженій кількості заздалегідь відомих інвесторів без публічної пропозиції і продажу.
Публічна пропозиція — це розміщення цінних паперів при їх первинній емісії шляхом публічних оголошень і продажу необмеженій кількості інвесторів. Співвідношення між публічною пропозицією і приватним розміщенням постійно змінюється і залежить від типу фінансування, який обирають підприємства в тій або іншій економіці, від структурних перетворень, що проводить уряд, та інших факторів.
2. Під вторинним фондовим ринком мають на увазі відносини, що складаються при обертанні раніше емітованих на первинному ринку цінних паперів. Основу вторинного ринку складають операції, що оформляють перерозподіл сфер впливу вкладень іноземних інвесторів, а також окремої спекулятивної операції.
Найважливіша риса вторинного ринку — це його ліквідність, тобто можливість успішної і великої торгівлі, здатність поглинати значні обсяги цінних паперів у короткий час, при невеликих коливаннях курсів і низьких витратах на реалізацію.
Вторинний ринок цінних паперів поділяється на організований (біржовий) ринок і неорганізований (позабіржовий або «вуличний») ринок.
Організований, або біржовий, ринок вичерпується поняттям фондової біржі як особливого, інститу-ціонально організованого ринку, на якому обертаються цінні папери найбільш високої якості, і операції на якому працюють професійні учасники ринку цінних паперів.
Питання 3. Нормативно – правові акти, які регулюють діяльність ринку цінних паперів.
Основними нормативними актами, що регулюють ринок цінних паперів, є:
• Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів на Україні» від ЗО жовтня 1996 р. Цей Закон визначає правові основи здійснення державного регулювання ринку цінних паперів і державного контролю за випуском і обертанням цінних паперів в Україні.
• Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обертання цінних паперів.
• Закон України «Про Національну депозитарну систему й особливості електронного обертання цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 p., який визначає правові основи обертання цінних паперів у національній депозитарній системі й особливості електронного обертання цінних паперів в Україні.
• Різні постанови Кабінету Міністрів, інструкції і накази Міністерства фінансів України, рішення державної комісії з цінних паперів. Наприклад, Постанова Кабінету Міністрів «Про виготовлення бланків цінних паперів і документів строгої звітності» від 27 серпня 1997 p., Постанова Кабінету Міністрів «Про забезпечення діяльності Державної комісії з цінних паперів» від 4 серпня 1997 p., Наказ Міністерства фінансів України «Про порядок видачі дозволу на здійснення діяльності по випуску і обертанню цінних паперів як виняткової діяльності» від 30 вересня 1991 р. та ін.
Суб'єктами ринку цінних паперів є:
• емітенти — юридичні особи, що випускають цінні папери, які повинні дотримуватися усіх вказівок та нормативних і законодавчих актів щодо випуску, продажу, реєстрації цінних паперів;
• інвестори — фізичні і юридичні особи, що купують цінні папери від свого імені, накопичують їх, підвищують вартість і отримують прибуток;
• учасники ринку цінних паперів — юридичні і фізичні особи (дилери, брокери), які функціонують на основі дозволів, ліцензій, доручень, що видаються у встановленому порядку.
Залежно від застосовуваних технологій торгівлі можна виділити такі ринки: стихійний, дилерський, аукціонний.
На стихійному ринку правила укладання угод, вимоги до цінних паперів і учасників не встановлені, торгівля здійснюється довільно у приватному контакті продавця і покупця.
Аукціонні ринки характеризуються публічними гласними торгами з відкритим змаганням покупців і продавців у визначенні цінових і інших умов угод щодо цінних паперів, при наявності механізму зіставлення заявок на купівлю, продаж і встановлення задовольняючих один одного заявок, які можуть служити підставою для укладання угод. Аукціонні ринки поділяються на: простий, голландський і подвійний.
Простий аукціонний ринок — ринок, на якому конкурують тільки покупці, пряма конкуренція продавців відсутня. Перед початком торгів, на підставі заявок на купівлю і продаж, складається вільний котирувальний лист. Аукціон відбувається шляхом публічного послідовного оголошення списку пропозицій, за кожною з яких проводиться гласне змагання покупців шляхом призначення нових цін. Простий аукціон лежить в основі діяльності більшості бірж і фондових відділів товарних бірж, часто використовується для організації позабіржових аукціонів цінних паперів, що проводяться інвестиційними інститутами.
При голландському аукціоні відбувається попереднє нагромадження заявок покупців, що заочно розглядаються емітентом або посередником, який працює в його інтересах. Установлюється єдина ціна, яка дорівнює найнижчій ціні в заявках на купівлю, що дозволяє продати весь випуск. Усі заявки на купівлю, представлені за цінами вище офіційних, задовольняються за офіційною ціною. За такою схемою проводяться аукціони казначейських векселів у США.
Подвійні аукціонні ринки — на таких ринках між собою конкурують і продавці, і покупці. Ринок цей включає онкольні і безперервні аукціонні ринки.
На онкольних ринках до початку торгів накопичуються заявки на купівлю і продаж, що потім ранжируются за ціновими пропозиціями, послідовністю надходження і кількістю. Заявки і пропозиції, що збігаються, порівнюються, установлюється певний курс, за яким можна задовольнити найбільшу кількість заявок на купівлю і пропозицій на продаж. Такі ринки широко використовуються на Заході в організації подвійного режиму роботи фондових бірж. Подібні ринки почали функціонувати в Україні, наприклад, у діяльності валютної біржі.
За схемою безперервних аукціонних ринків організована робота найбільших фондових бірж на Заході. У період торгів на такому ринку виникає безперервний потік заявок на купівлю і пропозицій про продаж, що реєструються спеціально уповноваженими особами, які зводять між собою всі доручення продавців і покупців. Заявки, що знову надходять, порівнюються з зареєстрованими раніше і, якщо вони збігаються, то задовольняються в порядку надходження, а при одночасному надходженні виконуються найбільші за сумою надходження. Безперервний аукціонний ринок можливий лише при значних обсягах щоденної пропозиції цінних паперів (понад 10000 лотів щодня).
На цих дилерських ринках продавці привселюдно повідомляють про ціни пропозиції і порядок доступу до місць купівлі цінних паперів. Покупці, які згодні з ціновими пропозиціями й іншими умовами інвестування, заявляють про свої наміри і набувають цінні папери. Продавці зобов'язані укладати угоди за цінами, які вони оголосили. Прямої відкритої конкуренції між продавцями або між покупцями немає.
Дилерські ринки використовуються при первинному розміщенні цінних паперів і в тендерних пропозиціях (публічній пропозиції вагомого інвестора щодо купівлі цінних паперів).
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 105 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |